Крокує книга до малят.

 Всі ми мріємо, щоб наша дитина виросла мудрою, доброю і щасливою. Для того, щоб мрія збулася є спосіб – читаймо дітям! До читачів 1-В класу міської школи завітав бібліодесант «Крокує книга до малят», щоб запросити їх до бібліотеки та наголосити про важливість читання. Діти дізналися про роботу бібліотеки, її багаті фонди. Маленькі читачі мали змогу ознайомитись з яскравими дитячими книжками – збірками казок, оповіданнями, які є у бібліотеці, а також уважно слухали вірші Ольги Чепки «Бережімо природу!». Проявили свою ерудицію під час виконання вправ «Знайди пару», «Знайди зайве слово і продовж речення», «Мікрофон», « Я тобі – ти мені». Зустріч пройшла у теплій та дружній атмосфері й подарувала дітям нові знання, позитивні емоції та яскраві враження. Сподіваємося, що ця зустріч стане початком великої та щирої дружби з бібліотекою.

Правила дорожні – не слова порожні.

 Головна тема тижня безпека дітей на дорозі. Казково - правознавча лотерея «Правила дорожні – не слова порожні» мала на меті привернути увагу суспільства до проблем дитячого травматизму та смертності на дорогах і поліпшення дорожньої безпеки. До участі в них були залучені учні 1-А класу міської школи. Під час бесіди читачі розповідали для чого потрібні правила дорожнього руху, як допомагають пішоходам дорожні знаки, відгадували завдання вікторини та подружилися з Чомусиком, що став другом у подорожі проїжджою частиною. Діти закріплювали знання про дорожні знаки, правила поведінки на дорозі та продемонстрували свої знання та кмітливість.

Разом в горі і в радості

      Сім'ю Меланічів в Шельпахівці поважають за доброзичливість, толерантність і працелюбність.  Надія Олександрівна і Юрій Андрійович заслужили цю повагу своєю працею, щирістю,  готовністю прийти на допомогу.  Пані Надія народилась на півдні України, в наше село переїхали  її батьки, тут пройшли роки юності, коли старий клуб в колишньому панському маєтку  ввечері збирав молодь. Завідував тоді цим центром культури  села Степан Стародуб. Звуки його баяну скликали юнаків і дівчат в парк, до клубу, на танці.  Там вони і зустрілись, молоді, сповнені мрій.  Високі дерева чули їх розмови, стукіт їх закоханих сердець, палкі освідчення.  Юрій, корінний шельпахівець, прийняв у своє серце  Надію, її почуття і обіцянку дочекатись його із військової служби. А була та служба далеко від рідного дому, довелось служити в групі військ в Германії в понтонних військах. Служив, як справжній українець, чесно і добросовісно, виконував нормативи,  приймав участь в спортивних змаганнях.  А іще навчився цінувати оту чоловічу дружбу і плече товариша у важку хвилину.

     Після мобілізації  повернувся в рідне село, де чекали рідні, друзі і кохана, яка сказала: "Так" на його пропозицію стати дружиною.  Юрій пішов працювати в місцеве господарство, Був комбайнером, трактористом, довгий час обіймав посаду завідуючого гаражем. А пані Надія працювала на фермі, Любила тварин, вигодовувала телят,  виконувала обов'язки ветеринара, варила  куліш на травах для майбутній корів. Працювала дояркою, турботливо ставилась до розумних і великих Ромашок, Берізок, Зірок...

 Розписались молоді  в 1974 році тихо і скромно в будній день, не виставляючи на показ своє кохання, своє щастя. А через рік щасливий молодий батько забирав з полового будинку свою дружину з донечкою Оленкою.  Тільки доня навчилась робити перші кроки, вимовляти перші слова, як лелека знову навідав їх сім'ю, подарувавши сина, назвали його в честь дідуся Олександром. Коли діти вже були школярами, в сім'ї народився ще один син - Віталій, в якого була сестра- нянька і брат - захисник.  Олена була маминою помічницею. Охоче бавила меншого брата, вчила його, читала йому книжки, розповідала казки. Ця любов навчати меншого переросла в покликання. Стала Олена Юріївна вчителькою молодших класів в місцевій школі. Її люблять діти, поважають батьки школярів. Вона дійсно стає другою мамою для маленьких учнів.  Разом з чоловіком Ігорем, ветлікарем виховали і своїх дітей добрими і щирими. Син Олександр пішов батьківською стежкою, обравши своїм покликанням ветеринарію. Єгор ще школяр, в нього свої мрії. Вже і донька стала бабусею, подарувавши своїм батькам статус прадідуся і прабабусі десятимісячної Софійки.

   Син Олександр після служби в ЗСУ одружився і разом з дружиною Галиною переїхав у Київ. Його кар'єра: від поліцейського  до капітана Департаменту поліції особливого призначення. Обстріл  ворожої артилерії  на Донеччині, забрав життя нашого земляка, який виконував  там бойове завдання. Той день, 25 липня 2023 року назавжди  огорнув  смутком  цю дружню родину. Син, їх гордість, став Героєм, ангелом-охоронцем, гордістю  громади, села, сина Олександра, військовослужбовця ЗСУ, доньки Діани - студентки, майбутнього юриста.

    Менший син Віталій живе в Києві, має двох синів: Владислава, який працює механіком та десятикласника Артема. Всі нащадки Юрія Андрійовича в спадок отримати повагу до людей, до праці і до техніки.

      Героїчна загибель сина Олександра розділила життя цієї сім'ї на "до" і "після". Він знайшов свій вічний спочинок на кладовищі в рідному селі, Туди щодня приходить мама, з молитвою, слізьми і квітами. Вона часто приносить квіти і до портрета сина в "Пантеон пам'яті" в центральну бібліотеку.

      Розглядають батьки фотографії в альбомах, омивають слізьми світлини сина- Героя, який не прийде, не привітає, на втішить батьків. Їм важко, але вони залишились добрими і  щиросердними. Не тримають уже такого великого господарства, як раніше. Але дають лад у господі, чекають дітей і онуків, для яких бабуся готує слаколики, а дідусь показує відремонтовану техніку в домашньому гаражі. та запрошує на юшку з риби, яку сам зловив.

  Дякуємо долі, що в нашому селі живе така гарна сім'я. На таких людях, на таких сім'ях тримається наша держава.

Ми всі родом із казки.

 До мультзалу дитячої бібліотеки завітали дітлахи, щоб разом поринути у світ мультфільмів «Ми всі родом із казки». Адже мультик – це жива казка! І не важливо, яке дійство розвертається на екрані, стежити за яскравими персонажами так цікаво! Від перегляду мультфільму діти отримали позитивні емоції та незабутні враження, про що свідчили радість в очах і щирі дитячі усмішки.

День матері - світле свято найріднішої людини.

 У всьому світі День матері святкують у різні дні, але спільна нитка — це визнання материнської любові, яка не знає кордонів. В Україні свято офіційно закріплене від 1999 року, а його коріння сягає часів Київської Русі та ініціатив української діаспори. Воно дозволяє сказати «дякую» простим букетом або створити справжню сімейну традицію, що залишає емоційний слід у серцях назавжди.

В Україні свято фіксовано припадає на другу неділю травня понад чверть століття. 2026 року це 10 травня — день, коли сонце гріє землю, а родини збираються разом, щоб розділити моменти тепла й радості. Визначити дату легко: перша неділя травня 2026 року — 3 число, друга — 10. Травень традиційно вважається місяцем Пречистої Діви Марії, символу материнства в українській культурі.

Особливо після 2022 року День матері набув нового змісту. Матері, які проводять дітей на фронт або виховують їх у тилу, отримують не просто квіти, а справжнє визнання своєї сили. Благодійні акції, онлайн-концерти та флешмоби допомагають підтримати мам у всій країні, навіть якщо родини розділені.

Вивчаємо Європу - змінюємо Україну!

 В Україні та в Європейському Союзі сьогодні відзначають День Європи. Це свято символізує єдність європейських народів довкола спільних демократичних цінностей, прав та свободи людини, поваги до закону та світу.

9 травня 1950 року було підписано «Декларацію Шумана», яка стала початком створення Європейського Союзу. Починаючи з 1985-го року 9 травня відзначають як День Європи в країнах-членах ЄС. В Україні День Європи почали святкувати у 2003-му році. Тоді його відзначили в третю суботу травня. З 2023 року дату свята гармонізували із загальноєвропейським календарем. Сьогодні цей день відзначають не лише країни-члени, а й кандидати на вступ до Євросоюзу.

Україна чітко задекларувала свій євроінтеграційний вибір і закріпила його в Конституції. Цей вибір є прагненням до демократичного розвитку, дотримання принципів верховенства права, забезпечення прав і свобод людини, соціальної справедливості та сталого економічного зростання. В умовах повномасштабної війни Російської Федерації європейська перспектива України виникає ще більшої ваги. Сьогодні Збройні сили України боронять не лише територіальну цільність нашої держави, а й спільну цінність для всіх європейських народів. Підтримка України з боку Європейського Союзу стала свідченням того, що Україна є невід'ємною частиною європейської спільноти.

З нагоди Дня Європи в стінах нашої книгозбірні відбулась книжкова подорож «Вивчаємо Європу - змінюємо Україну!»

День пам'яті та перемоги над нацизмом.

 8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття 8 травня та Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.

День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору. Його проявом стали м’ясні штурми «чорносвитників», депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков тощо.

У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

З нагоди Дня памʼяті та перемоги в стінах нашої бібліотеки представлена тематична викладка .

Інформація за матеріалами УІНП https://uinp.gov.ua/.../informaciyni-materialy-do-dnya...