Полинна зоря України

Тривожні, трагічні дзвони лунають над нашим краєм, над Україною, над всією Європою, нагадуючи, що біда прийшла з Чорнобиля 26 квітня 1986 року. Сьогодні зрозуміло, що  наслідки тієї аварії могли б бути значно більшими, якби  не самопожертва і мужність тих, хто став  на смертельний бій з невидимою, але  такою страшною  стихією за чисте повітря, за саме життя на планеті.

  У той день людство побачило справжню  силу мирного атому. Здавалося б: було зруйновано лише один реактор, лише 5% радіоактивних речовин  потрапило за межі енергоблоку. Та навіть цих 5% вистачило, щоб знищити  цілий етнокультурний  регіон, зробити малопридатними для проживання   десятки тисяч  квадратних кілометрів  території, вбити  людей, зруйнувати життя мільйонів, забрати дитинство в дітей, які там проживали.  

Ми ще довго будемо відчувати на собі наслідки тієї катастрофи, ще довго по наших мріях лунатимуть  її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чужу помилку  своїм здоров'ям і життям. Б'ють тривожним набатом  дзвони Чорнобиля. Вони закликають :"Пам'ятайте!.."  

Відзначаючи  32-у річницю аварії на ЧАЕС, в бібліотеках ЦБС проводяться години чорнобильського братства, вечори мужності, усні журнали,  вечори-зустрічі, години вшанування і вдячності. На них ми зустрічаємось з ліквідаторами, розповідаємо користувачам бібліотеки про мужність тих, хто врятував світ від атомної катастрофи. Матеріали про події тих днів, про героїв-чорнобильців зібрані в книгах, статтях, інфотеках. Всі вони представлені на тематичних поличках, книжкових виставках. Працівники ЦРБ розгорнули книжкову виставку-інсталяцію "Той квітень не забудеться ніколи" на площі перед будинком рад, де формувалась колона  представників громади для вшанування  чорнобильців району. Провідний   бібліотекар Томачук Карина провела презентацію цієї виставки. З її матеріалами познайомились представники влади, чорнобильці, представники трудових колективів міста. Зараз книжкова виставка-інсталяція розміщена в читальному залі центральної районної бібліотеки. Відвідувачі бібліотеки знайомляться з її матеріалами, віддаючи шану тим, хто страшній стихії  протиставив свою мужність і стійкість. Їм ми завдячуємо своїм життям.

                                                          

Чорнобиль - біль душі моєї

Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Кінорежисерами створено багато документальних та художніх фільмів, композиторами написано багато пісень, а письменниками – поетичних, художніх та документальних творів.

                    Чорнобильський вітер по душах мете,

                    Чорнобильський пил на роки опадає,

                     Годинник життя безупинно іде…

                    Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.
В районну бібліотеку на літературну вітальню "Біль Чорнобиля очима письменників" прийшли учні 7-А класу міської школи №2 з класним керівником Пилипишиною Надією Михайлівною. Бібліотекарі познайомили дітей із літописцями чорнобильської трагедії, якими стали українські письменники: Володимир Яворійський, Світлана Йовенко, Борис Олійник, Ліна Костенко та інші.

Серед цих митців – поет Іван Федорович Драч, який у своїх збірках стверджується як новатор і реформіст. Чому Іван Драч звернувся саме до екологічної теми? Може, і тому, що він, як батько, причетний до цього лиха. Адже син поета, випускник медінституту, в найгарячіші дні брав участь в евакуації, обстеженні потерпілих від радіації і сам зазнав опромінення?

Так, тут не може бути альтернативи. Проте в поемі «Чорнобильська мадонна» почуття батька, пригніченого горем, зливаються в єдиний потік з обов’язком поета – громадянина. Його «Чорнобильська мадонна» – відповідь на страшну подію. Поемою – піснею, скорботною піснею відгукнувся поет на ці події, з важким серцем пише:

                                 Тяжко пишу, зболено розмірковую,

                                 Словами гіркими наповнюю аркуш,

                                 Хай і гарячими, хай і пекучими-

                                 Це одна даність.

        Порушив у своїй творчості чорнобильську проблему і поет Борис Олійник.         Подією в літературі стала його поема «Сім». Цей твір присв’ячено пам’яті             відважних шести пожежників, що самовіданно вступили в боротьбу зі смертю, та кінорежисера Володимира Шевченка, який знімав фільм про спробу людей протистояти стихії.

Велику увагу звертає Борис Олійник у поемі на проблеми моралі. Осмислюючи глобальність чорнобильської трагедії, автор спонукає читача заглянути у свій внутрішній світ, побачити й оцінити власну совість і власну антисовість. Тому міфологічний образ крука є не тільки оусобленням внутрішнього ворога, чужого зла – це і власні недоліки, власне зло, притаманне майже кожній людині.

Отож утверджувати добро і правду на землі потрібно, починаючи із подолання власного зла, своєї антисовісті. Історія переконує, що вже не один раз, забувши про власну совість, ми сприяли все можливим воронам-крукам використовувати нашу правду нашу істину проти нас самих.

Майже одночасно в 1987 році була написана повість Юрія Щербака «Чорнобиль» та роман Володимира Яворійського «Марія з полином у кінці століття», присвячені проблемам чорнобильської трагедії. Юрій Щербак у документальній повісті «Чорнобиль» перший ударив  в екологічні дзвони.

Тоді, під час ліквідації наслідків аварії, автор часто бував на АЕС, мав численні зустрічі з учасниками «опору атомної стихії». Враження від побаченого, почутого лягли в основу документальної повісті. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу станції. При цьому особливу увагу він зосереджує на причинах, які призвели до вибуху четвертого реактору.

Володимир Яворійський, опублікувавши роман «Марія з полином у кінці століття», виступив як упорядник збірника документів та фотографій. Роман насичений багатьма документальними фактами, водночас художньо висвітлює трагедію як загальнолюдську, але неспроможну зупинити «чортове колесо» історії, зламати людський дух, повернути суспільство назад на шляху науки, позбавити його прагнення досконалості.

Ліна Костенко – до історії народу, його культури, його трагедії і прозрінь торкнулося до поетеси. Тема Чорнобиля в її ліриці особливо терпка, сама поетеса багато разів бувала на місті катастрофи. Особливо для Ліни Костенко це була страшна духовна втрата- вона втратила притулок душі. Урочище Страхолісся багато років було її опорою, відрадою.

Після чорнобильського лиха цей ліс опинився у тридцяти кілометровій зоні радіаційного забруднення. За переконанням дослідників, Ліна Костенко однією з перших назвала чорнобильську зону – «зоною національної трагедії». У циклі «Інкрустації» цій темі присвячено такі поезії, як: «Сосновий ліс перебирає струни», «Стоять озера в пригоршнях долин», «Дзвенять у відрах крижані кружальця», «Моя печаль- ріка без переправи», «А вже земля древлянська рве на собі кайдани» та ін.

Тема Чорнобильської трагедії знайшла місце у поетичних творах Миколи Сингаївського «Обпалена мужність», Леоніда Горлача «Зона» та Євгена Гуцала «Діти Чорнобиля», Дмитра Павличка «Листок». Діти декламували вірші цих поетів, переглянули відео та прослухали пісню "Лелеки летять над Чорнобилем".

Проблему Чорнобиля або Зони відчуження порушували й американські письменники: Фредрік Пол, Мартін Круз Сміт, Джим Шепард, Джеймс Роллінз та болгарський літератор Георгі Тенев.

То, можливо, людству слід прислухатися до заклику Жан-Жак Руссо: «Назад до природи!». Людина має зрозуміти, що вона не володар природи, а її невід’ємна частка.

Мила, люба й чарівна в гості йде до нас весна

    Найкраща пора року, оспівана поетами, композиторами і співаками, змальована пензлями художників,  прийшла до нас. Весною пробуджується природи,  наші серця тягнуться до краси, весни, природи і доброти
     Знайомлячи наших  читачів з творами літератури і живопису, присвячених весні, бібліотечні працівники організували книжкові виставки-інсталяції, які не залишають байдужими нікого.