пʼятницю, 17 травня 2019 р.

День Європи в бібліотеці



Семінар бібілотечних працівників


Майстриня вишитих шедеврів


Сторінки відкриває нова книга









"Вишиванка - калейдоскоп моєї душі".



Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. Цього року це свято припадає на 16 травня. День вишиванки — всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку і виходить в ній на роботу, в інститут, школу, чи садочок. У такий спосіб українці демонструють, що вишиванка - це одяг не лише на свята, адже вишиванка є генетичним кодом українців. Разом з тим йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів. Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини. Бібліотека не залишилася осторонь такого прекрасного свята було організовано хіт –парад вишиванок «Вишиванка – калейдоскоп моєї душі».
Україно, одягни вишиванку,
Пригадай, як колись було.
Її гордо носило місто,
І пишалося кожне село.
Україно, носи вишиванку,
В будні і свята носи.
Бо ніде не знайдеш більше в світі
Неповторної диво краси.










четвер, 16 травня 2019 р.

Вишивала долю я нитками, вишивала серцем і голками...


   Відзначаючи Всеукраїнський день вишиванки, центральна  бібліотека організувала виставку-інсталяцію  та виставки вишиванок працівників та користувачів бібліотеки.









Рідна мати моя...

  Любов до рідного краю, починається з маминої колискової пісні.  Уся життєва дорога - до матері. І сама дорога  -це мати. Згадуємо ті колисанки, які співала нам ненька. Оті найперші, що запали в душу першословом і мелодією. Це той витвір душі, у якому матуся виливає  свої надії і сподівання, сльози і радощі, плекання і сумніви, безсоння і щедроти, своє життя і долю.
      Квітучий травень щедрий на свята, серед яких Всесвітній день матері, найріднішої людини, чия любов і турбота зігріває кожного.
     Саме цьому святу було присвячена літературно-музична мозаїка  "Дорога до матері"  для членів засідання клубу "Надвечір'я", який діє при  районній бібліотеці.
      Про  історію його відзначення, про наших матусь, про материнську ласку, синівську любов і доньчину турботу розповіли ведучі - провідні бібліотекарі Світлана Кулеша і Тетяна Тімофєєва. А іще  звучали пісні і вірші, в який відомі майстри слова і поети-початківці перелили на папір свої почуття про найріднішу людину - маму, матінку, матусю.
        Провідний бібліотекар читального залу С.М.Кулеша зробила огляд книжкової виставки
       Стоїть на Землі мати - вища і святіша з усіх.І молиться вона за народ свій, за своїх і чужих дочок і синів. За нас з вами. І лунають в світи слова її молитви: "Пошли, Боже, дітям щастя і здоров'я, віру в завтрашній день, милосердя, пошли доброти їхньому серцю, світлого розуму, дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду,не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи рідну землю..."
        Щасливий той, хто може пригорнутись до матері, обливається горем серце тих, чиї матері відійшли у вічність... Але в серцях, у пам'яті, в наших справах живуть матері. Ми - їх продовження, втілення мрій і бажань. То ж будьмо такими, щоб завжди бути гордістю мами.




неділю, 12 травня 2019 р.

Усний журнал

В наш непростий час, коли на сході  України  наші патріоти  захищають цілісність нашої держави,  ми повинні пам'ятати імена тих, хто віддав своє життя за  Батьківщину. Ми в довічному боргу перед нашими відважними патріотами, які загинули в зоні АТО.
   Нещодавно  вийшла з друку "Книга пам'яті  Христинівського району", в якій зібрано матеріал про  про христинівчан, які  віддали своє життя за світле майбутнє України.
    Старшокласники  Христинівської   ЗОШ №1 прийняли участь в усному журналі.  Перегорнувши його сторінки, юні  христинівчани  розповіли про подвиг наших земляків Дмитра Кузьміна,  Богдана Каравайського, Дмитра Георгієва,  Володимира Олійника, Миколи Кобринюка, Богдана Євича, Сергія Попика, Володимира  Олійника, Ігоря  Ялинчука, Юрія Маслюченка.
   Друга сторінка  усного журналу була присвячена  випускнику  ЗОШ №1 Сергію Попику. В залі були присутні його батьки Людмила Миколаївна та Іван Миколайович, вчителька Валентина Іванівна.  Звучали спогади, розповіді, вірші.  Виступив В. Врашев, який розповів про допомогу волонтерів  нашим воякам.
  Третя сторінка журналу  містила вірші, уривки з поем.
   
Усний журнал пройшов у дусі патріотизму, смутку і гордості.
Допоки житиме Україна, доти в наших серцях, в серцях нащадків імена  наших славних героїв.








«Материнська любов, як весна зігріває».



Місяць травень – це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина – Спасителя людства. І сьогоднішнє свято – це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя. У цього свята давня та цікава історія. Це свято  народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Ганни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Ганна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі. Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям. Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня. 
 Мама – основа всіх основ. Мати, тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть свою мудрість, тепло свого серця, своє здоров'я. Материнська любов не знає кордонів, страху, сумнівів, розрахунку. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.  Як би далеко чи близько ви не були, завжди повинні відчувати серце матері, бачити її очі, які не досипали ночей, руки, які пестили вас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нашим життям, підтримують нас у годину радості й печалі.
Не залишилася осторонь відзначення цього дня  бібліотека, де відбулася поетично – музична година «Материнська любов, як весна зігріває».  У залі бібліотеки учні 4А класу з класним керівником Березовською Л.О. школи №2 дізналися, як звертаються до мами в народних піснях, приказках, читали вірші та слухали чудові українські пісні.