Галина Іванівна Скалій – багатогранна особистість, яка символізує справжню українку: красиву, сильну, мудру, незламну, добру, чуйну, турботливу, відповідальну і доброзичливу. Вона – берегиня родини, ніжна мама і турботлива бабуся, майстриня вишивання, чудова господиня, доброзичлива сусідка...
Народилась вона 19 вересня 1945 року
на Волині. Батько так і не побачив свою доньку, не взяв її на руки, не
пригорнув, не поблагословив... Загинув на фронті під час II-ї світової. Мама
Мельник Лукія Євдокимівна сама ростила свою дитину. Працювала вона ветеринаром,
часто приходила додому пізно, тому Галинка вчилася змалку бути самостійною і
відповідальною. Допомагала мамі, добре навчалася у школі. Після отримання
атестата пішла працювати продавцем у магазин, що в Шельпахівці. Після роботи
ходила до клубу, де ввечері збиралася молодь, щоб переглянути кінофільм,
потанцювати, поспівати... Шельпахівка стала для неї доленосною – тут вона
зустріла свою долю, свою половинку. Кароока красуня припала до душі учителю
співів Миколі Івановичу. В 1965 році народилася молода сім’я Скаліїв. Їх
поєднали схожі долі (в обох батьки загинули на війні), високі й ніжні почуття
та любов до музики і пісні. 1965 рік був багатим на події для цієї родини:
одруження, переїзд у Верхнячку, отримання квартири. А ще Галина Іванівна стала
студенткою-заочницею Канівського культосвітнього училища. А найголовнішим було
народження доньки. Її назвали Іванною, в честь обох дідів, які ще зовсім
молодими загинули на фронті. Коли пані Галина отримала диплом бібліотекаря, то
пішла працювати в селищну бібліотеку. Робота припала до душі, їй подобалось
розмовляти з людьми, підшукувати їм книги, розпитувати про прочитане. А вдома
чекало господарство, сімейні клопоти, до яких в 1969 році додалися ще й турботи
про сина Олега.
Ця тендітна жінка встигала все:
готувати, прибирати, вишивати, доглядати город і квітник... І бути хорошим
фахівцем, вести активне громадське життя. Бібліотека, яку вона очолювала, була
одна з кращих в районі. На її базі проводилися районні й обласні семінари. Сама
Галина Іванівна була наставником молодих, її ім’я було занесено в «Золоту книгу
району», її фото було на районній Дошці пошани, вона обиралась депутатом
селищної ради, брала участь у виборчих компаніях, переписах населення. І завжди
знаходила час, щоб відвідати репетиції ансамблю і хору, брала участь у концертах.
В цій атмосфері, атмосфері любові, взаємоповаги й музики та росли їх діти. І
син, і донька отримали вищу музичну освіту, присвятили себе музиці.
56 років прожила Галина Іванівна в
парі зі своїм Миколою Івановичем, музикантом від Бога, гарним співаком і
талановитим поетом. З-під його пера вийшла збірка віршів «Українська мово, кланяюсь
тобі». Ця книга – гімн рідній мові, коханню, нашій Батьківщині. На жаль, Галина
Іванівна залишилась вдовою, але в її серці живуть світлі спогади, мудрі поради
і настанови. Їм, як і пісні, вона не зраджує. Її голос лунає в багатоголоссі
відомого хору міста і села. Гарними словами відгукується про неї керівник цього
колективу А.І.Михайлюк.
А Галина Іванівна тішиться чотирма
онуками, дає лад у своїй затишній квартирі, в якій око радують вишивки, поробки,
фотографії рідних їй людей. І поспішає на репетиції й концерти. Адже пісня для
неї – це спомин, надія і саме життя.
19 вересня Галина Іванівна буде
приймати вітання з нагоди ювілею. До всіх тих побажань приєднуються і
бібліотечні працівники нашої громади. Здоров’я Вам, шановна Галино Іванівно,
сили, достатку, хороших нових, вірних друзів, надійних людей поряд. Хай у Вас,
ваших дітей і онуків буде все так, як Ви бажаєте. Ви народились у рік, який
історики назвали «переможним». Тож, дай, Боже, якнайшвидше нам дочекатися
Перемоги, яку ми так очікуємо, щоб над нами було мирне небо.
Немає коментарів:
Дописати коментар