Крути: бій заради майбутнього

         29 січня у дитячій бібліотеці  проведена година пам'яті "Не забудь героїв триста!" присвячена Дню пам'яті Героїв Крут. До бібліотеки завітали учні 9-А класу міської школи №1 з учителем української літератури Бортник Валентиною Олександрівною, заступник голови РДА Терещук Тетяна Сергіївна, заступник голови районної ради Федичканич Лариса Іванівна, працівники відділу культури та районного будинку культури.

      Довгий час наш український народ страждав у ярмі неволі, довгі роки боровся за свою незалежність проти монголо-татар, поляків, російських військ. Наша історія не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця, як рани наших українських солдатів, які і в теперішній час змушені боронити волю рідної держави від російських військ і терористів. 

   100 років відділяють нас від подій 29 січня 1918 року. Та вони живуть в душі українського народу, ятрять його серце, надихають наших  воїнів на славні подвиги на честь Батьківщини.  Юні христинівчани зазирнули в ті дні, відкривши ще одну сторінку нашої історії, усвідомлюючи суть трагедії, ім’я якої  - Крути. 

    Вночі 27 січня Студентський січовий курінь під командуванням сотника Омельченка та ще двохсот юнаків військової школи вирушив проти шеститисячної орди червоноармійців, що під командуванням Муравйова сунули від Бахмача на Київ. Уранці 28 січня потяг досяг станції Крути. Тут юнаки отримали наказ вивантажитись і рушити вздовж залізничного полотна на схід. На широкій засніженій рівнині колона зупинилася. Віддано новий наказ – окопатися. Цілу ніч, у глибокому снігу, при п’ятнадцятиградусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях просиділи бійці у холодних окопах. Хлопці перемерзли до кісток, вранці вони ледь могли розігнути задубіле тіло.

    Ще не засіріло над Крутами, як банди “червоних” щільними колонами розпочали наступ. Та коли вони підійшли на віддаль пострілу, ці діти, тримаючи зброю в замерзлих недосвідчених руках, зустріли їх рясним вогнем. Заговорили довгими чергами кулемети, поливаючи ворога свинцем. На допомогу молоді наспіла на відкритій залізничній платформі гармата під орудою сотника Лощенка. Саме вона якийсь час влучним вогнем стримувала атакуючий запал червоноармійців.

     П’ять годин  Студентський курінь стримував червоні банди ,сам будучи під градом куль і гранат. Здавалося перемога не за “горами”. Але раптово в атаку пішла піхота. Ворог обійшов лінію оборони з боків. Сотники Тимчинко і Богачевський спішно подалися до Ніжина за допомогою, яку так і не знайшли. В бою були застрілений сотник Омельченко. Підбадьорений своєю перевагою, ворог кинувся в атаку. Більшовики безжалісно багнетами кололи груди юнаків, розбивали їм голови прикладами рушниць, добивали поранених.

      Великими були втрати. Майже 250 курсантів і студентів та 10 старшин поклали свої молоді голови на великому бойовищі. Особливо тяжкі муки випали на долю 32 студентів, які потрапили до рук сп’янілого від крові, ненависного ворога. Більшовики катували і дико знущалися над ними. Наступного дня 28студентів побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зреклися України. Один із гімназистів заспівав “Ще не вмерла…” його підтримали інші полонені, та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси. Решта – чотирьох поранених студентів відправили до Харкова на подальші допити. Так закінчився цей бій.

     Після жорстокого бою під Крутами червона армія заволоділа Києвом. Такої кривавої різанини столиця України не бачила з часів татаро-монгольського нашестя. У літературі вказується різне число жертв від 2 до 5 тисяч. Невдовзі після пограбувань Києва більшовики відступили на схід.

          Першого березня 1918 року Організаційний комітет, який очолював студент

С.Король, вирішив розшукати місце загибелі своїх товаришів під Крутами.

Це виявилося нелегкою справою. Після тривалих пошуків за допомогою

місцевих селян було знайдено ями, в яких лежали тіла героїв. Однак всіх

загиблих знайти не вдалося.

   17 березня 1918 року тіла 28 юнаків привіз сумний потяг до Києва. Впізнано було тільки 18 з них, а решту не змогли. 19 березня 1918 року Українська Народна Республіка прощалась з своїми першими Героями, котрі по-лицарські поклали душу і тіло за незалежність, за волю нашої держави.

   Поховали крутянців на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда. І в тисячі сердець озивалися болем і гордістю слова голови Центральної Ради Михайла Грушевського “Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”.

   Наш український народ напевно завинив чимось перед Богом, тому що відстоювати свою незалежність нам доводиться і сьогодні. Війна на сході України знову забирає людські життя,сіє горе, смерть, сльози.

     Мало гірких сторінок напише історія і про цю війну. Трагедія в Іловайському котлі – одна із них. Українські військові увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак через жорсткий опір противника вже 28 серпня опинились в оточенні.

    Два тижні облоги. Без води та їжі. Без достатнього озброєння. Ціна оборони – життя людей. Є зниклі безвісти. Є полонені. Це 32-ий блокпост. Долина смерті між Щастям та Смілим.

   

    Донецький аеропорт, його оборона  тривала 242 днів. Без  їжі, води, в 20- градусний мороз бійців травили газом. В останній тиждень оборони загинуло більше півсотні українських воїнів. 16 січня-  найтриваліший бій за Донецький  аеропорт. 

    Сьогодні на Сході України, порушуючи Мінські угоди , ворог веде масовий обстріл українських міст і сіл . В пам’яті нашого народу назавжди кров’ю будуть записані імена українських військових і мирних жителів, які загинули.

  Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою, сильнішою. Один із політичних аналітиків при ООН сказав: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».
    Під час час проведення години пам'яті використані документальні кадри, фрагменти кінофільму про бій під Крутами, пісні, в яких прославлено подвиг юних захисників України. Старшокласники, ледь стримуючи сльози, читали вірші про подвиг крутянських героїв, які 100 років тому стали на захист незалежності України.
            Хвилиною мовчання вшанувати учасники зібрання пам'ять героїв, які зовсім молодими відійшли у безсмертя, залишивши нам у спадок любов до України
       Заступник голови РДА Т.С.Терещук подякувала бібліотекарям за змістовний  масовий захід, який допоможе молодим зрозуміти  минуле України, шанувати борців за її незалежність, бути патріотами  своєї Батьківщини.
       Ітимуть роки і століття, а наш народ  свято берегтиме пам'ять  про своїх відважних героїв, про бій під Крутами, як приклад  героїчної боротьби  за самовизначення і творення власної держави.
   Л.Загороднюк, зав. районною бібліотекою для дітей

Свіча Голокосту не згасне

       27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Голокост ( в перекладі з англ. ) - знищення. Сучасне поняття Голокосту  - коли люди вбивають людей. Велика трагедія спільноти складається з величезних трагедій конкретних людей і їх сімей,  коли вбивають, вбивають цілий світ.
     Звірами нацистів не назвеш. звір вбиває лише з-за необхідності - така його природа. А тут істоти, які називали себе вищою расою, і їхні посіпаки ( очевидці стверджують, хоч це гірко визнавати, що зайдам допомогали наші співгромадяни, які зі страху чи з інших мотивів прислужували фашистам) пішли проти природи. Вбивали, бо їм так захотілось. Їм немає прощення. Фашизм засуджено та заборонено. Його жертви й сьогодні ( а повинні бути вічно!) у пам'яті рідних, близьких, людства в цілому. Пам'ятати - не лише зі сльозами на очах згадувати. Пам'ять зобов'язує робити все, аби не допустити повторення трагедії. В цьому нащадки тих, кого перед розстрілом поділяли за різними ознаками, мають бути єдиними. А щоб пам'ятати, треба знати.
     З початку Другої світової війни почалися переслідування євреїв та інших народів, яких Вермахт вважав другорядними націями . Ці страшні переслідування досягли свого апогею під час правління Гітлера.
    Страшна трагедія єврейського народу і досі хвилює серця людей, які цінують людське життя, право кожного жити, сповідувати свою релігію, шанувати своїх предків. Мільйони людей загинули від рук нацистів, серед яких дуже багато євреїв. Ця страшна трагедія має відлуння і на Христинівщині.
    Під час окупації нашого району нацисти встановлювали "новий порядок", який ніс смерть, насилля, нехтування людським життям. Одним із проявів цього порядку було встановлення єврейських гетто в селах: Талалаївка, Ягубець, Осітна, Орадівка, Кузьмина Гребля, Івангород.
   Працівники бібліотек збирають матеріали, свідчення очевидців тих страшних подій. Ці матеріали використовуються бібліотеками для проведення масових заходів. Один із таких          " Свіча Голокосту не згасне" було проведено в читальному залі районної бібліотеки, провідним бібліотекарем - Кулєшею С. М.
     Вона розповіла присутнім про ті страшні події, які відбувалися в Європі, Україні, на Христинівщині.
     Присутні познайомились з матеріалами книжкової виставки "Страшна трагедія", де зібрано книги, документи, спогади старожилів, матеріалів досліджень краєзнавців Христинівщини -В.Чорного, Р.Страдецького, Л.Дяченка та інших.
      Ми маємо пам'ятати  і донести цю  правду  прийдешнім поколінням.

Одна Україна, єдиний народ

     Українці  - вільнолюбивий народ, який понад усе цінує свободу і незалежність. Наші предки передали нам у спадок любов до своєї землі, прагнення зберегти для своїх нащадків Україну цілістною, вільною  і єдиною.
     Саме тому день Соборності України, який відбувся 22 сіяня 1919 року, ми відзначаємо як всенародне свято. Свято єдності народу, його дум, мрій і прагнень. Ми - велика нація. І ми хочемо жити в мирі і злагоді зі своїми братами- українцями.
      Відзначаючи свято Соборності, бібліотекарі організували книжкові виставки, провели години духовності, уроки державотворення,  вечори патріота.
     Зі своєю виставкою-інсталяцією "З вічною думкою про єдність на своїй землі" ми прийняли участь в урочистостях, які проходили біля пам'ятного знаку борцям за волю України. На цій виставці представлені книги, документи, поезії, фотографії, які розповідають  про події, пов'язані з цим священним днем для кожного українського патріота.
      Цей день - знакова подія в історії нашої держави, тому ми повинні пам'ятати його, берегти і передавати нащадкам ідеї Соборності.

Золоте джерело духовності нашого народу

    Іде землею поважний місяць січень, сипле снігом, дзвенить морозцем, звеселяє святками. Має січень багато свят, які приносять нам радість, вселяють надію на краще. Яскравою барвою вирізняється зустріч старого нового року, якому передує свято Меланки, а це - щедрий вечір, таємничий, веселий, гомінкий. І лунають  щедрівки. Характерно, що щедрують тільки українці. А лунають ці перлини народного фольклору по всьому світі. Це величальні обрядові новорічні пісні, в яких звучать слова добрих побажань господарю, господині, їх дітям - усій родині, їх господарству,  саду, полю і городу.
    В цих, народом створених, фольклорних  творах є символи зустрічі нового року з весною: ластівка, засів, жито.Адже закінчується зимове сонцестояння, народжується молоде сонце, день стає довшим, природа чекає пробудження. Готуються до нього і люди, А зараз вони ще тішаться святками, щедрівками. Дізнатись більше про свята зимового циклу, про історію їх походжень, чи підібрати для себе щедрівку можна в бібліотеках району, де організовані книжкові виставки, проходять різноманітні масові заходи: уроки народознавства, літературні вечорниці, години цікавих повідомлень, фольклорини, турніри знавців українського фольклору.
       Приємним сюрпризом стало привітання працівників культури  колективом Христинівської дитячої музичної школи. Викладачі  і учні ДМШ, із народною символікою, в  квітчастих хустках підняли настрій своїм колегам. Після традиційних привітань і побажань зазвучали щедрівки. Першим звучав молодими дзвінкими голосами, що взяли за душу, за її найзаповітніші струни, "Щедрик" Миколи Леонтовича. Ця пісня, ніби тонка різьба із золота народної творчості, прикрашена самоцвітами таланту геніального композитора, оздоблена багатоголоссям христинівських  талановитих молодих співаків, звучала щиро і невимушено. Далі лунали відомі з дитячих років  слова щедрівок, які у виконанні цього чудового колективу звучали по-новому. Віншування щедрівками лилось на одному диханні, подарувало приємні хвилини  естетичної насолоди. Їх можна слухати знову і знову, адже своєю майстерністю вони не поступаються професійним виконавцям.
     Дякуємо їм за атмосферу музичного свята. Бажаємо їм всього найкращого, нових творчих здобутків, хай їх

талант і майстерність  радують наших земляків.  

Через його долю і творчість пройшла станція Христинівка

        120 років тому народився Володимир Сосюра, один з найромантичніших ліриків ХХ століття.  Його доля  тісно пов'язана з подіями Української Революції. Саме в той час поет, тоді вояк збройних сил УНР служив у гайдамацькому полку петлюрівської армії. Бої, в яких приймав участь ще юний Сосюра, проходили на станції Христинівка.
        В творчому доробку В.Сосюри багато віршів, в яких звучать слова кохання, слова любові до України. Серед них вірш-заповіт нам, прийдешнім: "Любіть Україну!". Так ніжно, по-синівськи  палко міг признатись у своїй любові до своєї Батьківщини лише справжній патріот. І як благословіння, як  пророцтво: "Любіть Україну... і вічні ви будете з нею".
      В бібліотеках району  організовано книжкові виставки про життя і творчість  цього відомого українського поета, а під час масових заходів користувачі дізнались багато цікавого і нового про  поета, його непростий життєвий шлях. Тільки великий талант допоміг йому вижити в умовах сталінського терору. Його творчість  і зараз чарує своєю задушевністю, теплотою і правдивістю почуттів.

Різдвяна добра казка - дарує нам тепло і ласку

13 січня на Україні традиційно святкують  щедрий вечір або Маланки(Святої Меланії).В цей день щедрують, обходячи хати з  побажанням щастя, здоров' я. "Радуйся  бо прийдуть три празники в гості" - закликає  народна  колядка . І справді, приводів для  радості  у цей  час вдосталь - скрізь  панує світла весела, яскрава  круговерть величальних  пісень, запальних  жартів, та щедрих частувань. Хочеться,  щоб відчуття тривало якнайдовше.
Натхненні  різдв'яними традиціями, маленькі Українці,  вихованці дитячого  садочка
"Сонечко" принесли до  стін  нашої  бібліотеки веселі  щедрівки  та  казкову  містерію   про Василя  та  Меланку. Кольорові  вбрання,  веселі  вірші,  танці   сплелись  у  чарівну  казку Щедрого  Вечора .На  вдячність  за  гарні   щедрівки та  веселий  настрій  бібліотекарі   подарували    діткам  чарівний  мішок  з   різними  смаколиками.

"Крізь всі Мордовії й Сибіри ніс гордо світло віри..."

Літературний світ, Україна, всі українці в світі відзначають 80-ту річницю з дня народження відомого поета, патріота, борця за свободу і незалежність  своєї Батьківщини Василя Стуса.  Доля  цього мужнього українця  щедро наділила його талантом поета, дала йому силу  духу, виплекала любов до  рідної землі, до свого народу.  Натомість вона випробовувала  міцність його переконань і почуттів.

Розповідаючи користувачам бібліотеки про життєвий і творчий шлях Поета  і Патріота, ми організували книжкові виставки, проводили масові заходи: усні журнали, літературні години, конкурси знавців його творчості, поетичні марафони. Проводячи літературний вечір "Крізь всі Мордови й Сибіри ніс гордо світло віри...", ми намагались донести ті почуття, які виливав у своїх поезіях Василь Стус.

Активними учасниками цього вечора були Олійник Артем і Дячук Олександр.

Нехай живуть безсмертні вірші прекрасного поета, які закликають нас любити Україну.

ніс

Хто дарує подарунки в новорічну ніч?

11 січня в районній  бібліотеці для дітей була проведена весела вікторина:"Хто дарує подарунки в новорічну ніч?". Кожна дитина з нетерпінням чекає Новий рік. Це свято діти пов'язують з подарунками,веселими хороводами,карнавальними костюмами та веселими конкурсами. Тому було підготовлено новорічні загадки для дітей з відповідями і проведено веселу та пізнавальну вікторину.

пізнавальну вікторину.

Віконечко у природу

9 січня в районній бібліотеці для дітей було проведено ігри-загадки. Відгадувати та загадувати загадки-одна з улюбленіших забав для дітей. Водночас загадки сприяють розвитку мислення і фантазії. Діти пригадали вірші,загадки,прислів'я та приказки про зиму.

Майстерня Діда Мороза

Зимові канікули в розпалі. Діти насолоджуються грою в сніжки,катанням на санчатах та ковзанах,а також можливістю відпочити від уроків і домашніх завдань. Але при цьому не забувають навідуватись і до бібліотеки.
3 січня в районній бібліотеці для дітей гостинно відчинила двері майстерня Діда Мороза.
Під час зустрічі діти із задоволенням змогли виготовити поробку "Зимонька-зима".