Білий символ миру

      Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення воєнних конфліктів та створення світу без війн. Особливо це відчуття нині актуальне для нас — українців. Цей день — не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні триває жорстока і кривава війна, наша земля вже не перший рік страждає від війни, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що розуміємо цінність миру.

В нашій бібліотеці сьогодні проходили заходи під гаслом "Ми - єдині, ми - за мир". В рамках цього дня пройшов і майстер-клас по виготовленню символу миру - голуба, який провела практичний психолог КЗ "Центр надання соціальних послуг Христинівської міської ради" Оксана Гук. За переказами про Всесвітній потоп, голуб, випущений Ноєм з ковчега, повернувся до нього з оливковою гілкою у дзьобі. Це був знак, що вода відступила, з'явилася суша і Бог уклав мир з людством. Голуб з оливковою гілочкою є відомим символом миру в сучасному світі.

Голуби з паперу, картону, глини, які ми сьогодні виготовляли, може і не ідеальні, але зроблені з душею. Ми вклали в них своє уміння і свої сподівання на мир, на Перемогу, на процвітання нашої держави.

Все буде Україна!

 

Бібліотека очима читачів

      Для мене, як колишнього юнкора, працівника редакції нашої «районки», читача бібліотеки з великим стажем,  а нині -  керівника відділу  освіти, культури, молоді та спорту, книжка -  це не просто джерело знань, а головний компас і фундамент життя. Моє захоплення журналістикою в юності почалося саме з любові  до друкованого слова, з читання книг і бібліотеки, яка згодом переросла в професійну місію: відкривати світ великих можливостей для наших дітей через якісну освіту, популяризувати друковані видання через діяльність книгозбірень. У моїй власній родині книга завжди була і залишається безумовним пріоритетом. Це наш спільний простір для розмов, виховання цінностей та зв'язок поколінь. Переконана, що нація, яка читає – непереможна, а любов до читання, плекана в сім’ї, є початком успіху кожної особистості та всієї країни.

                                                                              Маргарита Білецька, начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Христинівської міської ради.

  В Христинівку нас закинула війна. Ми з чоловіком уже пенсійного віку, але довелось покинути все нажите і виїхати. Родичі запропонували будинок у вашому місті. Було  лячно їхати у невідомість, але  жити під вибухами було ще страшніше. Ніколи раніше тут не були, навіть не чули про це мальовниче місто.  Оформили документи і почали обживатись. Першим місцем, куди я пішла, була центральна бібліотека. Мене зустріли не просто з повагою, а й з розумінням.  Я взагалі по-особливому  відношусь до книг. Магія друкованого слова зачаровую. В книгозбірні я мала змогу знайомитись з новою періодикою, читати цікаві книги і безкоштовно користуватись Інтернетом, проводячи онлайн лекції по історії України. Серед моїх студентів були воїни ЗСУ, які  спілкувались зі мною прямо з бліндажів. Саме вони вселяли віру в нашу Перемогу.

    Бібліотека гарна, в ній все продумано: від інтер'єру і книжкових виставок до Пантеону Пам'яті, де бібліотекарі бережно збирають матеріали про земляків, які загинули, щоб жили ми і Україна. А іще я люблю відвідувати масові заходи,  які тут проходять. Вони різні за темами і формами, але завжди цікаві. Літературні квести, вікторини, конкурси знавців, відкриті мікрофони, бібліочаювання - це те, де можна показати свої знання, дізнатись щось нове, поспілкуватись з однодумцями.  Це місце, де можна відпочити душею. Для мене бібліотека - другий дім.

   Бібліотека - це храм. Храм книги, духовності, знань. В цей храм приходиш для святого таїнства - прочитати книгу, перегорнути свіжі чи вже зачитані сторінки. Кожна книга розбурхує уяву, змушує думати і мислити, дає можливість перенестись в інший світ чи час. Тож хай живуть їх Величність Книга і Бібліотека! Поки вони будуть, доти житиме культура, духовність, традиції і наша нація. 

      Катерина Панасівна Горбенко, ВПО, користувачка центральної бібліотеки.

Дорогі працівники і відвідувачі бібліотеки!

Сердечно вітаю вас із Всеукраїнським днем бібліотек! У християнській традиції книга завжди мала особливе  святе значення. Сам Господь відкривається нам через Святе Письмо, а бібліотеки з давніх-давен створювалися при монастирях та храмах як осередки мудрості, світла і благочестя.

Сьогодні ваша праця – це не просто збереження фондів. А справжнє служіння нашому народу. Через книгу ми плекаємо і розвиваємо рідну українську мову, адже вона є Божим даром, живою душею нашої нації і щитом нашої ідентичності.

Закликаю вас і надалі бути тими просвітителями, які піднімають рівень освіченості людей. Особливу увагу приділяйте дітям та молоді: прививайте їм любов до читання, щоб вони зростали не лише розумними, а й духовно зрілими особливостями.

Бібліотека, як і церква, поганому не навчить.

Молитовно бажаю вам Божого благословення, душевного миру і натхнення. Нехай Господь дарує вам вдячних читачів та мирне небо.

                                                   З глибокою  повагою і благословенням, отець Геннадій ЯНЧУК

 

Книги для мене - це не просто сторінки. Це цілий світ, який чекає, щоб його відкрили. Читаючи книгу, я можу подорожувати в далекі краї, зустрічатись з незвичайними героями, переживати пригоди, сміятися й мріяти. Книга допомагає мені дізнаватись нове, розвивати уяву, краще розуміти моїх друзів, однокласників і саму себе.

   Бібліотека для мене - це місце, де живуть тисячі різних світів. Тут кожен читач може знайти свою книгу: веселу, пізнавальну чи казкову. За літні канікули я прочитала 35 книг, вони про дружбу, мрії, пригоди, минуле, про сучасне життя моїх ровесників.

   Навіщо я читаю? Читаю, щоб відкрити для себе щось нове у цьому світі, поглибити свої знання, розвивати фантазію та уяву, вчитись дружити, співчувати і розуміти інших, збагачувати свою мову, знаходити нові ідеї, отримувати насолоду від цікавих історій.

    Не обов'язково читати багато. Головне - знайти книгу, яку захочеться читати. Моя улюблена книга "Гаррі Поттер" Дж.К.Ролінга. Ця книга стала для мене другом.

  Вітаю з Всеукраїнським днем бібліотек. Бажаю всім читачам знайти свою улюблену книгу, свого улюбленого літературного героя і свою маленьку бібліотечну історію.

   Асія Науменко, учениця 4 класу 

   Я завжди читала. Читала багато. Читала в дитячі і шкільні роки, під час навчання в інституті. Працювати учителем і не  читати книг? По-моєму, це неможливо.  Зараз я - пенсіонерка, але своєї любові до читання я не зрадила. Книга для мене - це психотерапія, можливість сприймати сучасність з вірою у світле і мирне майбутнє. А наша Христинівська  бібліотека - це не просто книги, це місце, де можна поспілкуватись, знайти однодумців, поринути в минуле нашого міста. З трепетом  заходжу в Пантеон пам'яті, де працівниці з щирим серцем збирають матеріали про наших земляків, наших Героїв, які стали ангелами.

     Сучасна і гарна наша бібліотека, в ній є якась особлива аура, яка поєднує минуле і сучасне. Тут можна почитати книги і періодику,  отримати різноманітну інформацію,  потримати в руках речі домашнього вжитку, якими користувались ще наші прабабці, скористатись Інтернетом...

 Дуже приємно спілкуватись з бібліотекарями: привітні, толерантні, начитані, ерудовані, вони завжди розкажуть про нові книги, про наших письменників христинівського кореня, про події, які відзначає світ і Україна.

  В бібліотеці багато кімнатних рослин, яка радують око і створюють особливу атмосферу затишку. Охоче приношу сюди і свої  вазони. Вони, здається, тут починають краще рости і квітувати.

     Як добре, що в нашому місті є така прекрасна бібліотека. Здоров'я і сили її працівникам, творчої наснаги, вогнику таланту, енергії, здійснення мрій. Хай слова подяку за їх роботу і їх добре серце лунають не тільки в день їх професійного свята, а й щодня.

   Ятло Олена Яківна, вчителька-пенсонерка

Щоб довкілля стало чистішим

    З 20 серпня по 20 вересня  в Україні триває Всесвітній день прибирання. Щороку до цієї акції долучаються  і бібліотечні працівники громади.  

   Цьогоріч ми очищували тротуарну плитку біля бібліотеки від бур'янів. Ножами, сапками, руками зрізали і виривали мишій і спориш, які густо проросли, де дивлячись на сухе літо.

   Долучалась до нас і Валентина Смірнова, завідувачка Гірницької бібліотеки Донецької області, яка з початку повномасштабного вторгнення живе в нашому місті і працює в онлайн режимі.

  Ми очистили територію від бур'янів. 

 Віримо, що наші ЗСУ очистять нашу землю від рашистів.

 Все буде Україна!

Коли читання – стиль життя

Як м'язи людини потребують регулярного руху, щоб запобігти атрофії, так і наш мозок потребує постійних тренувань. І найкращим тренажером для нього є читання. Вчені давно довели: книги збагачують словниковий запас, поглиблюють знання, розвивають емпатію та знижують ризик когнітивних розладів. Читання зменшує рівень стресу й тривоги, покращує сон і допомагає знаходити нестандартні рішення для життєвих проблем. А для багатьох із нас – це ще й чудовий спосіб відпочинку та саморозвитку.

Саме для тих, хто цінує друковане слово, створено День читання книг. Це свято покликане ще раз наголосити на важливості літератури та стимулювати цю корисну звичку.

У дитинстві ми всі захоплювалися казками та пригодами, а в пору юності й закоханості зачитувалися інтимною лірикою. Ми росли, навчалися, змінювалися. Згодом хтось через роботу та повсякденні клопоти перестав брати книгу просто для душі, віддавши перевагу телебаченню та інтернету. Проте чимало людей залишаються вірними цій паперовій магії. Вони з насолодою розгортають кожне нове видання, щоб поринути у світ пригод, пристрастей, тонкого гумору, заплутаних детективів, глибокої історії чи сміливої фантастики.

Христинівчани щиро люблять книгу. Про це красномовно свідчать товсті бібліотечні формуляри багатьох наших земляків. Назвати поіменно всіх, для кого читання стало важливою частиною життя, дуже важко. Проте ми хочемо відзначити найактивніших користувачів нашої бібліотеки.

Низький уклін та подяка за відданість книзі нашим постійним читачам. Серед найактивніших користувачів нашої бібліотеки:

·                     Катерина Панасівна Горбенко

·                     Надія Євгенівна Кривоклуб

·                     Галина Дементіївна Строга

·                     Олена Яківна Ятло

·                     Надія Степанівна Волошина

·                     Зінаїда Василівна Наконечнюк

·                     Катерина Петрівна Курдель

·                     Олена Василівна Редько

·                     Павліна Іванівна Олійник

·                     Наталія Миколаївна Грабовенко

·                     Наталія Олексіївна Жолудь

·                     Юлія Юріївна Могиль

·                     Анатолій Васильович Пікус

·                     Леся Михайлівна Голик

·                     Анастасія Сергіївна Гайн

·                     Тетяна Олександрівна Бабій

·                     Антоніна Миколаївна Найчук

·                     Людмила Олексіївна Коломієць

·                     Олена Іванівна Обштир

·                     Микола Іванович Цимбал

·                     Галина Василівна Громова

·                     Олег Володимирович Meльник

·                     Людмила Борисівна Жук та багато інших.

Багато учнів, студентів, працюючої молоді та службовців відвідують нашу книгозбірню. Окреме натхнення для нас – це наші ветерани. Серед них і Володимир Олексійович Нечипоренко, 1937 року народження. Попри поважний вік, він самостійно приїжджає до бібліотеки на скутері, з паличкою підіймається на другий поверх і завжди обирає книги сучасних українських авторів. А для своєї дружини Володимир Олексійович дбайливо вибирає кілька романів про кохання. Такі читачі – справжній скарб нашої установи.

Всім шанувальникам друкованого слова ми щиро бажаємо міцного здоров'я, довгих і щасливих років життя в мирній Україні та, звісно ж, захопливого читання!

Хай живе її величність Книга – один із найвидатніших винаходів в історії людства, який дозволив нам зберегти і передати крізь століття знання, історію, фольклор, народні звичаї та великі відкриття.

Ми їм завдячуєм своїм життям

    

29 серпня Україна схиляє голови в жалобі перед пам’яттю захисників і захисниць, які полягли у війні з російським агресорами.

Україна понад 12 років веде збройну боротьбу за свою незалежність і територіальну цілісність. Ці роки мають багато трагічних сторінок. Іловайська трагедія – одна з них. 29 серпня 2014 року російські нелюди розстріляли українську військову колону під час їх виходу з оточення. На полях із соняшниками у «зеленому коридорі» під ворожим вогнем полягло 366 українських воїнів, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти, 300 – опинилися в полоні.

Останній шлях наших воїнів пролягав через донецькі соняшникові поля, які стали чорними від вогню і кіптяви. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України.

Іловайськ – це не лише трагедія, а й сторінка української незламності і сили духу.

 Саме про це йшлося у виступі провідного бібліотекаря центральної бібліотеки Зайцевої Оксани Юріївни під час проведення міської години-реквієм біля Пам’ятного знаку борцям за волю і незалежність України.

На мітингу виступила активна читачка центральної бібліотеки, доктор філософських наук, ВПО, екс-викладач Українського університету Горбенко Катерина Панасівна. Її погляд на цей день прозвучав у фактах з книг і періодичних видань, у щемливих словах вірша про Іловайськ.

29 серпня – не просто дата в календарі. Це нагадування про високу ціну, яку ми платимо за право жити у своїй вільній країні. Це біль, що не стихає, це пам’ять, яка не згасає.

Христинівщина веде свій страшний облік втрат у цій війні. Кожен населений пункт нашої громади стояв на колінах у живих коридорах завмирав у хвилинах мовчання, намагався знайти слова, щоб втішити рідних. Ми провели у вічність Героїв, які стали на захист своєї сім'ї, Христинівщини, всієї України. Вони були частиною сім'ї. Тепер кожен Герой може лише наснитись ніжним дотиком доні, озватись мамі подихом вітру, примаритись сонячним променем коханій... Але вони живуть в пам’яті тих, кого любили, за кого віддали своє життя.

Пам’ятати про них – наш священний обов’язок, данина їх подвигу і жертовності.

Історія свідчить: з кожної страшної трагедії Україна виходила ще сильнішою. Так буде і цього разу.

Все буде Україна!

Ми сильні, ми разом!

 Саме під таким  девізом пройшов у центральній бібліотеці Христинівської міської ради  онлайн флешмоб, який започаткувала Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені  Тараса Шевченка. Флешмоб присвячений 35-ти річчю  Незалежності України. 

    Біля книжкової виставки працівники ЦБ висловили свою думку про Незалежність України, про мрії  і прагнення  багатьох поколінь українців. Ми, як і наші прадіди, знову відстоюємо свою свободу, волю і незалежність зі зброєю в руках.  І тому так важливо бути нам єдиними: в думках, в діях і прагненнях.

    Ми сильні, ми разом! І ми вистоїмо і переможемо. Все буде Україна!

З честю несімо прапор вільної держави

         Крилатий вітер розвіває стяг, блакить із золотом у нім переплелися, Наш прапор майорить, неначе стяг, народ не вмер й нікому не скорився.  З часі далеких відгомін іде про прадідів відвагу, мужність й славу.Наш прапор житнім золотом цвіте, він - символ незалежної держави.

     Сьогодні вся Україна вбралась у жовто-блакитні прапори. Їх гордо підіймають на флагштоках та несуть у руках.  Прапор України несуть воїни ЗСУ, діти і ветерани. Адже для кожного українця  наш прапор - це святиня нашого на народу.  Під нашим жовто-блакитним стягом ми здобудемо Перемогу і будемо жити у вільній і мирній державі.

          Все буде Україна!