Мрії про незалежність України здійснило наше покоління

        Українці споконвіку живуть на своїй землі. Наші предки були мудрими людьми - вони обрали собі для проживання  чудовий куточок землі: моря з великою кількістю риби, річки і озера з прозорою водою, безкраї лани для вирощування хліба, великі ліси, в яких було багато звірини. Їм вистачало всього, тому українці ніколи не зазіхали на чужі території, хоч свою землю їм доводилось боронити від загарбників, які  прагнули забрати у нас не тільки  землю, а й нашу волю, нашу думу.
       26 років пройшло з того часу, як здійснилась одвічна мрія українців про незалежність. Нинішнє покоління живе в своїй державі, вільній і незалежній. На превеликий жаль, нам і зараз доводиться відстоювати цілісність наших земель. Ми низько схиляємо голови перед подвигом АТОвців, які дають гідну відсіч агресору.
      Готуючись до всенародного свята - дня незалежності України, бібліотечні працівники організовували книжкові виставки, проводили різноманітні масові заходи, присвячені цій даті. А 24 серпня  працівники всіх структурних підрозділів ЦБС взяли участь у  районному святі. Виставки, майстер-класи, народознавчі світлиці бібліотекарів і їх територіальних громад знайшли схвальний відгук у відвідувачів, христинівчан і гостей нашого міста.
      Директор ЦБС Р.Шумовська у театралізованій виставі була Україною. Її сильний і схвильований голос  привертав увагу, змушував  вслухатись, задуматись про долю України, про той непростий шлях, який  довелось пройти нашому народу, щоб здобути свою незалежність.

Нехай святиться у віках ім'я твоє, Україно

    Напередодні всенародного величного свята центральна районна бібліотека  провела опитування серед своїх користувачів, жителів і гостей міста: "Що для мене Україна?". Свою осанну  Батьківщині складали  студенти, учні, робітники,  вчителі, працівники різних сфер. Всі вони зазначили,  що Україна для них - це не просто місце, де вони народились і живуть. Україна - це родина, сім'я, друзі, однокласники, однодумці і патріоти. Це звичаї предків, козацькі пісні, неповторна природа, героїзм гайдамаків і воїнів АТО,  солдатів Другої світової війни і афганців, подвиг чорнобильців і  волонтерів.  Це - мамина колискова і уроки батька, бабусині казки і дідусеві медалі, це жовто-блакитний прапор вільної України і тризуб, переданий нам Володимиром-Святителем, це мрії про світле майбутнє і мирне небо над нашою землею.
       Почуття  і думки  у наших респондентів схожі, хоч висловлювались вони різними словами.

                                            
        Роман Квітчук, випускник міської школи №2, студент Київського політехнічного інституту.

            «Формула відродження України: єдність+патріотизм».

            Україна для мене – це моя ненька, це мій перший подих, перше слово, перший крок, мої знання, мої мрії, все що в мене є в житті та всі мої плани – все це дякуючи Богові та моїй рідній землі. Це мої найрідніші люди – мама і тато, це моя родина, друзі, щирі люди, мужні АТОвці, серед яких мої родичі і знайомі. Не любити, не поважати Україну – гріх. Це як зрадити і відмовитись від батьків. Ця любов переможе всі негаразди і моя Україна буде квітнути і дарувати своє тепло і ласку всім своїм дітям. Любити Україну – це не тільки пишатися її історією, милуватися її краєвидами, їсти її сало з паляницями, а й прагнути своїми діями і вчинками ще вище піднести її велич, дбати про втілення життя світлих ідеалів. Україні потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір в ролі рівноправного ділового партнера. Це залежатиме від нашого покоління і особисто від мене. Тому, я своїми знаннями, працею сприятиму розквіту і відродженню України і в економічному, і в духовному плані. 

                                              

                                   Іщенко Наталія, психолог

                                  Прадідами передано – передамо в віки

            Українці споконвіку мешкали на благодатній землі, тому розуміли, що тільки від праці залежить їх добробут. Звідси – надзвичайна працьовитість. Їм всього вистачало: море з рибою, річки з водою, ліси для полювання, безкраї поля для хліба. Тому українці ніколи не зазіхали на чужі землі. Але українська земля приваблювала «сусідів», тому українцям часто доводилось захищати рідні землі. Понад усе українці цінували волю, але так складались історичні умови, що їм постійно треба було за неї боротися. 

            Українські козаки, гайдамаки, солдати з шаблями, вилами, гвинтівками і автоматами ставали на боротьбу з окупантами, вкриваючи своє ім’я героїзмом і відвагою. Естафету їх подвигу зараз прийняли воїни АТО, завдяки яким  над нами мирне небо. Ми прагнемо побудувати європейську державу з усіма атрибутами демократії. При цьому нам потрібно зберегти етнічність, національну індивідуальність, підняти на новий рівень нашу науку і культуру. Ми будемо єдиним і могутнім народом, чия Батьківщина носить горде ім’я – Україна.

                                                       

                                                Кулеша Віталій, менеджер

                                   Україна – це Європа, і так має бути завжди

            Я народився в Україні,  і мені безмежно дорога ця земля. Це Христинівка і Тарасова гора під Каневом, Таврійські степи і Карпатські гори, сивий Дніпро і маленькі ставки – край дивовижної краси, чудової природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, горді і красиві люди, а головне – вільні. Це вони нам передали у спадок любов до рідної землі, вільнолюбивий козацький дух, чудові пісні і гарні звичаї. Неможливо не любити все те, що нас оточує: мова, музика, природа, люди, архітектура і хороші книги. Україна для мене - це не тільки природа і територія. Це – люди: моя родина, мої однокласники і однокурсники, мої близькі, мої однодумці. Це повага до оточуючих, дбайливе ставлення до всього того, що створено руками нинішніх і минулих поколінь, щире зацікавлення історією, мистецтвом, хоч не все вдається побачити і про все прочитати. Україна буде квітучою європейською державою, яку поважатимуть у світі. Ми, молоді українці, зробимо все, аби всі мрії здійснилися.

                                                  

               Камінська Анна, Боровенський Владислав, подружжя

  Україна у нас – одна на всіх

            Довгий час свого існування українці знаходились у складі інших держав, але при цьому зберегли свою мову і культуру, повагу до звичаїв предків, любов до волі і незалежності. Наші сучасники зрозуміли, що потрібно змінюватися, діяти, ставати особистостями. Це ми довели, зробивши Революцію Гідності.  Нам потрібно працювати, працювати на створенням ефективного економіки, інвестиційної привабливості – без неї нам не бачити розвитку. І розвивати далі свою демократію – це найкращий спосіб взаємодії громадського суспільства і влади.  

      Українці вміють працювати і цінувати красу, яка оточує нас.  Це природа, люди, квіти, зоряне небо, ліси, гаї, пташки. Люди, які серцем відчувають красу, не можуть не бути патріотами свого краю, своєї Батьківщини.

    Україна для нас – це й щасливе радісне дитинство нашої донечки Вероніки. У заможній демократичній держав в неї буде все, щоб рости, вчитись, будувати своє щасливе майбуття.

                                           

                                  

            Васелишенко Вадим, студент Білоцерківського аграрного університету

                                       Майбутнє починається сьогодні

            Гарна природа, багаті корисні копалини, чудові  курортні місця, квітучі сади, безмежні пшеничні поля і добрі, чесні, вільнолюбиві люди – це моя Батьківщина, яку в усьому світі знають і поважають. Це Україна  - країна добра і достатку. Тут я народився, закінчив школу, навчився цінувати дружбу, поважати людську працю. Україна – це моя родина, це моя молодша сестричка Соломія, яку я дуже люблю. Україна за свою історію зазнала багато горя, воєн і страждань. Мільйони патріотів мріяли про щасливу долю для свого народу, для своїх дітей і онуків. Всі ми повинні зрозуміти, що тільки чесною працею можна побудувати заможну державу. Щоб не було корупціонерів, нечесних ділків. Щоб ніхто не розкрадав те, що належить народу: бурштин, ліс, газ, вугілля тощо. В Україні, яку ми будуємо, будуть поважати старших, піклуватимуться про тих, хто потребує допомоги. А молоді працюватимуть із задоволенням, вкладаючи в свою працю знання і душу. Україна для мене – здійснення світлих мрій всіх патріотів.

                                                 

             Це моя Україна, це моя Батьківщина, що як мати – одна

 Вусата Маша, учениця 9 –Б кл. Христинівської ЗОШ №1

            Україна – це моя земля, яка випромінює тепло та красу рідної домівки. Україна – це перш за все Батьківщина, країна, яка володіє наймелодійнішою мовою. Це мій рідний дім, і найдорожчі мені люди – мої рідні. Чарівні краєвиди, безмежні поля, багата земля, чисті ріки – це все – моя Україна. Я є щирою українкою та патріоткою.

                                                    

   Майбутнє належить молодим

   Погребняк Юлія  учениця 9 –Б кл. Христинівської ЗОШ №1

            Для мене Україна – це перш за все місце, де я народилася. Тут мої рідні та друзі. Народна мудрість каже: «Де народився - там і згодився». Щоб не сталося, я не покину свій рідний край, бо я його люблю за те, що це мій дім, моя неня, моє натхнення! Країна – це Батьківщина, яку я обожнюю.

            

Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність

    Надворі серпень, найстарший син її величності осені. Місяць багатий на дари саду, поля і городу. Гарний врожай - запорука нашого достатку на майбутнє. Але наше майбуття залежить не тільки від щедрот, які вродили на землі. Для нас дуже важливо, щоб у нашій державі панували мир, злагода, чесність і справедливість. А все це можливе лише у вільній і незалежній державі. Саме про таку Україну мріяли наші пращурі, за неї воювали гайдамаки, козаки, солдати.  Нам вони заповіли любити свою землю, оберігати її священні рубежі. Зараз естафету їх подвигу прийняли патріоти в зоні АТО.
     Тому всенародне свято - День Незалежності України ми зустрічаємо з таким трепетом і піднесенням.  Україна - держава трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна  гарячої любові  народу й чорної йому зради, довгої вікової боротьби за його  волю.
         Шлях України до незалежності позначений високими степовими могилами, руїнами архітектурних споруд, братськими могилами і  величними пам'ятниками. Боротьба за волю і незалежність, цілісність наших земель і недоторканність кордонів продовжується і в наші дні. АТО бринить в наших серцях болем, смутком і гордістю за мужність і саможертовність патріотів, які   боронять Україну від зазіхань ворога.
    Про тернистий шлях нашого народу  до омріяної незалежності  розповідають історики, політологи, журналісти, письменники. До цієї справи залучаються і працівники бібліотечних установ. На книжково-ілюстративних виставках, виставка-інсталяціях зібрані матеріали, які розповідають про етапи боротьби України за волю і незалежність. Змістовно проходять і масові заходи, присвячені цій вікопомній даті: година  обміну думками "Двадцять шоста весна України", історичний калейдоскоп "Ти вистояла,Україно, в усі часи, в усі віки", вечір патріота "Могутні акорди незалежності України", година духовності "Вінець багатовікових державних пошуків", урок державності ""І синєє небо, і жовте колосся" тощо.
      Для користувачів-дітей організована  виставка-інсталяція "Героїчна Україна: від історії до сьогодення", виставка-літопис "Ти є окрасою цілого світу, наша свята Україно!". В бібліотеках району, які обслуговують дітей,  проводяться усні журнали, заочні подорожі, патріотичні години,  години мужності, які допомагають юним  краще знати героїчне минуле України, пам'ятати героїв, які боролись за незалежність нашої Батьківщини, рости справжніми патріотами  нашої держави.
       Тож запрошуємо всіх завітати до наших бібліотек, де ви зможете перегорнути сторінки історії українського народу, щоб доторкнутись серцем до тих ідей,  які заповідали нам патріоти  минулих років і століть.
    

Прапор сонячно-блакитний, прапор України, рідний, заповітний

                                                                  Українське військо... в сурмоньки заграло...
                                                                   Розгорнуло прапор сонячно-блакитний,
                                                                   Прапор України, рідний, заповітний!
                                                                   Рідну Україну не скують кайдани,
                                                                   В обороні волі наше військо стане.
                                                                                               О.Олесь
             Як кожний вільний народ,  ми, українці, маємо свій прапор. Державний прапор є національним символом держави. Ми з гордістю несемо жовто-блакитне знамено, вимріяне поколіннями  українських патріотів. Під ним ішов наш народ до проголошення самостійності. Тому для України, як держави, яка прагне стати повноправним членом ЄС, природнім є вияв  шани до національних символів, до  свого прапора.
             З давніх-давен  прапор був святинею, без нього військо не рушало в похід, не вступало в бій. Великою ганьбою для вояків була втрата  прапора. Військові формування,  прапор яких був втрачений, чи захоплений ворогом, розформовувалися. Тому стяг охоронявся, ним дорожили, йому поклонялися.  Навіть посічений ворожими кулями, він надихав вояків на бій, на подвиг, на самопожертву.
         Як відомо, за часів Київської Русі  існували лише князівські  стяги. Найбільш уживаними були кольори: білий, блакитний, червоний, жовтий. Використання жовто-блакитного  прапора України-Русі  простежується від часів прийняття  християнства.  Першу спробу створити жовто-блакитний   прапор     здійснила  головна Руська Рада, яка почала боротьбу  за відродження української нації.  А 22 березня 1918 року  Центральна Рада ухвалила Закон про державний прапор Республіки,  затвердивши саме жовто-блакитний  прапор  символом Української Народної Республіки.
       З багатьох тлумачень  кольори нашого прапору  символізують велич, силу, процвітання. У геральдиці блакитна барва  означає чесність, вірність, бездоганність. Пов'язана вона з небом і водою. Жовте золото уособлює могутність, силу, багатство, шляхетність, справедливість. Це символ Сонця - джерела життя на  Землі. Вибір  українцями жовто-блакитного прапору вмотивований ще й тим, що символом нашого  миролюбивого народу є чисте небо й пшеничний лан.
   24 серпня 1991 року було проголошено Акт про незалежність України. І над будинком Верховної Ради України гордо піднісся  в піднебесся жовто-блакитний прапор, кольори якого затверджено Конституцією нашої держави.
     З 2004 року, віддаючи шану багатовіковій історії української державності, державним символам  України, ми святкуємо День Державного Прапора України. До цього свята в структурних підрозділах Христинівської централізованої бібліотечної системи  організовано книжкові виставки, проводяться масові заходи: усні журнали, патріотичні читання, години державотворення,  уроки історичної правди тощо.
    Цікаві і змістовні заходи проходять у районній бібліотеці для дітей для юних користувачів. Вони знайомлять дітей з історією прапора України, із значенням кольорів, про подвиги українців, які вони здійснили під жовто-блакитним знаменом.
    Колектив районної бібліотеки прийняв участь у фотоконкурсі "Прапор нашої країни має колір жовто-синій".
    Всі ці заходи покликані виховувати повагу до святині - прапора України, який пройшов разом з українським народом нелегкий шлях  до Незалежності.

Бібліотека під відкритим небом

  Традиційно,  в п'ятницю  до уваги христинівчан  працювала бібліотека під відкритим небом. В міському парку, в затінку під деревами   розмістилась виставка нових книг. Бібліотечні працівники   розповідали про нові твори друку, нові літературні імена. Любителі читання мали змогу вибрати собі книгу  на будь-який смак. Записатись в бібліотеку можна прямо в парку,   не заходячи в приміщення книгозбірні.

Свято смугастого смаколика в бібліотеці

     Природа, попереджаючи нас про закінчення літа, послала свого сина серпня. Красень-місяць має великі статки: в засіки зсипається зерно, достигає городина, наливаються стиглістю яблука, груші, сливи, айва, алича. Достигають в цю пору  найбільші і, мабуть, найсолодші ягоди - кавуни.
       Кавуни люблять всі: дорослі, діти, юнаки і дівчата.    В світі відзначають  чудове і смачне свято - день кавуна.
       Як вважають історики, батьківщиною кавуна є Південна Африка  із своїм жарким кліматом. Ще в Стародавньому Єгипті люди вже вживали цю рослину, навіть розміщували її в гробницях фараонів, так  насіння кавуна було знайдено в  похованні  Тутанхамона. В 10 столітті  кавун став відомий в Китаї, в 11-12 століттях - в Європі. В Америку  цю рослину завезли разом  з африканськими рабами європейські колоністи.
      Хоч цю рослину  зараз вирощують в багатьох країнах, перше місце  належить Китаю. Зате японці не мають собі рівних  за кількістю найдивовижніших сортів  цієї ягоди.  Там вивели квадратні,  у вигляді піраміди, сердечок, жовті з середини тощо. Всі ці цікаві факти про кавун розповіла провідний бібліотекар центральної районної бібліотеки Олена Панасенко під час свята кавуна "Зелений, смугастий, запашний і смачний десерт".
     Під час цього свята присутні познайомились з книжковою виставкою, яку прикрашав зелений гість з херсонського поля. Книги, журнали розповіли про кавуни, їх сорти, селекцію, страви, які можна приготувати з цього представника гарбузових. А іще молоді христинівчани змагались, хто краще намалює кавуна із зав'язаними очима, розгадували загадки про нього, пригадували прислів'я, приказки. Багато сміху було під час конкурсу, коли всі намагались гарно, швидко і виразно прочитати скоромовку: "Був собі кавун, та переполукавунився на маленькі полукавуненята".
   Викликав захоплення і перегляд мультиплікаційних фільмів про кавуни. Кавун   - представник гарбузових, то доречним став і мультик за такими  відомими словами: "Ходить гарбуз по городу".
      Під час вікторини про кавуни згадували його походження, дієтичні властивості, підбирали  однокореневі слова. Виявилось, що від слова "кавун" походить дуже багато прізвищ. Значить, і наші предки знали про кавун уже дуже багато років тому.
      Про кавун поговорили, участь в іграх і конкурсах прийняли, поспілкувались, посміялись і перейшли до відповідального моменту - перевірити стиглість  кавун із виставки. І він не підвів нас, кавун, вирощений на півдні Україні, вигрітий під щедрим  херсонським сонцем. Тріщить під ножем його шкірка,  і всі бажаючі  отримують по скибці  смачного, червоного, солодкого, запашного кавуна.
    Свято поповнило наші знання про кавун, додало хорошого настрою, познайомило з цікавими книгами, інтернет-сайтами. А головне - у нас з'явились нові друзі, з якими нас подружили бібліотека і кавун.