«Їх оплакують роси у лузі»

 І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

 Щоб пом’януть той славний час,

 Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

 І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

   В читальному залі бібліотеки для дітей зібралися учні міської школи №1 на годину до Дня пам’яті героїв Крут «Їх оплакують роси у лузі». Бібліотекарі Г.Ф.Шаповал та Л.А.Тернесюк ознайомили дітей з історисчними подіями того дня. Діти читали вірші та переглянули документальний фільм про героїв Крут. На зустрічі були присутні представники районної адміністраціїї та відділу культури.

   29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

  29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом М.Муравйова. На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись фальшивими обіцянками. У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії. Їх було 300. Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Проти них наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 6 тисяч старих вояків, а борців за волю України біля 600.

    Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати». Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть… Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

    35 забрано в полон, двадцять сім здорових і вісім поранених. Довго і жорстоко катували їх. Та не впали на коліна, не просили пощади і помилування. Мужньо зустріли вирок: поранених відправити до Харкова, розстріляти. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі інші підхоплюють «Ще не вмерла Україна». І вже лежать тіла юнаків на снігу, политому їхньою кров’ю. Селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм. 1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося. 19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичном: Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!». Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.

 Слава, слава Україні і її народу,

 Що своїм життям безцінним захищав свободу,

Що довідну самостійність розумом відстояв,-

 Тричі слава Україні і її героям.

Крути - символ любові до України.

        День 29 січня 1918 року  ввійшов в історію, не тільки як трагічний день, а й день, коли студентство започаткувало всенародний  культ Героїв Крут. У крутянському чині наш народ вбачеє не трагедію трьох сотень юнацьких життів, а акт віднови  цілої нації  у змаганні за незалежність України. Крути не стали річницею  поминок, а джерелом натхнення до  волі.
   Про героїв, які  в Крутах прийняли нерівний бій, щоб  довести ворогові і всьому світу, що прагнення незалежності сильніше за саме життя,  дізнались старшокласники  Христинівки під час години історичної пам'яті "Крути: гордість і біль України". Старшокласники познайомились з матеріалами книжкової виставки "Юні оборонці Батьківщини", переглянули  документи, фотографії в Інтернеті.
     Не згинула жертва Героїв! Вони загинули, щоб врятувати національну честь.

Вшановуємо жертви Голокосту

Голокост – одна з найжахливіших сторінок історії Другої світової війни. Не оминула ця трагедія і наш край. В ті страшні роки в Христинівці і в наших селах проживало багато людей єврейської національності, які працювали, ростили дітей, служили в армії.

Нацистські варвари знищували їх лише за національність. В багатьох селах організовувались єврейські гетто, люди з яких були по-звірячому вбиті. Через десятиліття болить нам ця трагедія. Збираються документи, спогади очевидців, відкриваються меморіальні знаки там, де пролилась невинна кров.

В бібліотечних філіалах сіл Талалаївки, Івангороду, Кузьминої Греблі такий матеріал зібраний в краєзнавчих куточках, він опублікований в книгах, районній газеті.

В день вшанування жертв Голокосту в цих бібліотеках пройшли години пам'яті «Трагедія на Талалаївській землі», «Слід єврейської трагедії в Кузьминій Греблі».

Зав.бібліотекою-філіалом в Талалаївці розповіла про ті страшні часи в історії села, зачитала спогади очевидців, пригостила присутніх цукерками. Ті єврейські діти, що загинули, теж любили їх.

В Кузьминогребельській бібліотеці діти перегорнули сторінки книги свого земляка, колишнього учителя І.А.Сажієнка «Кузьмина Гребля. Село і люди», де висвітлені події того страшного часу, в тому числі і про існування гетто в селі.

Пройшов жалобний захід і в Івангородській бібліотеці, де учні, вчителі жителі села вшанували пам'ять безневинних жертв.

Ми повинні пам'ятати, що несе фашизм, які жертви він приніс в угоду своїм людоненависним ідеалам. 

Фото з Вінницького  краєзнавчого музею: розстріл єврейської жінки в Івангороді.

Покладання квітів до пам'ятного знака жертвам Голокосту в Івангороді.

Кузьминогребельська бібліотека - філіал.

Талалаївська бібліотека.

Історію України знаємо!

Український інститут національної пам'яті розробив і подарував бібліотекам інтелектуальну історичну гру, присвячену  Українській Революції 1917-1921 років. Революція стала уроком:  що треба і чого не треба робити для творення держави. Чи засвоїли ми його? Чи достатньо знаємо про ті буремні роки? Перевірити знання  допомагає ця гра. З пазлів старшокласники склали мапу України  того часу та на картках отримали завдання з широковідомими та малознаними фактами: від створення Центральної Ради до  Другого  Зимового походу, про перемоги та поразки, здобутки і прорахунки її провідників.

Результати гри показали, що христинівські юнаки і дівчата  знають історію своєї держави, ростуть справжніми патріотами  України. 

"Україна - неповторна, незалежна і соборна"

Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь давнього роду українського, що сягає сивої давнини.

 22 січня 1919 року на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. В бібліотеці для дітей було проведено відеоогляд "Україна - неповторна, незалежна і соборна" та бесіда - огляд книжкової виставки "Ти є окрасою цілого світу, - наша свята Україно!"

 Цей день ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. 

 Тобі Україно, мій мужній народе,

складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку,

А би ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!

Соборність живе в серцях юних

День 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це один з найпрекрасніших моментів  нашої історії. Високий принцип Соборності своїх земель - найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація. В цьому році Україна відзначає 100-річчя цієї вікопомної дати.

Саме їй  події була присвячена година патріота "Одна Україна, і двох не буває", яка пройшла в центральній районній бібліотеці. Учні 11-В класу ЗОШ№1 разом із соціальним педагогом Тодораке Галиною Василівною перегорнули сторінки столітніх подій в Україні. Юні наші земляки  мають бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ  можемо досягти величної мети - побудувати економічно й духовно багату, вільну і демократичну Україну, якою пишатимуться  наші нащадки.  Саме таку думку висловили Андрій Жовтобрюх, Максим Завалістий, Борис Бровко, Євген Роговик, Ольга Гнусенко. Віри і здійснення мрій молодим, які гідно несуть ідеали Соборності свого народу.

Єдина Україна - мрія багатьох поколінь

22 січня Україна святкує День Соборності. 100 років тому  пройшла об'єднана акція, що залишила глибинний слід в історичній пам'яті  українців. Цій події присвячена виставка-інсталяція, яку розгорнули працівники районної бібліотеки в РБК, де проходило урочисте зібрання. років тому, у 1919 році, було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР)..

Соборність землі України – духовне єднання всіх територій, які історично належали нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів.Соборність української державності означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ, як вільну, суверенну, демократичну, правову і соціальну.Від часів роздробленості Київської Русі ідея Соборності стала однією з запорук збереження української державності та національного самоусвідомлення. Володимир Великий і Ярослав Мудрий, Володимир Мономах і Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич і Данило Галицький, Богдан Хмельницький і Іван Виговський, Петро Дорошенко і Іван Мазепа у різні часи і за різних історичних обставин намагалися втілювати цю ідею у життя.
  Ми любимо Україну, хочемо бачити її вільною і єдиною. Відзначаючи 100-річчя вікопомної події, в бібліотеках організовані книжкові виставки, проводяться масові заходи, які дають змогу нашим користувачам  познайомитись з матеріалами, в яких  розкрита ідея Соборності  України.
 Виставку-інсталяцію "З вічною думою про єдність на своїй землі"  мали змогу познайомитись учасники урочистого зібрання присвяченого цій даті, які відбулися в РБК.