Лишила в спадок нам високу пісню

              
             Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї, переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів, які кожного разу прочитують їх по-своєму, з токи зору свого часу, щоразу відкриваючи нові пласти закладених там думок,  почуттів, проблем.
              До митців, що пережили свій час, і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка. Її творчість стала однією з вершин художньої свідомості українського народу в його історичному поступі. Її твори - видатне явище світової літератури, що криє в собі невичерпні джерела високих людських ідеалів справедливості, сповнена пафосу оновлення світу, гуманізму і свободи.
              Ім'я поетеси овіяне всенародною любов'ю. Сама постать Лесі Українки, як людська особистість, має притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла до свідомості українців, як символ незламності і боротьби. До когорти сильних  духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.
              Талант Лесі Українки поєднав пристрасть Прометея, мудрість філософа і хист художника-майстра. За коротке життя вона виявила творче обдарування у багатьох різновидах літературної праці - поезії і  драматургії, прозі, перекладах і фольклористиці, літературній критиці і публіцистиці. Фізично квола поетеса мала голос трибуна. Її слово звучало як " гарячий поклик до бою за волю і людські права".
               Розповідаючи про життєвий і творчий шлях великої українки, бібліотечні працівники організували книжкові виставки "Безсмертна дочка Прометея", "Широкі обрії Лесиної поезії", "Промінь натхненного слова". Бажаючі стали присутніми на літературних вечорах, поетичних калейдоскопах, вечорах-портретах, усних журналах, обговорення книг. літературних вікторинах, конкурсах читців: "Нескорена велика Українка, увінчана святим ім'ям Вітчизни", "Зоря Лесі Українки", "Чолом тобі, улюблена в народі", "Поезія, сповнена мужньої енергії", "В її найменні - барви України" тощо.

            145 років тому народилася Леся Українка, поетеса, яка прийшла в письменство у складний час соціальних потрясінь, у період активного процесу оновлення літератури. Її твори результат синтезу праці і думки митця. В її творчості поряд з історичним часом ніби проростає сьогодення, виникає перегук часів, їх взаємозв'язок. Роздуми про відповідальність людини і митця перед історією, цілеспрямованість у майбутнє забезпечили творам Лесі Українки щасливе довголіття.  Вона і зараз живе поміж нас, закликає своїм словом любити Україну, народ, вірити у незалежну і цілісну нашу Батьківщину.

          

Ти себе Українкою звала, і чи краще знайти ім`я

1871 рік для української літератури дуже знаменитий. Цього року народилася Леся Українка, що згодом за словами Івана Франка, стала чи не наймужнішим поетом на всю Україну.
  Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було чотири роки, вона вже дуже добре володіла читанням. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі в Гадяч та за кордон до дядька Михайла Драгоманова.
  До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом "козака". Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори.
Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку.
Та скоро сталося велике горе, що потім невідступно, рік у рік, день і день аж тридцять два року, до останнього подиху, переслідувало й тихенько її мучило. Ось як розповідає її сестра Ольга:

"… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді і думали, вона заслабла. У неї так почала боліти нога права, що вона незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, але плакала від болю. Її лікували різними способами: ваннами і масажами, і нога через деякий час перестала боліти і не боліла кілька років. Але від тої пори – це початок Лесиної, як вона сама жартуючи називала "тридцятирічної війни" з туберкульозом. В той час, коли не боліла нога, почався туберкульоз у китиці лівої руки, вилікуваний операцією восени 1883 року.
  Хвора рука позбавила Лесю можливості стати піаністкою. Після руки знову почала боліти нога, туберкульоз прокинувся у легенях, а після залікованих на Карпатах та в Італії легенів на туберкульоз заслабли нирки. Хоча, як хоробро і витривало вела війну Леся, однак туберкульоз, зірвавши їй здоров'я, звів її у передчасну могилу…"
Що інтенсивніше наступала хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламнішою воля і жадоба до життя. Не раз про це заявляла і сама поетеса. Так у чудовому творі "Contra spem spero"("Без надії сподіваюсь") вона пише:
                                                Гиньте, думи, ви, хмари осінні!

Тоне тепер весна молода!
Чи то так ужалю, голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Ці слова Леся Українка написала в свої дев'ятнадцять років, коли свідоме життя її тільки починалось. Знаючи, що воно буде для неї тяжке, і, можливо, коротке, вона твердо поклала – іти тільки вперед, тільки з оптимістичною вірою в майбутнє і бадьорою вогнистою піснею.
 Леся Українка писала все своє життя. Вона прожила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було для неї зброєю у боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.

Бібліотекарі дитячої бібліотеки познайомили дітей з книжковою виставкою "Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я...", за розділами виставки провели бесіду-огляд "Дзвінка струна Лесиного слова". З старшокласниками провели літературну годину "Ти себе Українкою звала, і чи краще знайти ім'я",  провели відеомандрівку "Лесиними стежками". Серед дітей молодшого шкільного віку провели голосні читання віршів "На крилах пісень". Стіни читального залу дитячої бібліотеки прикрашені картинами за мотивами творчості Лесі Українки.

Рідна мова - духовна основа української нації

    Український народ упродовж  всієї своєї непростої історії творив і плекав рідну мову. Піднесення ролі української  мови для подальшого розвитку  сучасного українського суспільства, його культури, духовності стало можливим лише за роки незалежності України.
    Важливою є діяльність  всіх соціально-значущих  суспільних інституцій, яка спрямована на підтримку, утвердження мови, зміцнення її статусу як державної, створення належних умов для розвитку та розширення сфери вживання української мови, виховання шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму у громадян України.
        Одне з провідних місць в цій діяльності належить  бібліотекам. Використовуючи набутий досвід, запроваджуючи  інноваційні  підходи в роботі, бібліотеки сприяють вирішенню мовних проблем, вносять вклад  у розвиток української мови, вкладаючи в цю роботу частинку своєї душі.
        Великої ваги людському слову, мові надавав наш народ у своїх приказках і повір'ях. У народі вірили, що  певним словом, яке і не всі знають, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі недуги лікувати, й від лихої людини та звіра оборонитись.   Тому в українському фольклорі так багато  прислів'їв, приказок, легенд, переказів про рідну мову.
     З року в рік все більше користувачів бібліотек цікавляться україномовними виданнями, що зумовлено змінами у свідомості  української спільноти, поширенням української мови в усіх сферах суспільного життя. Ми більше розмовляємо, пишемо, читаємо, мислимо українською.
   Незважаючи на потужній наступ  електронних інформаційних технологій, мова залишається основою  високої культури людини, важливим засобом  отримання і поширення знань. Тому основним завданням бібліотеки  є популяризація вітчизняної книги,  сприяння розвитку  інформаційного, культурного, освітнього потенціалу української нації.
      З цією метою в бібліотеках проводяться: літературні вечори, усні журнали,  конкурси знавців фольклору, мовні вікторини,  уроки народознавства, години цікавої інформації, фольклорини , години спілкування "Квітуча мова матері моєї", "Українська мова - мова великої нації, "Життєдайна криниця", "Зорій довіку поміж нас", "Невичерпність мовних скарбів", "Живе мій народ у співучому слові" тощо.
    Для всіх, хто закоханий в рідне слово, хто хоче поглиблювати свої знання з української мови, в бібліотеках організовані книжкові виставки. Одна з них "Дзвенить вона і досі у серцях відлунює у  слові журавлів.  Великим Кобзарем оспівана в віках - чарівна мова рідної землі". Біля  цих книжкових виставок проходять бесіди, масові заходи. Така робота бібліотек  сприяє тому, щоб українська мова  жила і процвітала в кожній душі того, хто любить Україну.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

          Кожного року 21 лютого ввесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Історія свята має трагічний початок. Цього дня 65 років тому в Бангладеші (країна в Азії) влада жорстово придушила демонстрацію людей, які хотіли говорити рідною мовою - бенгальською, яка в державі була заборонена. Відтоді кожного року в цій країні відзначається день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією Бангладешу ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

   В бібліотеці для дітей  з молодшими школярами провели годину цікавинок "Казка про українську мову". Старшокласники взяли участь у мовознавчому турнірі "І той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свого". Бібліотекарі підготували виставку- інсталяцію "Nawsi 100 ridna mova", з учнями 5-6 класів провели гру  " Волошкові очі у моєї мови".

  

Подвиг Героїв Небесної Сотні: ми маємо пам'ятати

Україна -єдина країна!
                                                                                Не шматуйте її, не трясіть.
                                                                                Ми не Захід і Схід. Ми - родина!
                                                                                Ми не Північ і Південь.  Ми - рід!
    В українському календарі маємо  святий день - День Революції Гідності  і вшанування Героїв Небесної Сотні.
   Євромайдан два роки тому  довів  усьому світові, що для українців  поняття патріотизму, любові до України, самопожертва заради її світлого майбутнього - священні. Україна заплатила  надзвичайно високу ціну за те, щоб пробудити почуття гідності в українців, в тих, хто поділяє наші цілі і наші цінності. Наша гідність, наше прагнення до вільного життя окроплені  кров'ю героїв, кого народ назвав  "Небесною Сотнею". Кожен із них  мав сім'ю, рідних, друзів, плани на майбутнє, невідкладні справи... Але  поклик їх душ призвав її  до боротьби за вільну, демократичну Україну  у Європейській спільноті.
    Гідність була в  серцях  хлопців, які без бронежилетів, у пластикових касках, прикриваючись дерев'яними щитами захищали барикади  на Інститутській, Європейській, Прорізній... Хто, ризикуючи життям, лягав на залізничні колії, щоб не пустити війська до Києва.
   Гідність була в очах дівчат і жінок, які благословляли своїх коханих  іти в бій. Вони знали, що можуть загинути. Але як  можна було ховатись за чужі спини?
    Гідність була в тих людей, які залишили  свої справи і несли на Майдан  гарячий чай, харчі, гроші і тепло своїх душ.
   Почуття гідності об'єднало  мільйони людей. Тих, для кого Україна і її  незалежне майбутнє стали потребою  життя.
    Вшановуючи  пам'ять   героїв Євромайдану та Небесної Сотні, в бібліотеках  нашої системи проходять  години мужності,  патріотичні читання,  години патріота, відкриті  мікрофони, усні журнали. Прижилась у нас така форма роботи, як поетичний марафон, під час якого всі бажаючі можуть прочитати вірша, чи уривок з поетичного твору даної тематики.  Користувачі бібліотеки читають  вірші, які підбирають бібліотечні працівники, або  самі  читачі. Вірша можна вибрати з книги, періодичного видання, Інтернету. Іноді  намагаються скласти  вірша самі.
    Всі, хто приходить в бібліотеку, мають змогу ознайомитись з матеріалами  книжково-документальної виставки-інсталяції  "День героїв Небесної Сотні". На ній представлені  документи, спогади, світлини, газетно-журнальний та бібліографічний  матеріали.
    Ідеї Євромайдану живуть у наших серцях, в серцях тих, хто зі зброєю в руках  відстоює його ідеали на сході країни в зоні АТО. Вони - гідні нащадки  козацького роду, патріоти, які прийняли естафету   тих, для кого Свобода і  Гідність  -сенс життя.

Ми пам'ятаємо ваш подвиг

  Україна - це наша земля, рідний край, наша країна з мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Багата історія нашої держави на славні імена та героїчні події.  На шляху до незалежності український народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби зі злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну - власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Можлива лише одна відповідь - ні! 

  Сьогодні Україну знають у всьому світі. Трагічні події сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об'єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, батьків, друзів. 80 днів і ночей... Тривожних, заплаканих і вимолених... Три місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного - щоб домогтися свободи, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами свого народу. Звичайні мирні люди - інтелигентні, жартівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні, громадські активісти... 

 "Ми прийшли сюди перемогти або померти", - заприсяглися вони на барикадах. І перемога прийшла. Велика перемога маленьких людей. Це перемога кожної людини, яка стояла на Майдані, передавала гроші у церквах, їжу чи одяг, плакала чи молилася. За цю перемогу заплачено велику ціну - щонайменше сто життів. Вони загинули за честь, за волю, за право бути народом - джерелом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Пам'ять про Небесну Сотню широко вшановується в Україні. Іменами героїв названо вулиці, майдани, проспекти, їхні імена носять  школи, коледжі. Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслися на Майдан. Оживає Майдан - оживає Україна.

  Бібліотекарі дитячої бібліотеки разом з дітьми провели годину-реквієм "Небесна сотня - то в серцях вогонь" та годину пам'яті "А Сотня відлетіла в небеса". Познайомили дітей з книжковою виставко-інсталяцією "Ми пам'ятаємо ваш подвиг" та викладкою літератури "20 лютого - День Героїв Небесної Сотні". Діти переглянули фільм про Революцію гідності, відеокліпи на пісні "Злива", "Мамо не плач, я повернусь весною", "Воїни світу", читали вірші.

 Хай палають свічки пам'яті загиблих героїв Небесної Сотні в наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю й жалю... Хвилиною мовчання ми вшанували невмирущу пам'ять про загиблих героїв Небесного Війська.

  Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля на Сході країни від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть молоді і сильні, вірні сини України... За щастя і добро, за любов і продовження роду, за мир і злагоду, але не за війну загинуло семеро молодих людей, наших земляків. Це наші герої, воїни-ангели, які віддали своє життя за нас. Тепер вони приєдналися до Небесної Сотні і стали Ангелами, вписали свої імена в історію України, історію христинівщини. Діти познайомились з бібліографічною довідкою "Небесна варта Христинівської землі"(Герої неоголошеної війни на Сході України).

 Як боляче стискається серце, що наша ненька-Україна у вогні і стражданні... І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій Україні, яку ми щиро любимо і якою безмежно пишаємося!