Книгоманія - 2017

   Кожна людина прагне бути освіченою, ерудованою, розумною.  В цьому нам допомагає  вірний і чесний друг, ім'я  якому - книга. Найважливішим  призначенням  книги є збереження  знань, які накопичило людство, щоб передати їх наступним поколінням. Саме завдяки книгам став можливим  стрімкий прогрес людства  в останні століття в  усіх галузях науки. Адже всі нові наукові відкриття робляться на основі  накопиченої і систематизованої інформації,  результатів дослідів, над якими працювали вчені всього світу. З книг вони черпають знання, які дозволяють їм рухатись  вперед, не витрачаючи час на  те, що вже відкрито, що служить людству і науці.

      В усі часи до книги ставились як до святині. Ось уже скільки століть  книга  допомагає нам  пізнати світогляд і мислення  наших далеких предків,  розкриваючи секрети людської сутності. Саме завдяки  книгам ми можемо прослідкувати  розвиток  людства,  суспільного устрою, етичних норм, зародження звичаїв, обрядів, створення  духовності і культури  нашого народу.  Книги зберігають   всю історію  нашого існування на Землі.
         Спілкування з книгою допомагає  кожній людині розвиватись і вдосконалюватися. Адже, щоб зрозуміти зміст книги чи статті,  який автор прагне донести  до читача, мало знати букви і вміти читати. Треба бути вдумливим, уважним, підключати свій власний досвід, знання,  уміння аналізувати  інформацію. І, якщо читачеві це вдається, перед  ним  відкривається  світ подій, переживань,  інтелектуальних відкриттів і передбачень.
         Саме  такою читачкою,  ерудованою, вдумливою, духовно багатою є  Катя Білоусова, учениця 6-А класу міської школи №2. Вона життєрадісна, усміхнена, товариська  дівчинка, оточена любов'ю в сім'ї. Захоплення книгою і читанням в неї - від мами Людмили Іванівни. Це вона  допомогла  доньці поринути в світ друкованого слова ще з дошкільних років. І досі вона пам'ятає героїв своїх перших дитячих казок: добрих, сміливих, чесних.
        Зараз Катя читає інші книжки - українську і зарубіжну класику,  твори сучасних письменників. Але і тепер  захоплюється мужністю, кмітливістю,  чесністю, патріотизмом  книжкових героїв, які вчать любити свою землю, мріяти про  відкриття, цінувати дружбу, дорожити довірою оточуюючих, прагнути до розвитку і вдосконалення.
       Катя - переможець районного туру Всеукраїнського  конкурсу на кращого читача року "Книгоманія". Її відповіді, вичерпні і змістовні, начитаність, широкий кругозір забезпечили  їй перемогу на цьому конкурсі.  Питання, на які відповідали конкурсанти,  стосувались історії  України, Черкащини, природи рідного краю, фольклору, видатних земляків і,  звичайно ж, художньої літератури. Адже саме вона може  охопити всі сторони  нашого буття.  Відповіді цієї  милої дівчинки переконали компетентне журі, що вона  найкраще знає літературу, історію, географію. Вміє  вона і гарно, захоплююче  розповідати про те, що дізналась сама з книг. На конкурсі було  багато учнів 6-7 класів, закоханих в літературу, питання теж були не з легких, та й часу на обдумування відповідей  було мало. Школярі, а це були вже  переможці попередніх турів, гарно впоралися із заковиристими  запитаннями тестів, вікторин, конкурсів. Катіне  І-ше місце - це заслуга її знань, начитаності, ерудованості, комунікабельності,  уміння  розповідати про те, що хвилює серце, розширює кругозір. А іще вона  - гарний оповідач, уміє зацікавити слухачів, донести до них своє бачення прочитаного. Саме такою, емоційною цікавою,  була її презентація книги.
      Катя готувалась до обласного туру цього конкурсу: багато читала, вела читацький щоденник.  В ньому - розповіді про книги, які вона прочитала, що їй сподобались своїм сюжетом, змістом, стилем написання. Це книги  В.Нестайка, Є.Гуцала, С.Майданської, В.Винниченка, В.Близнеця, Ж.Верна, Я.Стельмаха, Д.Дефо,  Екзюпері, Стівенсона та інших письменників, чиї книги були улюбленими ще  нашими дідусями, бабусями, татами, мамами, або завойовують прихильність у сучасних юних любителів читання.
      Цей щоденник знайшов схвальний відгук  компетентного журі в  Черкаській  обласній бібліотеці для  дітей. Високо вони оцінили і відповіді юної христинівчанки, її  начитаність, уміння розповідати про книги, про ті проблеми, які вони підіймають.
       ІІІ-є місце, яке виборола  юна христинівчанка на цьому конкурсі, - заслужена нагорода за її   знання, начитаність, ерудицію, бажання знати більше, розширювати  свій кругозій.
      Катя розуміє, що книги - це "золотий ключик", оволодівши яким отримаєш доступ до  всіх скарбів знань  і культури. Успіх в житті  недосяжний без  без належного рівня кругозору, словникового запасу, лексики, моральних устоїв, мислення, уяви, уміння викладати думки, а головне - без глибоких знань.
        Тож  побажаємо  Каті Білоусовій  нових відкриттів у світі книг, хороших друзів, енергії, сили, творчих злетів і нових перемог у конкурсах. Хай герої книг надихають її до нових звершень і висот у  царстві книг, знань, інформації.

Учасниця четвертого етапу Всеукраїнсьго конкурсу на кращого читача Білоусова Катя.

Нехай земля квітує всюди - природу збережімо, люди!

                                               Не знаю я, що буде після нас,
                                               В які природа убереться шати.
                                               Єдиний, хто не втомлюється, - час,
                                               А ми живі, нам треба поспішати.

                                              Зробити щось, лишити по собі,
                                              А ми, нічого - пройдемо, як тіні,
                                             Щоб тільки неба очі голубі
                                             Цю землю завжди бачили в цвітінні.

                                                                                            Л.Костенко

В Христинівській районній бібліотеці для дітей відбулася природоохоронна акція "Збережемо нашу Землю!"

Порожня зона, край мовчання...

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор, і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Чорнобильську катастрофу вважають найбільшою за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, і за екологічними збитками. 
   На зустріч з юними читачами в районну бібліотеку для дітей завітав ліквідатор наслідків аварії Петро Григорович Шаповал. Він поділився своїми спогадами про ті жахливі дні, які призвели до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води і довкілля. Їдучи в Чорнобиль Петро Григорович не міг збагнути, що його чекає попереду. Вже по приїзду зрозумів масштаби біди, та не здогадувався про її тяжкі наслідки. Він тоді щоденно возив воду до реактора, не задумуючись, ні про здоров'я, ні про дози радіації.
          Саме там, біля горнила реактора, пізнав справжню чоловічу дружбу, потоваришував з такими ж ліквідаторами з усієї України.
          Й понині відрядження до Прип'яті не дає спокою Петру Григоровичу, даються в знаки ті рентгени, що "зашкалювали" на дозиметрі. Кожне слово його спогадів торкнулося юних сердець. На очах бриніли сльози, то були сльози пам'яті...
                                           А весна розквітає в садах
                                           Білосніжними цвіт- килимами,
                                          Лиш Чорнобиля біль у серцях
                                          Часто сниться сумними ночами.

 

Дата з гіркою, як полин, славою

      На кольоровій карті України чорною   бідою позначена чорнобильська зона. Це - скалічена, спотворена, непридатна для проживання місцевість. Там сьогодні дичавіє земля, хоча квітнуть сади і плодоносять дерева. Але ніхто не споживає тих плодів, не йде до лісу за цілющими дарами. Те чорне страшне коло не одному поколінню українців  нагадуватиме про трагедію, яка народилась з вибухом реактора в ніч на 26 квітня 1986 року. Ця дата ввійшла в історію людства, в усі хроніки і літописи, як найстрашніша техногенна катастрофа, яка  на цілі століття відібрала в нас  щедру врожайну землю, яку з часів Київської Русі заселили наші пращури. Бдагодатна земля годувала їх, надихала на працю і подвиги. Зараз вона народжує в наших серцях біль. Нестерпний біль, який приніс нам  горе і страждання. Втратили життя поля і ріки,  на квітучій  українській землі з'явились  пусті міста і села,  мертві ліси, мертві сади, вода, яку не можна пити, риба, яку не можна ловити. Навіть повітря, яким ми дихаємо,  стало ворогом.
       В життя мільйонів людей ввійшли слова: "відселення", "радіація", "зона", "ліквідатор".  Саме завдяки їм, тим, хто  став на смертельний герць зі страшною, хоч і невидимою стихією, ми завдячуємо сьогодні своїм життям.
       На момент аварії в реакторі було  200 тонн радіоактивного урану і плутонію. 3%  цієї смертоносної речовини потрапило  в навколишнє середовище. Фахівці підрахувати, що це в 30-40 разів більше, ніж після атомного вибуху в японській Хіросімі.
      Страшному  всеспопеляючому   атомному монстру люди  показали свою мужність, самопожертву, відданість.
      Серед тих, хто влився в чорнобильське братство, був і наш земляк Анатолій Олександрович Осадчий. Випускник міської школи №2, закоханий в автосправу, він був на "ти" з двигунами, карданами, гальмами  будь-яких автомобілів. Крутив "бублика" в  військовому "Уралі", "ГАЗонах", "Колхіді". Як досвідчений водій,  в той час водив  могутнього "КАМАЗа". Саме таким  автомобілем  возив плити на перекриття  саркофагу над ЧАЕС.  Навіть батькам і дружині не розповідав, як "зашкалювали"в кінці робочого дня спецівка, взуття, волосся на голові.  Автомобіль, який попрацював на цій  небезпечній ділянці, довелось залишити на  спеціальному майданчику. На металолом його не приймали.  Три місяці - з червня по серпень- він працював у зоні.  Було йому тоді лише 37 років. Чи було страшно? Було розуміння небезпеки, але  переважало почуття відповідальності, обов'язку, честі. Так його виховали в сім'ї. Його батько, Олександр Леонтійович, пройшов  дорогами ІІ-ї світової війни з 22 червня 1941 року  до переможних залпів Перемоги. Фронтовик  бачив на своєму бойовому шляху смерть і кров, важкі бої, але ніколи не відступав, не порушив  свою військову клятву.
      Сьогодні син фронтовика, учасник ліквідації  наслідків на ЧАЕС Осадчий А.О.- гість районної бібліотеки. Розглядає матеріали книжково-ілюстративної виставки, спілкується з бібліотекарями, юними відвідувачами книгозбірні, відповідає на їх питання. Згадуючи події  далекого літа 1986 року, віддає шану своїм побратимам, з якими плече-в-плече   приборкував  смертоносний смерч.  Героєм себе не вважає. Він просто виконував свою роботу, яку він, як досвідчений шофер, міг виконати краще за когось іншого.  Адже тоді облік часу йшов на хвилини.  Тому й потрібні були вміння, витримка, сила і воля. Він чесно і добросовісно виконав своє завдання. Йому не соромно перед  друзями, рідними,  своєю донькою Ларисою,своїми онуками Олександром і Романом, які пишаються своїм дідусем. Вони вважають його героєм.
        Має Анатолій Олександрович багато Почесних грамот, подяк за роботу, за виконання  своїх обов'язків в зоні ЧАЕС. В сімейному архіві поряд з ними береже і медаль "За трудову доблесть".
     Довго лунатиме над світом  чорнобильський дзвін. Доземно вклоняємось тим, хто своїм життям і здоров'ям  заплатив за чужі помилки, за  те, що цей дзвін не став для нас всіх  поминальним.
 

Далека, загадкова і чарівна країна Індія

       Всі ми  в душі  трішки романтики. В своїх мріях ми  бачимо себе в різних куточках Землі, відчуваємо потребу побачити різні країни, дізнатись більше про їх  природу, людей, звичаї, культуру. Якщо немає можливості купити туристичну путівку і поїхати  в далеке зарубіжжя, то можна просто  почитати  книгу чи журнал, подивитись кінофільм чи телепередачу, щоб  уявити себе  в якійсь країні чи на якомусь континенті.
     Індія, унікальна  і загадкова, вабила мандрівників здавна. Мореплавці і мандрівники, місіонери і торговці споряджали  не одну експедицію в  той куточок землі.  А в скількох  книгах описані незвичайні пригоди тих, хто потрапляв в Індію! Як захоплююче розповідав про це, наприклад, Жюль Верн.
     Люди  старшого покоління пам'ятають  індійські фільми, над сюжетом яких часто плакали. Ходили на показ цих кінофільмів не  один раз, щоб вкотре  побачити торжество  і перемогу добра, кохання, справедливості.
     Зараз  на Черкащині проходять дні індійської культури, під час яких наші земляки зможуть поринули в світ індійської музики, живопису, кіномистецтва, літератури.
    Не стоять осторонь і працівники  нашої ЦБС. Для своїх користувачів ми розгорнули книжкові виставки, проводимо години цікавих повідомлень,   пізнавальні години, відеоподорожі,  

відеоперегляди  кінофільмів тощо.
   Дуже цікаво пройшов майстер-клас по  одяганню ляльок в індійське сарі.  І індійські красуні ніби  затанцювали в своєму національному вбранні.
    Для всіх, хто хоче долучитись до  вічної індійської культури, до її джерел, до невичерпного  потоку духовності, запрошуємо до   нашої книгозбірні.
   

Світле свято Великодня

Наш народ уміє працювати, створюючи достаток  для сім'ї, родини, держави. Уміємо ми і відпочивати, святкувати, радіти.  В українців є багато свят, серед яких свято Великодня займає чільне місце. Свято Воскресіння Ісуса Христа є найбільшим християнським святом. Це - чарівна казка нашої старовини. Це - українська весна, голос наших предків, золота поезія нашої землі. "Воскрес Христос, і життя панує". - так писав святий І.Золотоустий.

     Коли сучасна людина  спромоглася б відчути  всю безмежну радість  цього світлого дня, то вона б зрозуміла б  той невидимий зв'язок поєднання її душі  з душами далеких пращурів, з їх побажаннями, які вони передають нам.

      До цього великого свята готувались заздалегідь: прибирали в оселях, дворах, очищали свої душі і помисли від скверни, поганих думок, заздрощів, гніву, злоби і недоброзичливості. Великодня кухня теж має свої особливості - смачні і поживні страви готували господині до цього свята, багато з яких   їли лише раз в рік, в день святої Пасхи. Особливе місце належить  крашанкам і писанкам. Скільки про них складено легенд, притч, переказів. За одним із них, у момент Воскресіння Ісуса Христа, каміння на Голгофі перетворилося на червоні яйця.

    Кожен символ а писанці має  певний зміст: коло - символ безперервного  відродження життя, сонце - світло, хрест - Всесвіт, дерево - природа, зірка - небо, гілка - здоров'я, риба - вода, півень - добро і т.д.

    Свій вклад у підготовку до цього величного дня внесли і бібліотечні працівники. Ми підготували дня наших користувачів книжкові виставки, тематичні перегляди, огляди літератури, які  поглиблювали їх знання з цього питання. А іще відвідувачі бібліотеки приймали участь в уроках народознавства, фольклорних вечорах, літературних посиденьках, конкурсах знавців фольклору,  майстер-класах по виготовленню  писанок.

     Свої виставки ми прикрасили різними  футафорськими  писанками, виготовленими  з лози, вербових гілок та  котиків, паперових квітів,  ниток, тканини, вишиванок тощо.

     Під час районного свята "Великодні дзвони", районні бібліотеки  представили  свою виставку-інсталяцію "Магічна сила великодніх дзвонів", де поряд з великою  квітково-паперовою писанкою були розміщені книги, статті з періодики, ілюстрації, вишивки, які  оспівували  велике християнське  свято - Великдень. 

     На цьому святі лунали пісні кращих  учасників художньої самодіяльності району, глядачів зачаровували своїм умінням і талантами танцюристи, музиканти, декламатори.

Приємно, що  на святі були представлені  виставки з багатьох сіл Христинівщини, які радували своїм різнобарв'ям вишитих ікон, рушників, картин, серветок великодної  тематики. Багато людей було біля столиків, де проводились майстер-класи по виготовленню писанок.

    Всі ми разом складали осанну життю, Воскресінню Господньому, Україні.

    Тож поки житиме наш народ, доти й лунатиме  весняне:"Христос воскрес!", "Воістину воскрес!"