Кожна жінка хоче бути щасливою, коханою, потрібною. Усі жінки різні, і поняття про щастя у кожної свої. У щасливих жінок є багато спільного: коханий чоловік, який є опорою сім'ї, здорові діти, затишний дім... Але кожна жінка - це особистість зі своїми вподобаннями, мріями, захопленнями, поглядами на життя та обставини. Зараз, в умовах війни, в нас все змінилось: ми переглянули свої життєві позиції й цінності. Найголовніша мрія - наша перемога. І наші жінки намагаються прискорювати її наближення своєю працею і допомогою. Серед них і жителька Верхнячки Франчук Віра Олексіївна.
Народилась вона 15 листопада 1972 року в багатодітній сім'ї Олексія і Надії Піскунів у селі Веселівка. В сім'ї росло п'ятеро дітей. В кожного був свій характер, свої мрії. Але їм дуже рано довелося подорослішати, коли проклята хвороба забрала їх тридцятишестирічну маму. Допомагали один одному, підтримували, тримались однією родиною. Цю рису підтримки та взаємодопомоги бережуть усе життя. Після закінчення школи навчалась в Уманському ПТУ №9, здобула професію маляра-штукатура. Тому й зараз ремонтні роботи для не - не проблема. Тут, в Умані, зустріла своє перше і єдине кохання, свою половинку, свою долю, свого Якова Миколайовича. Теплі й ніжні почуття зуміли пронести через роки. Їх відносини стали прикладом для дітей: Павла, Ольги та Оксани. Діти виросли швидко, вивчились, створили сім'ї, порадували своїх батьків статусом бабусі й дідуся та трьома онуками. Багато років працювала пані Віра в РЕМі на абонентському відділі. Роботи ніби й не важка, але відповідальна, потребує уваги, терпіння, уміння і толерантності. До слова, її Яків, як вона його називає працює в цій же організації водієм. Має Віра Олексіївна захоплення - вишивання бісером. Голка, нитка, намистинки - ніби нічого складного, які гарні картини вона створює! Це справжні витвори мистецтва.
Жити б і радіти життю, але повномасштабне вторгнення рф принесло нам стільки лиха, але воно зробило нас сильнішими, згуртованішими. Син Павло та зять Дмитро зі зброєю в руках захищають Україну. За них хвилюються, за них моляться, їм допомагають. З перших днів цієї біди сім'я Франчуків серед активних волонтерів. Віра Олексіївна плете сітки, в'яже шкарпетки, теплі пояси, заготовляє продукти, пече смаколики, бере участь в благодійних лотереях... Опікується воїнами, які захищають нас.
На неї можна завжди покластись. Вона не підведе.
Так і живе ця жінка. З мріями про Перемогу, з турботою про своїх рідних, в щоденних клопотах і тривогах, здригаючись від виття сирени, чекаючи дзвінків від своїх дітей з фронту. Як не завжди легко, але вона не втрачає віри та оптимізму. Її заслужено поважають ті, хто живе і працює з нею поряд. Здоров'я Вам, шановна, сили, здійснення мрій!
(Зустріч провела Наталя Шафорост., зав. Верхняцькою БФ в рамках програми «єМістечко простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation. )
Немає коментарів:
Дописати коментар