Христинівка: погляд українських письменників

Для багатьох Христинівка і Христинівщина – це синонім рідного краю, малої Батьківщини, стежок дитинства... Порахувати, скільки тих, чия пуповина закопана тут, в землі наших предків, неможливо. Хтось живе недалеко, когось доля закинула в близьке і далеке зарубіжжя... Але ніхто не забув, де пройшло його дитинство і юність. І сама христинівська земля пам'ятає всіх своїх синів і дочок. Пам'ятає вона і тих, хто боровся за її волю, хто проливав свою кров за те, щоб наші поля краяв плуг, а не снаряд...

Старшокласники Христинівського ліцею № 1 були присутніми під час проведення бібліографічного огляду літератури «Христинівщина в літературі».

Наша земля багата на особистості, які увійшли в історію нашого народу. Серед них – Іван Гонта – ватажок народно-визвольного гайдамацького повстання 1768-1769 рр. на Правобережній Україні. Уманський сотник Іван Гонта увійшов в історію як чільний провідник Коліївщини – великого народно-визвольного гайдамацького повстання 1768-1769 рр. на Правобережній Україні. Йому присвячені вірші і поеми. Про нього писали – Микола Глухенький, який над своєю книгою «Колії» працював в рідному селі бунтівного розсішця, розпитував старожилів, вивчав матеріали в сільській бібліотеці; Станіслав Зінчук, відомий поет, автор історичного дослідження «Гайдамацька Січ» та поеми «Склик», який родом з Орадівки; Віктор Гонта, відомий прозаїк, документаліст і публіцист, автор історичного роману «Іван Гонта».

Не обійшли Христинівщину і події Української революції 1917-1921 років. Тут, на нашій станції воював і вояк Петлюрівської армії Володимир Сосюра. Дослідники його творчості вважають, що вірш «Бій відгримів» написаний після бою на нашій залізничній станції. Але замість «червоні знамена» - «синьо-жовті» знамена, слово «курінний» було замінено на «комісар», а замість «я – комсомолець» – гордо звучало: «Я – гайдамака».

При зборі джерел для майбутнього роману «Маруся» Василь Шкляр використовував спогади свого батька, діда та знайомих, оскільки Марусю багато людей знали й її історію переповідали з вуст в уста, як про легендарну жінку. Окрім свідчень людей, Шкляр також працював з наявними даними про Олександру Соколовську в українських архівах. Загалом, Шкляр звертав увагу, що роман написаний на основі реальних даних з архівів та щоденників очевидців, та підкреслював, що «за кожною подією в книзі стоїть історичний факт». Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя, але бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України – покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!» Їй довелося воювати і в нашій місцевості.

Друга світова війна пройшла по нашому краю вогнем, смертями, жертвами, «похоронками», страшними жертвами, небаченим героїзмом і відвагою. Україна вистояла в цій жорстокій кривавій війні, але жертви її розплачувалися за політику тоталітарного режиму ще багато років. Один з прикладів – життя італійки Леа Сорезіни, дружини українця з села Осітна. Велике кохання, вірність і суворі випробовування випали на долю цієї жінки. Саме про неї написала свій роман «Санта Лучія в кирзових чоботах» Марина Павленко.

Не так давно побачили світ детективи Сіяни Жорни. Цікаві за змістом, інтригуючі за сюжетом, вони розповідають про Христинівку і христинівчан, змальовують героїв, яких легко впізнати серед тих, хто живе поряд.

Ми з вами живемо в період, коли волю і незалежність виборюють наші рідні, друзі, земляки, справжні патріоти України. Про них уже складають легенди, як про мужніх, чесних і сміливих. В цій війні багато Героїв. Серед них і ті, для кого Христинівщина – рідний і милий серцю край. Ми часто розповідаємо про книгу «АД. 242. Історія мужності, братерства та самопожертви». Захисники Донецького аеропорту самі стали вже легендою. В цій книзі є розповідь про христинівчанина Віталія Паламарчука з позивним «Сміливий». Якщо прочитаєте книгу Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою», то ви познайомитесь з Мареком із Христинівки.

Ті, хто любить читати, зустрічає згадки і розповіді про нашу Христинівщину в творах Самійла Величка, Леоніда Первомайського, Станіслава Зінчука, Віктора Москальчука-Запорожця, Василя Слободяника, Бориса Крамера, Віталія Криницького та вихованців студії «Зернятко».

Тож, любімо свій край, читаймо про нього, пишімо про нього, примножуймо надбання пращурів, пам'ятаймо про наших Героїв. Будьмо гідні їх пам'яті!

Все буде Україна!

   

Казковий світ Ганса Крістіана Андерсена.

 

Бібліотека для дітей запросила  читачів відправитися  в літературну мандрівку «Казковий світ Ганса Крістіана Андерсена» приурочену 220 – річчю від дня народження письменника. Діти дізналися про життя датського казкаря, пригадали улюблені казки автора, захватом говорили про своїх улюблених героїв: неймовірну сильну юну Герду, що пройшла крізь численні небезпеки і звільнила з крижаного полону свого брата Кая, її доброта розтопила саму Снігову Королеву; допитливу Русалоньку, що пожертвувала найціннішим заради кохання; принцесу на горошині, Олов’яного солдатика та інших. Скористайтесь чудовою нагодою перечитати казки, насичені мораллю і перемогою честі та істини.

Відео-подорож «Столиця книги 2025 - Ріо-де-Жанейро».

 Книги є найважливішим засобом доступу, передачі освіти, науки, культури та інформації у всьому світі. Завдяки книгам ми отримуємо інформацію, проводимо час із задоволенням та можемо краще зрозуміти наш світ. Саме тому щороку ЮНЕСКО призначає Світову столицю книги. Після Аккри у 2023 році та Страсбурга у 2024 році столицею книги 2025призначено Ріо-де-Жанейро. Міста, що набули статусу Світової столиці книги ЮНЕСКО, зобов'язуються пропагувати книги та читання для всіх вікових груп та груп населення, як усередині країни, так і за її межами, та організовувати програму заходів на рік. Відповідно до пріоритетів, сформульованих у Статуті програми «Всесвітня столиця книги», у Ріо-де-Жанейро вважають, що проект позитивно вплине на соціальну сферу, наприклад, на підвищення грамотності, покращення якості освіти та викорінення бідності, і принесе стійку економічну вигоду, пов'язану з досягненням ООН. Саме з цього приводу в стінах нашої бібліотеки відбулась відео-подорож «Столиця книги 2025 - Ріо-де-Жанейро».

Ми всі родом із казки.

 Казки по праву вважають золотим скарбом усної народної творчості. В них відображені ставлення до людських цінностей, висока духовність та глибока мудрість народу. Дитяча казка - це шлях до пізнання дитиною навколишнього світу і захоплююча подорож у чарівний світ вигаданих персонажів. Всеукраїнський тиждень дитячого читання відкрив казковий дивосвіт «Ми всі родом із казки». Читачі ознайомилися з найцікавішими авторськими казками та казками народів світу, де на них чекали улюблені герої та цікаві й повчальні пригоди. Подорож в книжково-казковий дивосвіт була цікавою і супроводжувалась гарним настроєм. У цей день кожен читач знайшов свою книжечку.

Поетичне перехрестя «Світ, що поруч із тобою».

 Щороку у березні світ відзначає Всесвітній день поезії. Щоб привернути увагу суспільства до поезії як до джерела відповідей на багато питань людства, як до мистецтва, повністю відкритого людям, на 30-ї сесії ЮНЕСКО у 1999 році було прийнято рішення: 21 березня кожного року відзначати Всесвітній день поезії. Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття….. Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя; Ліна Костенко пише «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»… Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Поетичне перехрестя «Світ, що поруч із тобою» поєднує читачів зі схожими поетичними вподобаннями. Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку. В цьому вам допоможе наша книжкова поетична викладка, де кожен знайде собі книгу до свого вишуканого поетичного смаку.

Поезія – це вища форма існування мови

 

Поезія – це не просто слова. Це те, що торкається найзаповітніших струн душі, змушує думати, сміятись, плакати. Поетичними рядками можна висловити свій гнів, радість, смуток, віру. Найчастіше люди звертаються до поетичних рядків, коли в їхньому житті спалахує кохання. Скільки гарних віршів написано поетами, присвячених цьому почуттю!

Поети завжди відгукувались на події в своїй країні, на проблеми, які хвилюють людей. Тому так багато поетичних творів присвячено історії, війні, героїзму українців, вшануванню пам’яті тих, хто загинув за нашу волю, за наше вільну країну.

Поезія – вона поза часом. Актуальними є справжні талановиті вірші, які написані десятки років тому, але відгукуються в наших серцях щемом, болем і надією.

Українська література багата на талановитих майстрів поетичного слова. Свій вклад у поетичну палітру вносять і поети Христинівщини. Є серед них відомі імена, є початківці, але всіх їх єднає любов до поетичного слова, до України, до рідного краю.

Поет, який писав свої вірші в 20-40 х роках минулого століття Клим Антонович Ткач народився в селі Сичівка. А свої вірші друкував у прогресивних журналах Західної України.

Станіслав Сергійович Зінчук, член Національної спілки письменників України, публіцист, фольклорист, перекладач, народознавець, поет народився 4 жовтня 1939 року в селі Орадівка. Він навчався в місцевій семирічці та Ягубецькій середній школі, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Працював редактором газет і журналів, з-під його пера виходили поетичні збірки. Він багато працював, їздив в різні країни. Але ніколи не поривав зв'язків зі своєю «магнетичною» малою батьківщиною. Скільки віршів присвячено рідному селу, матері, сестрі, друзям... Він був гостем нашої бібліотеки, охоче спілкувався з її працівниками і читачами. 29 січня минула п’ятнадцята річниця з дня його смерті, але його вірші актуальні і сьогодні. Бо в них звучить любов до України, до її народу, історії і природи.

Орадівська земля дала ще одного поета – Миколу Семеновича Гребенюка. Доля розпорядилась так, що ще юнаком він втратив зір після вибуху на Підривному полі. Але це не зламало його. Він працював, створив сім'ю, писав вірші. Вони друквались в газеті «Трибуна хлібороба», виходили окремими збірками.

Пам'ятають у нашій громаді і Миколу Павловича Мазурика. Мудрий учитель, талановитий поет, він залишив по собі поетичні і гумористичні твори, які просякнуті добрими і світлими думками і побажаннями наступним поколінням.

Відійшов у засвіти і Віталій Іванович Криницький, але після себе він залишив не тільки свої вірші, а й цілу плеяду людей, закоханих у поезію і рідний край, які зуміли розкрити свій талант у літературній студії «Зернятко». Майже десяток альманахів з творами керівника цієї студії і її вихованців – результат його клопіткої праці. Можливо, не всі його вихованці стали професійними поетами, але любов до поезії в їх серцях житиме завжди.

Живе під Києвом Василь Янович Слободяник, випускник школи № 1 нашого міста. Хірург за фахом, він ще і поет за покликанням. Назви його поетичних збірок дуже красномовні: «Вони живі!», «Спішіть добро творити», «З Україною в серці», «Зернятко колоском зійде», «До витоків», «Майдан – без зради і кайдан» тощо. Кожен вірш цих збірок – щиро розмова з читачем, спогади про рідну школу, наше місто, про друзів і видатних людей краю.

Катерину Михайлівну Собову знають в нашому місті як учителя, режисера і акторку нашого народного самодіяльного театру. А ще вона пише вірші, гуморески, які допомагають підтримати наше ментальне здоров'я.

Галина Василівна Жук, яка пише свої вірші під псевдонімом Галка Біла, відома в нашому місті як художниця. А ще вона пише вірші, видає книги зі своїми ілюстраціями. Віднедавна вона – член Уманського осередку спілки слов'янських письменників. Саме в збірниках цієї спілки друкуються її поезії. В них – думка матері про події в Україні, туга за загиблими героями, віра в Перемогу.

В минулому році порадувала своїх прихильників новою збіркою поезій «Мить натхнення» Раїса Яківна Ковбасюк. Поетичні рядки такі ж душевні, як і українські пісні в її виконанні.

Своїх шанувальників мають Валентина Олександрівна Бортник, Надія Іванівна Машківська, Надія Василівна Швайка, Марія Іванівна Лисиця, Антон Сергійович Келюх, Віктор Трохимович Москальчук-Запорожець, Галина Шаповал, Микола Іванович Скалій, митець діаспори Олександр Барчук (Де) та багато інших наших талановитих христинівчан.

Ми зараз проходимо через біль, вогонь, кров, втрати і муку. Аби постати оновленими і могутніми. Поетичне слово – це також зброя. Сила поезії – в здатності пам’ятати і нагадувати. Тому сучасна поезія змушує замислитися над сутністю свого життя, зосередитись на усвідомленні себе дітьми української землі. Прикладом такої поезії є вірші Ольги Олексіївни Шарандак. Вона відгукується на кожну подію, на кожне свято. В її творах звучить віра в нашу Перемогу, повага до народу, гордість за воїнів, за їх мужність.

В фонді нашого літературного музею є книги, публікації з газет христинівських майстрів поетичного слова. Візьміть в руки їх вірші, прочитайте їх, відчуйте серцем ті почуття, які хочуть передати нам їх автори. А ще, спробуйте самі свої думки і мрії висловити поетичним словом. І не тільки в Міжнародний день поезії. Тож зі святом всіх тих, хто пише вірші і хто їх читає. Поезії нам в душі і мирного життя в нашій Україні.

Все буде Україна!

На одному подиху з весною.

 19 березня 2025 року виповнюється 95 років від дня народження Ліни Костенко – видатної української поетеси, письменниці, мислительки та совісті нашого народу. Її творчість – це не просто поезія, а голос епохи, що надихає, пробуджує свідомість і формує національну ідентичність. Ліна Костенко – це жінка-епоха, чиє слово завжди було сильнішим за будь-які обмеження. Вона пережила періоди заборон та цензури, але не зламалася, не зрадила себе, а залишилася вірною своїм принципам. Ліна Костенко була і залишається однією з найяскравіших представниць українського шістдесятництва – покоління митців, що боролися за правду та свободу у часи радянської тоталітарної системи. Попри репресії та багаторічну заборону друку її творів, вона не схилилася перед системою. Відмовилася від звання Героя України, за часів каденції Януковича, сказавши: «Політичної біжутерії не ношу». З нагоди 95-річчя пані Ліни Костенко, відбувся захід поетична палітра «На одному подиху з весною». Наші читачі декламували улюблені вірші, знайомились з невідомими для себе творами та дізнались багато цікавих фактів з біографії письменниці.