Ідею Соборності нести в життя молодим

   В історії України є багато подій, які стали доленосними для нашого народу. Серед них і День Соборності України. Акт Злуки показав прагнення народу жити в єдиній державі, в єдиній Україні.

В бібліотеці організовано книжкову виставку-інсталяцію «Україно, соборна державо, вінценосна колиско моя». 

Бібліотечні працівники взяли участь у міському мітингу, присвяченому цій вікопомній події. Директорка ЦБ Раїса Шумовська розповіла про значення Соборності нашої держави, про мрії й прагнення українців жити в єдиній соборній державі. 

Ланцюг Злуки христинівчан в цьому році розтягнувся у велику лінію людей і прапорів... Керівники громади, молодь, працівники освіти, культури, робітники тримались за руки, символізуючи єдність і спільність.

А в бібліотеці учні 9-А класу Христинівського ліцею № 1 з класним керівником Яременко Людмилою Василівною та завучем позакласної роботи Артеменюк Вікторією Володимирівною стали учасниками патріотичної години «Задзвеніли срібні дзвони в Україні».

Провідний бібліотекар читального залу Світлана Кулеша розповіла старшокласникам про шлях, який пройшла Україна у своїй боротьбі за соборність українських земель.

Учні читали вірші, присвячені цій події, відгадували питання історичної вікторини, згадували імена видатних українців, які мріяли про Соборність України, боролись за неї.

Гра «Сто років перемог» показала, що юні христинівчани знають історію нашої держави, Склавши з пазлів карту України, вибираючи питання, заповнювали цю карту картками з правильними відповідями.

На аркушах із зошитів, на яких обвели свої долоні, учні писали побажання. Якщо ці мрії-бажання об'єднати, то діти хочуть: «Перемоги, миру, віри, єдності, надії та світлого майбутнього для нашого народу». Слова мають властивість матеріалізуватись, тож, нехай ці бажання обов'язково здійсняться.

Учні в музейній кімнаті «Пантеон пам'яті» хвилиною мовчання вшанували пам'ять Героїв-земляків, які загинули, захищаючи Україну, її ідеї Соборності, наш край... Серед загиблих героїв і випускники ліцею № 1. Їх пам'ятають вчителі, однокласники, друзі. Їх імена житимуть в серцях всіх тих, за чиє майбутнє вони воювали та віддали свої життя...

Година патріота пройшла в рамках програми «єМістечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (TLZ)The profect is supported by the TLZ Foundftion/

Ми і є вся Україна

       Місто Гірник Курахівської міської ради Покровського району Донецької області зараз знаходиться під тимчасовою окупацією рф. Завідувачка Гірницькою міською бібліотекою з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Валентина Смірнова проживає в нашому місті та здійснює професійну діяльність у дистанційному форматі. Ми багато масових заходів проводимо разом: вахти пам'яті, години патріотизму, онлайн-зустрічі з літераторами, акції.

До Дня Соборності України ми разом провели флешмоб «Україна – сильна і вільна держава». Державний прапор України користувачі та бібліотечні працівники розгорнули в стінах книгозбірні, на дитячому майданчику... Користувачі Гірницької бібліотеки, які живуть в різних областях нашої держави, в цей час вийшли на флешмоб у своїх населених пунктах. Хтось фотографувався вдома чи в установі, хтось на площі, біля пам'ятників видатним українцям.

Флешмоб знову показав, що ми сильні у своїй єдності, у спільній історії, у спільних мріях про вільну і цілісну Україну. Ми переможемо ворога і простягнемо ланцюг єдності від Заходу до Сходу.

Все буде Україна!

Подвигу захисників Донецького аеропорту вклоняючись...

 Оборона Донецького аеропорту ввійшла в історію  України як символ мужності, стійкості, героїзму, вірності Україні. Подвигу тим, кого назвали "кіборгами" присвячена книжкова виставка в нашій бібліотеці. Біля неї пройшла презентація  книги "АД: 242 дні мужності".  В ній розповідь про хритинівчан Віталія Паламарчука і Євгенія Кулібабу. 

 Ми пишаємось вами, наші мужні захисники.

Погляд в минуле: літні кінотеатри нашого міста

 Христинівка від А до Я

Нещодавно в бібліотеці провели опитування старшокласників, що вони знають про літні кінотеатри  Христинівки. Хтось сказав, що чули про них від родичів старшого покоління, а переважна більшість зізналась, що не знають про таке.

А літні кінотеатри були, і вони мали велику популярність серед глядачів. Перегляд кінофільму після робочого дня, просто неба, коли, здається і зорі підглядають за подіями на екрані, було приємним відпочинком. Літні кінотеатри приваблювали людей старшого покоління тим, що сеанси розпочинались тоді, коли вже всі справи вдома були зроблені, а закоханих – саме вечірніми сутінками.

В нашому місті в різні часи діяло чотири таких кінотеатри. Театр – це дуже помпезно сказано. Цегляна будівля без даху, з кінобудкою і сценою, на якій натягнено екран, у два ряди дерев'яні лави, між яким виглядала трава – це і був він, кінотеатр. Про найстаріший кінотеатр розповіла нам Юлія Іванівна Коваль, яка в кінці 40-х, на початку 50-х років ходила туди ще зі своїм майбутнім чоловіком Василем Денисовичем. Він знаходився у Свято-Миколаївському парку. Вхід був із парку, сцена з екраном межувала з алейкою по вулиці Шевченка.

Коли відкрили залізничний клуб, то розпочала свою роботу і літня кінозала, вона розміщувалась між самим клубом і двоповерховим житловим будинком поряд.

А найбільше відвідувачів, напевно, прийняв літній кінотеатр, який збудували після того, коли в травні 1960 року почав діяти районний будинок культури. Багато христинівчан його пам'ятають. Зараз на тому місці тенісний корт і поле для мініфутболу. Він був досить великим, міг вмістити сотню людей. Діяли такі центри перегляду фільмів з травня по вересень. Афішу з назвою фільму вивішували напередодні, Двоє дверей приймали й випускали відвідувачів. Каса і кінобудка були з дахом, щоб не зіпсувалась апаратура. Ця прибудова розміщена була ближче до вулиці Шевченка. В той час там росли досить високі дерева, на які всюдисущі хлопчаки залазили, щоб подивитись кінофільм. Тут лавки були зі спинками, пофарбовані темно-червоною фарбою. Квитки продавались по одній ціні - 20 копійок. Місця на квитках не вказувались. Сідали, хто де хотів... Скільки там назначали побачень дідусі й бабусі нинішніх молодих жителів Христинівки.

Напевно, найдовше функціонував такий кінотеатр біля водонапірної вежі в північній частині міста. Зараз там бар «Греція», а років 30-40 тому туди приходили христинівчани, щоб подивитися кінофільм. Особливо тоді модні були індійські кінодрами. Нерідко жіночки плакали, співчуваючи героям фільмів Радж Капура. Були там і інші фільми. Молодь по кілька разів дивились «Фантомаса»... Фільми привозили з Уманського кінопрокату, демонстрували спочатку в кінотеатрі «Ювілейному», а потім везли в літню кіноустанову.

Життя йде, багато чого відходить у минуле. Відійшли в минуле і літні кінотеатри в нашому місті. Іноді люди згадують: «А пам'ятаєш літній кінотеатр?» Адже там хтось познайомився зі своєю половинкою, хтось після сеансу освідчився в коханні, а хтось запам'ятав хороший фільм.

То ж хай живуть спогади, які гріють серця людей.

Вшановуючи героїв нашої громади

       В «Пантеоні пам'яті», який створений в центральній бібліотеці, зібрані світлини, спогади, документи, книги про Героїв російсько-української війни. З фотографій дивляться наші земляки, які віддали своє життя за Україну, за її незалежність, за нас з вами.

Вшанувати їх пам'ять прийшли учні 5-в класу ОЗО «Христинівський ліцей» з класним керівником М.А. Нагайчук-Замковою. Хвилиною мовчання вони вшанували земляків, які стали ангелами-охоронцями рідної землі.

Провідний бібліотекар Світлана Кулеша розповіла про створення музею, про символи пам'яті: червоні маки, білі журавлі, чорну хустину і жовті соняшники...

Ми з сумом вшановуємо наших Героїв уже одинадцятий рік, починаючи з АТО. І в тій антитерористичній операції христинівчани проявили себе мужніми воїнами, десять з них, на жаль, загинули. А коли у 2022 році рф розпочала повномасштабне вторгнення, і жителі нашої громади стали на захист України. За цей період христинівчани  провели в останню путь дуже багато хоробрих захисників. Ми завмирали в скорботі в «живих коридорах», несли живі квіти на їх могили... Цей біль живе в кожному з нас. А в наших серцях - вдячність їм за подвиг і жертовність.

Кожен із загиблих Героїв – чийсь син, брат, батько... Майя Анатоліївна поділилась спогадами про випускників цієї школи, братів Кравченків, Віктора і Костянтина, які добровольцями пішли на фронт. Вони були дуже дружними, разом росли, займались спортом, разом стали на захист України. Вони й загинули в один день і поховані поряд.

В цьому класі навчаються і діти-переселенці, одна з них Мирослава Крилова, яка в разом з батьками приїхала з Луганська, розповіла про те, що вони пережили.

Діти уважно слухали розповіді, переглядали експонати музею. Тихі та зосереджені, юні христинівчани, які стали дітьми війни, серйозні не по роках. Віримо в нашу Перемогу, в те, що українські діти житимуть в мирній державі. І вони ніколи не забудуть Героїв, які віддали своє життя  за мирне майбутнє нашої держави.

Захід відбувся в рамках програми  «Містечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (TLZ)The profect is supported by the TVZ Foundation.

Учні цієї школи відвідують наш музей. Ми вдячні за співпрацю Любові Миколаївні Калиндрузь. Своїх вихованців на патріотичні години приводили класні керівники Кравченко Марія Володимирівна та Пасічна Ірина Аркадіївна. Сподіваємося, що юні жителі нашого міста і далі приходитимуть в наш музей, щоб вшанувати наших Героїв.

Все буде Україна!

Новорічна наша ювілярка

           

Іще одна наша колишня колега відзначила гарний ювілей. Вітання приймала Медвідь Катерина Мусіївна, яка понад три десятиліття завідувала бібліотекою в селі Шукайвода. Народилася вона 1 січня 1936 року в сім'ї Корчаків Марії Арехтіївни й Мусія Федоровича. Батьки працювали в колгоспі. Вони пережили лихоліття Голодомору 1932-33 років і знали ціну хліба. Вважали, що справжній хліб повинен бути зароблений чесною працею.

Батько, сильний, чесний, добрий, який приносив їй "від зайчика" окраєць хліба, в 1941 році був мобілізований. Було йому на той час 27 років... Роки окупації маленька Катерина пам'ятала погано. Було страшно, мама, кутаючись у темну хустину, ховалась сама, ховала доньку і часто плакала. А от березень 1944 року спливає часто в пам'яті. Солдати, втомлені й голодні, йшли через село, а люди зустрічали їх, годували, розпитували, чи не бачили їхніх рідних. А потім почала працювати пошта, і разом з газетами та листами почали приходити «похоронки». Така чорна звістка прийшла і в їх сім'ю. Не стало Катерининого тата в 1943 році...

1 вересня 1944 року стала Катерина першокласницею місцевої семирічки, а середню освіту здобувала у Верхнячці. Її документ про середню освіту пафосно називався «атестат зрілості». Тут же, у Верхнячці, у геологорозвідувальній станції, але душа тягнулась до книги. Тому стала слухачкою річних курсів бібліотечних працівників при районній бібліотеці. Це стало її покликанням. З 1956 року – вона господиня сільської книгозбірні в рідному селі. Ріс книжковий фонд, зростав її фаховий рівень. Скільком людям прищепила любов до читання, до книги, скільком учням і студентам допомогла у виконанні завдань, рефератів, курсових робіт... Скільки було приємних турбот, коли бібліотека справляла новосілля в новозбудованому будинку культури. Працювала наша ювілярка добросовісно, бібліотека мала звання «Бібліотека відмінної роботи». На її базі проходили районні та обласні семінари. Освіту здобувала заочно в Канівському культосвітньому училищі.

Все її життя пов'язане з рідною Шукайводою: тут закопана її пуповина, тут вона знайшла своє жіноче щастя, свого Петра Тимофійовича, який очолював рільничу бригаду. Сім'я поповнилась сином Сергієм і донькою Наталією. Обоє дітей обрали батьківську стежину, закінчили сільськогосподарський ВИШ. Син, тепер уже Сергій Петрович, має вчене звання, довгий час займався селекцією соняшника.

Роки припорошили голову сивиною, але не мають сили над її пам'яттю, добротою і порядністю. Зараз пані Катерина проживає з донькою неподалік Черкас. Підтримує зв'язок з рідними, колишніми колегами, цікавиться новинами, ділиться спогадами.

Разом з новорічними віншуваннями, приймайте, шановна Катерино Мусіївна, привітання з ювілеєм. Сили Вам, здоров'я, добрих новин, сімейного затишку, довгих років життя. Низький уклін Вам за Вашу працю і доброту.

Казка в гості завітала.

       Казки цікавлять та приваблюють дітей магією та чарівністю, допомагають розрізняти добро та зло, правду та кривду, дарують дітям віру в диво. Саме завдяки казкам в дитини формується почуття ввічливості, любові, хоробрості, доброти. Казка знаходить вірний шлях до дитячого серця, вчить бути правдивими, чесними, боротися з грубістю. Казковий калейдоскоп «Казка в гості завітала» подарувало читачам 4-А класу міської школи № 1 низку яскравих емоцій. Діти з захопленням слухали розповіді про казки, відгадували казкових героїв та з цікавістю переглядали літературу на виставці.