понеділок, 24 серпня 2026 р.

Ми сильні, ми разом!


 Саме під таким  девізом пройшов у центральній бібліотеці Христинівської міської ради  онлайн флешмоб, який започаткувала Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені  Тараса Шевченка. Флешмоб присвячений 35-ти річчю  Незалежності України. 

    Біля книжкової виставки працівники ЦБ висловили свою думку про Незалежність України, про мрії  і прагнення  багатьох поколінь українців. Ми, як і наші прадіди, знову відстоюємо свою свободу, волю і незалежність зі зброєю в руках.  І тому так важливо бути нам єдиними: в думках, в діях і прагненнях.

    Ми сильні, ми разом! І ми вистоїмо і переможемо. Все буде Україна!



неділя, 23 серпня 2026 р.

З честю несімо прапор вільної держави

         Крилатий вітер розвіває стяг, блакить із золотом у нім переплелися, Наш прапор майорить, неначе стяг, народ не вмер й нікому не скорився.  З часі далеких відгомін іде про прадідів відвагу, мужність й славу.Наш прапор житнім золотом цвіте, він - символ незалежної держави.

     Сьогодні вся Україна вбралась у жовто-блакитні прапори. Їх гордо підіймають на флагштоках та несуть у руках.  Прапор України несуть воїни ЗСУ, діти і ветерани. Адже для кожного українця  наш прапор - це святиня нашого на народу.  Під нашим жовто-блакитним стягом ми здобудемо Перемогу і будемо жити у вільній і мирній державі.

          Все буде Україна! 





пʼятниця, 21 серпня 2026 р.

Пиріг Незалежності об'єднав три бібліотеки

      "Пиріг Незалежності" - це порівняно нова традиція, яка об'єднує українців за гостинним столом. В цьому році бібліотечні працівники знову долучились до цієї ідеї, яка створює  атмосферу  щирого  спілкування, підтримки  та шанування традицій нашого гостинного народу.

     До свого пирога Незламності нас запросила завідувачка  бібліотекою  Гродівської громади, що входить до Покровського району Донецької області Лілія Михайлівна Гребенюк. Зараз там дуже непроста і нестабільна військова ситуація, але люди там вірять в Україну, в ЗСУ та в нашу Перемогу. 

      Пані Лілія надіслала  пиріг із смаколиками Валентині Смірновій, завідувачці Гірницькою бібліотекою Донецької області, яка зараз проживає в Христинівці та працює онлайн. В посилці, крім смаколиків - український прапорець і живі соняшники, які мужньо витримали пересилку і не зів'яли, а прикрасили наш стіл для чаювання.  Під його час ввімкнули відеозв'язок з Лілею Михайлівною. Вона привітала христинівських колег та провела презентацію про своє селище  Новоекономічне, яке заснували козаки  на річці Казенний Торець в 1768 році. В цьому селищі був збудований дуже гарний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. 

     А пиріг, спечений в українських традиціях, з маком і родзинками, був дійсно смачним, а розмови і спілкування - щирими. 

        Віримо, що наступний такий пиріг ми будемо їсти в мирній Україні, частуючи ним наших воїнів, які борються за нашу незалежність з проклятими рашистами. ЗСУ здобудуть Перемогу!

                  Все буде Україна!

                   








      

понеділок, 10 серпня 2026 р.

І стала для неї Заячківка рідною

     Марія Василівна народилась  в селі Кропивник на Івано-Франківщині. Росла, навчалась в місцевій школі, переймала у батьків науку життя, мріяла про майбутнє. І ніколи не чула про нашу Заячківку. Але саме сюди її закинула доля після закінчення  Кременчуцького ПТУ. Інша область, інший ландшафт, інші місцеві діалекти. Зате люди - добрі і привітні, працьовиті і доброзичливі. Вона стала своєю серед Заячківців. Її шанували за щирість, сердечність і  вправні руки. А для корінного жителя цього села Валентина Миколайовича Кухаря вона стала найкращою. І 8 серпня 1984 року вони стали на весільний рушник. Через дев'ятнадцять днів після весілля, під час медового місяця,  відзначали вісімнадцятиріччя молодої господині нової сім'ї. Її радо прийняли в цій шанованій родині.  Життя йшло, даруючи радість і горе. Підтримка рідних відчувалась завжди.  

       Марія, тепер уже Марія Василівна, працювала в місцевому господарстві, давала лад вдома, з чоловіком тримали господарство. Разом оплакали смерть новонародженого сина, разом раділи появі на світ донечкам Наталії і Тетяні. Дівчата росли в сім'ї, де панувала любов, злагода, доброта і повага. Не дивлячись на зайнятість, пані Марія знаходила час зайти в місцеву бібліотеку, якою завідувала її, на жаль уже покійна, зовиця Надія Миколаївна Панько. В бібліотеці завжди було людно: хтось читав періодику, міняв книги, готувався до іспитів, чи просто дізнавався новини.  Там вона відпочивала душею, читала книги, спілкувалась з односельцями.

      Більше чотирьох десятиріч живе й працює тут ця жінка, яка має натруджені руки і привітну посмішку. За ці роки виросли доньки, отримали освіту, створили свої сім'ї, народили дітей. Бабуся любить всіх  своїх п'ятьох  онуків однаково, радіє їх успіхам. І всією родиною пишаються спортивними досягненнями  Дарини. і Софії.  Саме завдяки своєму татові і тренеру Максиму Лягоцькому, ці тендітна на вигляд дівчата, виборюють  уже золоті медалі на чемпіонатах України.

       Пішла в засвіти її зовиця Надія, і Марія Василівна попросилась на її місце. Адже в душі жила любов до книги. Тепер вона - господиня цього книжково-інформаційного центру села. Мрія стала реальністю і місцем роботи.  Ця бібліотека завжди була однією з кращих на Христинівщині, мала свої напрацювання і традиції, які Марія Василівна намагається підтримувати: організовує книжкові виставки, проводить масові заходи, збирає спогади старожилів, носить книги додому тим, хто не  може відвідати книгозбірню...

    Не пережив епідемії  КОВІДу її чоловік, підступна хвороба забрала його від сім'ї, друзів і рідних. Підтримуючи один одного морально, ця родина пережила і це горе, знайшли сили жити і працювати далі.

     Зараз непростий час, війна триває. ЗСУ потребує допомоги. І Марія Василівна  серед волонтерів. Свою майстерність, своє вміння вона вкладає в пиріжки, паски, печиво, голубці, котлети, які відправляють на передову.

   Порядок в господі і в бібліотеці, на городі і в садку, готовність прийти на допомогу тим, хто поряд, - це життя цієї жінки. В цьому - її щастя, її покликання.

     Незабаром мама, бабуся, сестра, кума, сусідка, теща прийматиме віншування з нагоди свого ювілею. Приєднуються до найкращих побажань і ваші колеги. Віку довгого вам, шановна, а до нього: здоров'я, сили, енергії, домашнього затишку, достатку, хороших новин. Хай здійснюються мрії і бажання, хай радують діти й онуки.  А головне - якнайшвидше дочекатись нашої Перемоги і миру.

     

      

пʼятниця, 31 липня 2026 р.

Найстаріший парк нашого міста

                                                                                                                           Христинівка від А до Я

  Святомиколаївський парк веде свою історію з далеких з 1920-1930-х років. Як згадували старожили,  на цьому місці була садиба  якогось місцевого багатія. Революційні події її знищили.  Територія почала заростати кущами, дикоростучими деревами. Селищна рада ухвалила рішення створити парк культури і відпочинку. 

        Парк  приваблював тим, що там був літній кінотеатр. Дерев'яна споруда, яка мала кілька рядів лавок, сцена з накриттям, на якій був екран. Кінобудка теж мала дах, розміщувалась  позаду лавок. Глядацький зал не мав накриття. Тому перегляди фільми  на свіжому повітрі. Часто молоді христинівчани в цьому літньому кінотеатрі призначали побачення своїм обраницям.

     Клумба посередині парку  з ранньої весни і до пізньої осені радувала око  різнобарв'ям  квітів.  Майстром по озелененню в нашому місті  багато років працював Федір Гриняк. Саме завдяки його любові до квітів, наше місто прикрашали доглянуті квітники.

  В правому кутку парку,  ближче до відділку поліції, було кафе - дерев'яна споруда, пофарбована блакитною  фарбою, і називали його "Голубий Дунай". Там можна було купити морозиво, цукерки, печиво, ситро, пиво, пиріжки і цигарки. Працювала ця установа лише в літній період.

         Огороджений парк був з усіх сторін металевим парканом і пофарбований зеленою фарбою.  Ближче до вулиці Чорновола була звичайна криниця, з якої довгі роки брали воду.   Оцинкованим  відром на металевому ланцюгу діставали воду, щоб напитися холодної води. Цією криницею користувались і працівники кафе та літнього кінотеатру.  На початку 1970-х років криниця перестала існувати: пудла зняли, а шахту накрили бетонною плитою.

   В парку любили відпочивати діти, для їх дозвілля середині 60-х років були встановлені великі  гойдалки, але вони побули лише пару років і їх демонтували, Казали, що перевезли в Монастирище (яке на той час було Христинівського району).  Розгойдувались у них, зазвичай по двох. Потрібні були навички і сила.


 З часом огорожу в парку  прибрали, обсадили територію парку декоративними кущами. 

  В травні 1979 року, який був оголошений роком дитини,   було встановлено дитячі гойдалки, каруселі, гірки, машинки, драбинки...  Виготовили їх на підприємствах міста, щоб порадувати маленьких христинівчан.  Зараз на цьому місці облаштована зона відпочинку для дітей "Поляна казок" та дитячий майданчик "Кораблик".


    За останнє десятиліття в парку все змінилось. 

   19 лютого 2018 року  в парку було встановлено  пам'ятник  Святому Миколаю на тому місці, де довгий час стояла на постаменті Зоя Космодем'янська (не зрозуміло, яке відношення вона мала до нашого міста). Пам'ятник Святому  має підсвітку, обсаджений ялинками, до нього веде доріжка з тротуарної плитки. 

  В парку встановлено скульптуру "Закохана пара", облаштована  зону відпочинку для дітей, запрацював фонтан  "Дельфіни".

  Встановлені сучасні ліхтарі  для освітлення в темну пору доби,  прокладені пішохідні доріжки, посаджені дерева і квіти ...  Вирізали старі дерева, на яких так полюбляли гніздитись ворони.  Натомість  в парку висадили  різні кущ, квіти,  дерева, серед яких є  і екзотичні.

 


У березні 2021 року невідомі жорстоко розстріляли безпритульного  пса Жовтого- Білана-Марка. Він жив біля цього парку, грався з дітьми та грівся біля  біля магазинів, що були поряд. Діти грались з ним та підгодовували. Після отриманих кульових поранень волонтери намагались врятувати тварину, але випущені в нього понад 20 куль не залишили йому шансів на одужання. Волонтери зібрали кошти, за які виготовили та встановили йому пам'ятник. 



В цьому році тут з'явилась ще одна гарна традиція: перед різдвяно-новорічними святами прикрашати ялинку біля святого Миколая  іграшками.


     Парк має сучасний вигляд, тут полюбляють відпочивати діти, молодь і дорослі.  Саме серед тих, хто живе в нашому місті багато років, можна дізнатись, яким парк був раніше.
         Хай він стає ще кращим, парк, який пам'ятає уже на одне покоління своїх відвідувачів. Віримо, тут будуть відпочивати із своїми рідними і друзями ті, хто боронить нашу волю і незалежність в боротьбі з ненависним ворогом.  Перемоги нам і миру. Все буде Україна!








вівторок, 28 липня 2026 р.

Пам'яті страчених, закатованих, загиблих в рашистському полоні...

    В ці дні Україна і все прогресивне людство схиляє голови в скорботі перед пам’яттю Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Цю дату обрано на вшанування роковин трагедії в колишній Волноваській колонії Донецької області. Це страшні події, страшні факти, нелюдські страждання. Ці люди стали жертвами рф, її війни, її кровопролитної політики. Це – злочин росії без строку давності, це – рана України, яка не забудеться, це злочин, який ми не пробачимо...

Про ці страшні події розповідає кннижково-ілюстративна виставка, біля якої була проведена година пам’яті «Оленівка: наш біль, рани і сльози».

Їхні життя покладені на вівтар нашої Перемоги. Ми відплатимо ворогам. Ми вистоїмо і переможемо.

Все буде Україна!





четвер, 23 липня 2026 р.

Читання в затінку дерев


    Традиційно в літню пору бібліотекарі центральної бібліотеки розгортають книжкові виставки в парку імені Тараса Шевченка. Цього разу пропонували нові книги і періодичні видання про цю прокляту війну, яку нав'язали нам рашисти, про Героїв, які стали на захист України, про земляків, які віддали своє життя в ім'я світлого майбутнього. Ми гордимося своїми воїнами-захисниками, схиляємо голови в скорботі за полеглих героїв, розповідаємо про них нашим землякам. Це вони наближають нашу Перемогу, задля якої українці об'єднались в єдину сім'ю.

Все буде Україна!