40 років пам'яті: уроки для людства

     День 26 квітня 1986 року назавжди вписався в історію України і всього світу трагічною сторінкою. 40 років тому, у тиху квітневу ніч, у небо над над ЧАЕС здійнявся стовп вогню. Цією аварією розпочався відлік найбільшої техногенної катастрофи в історії людства.

Тисячі людей змушені були залишити рідні домівки назавжди. Але були і ті, хто йшов назустріч небезпеці, щоб приборкати страшне лихо: пожежники, які першими вступили в бій з вогнем, люди, які скидали, збирали, вивозили смертельні уламки, лікарі, які рятували постраждалих, будівельники, які зводили саркофаг, вертолітники, хіміки, солдати, водії... Всі вони пізніше отримали статус «ліквідатор». Але тоді вони не думали про наслідки, вони робили свою справу, бо розуміли, що це лихо потрібно зупинити. В ім’я майбутнього, в ім’я дітей...

В центральній бібліотеці пройшла година-застереження «Чорнобильська зона – край мовчання». На захід був запрошений Петро Григорович Шаповал, житель нашого міста, ліквідатор аварії на ЧАЕС. Він спілкувався із здобувачами освіти 9-Б класу Христинівського ліцею № 2 (класний керівник –Розношенська Оксана Петрівна).

Провідний бібліотекар юнацької кафедри Тетяна Тімофєєєва розповіла про події, які розгорнулися після того фатального вибуху, про героїв-пожежників, про територію квітучої української землі, яка стала «зоною відчуження». Обезлюдніли села і міста, де споконвіку жили українці, вирощували хліб, плекали сади, ростили дітей. Та ця зона була б набагато більшою, якби тисячі людей не стали на герць з невидимою стихією. Серед них було багато і наших земляків. Один з них – Петро Шаповал. Зі своїм автомобілем «ЗІЛ» він працював у зоні, вивозив на перепочинок тих, хто працював біля реактора, привозив будівельні матеріали... Працювали добросовісно, ніхто не ухилявся, не тікав, бо розуміли важливість своєї роботи. Були там люди різного віку, різних професій. Були там і жінки, які надавали медичну допомогу, організовували харчування ліквідаторів, радіометричний контроль, прибирання заражених приміщень, а також роботу в диспетчерських службах та адмініструванні.

Під час заходу учні читали вірші українських поетів про цю страшну аварію, задавали питання пану Петру, розглядали на екрані світлини Чорнобиля того часу. Ця зустріч – це розмова про героїзм і пам’ять, про незламність і вдячність, відповідальність і екологічну свідомість...

Доземно склоняємо голови в подяці перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС!

 

Захід відбувся в рамках програми «єМістечко - простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by tre EVZ Foundation.