Моя газета

    Я росла з нашою  "районкою". Її завжди отримували батьки, читали вголос, коментували,  шукали розповіді про знайомих. В сімейному архіві зберігаємо статті про батька, чоловіка, брата, родичів. Зараз сама пишу замітки в газету, розповідаю про бібліотеки громади, про їх читачів. Ніби втілюю свою шкільну мрію бути журналістом.

     Ця газета - не тільки інформація про нове, а й джерело краєзнавчих та архівних матеріалів, які використовуємо для написання проекту "Христинівщина від А до Я".  "Трибуна хлібороба" є повноправним  співавтором цього матеріалу.

     95  ювілейних років  для газети - вік розквіту, знань і напрацювань. Бажаю нашій газеті продовжувати традиції, розвиватись і залишатись улюбленим  періодичним виданням для христинівчан.

Щастя, помножене на п'ять

  

  Багатодітна сім'я - це осередок любові, взаємопідтримки і великої відповідальності. Це праця і турбота щодня, без вихідних і відпусток.  Але це й  п'ять пар люблячих очей, п'ять пар теплих рученят, які ніжно  обіймають тата і маму.  Адже діти - це продовження роду, надія і гордість. Їм нести по життю добро, яке вони отримали від рідних, продовжувати сімейні традиції і досвід життя. Така сім'я - це злагоджений механізм, де розподілені обов'язки, це одна команда,  де кожен підтримує один одного.

      Саме такою сім'єю є  Поворознюків із Великої Севастянівки. Людмила Петрівна, в дівоцтві Таранова, народилась 27 лютого 1979 року  і Анатолій Леонідович, який народився 24 липня 1973 року. Вони обоє уродженці нашого села, але познайомились на гостині у родичів. Ця зустріч, це знайомство стало доленосним для них.  Людмилі йшов шістнадцятий рік, але  юнак, палко закоханий, не зрадив  цим почуттям. А через два роки молоді стали на весільний рушник. Ця подія відбулась майже 30 років тому.  6 жовтня вони святкуватимуть перлинне весілля.

   Через рік в сім'ї народився первісток,  син, нащадок, Олексій, що в перекладі з давньогрецької означає "захисник".  Він  повністю виправдовує своє ім'я. З четвертого березня 2022 року Поворознюк Олексій Анатолійович  добровільно став на захист України. В штурмовій роті його поважають за сміливість, прийняття виважених рішень, готовність допомогти, підтримати.

     Коли синові виповнилось чотири роки, в сім'ї народилась донька Юлія, а через шість років після неї - Альона.  Саме донечки були маминими  помічницями, коли  в 2012 році народився Анатолій,  і в 2016 - Софійка. Діти росли добрими, щирими, допомагали батькам, виручали один одного, слідкували за навчанням менших, читали їм книги, знайомили з життям.  Старші сестри вже дорослі, працюють,  мріють про Перемогу, коли зможуть зібратись в батьківській хаті. Менші діти ще школярі. Всі разом господарюють в хаті, в саду, на городі. Доглядають домашню живність. В хлібі в них хрюкають, кахкають, сокочуть,  кукурікають і чекають на годівлю  домашні тварини, які наповнюють їх стіл м'ясом, сало, яйцями.  Батьки працюють: Анатолій Леонідович, маючи технічну освіту, - електриком, а Людмила Петрівна - листоношею. В обох робота відповідальна, вимагає і знань, і терпіння, і толерантності. 

  Стержнем  кожної сім'ї  є   батьки.  Дітям з цієї сім'ї надзвичайно пощастило, що вони завжди  відчували захист  за міцними татовими плечима і ніжну турботу мами. 

    Все встигають в цій сім'ї: працювати, займатись дітьми, вести господарство. Дітей виховують не нотаціями, а своєю щоденною працею, допомогою, підтримкою.  В голови сім'ї є захоплення: спостерігати за зорями, погодою, народними прикметами. В душі він ще й астролог і синоптик. Ще  ремонтує все, що потребує  умілих чоловічих рук А пані Людмила  кохається в квітах, які радують різнобарв'ям від ранньої весни і до пізньої осені. А ще вона майстриня, яка з клубків ниток створює гарні вироби для своєї родини.

  В 2025 році Людмила Петрівна отримала звання "Мати-героїня". Це визнання заслуги за  ласку, ніжність, терпіння і велику любов.

    Якби не ця проклята війна, старшому сину вже б подумати про створення своєї сім'ї, але батькам він сказав, що одружиться після Перемоги. Саме тоді і приведе їм невістку.

Ця сім'я - це міцний фундамент, на якому будується щасливе майбутнє не лише окремих людей й всієї країни.  Бажаємо їм здоров'я, сили, здійснення бажань, достатку і хороших новин. Хай Всевишній почує  ваші молитви за сина, за його побратимів і ваших земляків, щоб вони якнайшвидше з Перемогою повернулись до мирної праці. 

Українським Героям вклоняємося

День Героїв – це день пам'яті і шани всіх українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу і незалежність нашої держави. Це свято величі духу, символ незборимості української нації, жаги до вільного життя на рідній землі.

Сьогодні естафету захисту України від поневолювачів прийняли від своїх пращурів – захисники – воїни ЗСУ. Прийняли від дружинників князя Святослава і короля Данила, українських козаків, захисників Української Народної Республіки та Української Повстанської Армії, тих українців, які боролись проти фашистських окупантів в роки Другої світової війни, активістів Майдану Гідності, ангелів Небесної Сотні, учасників АТО.

Бібліотечні працівники взяли участь у зібранні громади з нагоди цього свята. 

Директор центральної бібліотеки Раїса Шумовська розповіла про історичні події, які передували встановленню Дня вшанування українських Героїв, про мужність, стійкість, незламність захисників нашої Батьківщини, висловила подяку тим, кому ми завдячуємо можливості жити, вчитися та працювати. Адже за цим стоять витримка героїв-захисників, їх рішучість, їх сміливість. Завдяки нашим Героям ми вистоїмо і переможемо! Все буде Україна!

Сильний оберіг сильного народу

 

Хай вишиванка вишиває

Усім щасливу долю,

А український народ

Не знає війн і болю!

 

Вишиванка з давніх давен була символом українського народу, його єдності та традицій. Цей одяг вважається не лише оберігом від біди, а й символом краси, щасливої долі та приналежності до українського роду.

В Україні вишиванка є святинею та передається від покоління до покоління, розповідаючи історію українського народу крізь роки та століття. Скільки про неї написано віршів, складено пісень і легенд...

Сьогодні українці, святкуючи День вишиванки, одягнули свої улюблені сорочки, блузки і сукні, прикрашені гарними візерунками, в яких закодовано наше минуле і наше майбутнє.

Колектив Христинівської центральної бібліотеки активно долучився до святкування. З нагоди цього свята ми не тільки одягли вишиванки, а й підготували етновиставку, яку розташували в нашому постійно діючому народознавчавчому куточку «Оберіг», запросили наших користувачів на тематичний культурно-просвітницький захід: «А над світом українська вишиванка цвіте», розповідали про традиції, історію та символіку вишиванок, які гріють душу, наповнюють серця гордістю і шаною за наш народ.

Ми пройшли важку дорогу до своєї незалежності, платимо надзвичайно високу ціну за нашу волю, за наші традиції, за право бути українцями і носити найкращий одяг в світі – українську вишиванку.

З Днем вишиванки, українці!

Шануймо своє!

Бережімо Україну!

Вишита стрічка пам'яті

     Цьогоріч в Україні до Всесвітнього дня вишиванки започаткована нова щорічна акція «Вишита стрічка пам'яті» на честь полеглих захисників України. Головна мета акції – об’єднати суспільство навколо ідеї вдячності новітнім титанам Організатори прагнуть, щоб цей святковий день набув особливого, глибокого змісту шани та пам’яті, щоб кожен українець згадав тих, завдяки кому ми маємо змогу одягати наш національний одяг у вільних містах.

Акцію в центральній бібліотеці розпочали із «хвилини мовчання», в знак шани та поваги схилили голови перед світлинами полеглих Героїв. Потім вплели вишиті орнаментами стрічки у маскувальну сітку. 

Через цей видимий символ зв’язку між поколіннями назавжди вплетемо в історію, закарбуємо імена та подвиги Героїв у пам’яті майбутніх поколінь!

Пошта. Телефон. Телеграф

1958 рік. Приміщення старого приміщення районного вузла зв'язку

 

Крокує книга до малят.

 Всі ми мріємо, щоб наша дитина виросла мудрою, доброю і щасливою. Для того, щоб мрія збулася є спосіб – читаймо дітям! До читачів 1-В класу міської школи завітав бібліодесант «Крокує книга до малят», щоб запросити їх до бібліотеки та наголосити про важливість читання. Діти дізналися про роботу бібліотеки, її багаті фонди. Маленькі читачі мали змогу ознайомитись з яскравими дитячими книжками – збірками казок, оповіданнями, які є у бібліотеці, а також уважно слухали вірші Ольги Чепки «Бережімо природу!». Проявили свою ерудицію під час виконання вправ «Знайди пару», «Знайди зайве слово і продовж речення», «Мікрофон», « Я тобі – ти мені». Зустріч пройшла у теплій та дружній атмосфері й подарувала дітям нові знання, позитивні емоції та яскраві враження. Сподіваємося, що ця зустріч стане початком великої та щирої дружби з бібліотекою.