Поезія – це не просто слова. Це те, що торкається найзаповітніших струн душі, змушує думати, сміятись, плакати. Поетичними рядками можна висловити свій гнів, радість, смуток, віру. Найчастіше люди звертаються до поетичних рядків, коли в їхньому житті спалахує кохання. Скільки гарних віршів написано поетами, присвячених цьому почуттю!
Поети завжди відгукувались на події в своїй країні, на проблеми,
які хвилюють людей. Тому так багато поетичних творів присвячено історії, війні,
героїзму українців, вшануванню пам’яті тих, хто загинув за нашу волю, за наше
вільну країну.
Поезія – вона поза часом. Актуальними є справжні талановиті вірші,
які написані десятки років тому, але відгукуються в наших серцях щемом, болем і
надією.
Українська література багата на талановитих майстрів поетичного
слова. Свій вклад у поетичну палітру вносять і поети Христинівщини. Є серед них
відомі імена, є початківці, але всіх їх єднає любов до поетичного слова, до
України, до рідного краю.
Поет, який писав свої вірші в 20-40 х роках минулого століття Клим
Антонович Ткач народився в селі Сичівка. А свої вірші друкував у прогресивних
журналах Західної України.
Станіслав Сергійович Зінчук, член Національної спілки письменників
України, публіцист, фольклорист, перекладач, народознавець, поет народився 4
жовтня 1939 року в селі Орадівка. Він навчався в місцевій семирічці та Ягубецькій
середній школі, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Працював редактором газет і журналів, з-під його пера виходили поетичні збірки.
Він багато працював, їздив в різні країни. Але ніколи не поривав зв'язків зі
своєю «магнетичною» малою батьківщиною. Скільки віршів присвячено рідному селу,
матері, сестрі, друзям... Він був гостем нашої бібліотеки, охоче спілкувався з
її працівниками і читачами. 29 січня минула п’ятнадцята річниця з дня його
смерті, але його вірші актуальні і сьогодні. Бо в них звучить любов до України,
до її народу, історії і природи.
Орадівська земля дала ще одного поета – Миколу Семеновича
Гребенюка. Доля розпорядилась так, що ще юнаком він втратив зір після вибуху на
Підривному полі. Але це не зламало його. Він працював, створив сім'ю, писав вірші.
Вони друквались в газеті «Трибуна хлібороба», виходили окремими збірками.
Пам'ятають у нашій громаді і Миколу Павловича Мазурика. Мудрий
учитель, талановитий поет, він залишив по собі поетичні і гумористичні твори,
які просякнуті добрими і світлими думками і побажаннями наступним поколінням.
Відійшов у засвіти і Віталій Іванович Криницький, але після себе
він залишив не тільки свої вірші, а й цілу плеяду людей, закоханих у поезію і
рідний край, які зуміли розкрити свій талант у літературній студії «Зернятко».
Майже десяток альманахів з творами керівника цієї студії і її вихованців –
результат його клопіткої праці. Можливо, не всі його вихованці стали професійними
поетами, але любов до поезії в їх серцях житиме завжди.
Живе під Києвом Василь Янович Слободяник, випускник школи № 1
нашого міста. Хірург за фахом, він ще і поет за покликанням. Назви його поетичних
збірок дуже красномовні: «Вони живі!», «Спішіть добро творити», «З Україною в
серці», «Зернятко колоском зійде», «До витоків», «Майдан – без зради і кайдан» тощо.
Кожен вірш цих збірок – щиро розмова з читачем, спогади про рідну школу, наше
місто, про друзів і видатних людей краю.
Катерину Михайлівну Собову знають в нашому місті як учителя,
режисера і акторку нашого народного самодіяльного театру. А ще вона пише вірші,
гуморески, які допомагають підтримати наше ментальне здоров'я.
Галина Василівна Жук, яка пише свої вірші під псевдонімом Галка
Біла, відома в нашому місті як художниця. А ще вона пише вірші, видає книги зі
своїми ілюстраціями. Віднедавна вона – член Уманського осередку спілки слов'янських
письменників. Саме в збірниках цієї спілки друкуються її поезії. В них – думка
матері про події в Україні, туга за загиблими героями, віра в Перемогу.
В минулому році порадувала своїх прихильників новою збіркою поезій
«Мить натхнення» Раїса Яківна Ковбасюк. Поетичні рядки такі ж душевні, як і
українські пісні в її виконанні.
Своїх шанувальників мають Валентина Олександрівна Бортник, Надія
Іванівна Машківська, Надія Василівна Швайка, Марія Іванівна Лисиця, Антон
Сергійович Келюх, Віктор Трохимович Москальчук-Запорожець, Галина Шаповал,
Микола Іванович Скалій, митець діаспори Олександр Барчук (Де) та багато інших
наших талановитих христинівчан.
Ми зараз проходимо через біль, вогонь, кров, втрати і муку. Аби постати
оновленими і могутніми. Поетичне слово – це також зброя. Сила поезії – в
здатності пам’ятати і нагадувати. Тому сучасна поезія змушує замислитися над
сутністю свого життя, зосередитись на усвідомленні себе дітьми української
землі. Прикладом такої поезії є вірші Ольги Олексіївни Шарандак. Вона
відгукується на кожну подію, на кожне свято. В її творах звучить віра в нашу
Перемогу, повага до народу, гордість за воїнів, за їх мужність.
В фонді нашого літературного музею є книги, публікації з газет
христинівських майстрів поетичного слова. Візьміть в руки їх вірші, прочитайте
їх, відчуйте серцем ті почуття, які хочуть передати нам їх автори. А ще,
спробуйте самі свої думки і мрії висловити поетичним словом. І не тільки в
Міжнародний день поезії. Тож зі святом всіх тих, хто пише вірші і хто їх читає.
Поезії нам в душі і мирного життя в нашій Україні.
Все буде Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар