пʼятниця, 27 грудня 2024 р.

Нагорода за працю і творчість

          

        Робота бібліотек багатогранна. Сучасна бібліотека – центр інформації, культури, освіти, дозвілля і краєзнавства.

Для того, щоб показати свою роботу, бібліотечні працівники приймають участь в різних проектах, конкурсах, оглядах. І дуже часто наші користувачі, бібліотекарі і бібліотеки стають переможцями і лауреатами. Підтвердженням цього є дипломи, Подяки, Грамоти. Це все приємно. В рази приємніше, коли бібліотека отримує солідні нагороди. Цього разу гарну нагороду отримала Івангородська бібліотека-філія центральної бібліотеки Христинівської міської ради.

В минулому році було оголошено конкурс відеопроєктів «Бібліотека моєї громади». На той час Івангородською бібліотечною філією завідувала Шиндор Зоя Іванівна. Ідея цього конкурсу її захопила, адже їй було що розповісти і про село, і про бібліотеку, і про земляків. Допомагала їй учителька місцевої школи Головченко Альона Валеріївна, теж палко закохана в книгу, в село, яке стало для неї рідним. Обох їх об'єднала любов до Івангорода. Доля розпорядилася так, що пані Альона прийняла у Зої Іванівни і бібліотеку, і естафету любові до книги, до популяризації знань і книги серед земляків.

Достеменно нам невідомо, скільки бібліотек Черкащини були учасниками цього конкурсу, але ми знаємо, що наша Івангородська бібліотека одна з трьох бібліотечних закладів області стала переможцем конкурсу відепроєктів «Бібліотека моєї громади» та учасником американсько-українського симпозіуму «Сільські бібліотеки України в умовах війни».

Їм, Валявській з Городищенчини, Гарбузинській з Корсунь-Шевченківщини та Івангородській з Христинівщини, бібліотекам-філіям вручили нагороди. А нагороди гарні: сучасний ноутбук, лазерний принтер з обладнанням. Церемонія нагородження призерів відбулась в КЗ «Обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка». Голова ГО «Черкаське обласне відділення Української бібліотечної асоціації, директор КЗ «Обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка» Черкаської обласної ради Людмила Дмитрівна Дядик та заступник начальника обласного управління культури Людмила Миколаївна Товстопят вручили техніку переможцям, побажали їм подальших перемог та успіхів.

Директор нашої ЦБ Раїса Володимирівна Шумовська отримала техніку, подякувала організаторам проєкту, побажала всім здоров'я, щастя, успіхів і миру.

Найближчими днями нова техніка буде встановлена в Івангородській бібліотеці-філії і служитиме її завідуючій і користувачам в отриманні нових знань і послуг. Дай, Боже, щоб наші бібліотеки і надалі за свою роботу отримували такі гарні нагороди і подарунки. І щоб це було уже в мирній і незалежній Україні.

Все буде Україна!






Дякуємо земляку за творчість

          В рамках програми «єМістечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation відбулась презентація книги нашого земляка, уродженця села Івангород Володимира Лазаревича Чорного «Честь представляти державу».

Цю книгу люб'язно надіслав нам автор, який зараз проживає в Києві. Наш земляк, однокурсник В'ячеслава Чорновола, журналіст і дипломат в своїй книзі ділиться спогадами, роздумами про становлення дипломатичної служби незалежної України. Живуть в його душі і спогади про свою маленьку батьківщину, де закопана його пуповина, де ще стоїть старенька батьківська хата, де живуть його родичі.

Під час презентації книги, яку провела провідний бібліотекар читального залу Світлана Кулеша, присутні познайомились з біографією автора, з сторінками книги про рідне село, про період його дипломатичної служби Тимчасовим Повіреним у справах України в Латвійській Республіці.

Книга містить багато краєзнавчого та історичного матеріалу, в ній є цікаві і унікальні фотографії, роздуми автора, його коментарі. Сторінки книги проходять крізь долі, мрії, почуття автора.

Ця презентація пройшла напередодні 95-річчя від дня народження нашого шанованого земляка, з яким ми вітатимемо його 30 грудня. То ж бажаємо йому здоров'я, сили, енергії, творчої наснаги. Хай з-під його пера ще виходять нові і такі ж цікаві книги, які розповідатимуть про наш край і про Україну. Хай плідно йому пишеться, щоб його наступна книга вийшла у мирній, непереможній і незламній нашій державі.

Все буде Україна!




 



четвер, 26 грудня 2024 р.

Ще одна цеглинка в будівницво історії України


 

Шановні друзі!

Запрошуємо вас доєднатися до презентації книги нашого земляка, виходця із села Івангород, журналіста і дипломата Володимира Чорного «Честь представляти державу» з нагоди 95-річчя автора.

Цей захід відбудеться в рамках програми «єМістечкопростір для кожногоза підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation.

Місце проведення – Центральна бібліотека Христинівської міської ради. Час проведення – 27 грудня об 11.00 год.

Книга становить інтерес для широкого кола читачів, для всіх, хто цікавиться історією України та її зовнішньополітичною діяльністю.

Чекаємо на вас!

#єМістечко #ThirdPlaces #evzgefördert


Різдвяна зустріч


         Зазвучали різдвяні дзвони в Україні. У ніч святу, у тиху ніч засіяла зірка, що сповістила про народження Ісуса Христа, нашого Спасителя. Цій події присвячені урочисті літургії в церквах, монастирях і храмах і, звичайно ж, колядки, вертепи. Різдво пов’язане з історією, вірою, сімейними традиціями. Цю віру, ці звичаї і обряди наш народ зумів зберегти, щоб передати дітям і онукам. І ніякі устрої не змогли їх у нас відібрати.

Різдво як надія на мир. Святкування цього дня є символом того, що, навіть, у найтяжчі часи ми можемо зберегти людяність, надію та віру в краще майбутнє. Різдво Христове в умовах війни – це не лише звичайне свято, а й нагадування про важливість єдності, солідарності та боротьби за мир.



Наша бібліотечна спільнота давно дружить з колегами і читачами міста Мангуш Донецької області. Ми обмінюємось досвідом, розповідаємо про свій край разом відмічаємо свята. Ось і цього разу наша бібліотека була запрошена на захід у форматі онлайн «Світло Різдва». Якби ж іще не вили сирени, не лунали вибухи на нашій землі. Ворог підступно обрав Святвечір для атаки. Цілі – наша енергетика. Що може бути більш нелюдським? На жаль, в нашому регіоні було запроваджено відключення світла. Але ми встигли від Христинівської громади віншувати наших віртуальних гостей, передати теплі слова привітань, гарні побажання здоров’я, Перемоги і миру.

Ворог не в змозі відібрати в нашого народу жагу до життя і потребу в різдвяній молитві за мир в Україні. Ми віримо нашим ЗСУ, ми віримо в нашу Перемогу. Все буде Україна!

вівторок, 24 грудня 2024 р.

Поговоримо про кутю

Вечір напередодні Різдва, який в Україні називають Святвечір, – важливе християнське свято, з яким пов'язано безліч традицій. Одна з них – готувати 12 страв, кожна з яких має свій сакральний символізм.

Головна страва трапези – кутя. Це традиційна ритуальна обрядова страва слов’янсько-різдвяного циклу, яка має глибоке коріння в історії та культурі. Її походження сягає дохристиянських часів, коли наші предки шанували природні сили та проводили обряди на честь урожаю. Кутя була символом достатку, родючості й пам’яті про предків.

Дохристиянський період

У язичницькі часи кутя готувалася як частина жертвоприношень богам. Вона символізувала єднання людини з природою і родючістю землі. Основні інгредієнти – зерно (зазвичай пшениця), мед і мак – мали ритуальне значення.

·                 Зерно (пшениця, ячмінь або просо) – символ життя, відродження й циклічності природи.

·                     Мед – символ щастя й багатства.

·                     Мак – пов’язувався з плодючістю та спокоєм.

Християнська традиція

З утвердженням християнства язичницькі обряди трансформувалися, але кутя залишилася важливим елементом свят і зберегла своє символічне значення, увійшовши до святкового циклу як обов’язкова страва на Святвечір. У християнському контексті вона символізує вічне життя, єдність родини і спільноти, а також духовне очищення.

Кутю готували з особливою увагою і старанністю. Її часто освячували у церкві перед Святвечором. Безпосередньо у самий Святвечір кутя ставилася на почесне місце на святковому столі. Її їли першою, щоб благословити вечерю. Після цього переходили до інших пісних страв (пироги, борщ, смажена риба, вареники, голубці, капуста тощо).

Ритуальна роль (обряди та вірування)

Кутя має особливе значення під час різдвяних свят.

- У Святвечір на особливу увагу заслуговує обряд «нести кутю на покутю» – на стіл та до домашнього іконостасу. Адже ця обрядова страва має стояти протягом усіх свят. Найчастіше до обряду залучали наймолодшого хлопчика у сім'ї, але в деяких регіонах України започатковано інакше – або господар дому вносив ложку куті до хати, «закликаючи» добробут і врожай, або ж макітру чи полумисок із кутею вносила господиня.

Місце, де має стояти кутя, заздалегідь прикрашали сіном. З нього робили гніздо, куди, власне, і ставили горщик із головною обрядовою стравою. Зверху прикривали хлібом із щіпкою солі. Після різдвяних свят цим сіном годували свійських тварин і робили підстилки для курей із курчатами.

- На Щедрий вечір готувалася «багата» кутя з більшою кількістю інгредієнтів.

- Голодна кутя – більш проста страва, яка символізує покаяння і підготовку до Водохреща.

- Закликання долі – кутю використовували для обрядів передбачення. Наприклад, ложку куті кидали до стелі й лічили, скільки зерняток прилипне. Вважалося, що більше – то ліпше. Тим більшим буде приплід наступного року і рік буде щасливим.

- Обід для душпісля святкової вечері на столі прийнято було залишати кутю на всю ніч, поклавши поруч ложки, щоб душі померлих родичів могли пригоститися.

- Зв'язок із природою – господар міг виносити кутю на подвір’я, закликаючи врожай.

- Носити кутю до кумів, хрещених батьків, родичів на другий день Різдва разом із вечерею – ще одна традиція. Натомість вони обдаровують похресників подарунками та дають власну кутю.

Сучасність

Сьогодні багато елементів обрядової культури лишились у минулому. Проте звичай готувати обрядову страву на Святвечір і Різдво міцно вкорінився в нашій святковій культурі. Тому і сьогодні кутя залишається важливим символом різдвяних свят у багатьох українських родинах. Її готують не тільки для вшанування традицій, але й для збереження зв’язку між поколіннями. У різних регіонах України рецепт може відрізнятися. Сучасні господині навчилися готувати кутю з перловки, рису, ячменю, з додаванням сухофруктів, горіхів, і, навіть, гарбуза, ягід та шоколаду. (Це може бути ще одна, досить насичена і об’ємна стаття. На теренах Інтернету рецептів приготування куті безліч).

Тож, закликаємо дотримуватися обрядів наших предків, хай в нашій обрядовій кухні кутя, як і раніше, займає одне з почесних місць!

пʼятниця, 20 грудня 2024 р.

За обкладинками цілий світ.

 Літературний калейдоскоп «За обкладинками цілий світ» кружляє відвідувачів нашої книгозбірні у вирі нових вражень, емоцій, та знань. Бери вподобану книгу і зачитуй досхочу, але ще краще та приємніше обговорити та поділитись враженнями з тим, хто також її читав, або ж бажає почитати.

Бесіда-діалог «Еко-звичка для порятунку природи» зібрала однодумців та поціновувачів літератури про екозахист, доцільне використання природних ресурсів, ековолонтерство та небезпеки, які щодо екосистеми несуть нераціональні дії людей.













Щедрик - різдвяна пісня, яка здобула популярність у всьому світі.

 Уже століття залишається найпопулярнішою різдвяною піснею український "Щедрик". 13 грудня 2024 року минає 147 років від дня народження легендарного композитора Миколи Леонтовича, який створив цей світовий шедевр. Як написана на Вінниччині різдвяна мелодія підкорила світ, як "Щедрик" став інструментом культурної дипломатії, чому американці вважали мелодію своєю та за що більшовики вбили Миколу Леонтовича. Про це ви можете дізнатись з літератури про життя і творчість Миколи Леонтовича. «Щедрик" був весняною обрядовою піснею. Микола Леонтович зробив п'ять редакцій аранжування "Щедрика". «Щедрик" став хітом української дипломатії в Європі. Піаніно ХІХ століття, на якому Микола Леонтович ймовірно і написав свого легендарного "Щедрика", вдалося зберегти. Флешмоб #Щедрик100Challenge, який запустили у Вінниці, охопив три континенти. У Вінниці "Щедрик" Леонтовича звучить щодня. Зараз, коли весь світ готується до свят, місто Покровськ ( Донецької області ), де колись Микола Леонтович написав легендарного Щедрика, зруйноване вщент російськими окупантами. Але якби не намагались стерти в попіл українців та українську культуру, вона житиме в музиці, прозі, живописі, віршах, хореографії, традиціях та в кожному закутку світу, бо - безсмертна, вічна та унікальна.





















Нові книги для бібліотеки

Наша бібліотека має багато друзів. Серед них і донька поета Станіслава Зінчука Соломія.

Станіслав Сергійович Зінчук народився в передвоєнній Орадівці. Тут закопана його пуповина, тут він зробив перші кроки, отримав освіту і пішов у світ великої літератури і поезії. На все своє життя він зберіг любов до своєї малої батьківщини, до своєї «магнетичної» землі. Сила рідного краю була настільки великою і сильною, що поет приїжджав сюди часто. І заповів поховати його в своєму селі. Земляки пам'ятають свого земляка, читають його твори, вшановують його пам'ять, розповідають про нього нащадкам.

Його донька, Соломія Станіславівна, підтримує зв'язок з родичами, татовими земляками, Орадівською школою, книгозбірнею села та центральною бібліотекою нашої громади. Пані Соломія дарує нашим читачам нові книги, статті, періодичні видання. Ось і сьогодні вона передала своїм родичем дві коробки друкованих новинок. Серед них – книги, яких у фонді нашої бібліотеки немає.

Від імені читачів центральної бібліотеки дякуємо пані Соломії за книги. А ще за небайдуже серце, за продовження справи батька, за любов до землі предків, яку тато передав їй у спадок.

З такими людьми – патріотами, ерудитами ми переможемо клятого ворога і відбудуємо нашу державу.

Все буде Україна!

Бібліотека – офіційний хаб цифрової грамотності

        Інтернет чудове місце для навчання і він допомагає нам легко робити багато речей. Проте існують і певні ризики, про які потрібно знати, щоб убезпечити себе в Інтернеті.

Як хаб цифрової освіти центральна бібліотека сприяє популяризації Національної платформи Дія та її сервісів.

20 грудня в Інтернет-центрі відбулося групове заняття з цифрової освіти «Медіаграмотність для всіх» з переглядом гайда «Онлайн-безпека для людей елегантного віку» на платформі «Дія.Цифрова освіта» для волонтерів та для дорослих користувачів.

Гайд створено за ініціативи Міністерства цифрової трансформації для платформи Дія.Освіта за підтримки MІНЗМІН та Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС в Україні). Онлайн-безпека для людей елегантного віку (https://osvita.diia.gov.ua/.../onlajn-bezpeka-dla-ludej...

Дякуємо усім учасникам заходу. Впевнені – здобуті навички будуть корисними.

А бібліотечний Хаб цифрової освіти відкритий усім, хто має бажання навчатися та розвиватися. Звертайтеся, будемо раді вам допомогти.

Запрошуємо до бібліотеки!




четвер, 19 грудня 2024 р.

Комікси - найцікавіші і найрейтинговіші дитячі історії.

 Читання дитячих коміксів – справжня захоплююча пригода! Веселі історії в малюнках з короткими написами підкорили хлопчиків і дівчаток. Такі видання пробуджують у дітей інтерес до читання і прекрасно підходять для дозвілля. Вони розбурхують уяву, допомагають мріяти про великі пригоди. У багатьох героях діти впізнають себе, іншим – хочуть наслідувати. У будь-якому випадку, комікси нікого не залишають байдужими. Світову популярність коміксів – графічних історій – складно переоцінити. Їх колекціонують, за їхніми сюжетами знімають фільми, влаштовують фестивалі, розробляють відеоігри тощо. Комікси наповнені цікавими ситуаціями, неймовірними історіями та кумедними жартами. В число вподобань наших читачів увійшли Джеронімо Стілтон «Перша миша на місяці», Пейо «Смурфи і яйце»,Астрід Лінгрен «Роня дочка розбійника», Жоріс Шамблен «Щоденники Вишеньки».












Веселка ялинкових прикрас.

 Триває творча майстерня «Веселка ялинкових прикрас». Вчимось робити прикраси на ялинку, креативимо, а далі вішаємо на бібліотечні ялинки.














Про ощадливість та заощадження.

 Тема грошей для сучасних дітей дуже цікава. Однак мало хто з них розуміє: звідки беруть гроші батьки, як працює банківська система, що таке благодійність та інвестиції.

Нам здається, що діти не готові до такої складної інформації. Та насправді немає нічого складного в тому, щоб пояснити дитині: як і навіщо придумали гроші, як працює світ фінансів.
Презентація книг «Про ощадливість та заощадження», де ми відкрили секрети, як ощадливість та заощадження можуть допомогти вам здійснити власну мрію, навчити аналізувати власні витрати. Висновком презентації стало те, що гроші важливо не лише вміти заробляти, але й вміти розумно витрачати.








пʼятниця, 13 грудня 2024 р.

Коли доля дарує роки за гарно прожите життя

      

     За вікном - зимова пороша. Не дивлячись на непрості реалії життя, люди живуть, вітають один одного із святами, готуються до Різдва і нового року. А в затишному будинку по вулиці Стадіонній готуються відмічати ювілей мами, тещі, гарної сусідки, шановної колеги Розумович Галини Іванівни.

Народилася вона в далекому 1934 році в Сичівці в сім'ї Катерини Йосипівни і Івана Йосиповича Сокурів. В той вечір, по старому календарю молодь кусала калиту, дівчата ворожили на свою подальшу долю. Дружна сім'я ростила трьох дітей, і просила у Всевишнього для них довгого і щасливого віку. Дитяча пам'ять добре не зберегла років окупації, коли їх, як сім'ю голови сільради, що був на фронті, затримували заручниками, коли страх володів людьми. Після звільнення Христинівщини від фашистів, почали діяти установи, серед них і пошта. Всі ці довгі роки не знали люди про своїх рідних, які були на фронті. Всі чекали від них листів. Крім солдатських трикутників почали приходити і «похоронки». Не дочекалася і їх сім'я чоловіка і тата, отримали лише похоронку на старшого сержанта, що загинув у 1943 році.

Як вдова з трьома дітьми жила, описати важко. Але вони вижили, виросли, отримали освіту, створили сім'ї. У Галини і її сестри Раїси весілля було в один день. А супутником життя, її другою половинкою став однокласник Розумович Андрій Іванович. Вони прожили гарне життя, не розгубили молодих почуттів. На жаль, Андрій Іванович нещодавно відійшов у потойбіччя.

Замолоду Галина дуже любила читати. Читала багато, книги давали знання, розширювали кругозір, дозволяли мріяти і вірити в краще. Тож вибір професії бібліотекаря прийняла виважено і свідомо. Культосвітнє училище закінчила з відзнакою, отримавши диплом і направлення на навчання у Харківський бібліотечний інститут. Студенткою була активною: її обирали керівником різних об'єднань і груп, мала гарний голос, чудову дикцію, тому охоче брала участь в художній самодіяльності. Гарно малювала, тому стінгазета без неї не оформлялася.

Після навчання працювала в Смілянському районі, а потім молода сім'я переїхала в Христинівку. Галина Іванівна очолила новостворену бібліотеку для дітей, а Андрій Іванович зайняв посаду методиста районної бібліотеки. Вони весь час були разом: разом ходили на роботу і додому, разом – на батьківські збори до доньки Олесі, разом розпочали будівництво власного будинку, разом садили дерева, кущі і квіти. Адже квіти – це особлива любов пані Галини. А в дитячій бібліотеці, в царстві книг для юних читачів проводилися конкурси, дитячі ранки, вікторини, усні журнали. Бібліотека кілька разів змінювала свою свою адресу, поповнювала фонди, але незмінними були цікаві масові заходи і доброзичливе ставлення до них.


Летіли роки. Гостинно відчинив свої двері новий гарний будинок, плодоносив сад... Донька відмінно закінчила місцеву СШ№2, стала студенткою. Андрій Іванович змінив фах, став працівником фінвідділу, дійшов до заступника начальника. А Галина Іванівна залишилася вірною своєму покликанню, своїй любові до книги. В країні розпочалася централізація бібліотек, і вона очолила районну систему бібліотечних закладів. Відповідальності стало набагато більше, але вона відмінно справлялась з роботою. Підбирала відповідальних людей, які ставали однією командою однодумців. Нове приміщення бібліотеки, нове обладнання, нові меблі, новенький бібліобус, який розвозив книги по бібліотечних філіалах. Робота була поставлена так, що бібліотека приймала своїх колег з усієї області на семінари по вивченню передового досвіду.

В бібліотеці було багато студентів-заочників. І майже всім їм Галина Іванівна допомагала писати контрольні, складати реферати. І щиро раділа, коли її «дівчата», як вона казала, отримували дипломи.

Радувала і донька, тепер уже Олеся Андріївна, доцент кафедри філософії та економічної теорії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Навідувалась так часто до батьків, як могла. Розповідала про роботу, своїх студентів, привозила журнали і книги із своїми статтями, допомагала батькові з городом, а мамі – з квітами. А потім і зятя привезла. Її обранцем став художник Ігор, людина творча і креативна. І ще він добрий, відповідальний і толерантний. Гарна пара.

Батьки пишалися донькою, її успіхами і досягненнями, раділи кожному її приїзду. Час невблаганний, і стали вони пенсіонерами. А з віком десь взялись хвороби, і здоров'я почало підводити. Все частіше донька приїздила додому, а в свою відсутність просила друзів і сусідів допомагати батькам. Коли і сама стала пенсіонеркою, перебралась у місто свого дитинства, у батьківську хату. З її приїздом батьки ніби й помолодшали. Вона дбала про них, про їх харчування. Але головне – спілкування і любов, яка їх оточувала.


Галина Іванівна і зараз згадує і охоче розповідає про все пережите, про людей, яких звела доля на життєвих стежинах. Пам'ятає не просто їх імена і посади, а отой внутрішній світ, який був у них, як вони відносилися до бібліотеки і бібліотекарів, що зробили для людей.

Сьогодні в Галини Іванівни – ювілей. Сумно на душі і в неї, і в доньки, і в зятя. Ще дуже болюча душевна рана від смерті чоловіка і батька, якого достойно провели в останню дорогу. Вдячні вони долі за прожиті роки, за той добрий слід, який залишив голова сім'ї, за добрі справи, настанови і поради.

Життя продовжується. І ми вітаємо шановну Галину Іванівну з днем народження, Дякуємо їй за її працю, за її любов до книги, бібліотеки і людей. Хай Всевишній дарує їй ще багато років життя, сили, енергії, хороших новин. Хай поряд будуть ті, кого вона любить і хто її поважає. Хай збираються гості за столом лише з хороших приводів. Хай її ще багато років радують квіти і люди. Хай вона ще раз відсвяткує день Перемоги і порадіє мирному життю.