Клуб, де виховували сильних людей

Христинівка від А до Я

    Більш як 1200 наших земляків в молодості пройшли загальну фізичну підготовку у військово-спортивному клубі, який відомий під неофіційною назвою «Клуб юних десантників». Так його назвали ті, хто там займався. Так звучало солідніше.

В 1988 році була прийнята державна програма з військово-спортивного та військово-патріотичного виховання молоді. Саме цей рік і став датою створення цього, такого популярного серед молоді тодішнього Христинівського району, військово-спортивного клубу. В його створенні взяли участь В.Л. Лук'янець, М.А. Плужник, М.В. Білецька, В.А. Громов, відділ освіти, працівники ДТСААФ, військкомату. А Володимир Тофанівський для молодих людей 16-18 років, що стали членами цього клубу, був тренером, наставником, керівником, вихователем.

Заняття проходили в Дубинському будинку культури, в приміщенні будинку дитячої та юнацької творчості, в приміщенні колишнього суду, де зараз розміщена газова контора. Матеріальна база відповідала вимогам початкового військового вишколу. Займалися охоче. Спочатку сюди приходили лише хлопці. Пізніше, за рекомендацією Володимира Лук'янця, в цей колектив влились і дівчата. Як згадує Володимир Тофанівський, дівчата ставились до занять добросовісніше та відповідальніше за багатьох хлопців. Стрілкова зброя, тренування, робота з радіостанцією, складання парашутів – це було потрібним. А мріяли про стрибки з парашутом. З трепетом і хвилюванням сідали в вертоліт МІ-8 і літак АН-2, з яких і здійснювали стрибки. Хвилювались всі – і ті, хто готувався вперше відчути почуття польоту, і інструктори, в кого було вже багато стрибків.

В клубі займалися на тільки юні жителі Христинівки, а й з сіл району, Умані, Теплику. Про цей клуб писала наша газета «Трибуна хлібороба» та «Черкаський край».

В 1990 році Христинівський клуб став чемпіоном України серед військово-спортивних клубів (Київ). 1991 рік й 1993 рік приніс христинівчанам звання віцечемпіонів України (Вінниця).

Серед тих, хто пройшов підготовку в цьому клубі, багато хто служив у десантних військах, хто обрав для себе долю військовослужбовця. 450 з них мають офіцерські звання. Є і ті, хто дослужився до генеральських погонів.

В 1995 році клуб перестав існувати. Але згадка про нього, про інструкторів, про їх настанови живуть в серцях і споминах тих, хто пройшов цю школу гарту. Ті тренування і заняття стали стартовим майданчиком для багатьох юнаків, які служили й служать в армії, хто боронить нашу землю сьогодні. Вшановують вони пам'ять тих, хто займався в цьому клубі й загинув захищаючи нас і наш край.

Перебуваючи в центральній бібліотеці, Володимир Тофанівський відвідав Пантеон пам'яті, де зібрані фотографії, документи, спогади, статті про наших Героїв, які загинули у війні з рашистами. Їх побратими й однодумці обов'язково переможуть клятого ворога. І в нашій державі запанує мир.

Все буде Україна!