Краєзнавчий фонд районної бібліотеки поповнився унікальним виданням - книгою Ганни Бойко "...Щоб пам'ятали внуки наших внуків" Автор закінчила Вінницький та Київський педагогічні інститути. Учитель правознавства, історії та суспільствознавства. Учитель - методист, нагороджена Почесними грамотами Міністерства України за успіхи у справі навчання і виховання підростаючого покоління (1985р., 1986р.) працювала директором Христинівського районного Будинку піонерів (1974-1979рр.), директором Верхняцької восьмирічної школи "1983-87рр.), учителем історії та права Верхняцького НВК "ЗОШ І.-ІІІ ст.№1 - ліцей".
В читальному залі районної бібліотеки відбулася презентація книги, яка є результатом багаторічної праці, роздумів, пошуків, роботи в архівах, бібліотеках, зустрічей, спогадів і спілкувань. Двері бібліотеки гостинно розчинилися для працівників відділу народної освіти, учителів історії району, краєзнавців, бібліотекарів.
Словами поваги до Ганни Мефодіївни звернулася Білецька М.В., начальник районного відділу освіти. Адже Ганна Мефодіївна - її вчителька і наставник, яка не просто її вчила, а влила в її серце повагу до людей, до праці, до книги. Це Вчитель з великої букви, чесна людина, справжній патріот України і своєї малої батьківщини. Маргарита Володимирівна подарувала у районну бібліотеку книгу "Україна на вістрі слова". Це твори переможців та учасників обласного конкурсу патріотичних творів серед молодих авторів. Кошти від розповсюдження цієї книжки пішли у фонд допомоги учасникам АТО. Це особистий внесок М.В.Білецької. Знаково, зазначила вона, що ця презентація проходить у бібліотеці. У наш час новітніх технологій, коли книжка часто поступається комп'ютеру, треба повернути дітей до читання, до книги, як до джерела всіх надбань людства.
Провідний бібліотекар читального залу Кулеша С.М. розповіла про книгу та її автора. А далі слово надається Г.М.Бойко. І полилася розповідь про таку рідну Верхнячку, про її далеке минуле, про людей, які своєю працею, розумом, винаходами творили багатовікову історію. А спонукала її до написання така, здавалася б, дрібниця: роблячи записи в учнівських щоденниках, звернула увагу на те, що майже всі вони ілюстровані портретами голлівудських кінозірок. Не це повинно ідеалізуватися нашими дітьми. Матеріалу по історії села було багато, писалася легко. Важче було пробивати людську байдужість, нерозуміння того, що така книга потрібна, що без минулого, без поваги до історії народу і кожної людини ми не побудуємо справжнє майбутнє.
Автор зібрала і системтизувала багато матеріалів по історії виникнення та розвитку Верхняцького цукрового заводу, дільничної лікарні, Верхняцької дослідно-селекційної станції, ордена Леніна колгоспу "Росія". Цікаві і унікальні документи зібрані про Верхнячку і верхняччан в роки Великої Вітчизняної війни, про верхняцьких підпільників.
І не могла Ганна Мефодіївна не висвітлити у своїй книзі розвиток освіти в селищі, адже сама не один десяток років сіяла розумне, добре, вічне в юних серцях своїх земляків. Освіта, як і культура, відносяться до сфери духовності. Тому багато фотографій, розповідей про тих, хто вводить нас у світ прекрасного.
З якою гордістю і повагою розповідала Ганна Мефодіївна про людей, які відомі далеко за межами нашого краю: Ф.Г. Береговий, І.М. Білопільський, М.І. Ревуцька, М.П. Ліва, І.С. Запарований, Г.П. Грушовенко, С.В. Забродський, юний підпільник Володя Стопхай та багато інших. Враховуючи те, що аудиторія слухачів складалася в основному з педагогів, Ганна Мефодіївна ділилася досвідом своєї роботи, виховання в школярів поваги до праці, як основи нашого життя і достатку.
Вона вважає цю книгу не своєю особистою роботою, а спільною справою тих, хто їй допомагав, надавав документи із сімейних архівів. Це Волошин В.М., Кулібабчук Т.В. та інші працівники дослідно-селекційної станції, які ділилися своїми знаннями з минулого і сучасного життя цієї установи. А також сім'ям Лаптєвих, Череванів, Гловінковській Н.Т., Білецькій М.І. та всім тим небайдужим до історії селища людям.
Емоційним був виступ Гречко Лесі Станіславівни, учительки української мови та літератури, коректора цієї книги. Корінна верхняччанка, вона вважала, що знає про Верхнячку все, або майже все. А після прочитання книги подивилася на своє селище і односельців зовсім іншими очима. Виявляється, що її скромні сусіди - орденоносці, а жіночка, в якої купує молоко, носить звання "Заслужений працівник сільського господарства". І ця книга - неоцінимий внесок в історію Верхнячки.
Директор районної бібліотечної системи Р.В.Шумовська подякувала Г.М. Бойко за її працю, за її небайдужу душу і за книгу, яку вона подарувала бібліотеці. Ця книга, як продовження естафети по увічненню пам'яті про тих, хто творив історію. Раїса Володимирівна познайомила з книгами П.І.Горохівського " Нарис історії Христинівщини"," Я.М.Горохівської "Вивчення історії краю на матеріалах місцевої преси", Сажієнко І.А., Євтушенко А.І. "Кузьмина Гребля. Село і люди". Дяченко Л.Я. "Історія Христинівщини", Жадько В.О. "Черкащина Унверсальна енциклопедія" та інші книги, в яких відтворена історія населених пунктів
Христинівщини. Хай написання цієї книги буде прикладом і наснагою для створення друкованих видань про інші села нашого району. Адже кому,як не нам, вчителям і бібліотекарям, в чиїх руках є багато матеріалу, написати такі книги.
А на закінчення прозвучав вірш В.І.Криницького, відомої в районі людини, який він присвятив виходу цієї книги:
"Щоб пам'ятали внуки наших внуків" -
Книга така побачила вже світ,
В ній РЕТРО за десятки й сотні років,
Автор-історик розкриває звіт:
Про селище Верхнячку, нам відому,
І про її минувшину й людей,
Про їх життя, буття, буремну долю
Автор-історик оповідь веде.
Понад п'ятсот сторінок книга містить,
Ганна Мефодіївна Бойко - автор сторінок,
Наповнених глибоким ретрозмістом,
В них вплетено історії вінок:
Верхняцького цукрового заводу,
І селекстанції з колгоспом, що тут був,
І про освіту трудового люду,
І що цей люд за всі роки здобув.
Вкарбовані тут в пам'ять ветерани
Живі і хто пішов у небуття,
Династії, що землю обробляли
Й своїм трудом звеличили життя.
Низький уклін історику за працю
І вдячність від майбутніх поколінь
За те, що знатимем минуле краще
І ці знання хай додають натхнень.
Бо хто свою минувшину не знає,
Той і майбутнє бачить не мастак...
Така народна мудрість БАЗУ має
Підсилену, оправдану в віках !
