Ми памʼятаємо ваш подвиг.

 29 серпня – день пам’яті захисників України: схиляємо голови у скорботі та вдячності.

Ми згадуємо тих, хто віддав життя за нашу свободу!

Кожен піднятий прапор, кожна благодійна акція, кожна дитяча усмішка — це продовження їхньої боротьби.

Їхній подвиг — не для минулого, а для майбутнього. Їхня мужність — це наш обов’язок жити та пам’ятати.

Бо пам’ять — це наша сила. Сила, що тримає нас разом та щоденно нагадує, якою ціною виборюється наша свобода.

Сьогодні ми дякуємо нашим Героям та продовжуємо цю боротьбу. Аби їхня жертва не була марною.

Для наших дітей, для вільної землі, для світла, яке не згасне.

В бібліотеці для дітей зроблено книговикладку «Ми памʼятаємо ваш подвиг». Дітей знайомили з книгами, в яких розповідається про реальних людей, які стали справжніми героями нашого часу! «Життя віддане за Україну» - під такою назвою провели екскурсію до музейної кімнати, де розміщені портрети всіх наших загиблих Героїв, розповідали про їхнє життя та бойовий подвиг! Їхні імена назавжди вплетені у полотно нашої історії!

Слава Героям України!

Живуть у нашій пам'яті Герої ...

            Пам'ять... Вона нетлінна і вічна. Сьогодні вона гірка і болюча...

29 серпня ми вшановуємо тих, хто загинув, захищаючи рідну землю. Наша земля може нагодувати, зігріти, напоїти... А захистити себе вона не в змозі. Тому на захист рідної країни стають її сини й доньки. Війна жорстока, ворог підлий і безжальний. Тому повертаються до рідного дому «на щиті» найкращі, цвіт нації, які понад усе любили Україну.

Століттями за свою свободу і волю українці платили кров'ю. Історія береже імена всіх своїх захисників. До небесного пантеону приєднуються Герої російсько-української війни, яка триває одинадцятий рік. Серед загиблих – солдати, офіцери, медики, капелани, волонтери... Ми не в змозі повернути їх, але наш священний обов'язок пам'ятати про них, про їх подвиг, про те, що завдяки їм і їхній самопожертві живемо ми, живе Україна.

Війна триває. Гинуть Герої. Кожен із них – чийсь син, батько, чоловік, коханий, брат, друг... Вони живуть у наших серцях, словах вдячності, спогадах. Ці спогади витруть сльози матері теплим вітром, насняться доні ніжним дотиком, проллються дощем у вікно дружини, озвуться журавлиним курликанням до батька, протягнуть місячну доріжку до сина, іскрами вогню нагадають друзям...

Вшановуючи пам'ять полеглих Героїв, в музеї центральної бібліотеки пройшли години вшанування. Організовано книжкову виставку, де зібрано книги та статті про Героїв, які зачищають незалежність України та цілісність її кордонів.

Бібліотекарі та користувачі нашої книгозбірні виготовили квітки соняхів, які стали символом мужності Героїв-захисників. В їх виготовленні взяли участь і бібліотекар Гірницької бібліотеки Донецької області Валентина Смірнова. Ці соняхи прикріпили собі учасники години-реквієму, який пройшов біля пам'ятного знаку борцям за волю України. Ведуча – директор ЦБ Раїса Шумовська розповіла про героїзм українських воїнів, про трагедію Іловайського котла, про захисників і захисниць нашого народу, які стали ангелами-охоронцями.

В цей день на могили та до пам'ятних знаків лягають квіти, як знак шани, любові й вдячності. Сьогодні батько капітана Меланіча Олександра Юрійовича приніс квіти, щоб поставили їх біля портрета сина в музеї російсько-української війни, який створений в центральній бібліотеці.

Хай наша пам’ять про загиблих Героїв буде світлою і вічною. Найкращі діти твої, Україно, сплачують у цій боротьбі найвищу ціну, щоб Україна вистояла і перемогла. Ми віримо, що і з цієї страшної трагедії наша держава вийде переможцем і стане ще сильнішою.

      

Я син народу, що вгору йде...

В історії кожного народу є імена, які, мов яскраві зорі крізь роки та століття світять людству своїм вічно незгасним світлом.

В історію української культури Іван Франко ввійшов як один з найвидатніших поетів і мислителів кінця XIX і початку XX ст. В його творчості гармонійно поєднались глибокий реалізм, гостро-викривальний пафос і проникливий ліризм. Щодо ширини творчого діапазону, то він не має собі рівних в українській літературі XIX століття.

Іван Франко – співець боротьби, поет глибоких почуттів, першорядний белетрист, майстер широких соціальних полотен та психологічних мініатюр, невтомний вчений, філософ, історик, економіст, соціолог, літературознавець, етнограф, фольклорист, гарячий популяризатор досягнень слов’янської й світової літератури, палкий публіцист, редактор кращих українських журналів, які зуміли об’єднати навколо себе найвидатніші сили України, і, нарешті, громадський діяч, що вогнем слова будив живу думку у народних масах. І в цьому він був сином свого часу, став легендарним Каменярем.

Галактика творів Івана Франка народилася з пилинки вогню. На вигляд звичайна іскра, а насправді незбагненна клітина божественного променя «правдива іскра Прометея», злетіла з батькового ковадла ще в дитяче серце поета і вибухнула вулканами любові до людей, до праці, до правди, до свободи, заполонила його безмежну душу обертаючи її в безліч світил, які світять ще нині й розширюють свої національні та світові орбіти. В тій іскрі відклався віками національний і соціальний біль українського народу.

Символіка України: вивчаємо, шануємо, творимо.

 Читачі-діти нашої громади взяли участь у Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості «Символіка України: вивчаємо, шануємо, творимо» Основне завдання Конкурсу - консолідація зусиль для зміцнення національної ідентичності дітей як основи, що виховує справжній патріотизм; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, національних цінностей українського народу; виявлення, підтримка та розвиток творчих здібностей дітей. У бібліотеці для дітей створено експозицію з дитячих робіт «Моя Україна - моя незалежність!» Роботи дітей, які є переможцями на місцевому рівні, будуть надіслані в обласну бібліотеку для дітей для дальшого проходження конкурсу.

З Днем Незалежності, рідна Україно!

Святий стяг великої нації

 

Степів таврійських і карпатських гір

З'єднався колір синій і жовтавий.

Недругам усім наперекір –

Квітує прапор вільної держави!

Вітаємо всіх українців з Днем Державного Прапора України!

З Днем Прапора нашої віри й нашої свободи!

Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося на нашій українській землі. І прапор – кольору пшеничних полів та блакитного неба – став символом, метою, мрією для нас – українців. Де б ми не були, чи вдома, чи в іншій країні, помітивши український прапор, почуваємося в безпеці, розуміємо, що поруч – свої, хоча й незнайомі, але свої люди. Ось яка сила українських кольорів!

Реалії нашого життя зараз такі, що ми не збираємо великої аудиторії для проведення масових заходів. Але і не відмітити цей день ми не можемо. В бібліотеці організували виставку-інсталяцію «Цвітуть, неначе квіти волі, знамена жовто-голубі». Біля неї подружжя Світлана та Володимир Кулеші провели урок державності: «Наш стяг у золоті й блакиті». 

Хай живе Україна! Хай завжди гордо майорить наш Прапор над всіма українськими землями!

        Заходи відбувся в рамках програми «єМістечко простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation.

З Днем Незалежності, рідна Україно!

 "З Днем Незалежності, рідна Україно!" - таку назву має експозиція організована нашою бібліотекою. Видання, що увійшли до експозиції висвітлюють важливі історичні події та багатогранний світ сучасної України, її історію. Важливе місце займають книги про національну символіку, книги в яких розкрито таємниці національних процесів, які відбувалися в Україні. Значна увага приділена важливій темі війни за незалежність та державність. Запрошуємо до бібліотеки обрати книги для читання. Разом ми підтримуємо та зберігаємо пам'ять про великі події та героїчний шлях нашої країни. Книги надихають і зміцнюють віру в перемогу України.

З Днем Незалежності, рідна Україно!

Бібліозанурення «Впізнай героя».

 Читачі, які завітали до бібліотеку, дізналися, що наші улюблені казки прийшла до нас з давніх-давен. Споконвіку через казки український народ передавав нащадкам свою мудрість та життєвий досвід. Добра, мудра, чарівна казка, вона завжди була і буде в пошані, її любили і будуть любити наші дітки. І сьогоднішнє бібліозанурення «Впізнай героя» показало, що наші читачі добре обізнані з казками. Вони охоче брали участь у веселій вікторині, пізнавали з опису героїв казок.

Ось і Спас – яблук і меду час!

 

Яблучний Спас, або свято Преображення Господнього, відзначається за новим календарем 6 серпня.

Це одне з дванадцяти найбільших свят християнського календаря, тому в цей день дозволено послаблення посту: за церковною традицією можна вживати олію, рибу та вино.

Свято пов'язане з моментом, коли Ісус Христос явився перед апостолами у зміненому вигляді. Ця подія описана в трьох Євангеліях — від Матвія, Марка та Луки. У них йдеться про те, що Ісус разом з найближчими учнями — Петром, Яковом та Іваном — піднявся на гору Фавор (на території сучасного Ізраїлю), де сталося чудо: обличчя Ісуса засяяло, а його одяг став білосніжним.

В українській культурі релігійне свято Спаса переплелося з аграрними традиціями. Тож до церкви заведено приносити кошики зі стиглими фруктами — яблуками, сливами, виноградом, медом — для освячення.

Ще одним важливим елементом є обрядовий сніп, який має різні назви: дідух, борода, дід. Його формують із пучків зернових, макових головок, іноді додають хліб або хліб із сіллю, рідше — яблука. У деяких регіонах замість зв'язаного снопа соломинки скручують у ґудз і прикрашають квітами, як-от льоном, васильками, безсмертником.

«Прийшов Спас - пішло літо від нас»! «Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас»! Тож, святкуймо улюблене свято наших предків, проводжаючи літо. Воно наповнить душу радістю, мудрістю і смиренністю. Вивчаймо традиції, звичаї та прикмети, щоб застосовувати їх на святкуваннях, бо це частина української культурної спадщини, глибоко вкоріненої у побут і традиції.

До Преображення Господнього або ж Другого Спаса у центральній бібліотеці оформлена книжкова виставка-інсталяція «Яблучний Спас йде в гості до нас». Користувачі бібліотеки мали нагоду ознайомитися з літературою, яка розповідає про різні християнські свята, які відзначаються у серпні, та ще й поласувати дарами саду – яблуками та грушами й...пиріжечками.

Там було смачно і затишно

     Христинівка від А до Я

Ця розповідь про заклад громадського харчування по вулиці Шевченка – «Пельменну», який функціонував у 1972-1984 роках. Підпорядковувався він філії робітничого постачання (багато хто пам'ятає ОРС і його магазини). Розміщувався він на місці сучасної добудови пекарні ФОП «Плужник В.М.».

Цегляна будівля, де спочатку були кухня, буфет і один зал швидко знайшла своїх пошановувачів і незабаром добудували ще один, літній зал. Великий холодильник, куди працівники заходили за м'ясом, був розташований поряд з кухнею. В меню цього кафе обов'язково входили пельмені, які ліпили вручну, суп-харчо з бараниною, борщ, плов, шніцелі, бефстроганов та багато інших страв. Перших своїх відвідувачів «Пельменна» приймала вже о 7 годині ранку. Особливо людно тут було в обідню пору. В буфеті можна було купити ситро, цукерки, пиво. На етикетках пляшок ставили штамп закладу. Це для того, щоб працівники не придбали напої в магазині та не продали тут, бо пиво, наприклад, продавалось на 2 копійки дорожче...

Відмічали тут дні народження, весілля, зустрічі однокласників, різні ювілеї... Олександр Титович Лінчук, відома в місті людина, відмічав в цій залі свої 55 років, ідучи на заслужений відпочинок. Робили тут і поминальні обіди. Люди схвально відгукувались про страви, адже готували їх з натурального м'яса, якісного борошна та свіжих овочів.

Багато змін відбулося у житті нашого міста. Немає і «Пельменної». Її перевезли на територію міжколгоспбуду, якого теж тепер нема.

Натомість в Христинівці зараз можна поїсти чи відгуляти якусь подію в піцерії, барах, ресторанах, кафе... Тож «Пельменна» живе лише в пам'яті та історії міста.

Звертаємося до мешканців міста, старожилів – можливо в когось збереглися старі світлини цього закладу, будемо вдячні, якщо поділитеся.