Борис Олійник - великий українець, суперечливий як його час

     Сьогодні  Борису Олійнику, поету, патріоту України, громадському діячеві виповнилося б 90 років. Ще дехто з його ровесників продовжують топтати ряст, а йому судилось покинути цей  світ 82-річним...

    Народився він в селі Зачепилівка (нині Полтавська область). Батько загинув під час ІІ світової війни, мама і бабусі виховала його чесним, принциповим, працьовитим. А природа наділила  талантом поета. 

   Своїми віршами, сценаріями, патріотизмом він здобув визнання, повагу, заслужені нагороди: лауреата державних і міжнародних премій, Героя України,  кавалера орденів  Свободи і Ярослава Мудрого, звання  "Почесний доктор Київського національного університету  імені Тараса Шевченка...

    Його творча спадщина - це понад 40 книг віршів, есе, статей, які перекладались на багато мов. Його вірші, покладені на музику, стали улюбленими піснями мільйонів людей.  Вони ніжні і ліричні, просякнуті любов'ю до людей, до рідного народу і Батьківщини...

   В центральній бібліотеці організовано книжкову виставку "Ти в моєму серці, Україно...", на якій зібрані твори  Поета і Патріота.

   Дев'ятий рік, як ця талановита людина пішла із життя, але живуть його ідеї, його вірші, пісні, думки і настанови нам, живим, і тим, хто прийде після нас.  Бо справжній талант - вічний.

  

Нові книги чекають на вас!

 Неабияке задоволення приносять нові книги, які надходять до бібліотек. Це радість для всіх - як для бібліотекарів, так і для юних читачів! Адже кожна нова книга – це завжди подія та нове знайомство. Різноманітні цікаві тексти не тільки допоможуть дітям розвинути уміння читати, а й, безумовно, викличуть інтерес до читання взагалі. Нові книги познайомлять читачів із допитливою собачкою Сонею, Маленьким Принцом з планети Вітрів, дівчинкою, яка загубила своє ім’я. Сподіваємось, що, побачивши ці нові книги, очі дітей засяють вогником захоплення, цікавості та радості. Їм їх не захочеться випускати з рук!

Нові книги чекають на вас! Запрошуємо до бібліотеки!

Вітаємо шановну колегу

  

    21 жовтня - це день народження нашої колишньої колеги, завідувачки  Івангородською бібліотечною філією  Софії Федорівни Мухи.  За її плечима - багаторічний стаж роботи в бібліотеці, яка була обласною школою передового досвіду по популяризації  літератури по мистецтву.  До неї приїжджали переймати досвід з нашої і сусідніх областей. А сама бібліотека   на той час виглядала дуже гарно: нові меблі, актуальні книжкові виставки і дуже багато кімнатних рослин... Скільки проведено зустрічей, масових заходів... Її з теплом згадує в своїх книгах  письменник, виходець Івангорода Володимир Чорний.

   Пролетіли роки. Нині Софія Федорівна на заслуженому відпочинку. Переїхала вона поближче до доньок. Підтримує зв'язок з тими, з ким разом працювала, жила, дружила.

   Вітаючи пані Софію з днем народження, бажаємо їй довгих і щасливих років життя при здоров'ї, повазі тих, хто поряд, тих, хто її поважає і пам'ятає.   Уклін Вам, шановна, за Вашу працю, доброту, принциповість, привітність, уміння підтримати і допомогти.  Живіть ще довго і щасливо, а ми Вас пам'ятаємо. Хай збуваються мрії, хай втілюються в життя Ваші бажання.

Щедрий дар землі – хліб

Багато чудесного й прекрасного є у світі. Одне найбільше з них, яке дав нам Творець – хліб. З давніх-давен наш народ цінує хліб, сіль і честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, а честь – то людська гідність.

Хліб – це те, що завжди було турботою хлібороба, вирощуванню його віддавали свій труд і талант. Відійшли в минуле часи, коли ниву орали сохою, зерно розсівали руками, урожай жали серпами та косами... Але шана і повага до хліба живе й понині.

Хліб займає особливе місце в нашому житті, в наших обрядах. Ним віншують молодят на весіллі, вітають маму з народженням дитину, його несуть на новосілля, з ним проводжають на службу до війська, з ним провідують рідних... З хлібом прощаються з тими, хто відійшов у потойбіччя, ним поминають померлих у поминальні дні...

Мало залишилось тих, хто пережив трагедії Голодоморів, часу, коли шматочок хліба міг врятувати від смерті людину... Їх спогади та свідчення бережуть жах того часу, відгукуються пересторогою в серцях нащадків.

Хліб вважають святим. Про це свідчить багато приказок і прислів'їв, які склав наш народ. Хліб оспівували у своїх творах українські творці слова, йому присвячені вірші, пісні й картини художників. Хліб – це життя.

І дуже добре, що в нашому календарі є такий день – Всесвітній день хліба.  День, коли ми віддаємо шану цьому цілющому скарбу життя.

В центральній бібліотеці організована книжкова виставка «Хліб - символ життя і достатку». Біля неї проведено поетичний марафон «На чорній землі білий хліб родить». Під час його проведення користувачі бібліотеки читали вірші про хліб Прозвучали вірші В.Симоненка, Б.Олійника, Л.Забашти, М.Луківа та ін.

Шануймо хліб, вчімо дітей з повагою ставитися до хліба та до праці тих, хто вирощує жито й пшеницю, хто випікає смачні паляниці та солодкі смаколики. Адже народне прислів'я стверджує: «Хліб на столі - достаток в оселі». Тож будьмо завжди з хлібом. І дай, Боже, найближчим часом зустріти наших воїнів з хлібом та вклонитися їм за подвиг і Перемогу.

Все буде Україна!

Студентський Майдан: Революція на граніті

 

 

Є в історії України сторінка, яку називають «Першим Майданом». Це – Революція на граніті, яка проходила з 2 по 17 жовтня 1990 року в Києві. Це кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською молоддю, переважно студентами, які завжди були прогресивною частиною суспільства. Задум акції виник в Українській студентській спілці (голова київської УСС Олесь Доній та в Студентському братстві Львова (голова Маркіян Іващишин) та студентством сходу (Олег Барков). Серед координаторів акції були Олег Тягнибок та В'ячеслав Кириленко.

Студенти оголосили голодування, виставивши політичні умови: дострокове припинення повноважень ВР України та призначення нових виборів на багатопартійній основі восени 1991 року, відставка голови РМ України В. Масола, прийняття закону про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ, недопущення підписання нового Союзного договору, повернення в Україну солдатів, які проходили строкову службу за межами України та забезпечення проходження служби на території на території республіки юнаками подальших призовів. 

В центральній бібліотеці пройшов круглий стіл «Революція на граніті, яка змінила Україну». Провідний бібліотекар читального залу Світлана Кулеша розповіла про події, які відбувались 35 років тому – про організаторів акцій, про конспірацію під час їх підготовки, про вимоги мітингувальників...

Є у фонді нашої бібліотеки книги, які висвітлюють ті події. Серед них: роман Оксани Луцишиної «Іван і Феба» та довідково-ілюстративний альбом «Студентська революція на граніті», яку нам подарувала Соломія Зінчук. Саме ці книги та матеріали з Інтернету допомагають уявити повну картину тих знакових подій. Їх, студентів, що голодують, підтримували студенти всіх навчальних закладів, школярі-старшокласники, тисячі киян і гостей столиці, відомі актори, політики й письменники... Акції були мирними, але вони увінчалися перемогою. Революція на граніті, організована студентами, не мала аналогів в Європі.

Революція на граніті живе в нашій пам'яті. Адже студенти продемонстрували всьому світу, що за втілення мрій народу потрібно боротись, не коритись владі, яка діє всупереч прагненню людей за волю, незалежність і справедливість.

В центральній бібліотеці організовано книжкову виставку "Народжені вільними", на якій зібрані матеріали про цю таку  важливу подію в минулому нашої держави. 

Захід відбувся в рамках програми «єМістечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation.

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Інформ коктейль " Цікавинки з твоїх журналів".

 Не одне покоління українців знає, що «МАЛЯТКО» - чудовий дитячий журнал, який тішить своїх маленьких читачів оповіданнями й віршиками, загадками і саморобками, розмальовками і кулінарними рецептами. Його було засновано ще 1960 року. Серед постійних рубрик – «Чи знаєш ти?», «З днем народження», «Дзвіночок», «Прочитай сам», «Стежками рідного краю», «Зарубіжні письменники – дітям», «Саморобка». Журнал приділяє увагу розвитку творчих здібностей дитини. Тож із номера в номер оголошує творчі конкурси та завдання. «Малятко» – помічник дитини, у підготовці до школи. А перші кроки у шкільному житті з ним наповненіші й цікавіші: частина матеріалів журналу працює на розвиток логічного мислення, уваги, пам’яті. Поміж інших тем видання знайомить дітей із народними українськими традиціями та мистецтвом. Запрошуємо і вас, наші читачі, завітати до бібліотеки та взяти журнал «МАЛЯТКО та здійснити захоплюючу мандрівку сторінками улюбленого журналу.

Вона знайшла свій ключ від щастя

    Кожна жінка хоче бути щасливою, коханою, потрібною. Усі жінки різні, і поняття про щастя у кожної свої. У щасливих жінок є багато спільного: коханий чоловік, який є опорою сім'ї, здорові діти, затишний дім...   Але кожна жінка - це особистість зі своїми вподобаннями, мріями, захопленнями, поглядами на життя та обставини. Зараз, в умовах війни, в нас  все змінилось: ми переглянули свої життєві позиції й цінності.  Найголовніша мрія - наша перемога.  І  наші жінки намагаються   прискорювати її наближення своєю працею і допомогою.  Серед них і жителька Верхнячки  Франчук Віра Олексіївна. 

    Народилась вона  15 листопада 1972 року в багатодітній сім'ї  Олексія і Надії Піскунів у селі Веселівка. В сім'ї росло п'ятеро дітей. В кожного був свій характер, свої мрії. Але їм дуже рано довелося подорослішати, коли проклята хвороба забрала їх  тридцятишестирічну маму.  Допомагали один одному, підтримували, тримались однією родиною.  Цю рису підтримки та взаємодопомоги бережуть усе життя. Після закінчення школи навчалась в Уманському ПТУ №9, здобула професію маляра-штукатура. Тому й зараз ремонтні роботи для не - не проблема.  Тут, в   Умані, зустріла своє перше і єдине кохання, свою половинку, свою долю, свого Якова Миколайовича. Теплі й ніжні почуття зуміли пронести через роки. Їх відносини стали прикладом для дітей: Павла, Ольги та Оксани. Діти виросли швидко, вивчились, створили сім'ї, порадували  своїх батьків статусом бабусі й дідуся та трьома онуками.  Багато років працювала пані Віра в РЕМі на абонентському відділі. Роботи ніби й не важка, але відповідальна, потребує уваги, терпіння, уміння і толерантності. До слова, її Яків, як вона його називає працює в цій же організації водієм.  Має Віра Олексіївна захоплення - вишивання бісером. Голка, нитка, намистинки - ніби нічого складного, які гарні картини вона створює! Це справжні витвори мистецтва.

    Жити б і радіти життю, але повномасштабне вторгнення рф принесло нам стільки лиха, але воно зробило нас сильнішими, згуртованішими. Син Павло та зять Дмитро зі зброєю в руках захищають Україну. За них хвилюються, за них моляться, їм допомагають. З перших днів цієї біди сім'я Франчуків серед активних волонтерів. Віра Олексіївна плете сітки,  в'яже  шкарпетки, теплі пояси, заготовляє продукти, пече смаколики,  бере участь в благодійних лотереях...  Опікується воїнами, які захищають  нас.

   На неї можна завжди покластись. Вона не підведе. 

  Так і живе ця жінка. З мріями про Перемогу, з турботою про своїх рідних, в щоденних клопотах і тривогах, здригаючись від виття сирени, чекаючи дзвінків від своїх дітей з фронту.  Як не завжди легко, але вона не втрачає віри та оптимізму. Її заслужено поважають ті, хто живе і працює з нею поряд. Здоров'я Вам, шановна, сили, здійснення мрій!

  (Зустріч провела Наталя Шафорост., зав. Верхняцькою БФ в рамках програми «єМістечко простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation. )