Українка, яка стала легендою

 

Леся Українка… Велика поетеса України і жінка з трагічною долею, що увійшла у свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. Її слово звучало як гарячий поклик «до бою за волю і людські права».

На роки юності Лесі Українки припадає значна частина поетичних творів. Молодий талант швидко міцнів. У 1893 році у Львові побачила світ перша книжка поетеси «На крилах пісень». Критика схвально зустрічає прихід у літературу обдарованої сильної натури. Образи, створені Лесею Українкою, як і сама поетеса, житимуть вічно.

Про творчість Лесі Українки, про її боротьбу з хворобою, про її кохання, про любов до України, говорили під час проведення літературного вечора «Дзвінка струна Лесиного слова», на якому були присутні учні 9-Б класу Христинівського ліцею № 2.

Провідний бібліотекар юнацької кафедри центральної бібліотеки Тетяна Тімофєєва розповіла про віхи життя Лесі Українки, назвала її кращі твори. Учні читали вірші поетеси. В них звучать слова любові до українського народу, до його традицій і любові до волі.

Учні взяли участь у літературній вікторині, присвяченій життю і творчості великої майстрині українського слова.

Леся Українка живе у своїх творах, у нашій пам'яті і шані. Юні христинівчани знають і люблять її поезію. І в цьому її сила.

Літературний вечір пройшов в рамках програми «єМістечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».

   

 

   

"Слово - то мудрості промінь, слово - то думка людська..."

  Леся Українка... Окраса і гордість української нації, одна з основоположників нової української літератури, геніальна поетеса, драматург, талановитий прозаїк , перекладач, фольклорист-етнограф, учений літературознавець, публіцист, педагог, видавець, журналіст, поліглот, громадський діяч... Сьогодні  літературний світ відзначає 155 років з дня її народження.  Її твори входять у свідомість українців з першими дитячими віршами і казками. Пам'ятаєте:"Ой вишеньки-черешеньки, червонїі, спілі, чого ж бо ви так високо виросли на гіллі!".

   Твори Лесі вчать нас радіти життю, любити Україну, боротись з життєвими випробовуваннями,  вірити у майбутнє. Світ Лесиної творчості - багатогранний, яскравий, неповторний. Її вірші можна перечитувати по кілька разів, вчити їх напам'ять і кожного разу відкривати в них глибину її таланту.

     Відзначаючи ювілей геніальної української  майстрині слова, в бібліотеках громади організовані книжкові виставки, перегляди літератури, проведено масові заходи: літературні години, конкурси на краще читання її  віршів, вікторини, поетичні марафони, години цікавих повідомлень, поетичні вернісажі, квести ...

     Твори Лесі Українки і сьогодні актуальні. Їх люблять, їх читають, про них сперечаються. Бо вони справжні і талановиті. Тому і житимуть вони вічно. Як і наша Україна. 

   

Дивосвіт книг Лесі Українки.

 Леся Українка народилася в Новограді-Волинському. Мати її, письменниця Олена Пчілка, прищеплюючи своїм дітям любов до рідної мови, возила їх у навколишні волинські села, де майбутня поетеса знайомилася із селянським життям, місцевими говірками, фольклором. Згодом родина Косачів замешкала в селі Колодяжному Ковельського повіту. Тут Леся Українка жила серед селянських дітей, опанувала тамтешню говірку.

Новоград-Волинський і Ковельщина — територія історичної Волині. Леся Українка завжди вважала себе волинянкою, була патріоткою цієї місцевості, добре знала говірки Волині.

Загалом письменниця розуміла роль народних говорів у становленні літературної мови: «...Літературна мова мусить витворитися з усіх діалектів, без жодного насильства, сварки й колотнечі», — писала вона в листі до Осипа Маковея.

Леся Українка намагалася писати так, щоб її розуміли і в Східній, і в Західній Україні. Діалектна стихія не панувала над нею. Щоправда, у творах про життя на Волині, зокрема й у «Лісовій пісні», вона часто вдавалася до західнополіських діалектизмів, які створюють відповідний колорит і мовні характеристики персонажів.

Наша мова - мова вічної землі,Наше слово - слово вічного народу.

 

Щороку, 21 лютого, у світі відзначається Міжнародний день рідної мови.

Його було проголошено на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року в Парижі з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них, нагадали у Генштабі ЗСУ.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, було видано розпорядження Президента України від 14 лютого 2002 року № 34/2002-рп “Про відзначення Міжнародного дня рідної мови”.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови в стінах нашої книгозбірні відбулось засідання клубу за інтересами «Рідне слово» «Наша мова - мова вічної землі,Наше слово - слово вічного народу» та провели квест «Мовні мандри Україною» разом з учнями 9 класу Христинівського ліцею №1.

Сьогодні, в умовах війни, мовне питання набуло ще більшого символічного змісту: використання рідної мови стало виявом громадянської позиції, знаком внутрішньої єдності суспільства та підтвердженням прагнення до державної незалежності.

Мова — це більше ніж засіб спілкування. Вона є інструментом мислення, формою передачі досвіду і способом збереження культурного коду народу. Її підтримка і розвиток — спільне завдання держави, суспільства та кожної людини.

Чотири роки вже гримить війна, дванадцять літ бореться за волю Україна

     Минуло чотири роки з того тривожного ранку, коли вибухи перекреслили наше мирне життя.  Ці роки стали роками горя, втрат, сліз. Але це ще і роки незламності, єдності і сили.  Українці пережили цих 1462 дні боротьби, особистих трагедій та спільного для всіх болю... Але ми віримо, що переможемо ненависного ворога, який замахнувся на нашу територію, на нашу волю, свободу і незалежність. Україна бореться за  свою свободу більше, ніж цих чотири надзвичайно важких років. Усі ці роки наші захисники  продемонстрували світові, що українців не можна зламати і поневолити. Ми воюємо за гідність, свободу і щасливе майбутнє...

    В цей день  користувачі центральної бібліотеки познайомились з матеріалами книжково-документальної виставки "Вистояли - переможемо" та вшанувати пам'ять наших земляків, які загинули  за нас з вами, за Україну, відвідавши музей "Пантеон пам'яті".  Кожен загиблий Герой  живе в наших серцях, в нашій пам'яті, в спогадах... Кожен з них  зробив все, щоб Україна жила... 

   Війна продовжується, але кожен з нас триває свій фронт, вносить свій внесок в Перемогу. Ми вистояли ці роки,  і ми  обов'язково здолаємо рашистську нечисть.

         Все буде Україна!

Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…

 20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні - людей, які віддали життя за свободу, гідність і демократичний вибір українського народу під час подій Революції Гідності 2013-2014 років.

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Київ відбулися найкривавіші події протистояння - того дня загинуло 48 протестувальників. Разом із іншими учасниками мирних акцій, смертельно пораненими взимку 2013–2014 років, а також активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, вони стали символом незламності українського суспільства та отримали назву Героїв Небесної Сотні.

Небесна Сотня стала першими героями сучасної боротьби України за незалежність і свободу. Їхній подвиг став моральним фундаментом подальшого спротиву російській агресії та об’єднав українців у захисті державності.

Небесна Сотня – це 107 загиблих учасників протестів, а також активісти, які віддали життя вже на початку російської агресії у 2014 році. Назва виникла за аналогією зі структурою Самооборони Майдану, підрозділи якої формувалися за принципом "сотень", і вперше прозвучала під час прощання із загиблими на Майдані Незалежності у лютому 2014 року.

З нагоди цього дня в нашій книгозбірні представлена книжкова викладка. Запрошуємо ознайомитись з тематичною літературою.

Інтернет: користь і небезпека

 

Інтернет в наші дні став необхідною частиною нашого повсякденного життя, відкриваючи нам нескінченні можливості спілкування, навчання та розваг. Однак зі зростанням його популярності виникає також ряд викликів і загроз.

Користь Інтернету:

1.      Інформаційний ресурс: Інтернет є неоціненним джерелом інформації. Завдяки пошуковим системам, можна швидко знаходити дані на будь-яку тему, що сприяє навчанню та самовдосконаленню.

2.     Спілкування: Соціальні мережі та месенджери забезпечують можливість спілкування з рідними, друзями та колегами навіть на великій відстані, роблячи комунікацію більш доступною та зручною.

3.     Електронна комерція: Інтернет відкриває двері для онлайн-шопінгу, що дозволяє користувачам придбати товари та послуги не виходячи з дому.

Небезпека Інтернету:

1.      Кібербезпека: Зловмисники можуть використовувати Інтернет для злому акаунтів, крадіжки особистої інформації та розповсюдження шкідливого програмного забезпечення.

2.     Інтернет-залежність: Занадто часте використання Інтернету може викликати проблеми зі здоров'ям, включаючи зменшення активності та соціальної ізоляції.

3.     Дезінформація: Інтернет може бути джерелом неправдивої інформації, що може призвести до поширення чуток та сприяти формуванню неправильних переконань.

Щоб максимально використовувати переваги Інтернету і запобігти його небезпекам, важливо дотримуватися засад кібербезпеки, відповідально користуватися особистою інформацією та контролювати час, витрачений онлайн.

Висновок:

Інтернет – це потужний інструмент, який може служити користю для розвитку суспільства, але важливо розуміти його потенційні небезпеки. Збалансоване та свідоме використання Інтернету дозволяє нам насолоджуватися всіма його перевагами, уникаючи його негативних наслідків.