Середня
школа № 2 дала йому освіту і знання, навчила цінувати дружбу і любити
Батьківщину. Не ухилявся від військової служби, чесно відслужив в ЗСУ. Василь
по натурі був «фізиком», йому легко давалися точні науки. Тому і фах обрав собі
до душі. Після закінчення в 2010 році Уманського національного університету
садівництва отримав диплом за спеціальністю «Облік і аудит». Виробничу практику
проходив в Англії.
Працював
в Житомирській обласній державній податковій інспекції. Мав гарну посаду і чудову
сім'ю, виховував доньку Іванну. Жити б, радіти. Але на Сході України йшла
антитерористична операція, і молодий наш земляк, високий, сильний,
цілеспрямований, вирішив, що його обов'язок – бути серед тих, хто став на захист
територіальної цілісності України. Піски, Водяне, Опитне, Орлівка, Авдіївка... –
це його бойовий шлях. Отримав контузію, після якої повернувся до цивільного
життя. Та, після повномасштабного вторгнення рф, знову бере в руки зброю. 42-й
день війни став останнім днем життя нашого земляка., воїна з позивним «Базука».
Осиротіла донька, дружина, батьки, сестра... Поховали Героя в Житомирі, поряд з
його побратимами. Велика родина не змогла туди поїхати, тому замовили поминальну
службу в Святотроїцькому соборі. В цей день хоронили Руслана Аніна у Верхнячці.
Священники відспівували їх разом – Руслана і Василя...
Доля
склалася так, що його батьки виїхали з Христинівки. Але тут живуть родичі,
друзі, вчителі, однокласники, колишні сусіди. Тож, пом'янемо його, нашого
Василя, нашого Героя. Завдяки подвигу таких патріотів Україна бореться і
обов'язково переможе.
Дякуємо тобі, Василю, за мужність і патріотизм.
Ми пам'ятаємо тебе, наш брате, друже, однокласнику...
Немає коментарів:
Дописати коментар