Закохана в книгу, квіти і пісню

  

Розкажу про читача

Любов Іванівна народилась в співучій родині Івана і Надії Яроменків. Сім'я була співучою. Пісня їх і поєднала, і подарувала кохання, яке привело їх на весільний рушник. Люба народилася взимку, 13 грудня. Це був той період в житті селян, коли можна було хоч трішки перепочити від важкою роботи біля землі. Дівчинка була середульшою серед дітей, їй дісталась і турбота старшої сестри Галини, і любов меншого брата Володимира. Важкі то були часи в селі: робота в колгоспі за трудодні, нестача  товарів в магазині, постійна економія коштів. Виручало домашнє господарство, урожай городу і саду та  працьовиті руки батьків. А іще пісня, яка вселяла надію  на краще життя. А життя не дуже балувало  її: народилась в голодному 1934-му, дитинство затьмарила війна і окупація, страх і сльози. Та проклята війна не дала їй змоги здобути освіту, закінчила початкову школу, і в підлітковому віці пішла працювати на ферму. Працювала тяжко, порепані руки кровили, мозолі лопали і боліли... А молодість брала своє: хай яка була втомлена, збиралась з подружками біля клубу. Кіно, танці під гармошку, часто танцюристки витанцьовували босоніж, розмови, мрії... І пісні. Тут Любі рівних не було. Її голос летів десь дуже високо, брав за душу, викликав і посмішку, і сльозу. Співала після роботи, наспівувала Берізкам, Зіркам і Красулям, вплітала свій голос в сімейний ансамбль, коли збиралась родина, співала дуетом з братом, тепер уже Володимиром Івановичем, який після навчання в Каневі, працював там директором будинку культури, виспівувала на весіллі у подружок, була активною учасницею художньої самодіяльності рідного села. Вона була переможцем і лауреатом конкурсів районного і обласного рівнів. В 1955 році її запросили працювати в обласний професійний музичний колектив. Пропозиція була привабливою, але Любов Іванівна нею не скористалась. В її житті з'явився Пантелеймон Сергійович Паламарчук. Гарний і статний парубок із сусіднього села Чайківка. Як можна було не закохатись у нього, адже мав добру душу, роботящі руки, і гарний голос. Народилась ще одна гарна і співуча сім'я в нашому селі. Працювали разом на фермі: вона - дояркою, він – фуражиром. І весь час співали. Про кохання, про калину, про той терен, що вічно цвіте...

Доля подарувала їм двох донечок, двох красунь, двох помічниць - Параскеву і Оксану. В турботах і роботі пролетіли роки. Доньки виросли, подарували люблячим батькам онуків... Життя - це не тільки приємні події. Це ще і горе, і втрати. Більше двох десятків років пішов у засвіти голова сім'ї, залишились діти без батька, онуки - без дідуся, а Любов Іванівна стала вдовою. Туга, журба, біль втрати... Вистояла, вижила, не втратила силу духу. Бо вона потрібна своїй родині. Дочекалась уже і правнуків.

Вправна господиня все життя кохається у квітах. З ранньої весни і до приморозків квітує її двір різнокольоровою дивокрасою. Любить ця поважна жінки читати книги. Читає їх з тих пір, як навчилась складати склади в слова. Завжди знаходила хоч трішки часу, щоб почитати, поринути в книжковий світ. Вона і зараз читає, про кохання, і про історичне минуле, про сільське життя і долі людей. Роки –  не перешкода для пісень. Вона і зараз співає. Співає гарно і натхненно.

Багато років людей її покоління виховували в дусі атеїзму. Але вихована на православних традиціях, вона щиро молиться Всевишньому. За дітей, за онуків і правнуків. Особливо звертається до Бога з молитвою про онука Олександра, який воює на фронті.

Від імені углуватців бажаю шановній землячці ще довго топтати ряст, мати здоров'я, силу. Хай у ваш дім приходять тільки хороші люди і хороші новини.  Зичимо дочекатись повернення живим і здоровим вашого онука і всіх тих, хто захищає нас від проклятих рашистів.

Нехай ваша родина збирається за столом по гарних подіях. Радуйте ще довго їх своєю любов'ю, турботою, вашими піснями.

Воїн, патріот, письменник

       

 18 березня в «Літературній вітальні» центральної бібліотеки Христинівської міської ради в рамках програми «єМістечко простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation, відбулася зустріч з молодим письменником Владом Невмержицьким «У колі творчих людей».

На початку Влад коротко розповів про себе. Народився 2002 року в селі Велика Севастянівка. Після закінчення школи у 2019 році вступив до Одеського національного політехнічного університету на спеціальність – програмна інженерія. У 2021 році розпочав строкову службу в 301-му зенітно-ракетному полку м. Нікополя, де і служив водієм-механіком до 2024 року. Пізніше продовжив службу у 115-ій механізованій бригаді, виконуючи бойові завдання на передовій. Під час евакуації поранених побратимів отримав важке поранення. Шлях лікування та реабілітації був довгим й непростим. Сам Влад щиро говорить про той час: «Писати почав саме в лікарні. Тоді, світ, який давно жив у мені, нарешті почав стукати зсередини й проситися назовні».

Ще багато добрих слів присутні почули на адресу дружини, яка стала поруч, підтримувала, вірила, допомогла зробити перші кроки у творчість.

«Еліссірія» – перша книга молодого автора (псевдонім Vladyslav Poocysay), яку він презентував. Написана вона в жанрі фентезі, друкована версія вийшла у 2025 році. Дії цього фентазійного роману відбуваються у вигаданому світі, де чудеса та вигадки зачаровують своєю природою, змушують нас забути про побут та перенестися у зовсім іншу реальність. Магія, дракони, чари – усе це присутнє в романі. Автор дуже добре передає атмосферу, що дозволяє читачеві зануритися в новостворений ним світ, перенестися у новий, зовсім невідомий світ та зрозуміти його. Крім того, персонажі книги також дуже цікаві – кожен з них має свій характер, мрії та амбіції, і автор прекрасно розкриває їхній внутрішній світ.

Книги фентезі читають люди різного віку, професій, соціального стану. Ось, і сьогодні аудиторія була на одній хвилі – українській. Масова жанрова українська література власне найкраще українізує суспільство. Ця тема дуже актуальна під час війни з жорстоким російським світом. Присутні захоплено слухали гостя, задавали питання.

Молодь захоплює читацьку аудиторію. Влад Невмержицький тому приклад. Його твір, твори таких же молодих авторів доводять, що українське фентезі має потужний потенціал і вже в недалекому майбутньому впевнено стане поруч із найкращими зразками світової фантастики.

На закінчення присутні щиро подякували за зустріч та побажали здоров’я, творчої наснаги, нових літературних здобутків та нових презентацій. А новинка Влада з автографом вже зайняла місце на полиці нашої бібліотеки.

 

Я вибрала долю собі сама.

 

Вона мріяла літати, працювала педагогом, і тільки розкривши свій талант стала «невловимою королевою української поезії».

19 березня 2026 року Ліна Василівна Костенко відзначає свій 96-й день народження. Геніальна українська улюблениця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994), нагороджена медаллю Святого Володимира, Почесною відзнакою Президента України (2000). У 2000 р. стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги і нагороджена Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Одна із найвпливовіших жінок в історії України, яка стала незаперечним моральним авторитетом для українців. Вона переконує нас, що слова «незалежність» і «свобода» існують в мові не просто так. Сила волі та її незламність вражають. Поезія Ліни Костенко про боротьбу українського народу за свободу, про красу рідної мови, рідної землі, про людські цінності — це словесна зброя, яка пробуджує та надихає боронити нашу Батьківщину і сьогодні.

.

Добровольці - вибір вільних

     Всеукраїнський день добровольця -  свято людей, які свідомо, за покликом власного серця, стали на захист своєї Батьківщини.  І наш з вами обов’язок пам’ятати про їхній подвиг, пам’ятати про нашу історію, пам’ятати про тих хто чотири роки тому не побоявся взяти в руки зброю і піти боронити рідну землю. Вони - нащадки тих, хто протягом вже кількох сотень років сміливо йде в бій за  цілісність та незалежність України. 

   До цього дня в бібліотеках нашої громади  організовані книжкові виставки, проводяться зустрічі з добровольцями, години мужності, години патріота, години вдячності.  В центральній бібліотеці організована  книжкова виставка  "Сила нескорених".  На ній зібрані книги, матеріали з періодичних видань, які розповідають про подвиги українських добровольців.  Біля неї пройшла інформаційна година "Вони для нас виборюють життя". Провідний бібліотекар ЦБ Тетяна Тімофєєва розповіла про подвиги українських добровольців на передовій, серед яких є багато христинівчан. Ми пишаємось  ними, схиляємо голови в шані. Віримо, що з такими  добровольцями-патріотами ми здобудемо Перемогу над рашистами.

     Все буде Україна!

Співзвучний епосі

   Не кожному народу історія дарує постать, яка стає його голосом, його совістю, його пророком.  Ось уже друге століття  слова  Тараса Шевченка надихають нас на боротьбу з ворогами, на повагу до народу, до любові і кохання.  Бо й сам Кобзар своїми словами протистояв тим, хто не любив Україну та українців.  Його вірші, його думи актуальні і сьогодні. В час, коли в Україні  патріоти  воюють за волю і незалежність держави, слова Кобзаря  стають зброєю, натхненням  і розумінням своєї правоти.

    В ці Шевченківські дні  по всій Україні проходять заходи, які вшановують Кобзаря.  Такий захід пройшов і в нашій громаді. Ведуча, директор центральної бібліотеки Раїса Шумовська розповіла про Тараса  Шевченка, про його  незламність, яка передалась його нащадкам - воїнам ЗСУ. Його  слова: "Борітеся  - поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая" - надихають нас на боротьбу, вселяють віру в  нашу Перемогу. 

  Все буде Україна!

Жінки в долі Кобзаря

      Ми знаємо Тараса Шевченка як талановитого поета,письменника, художника. Він був патріотом України,  він - приклад  нескореного духу, бунтівної вдачі, щирого сина свого народу.

     А іще Тарас Григорович умів пристрасно любити. Він був добрим, освіченим, галантним, талановитим, був чудовим співрозмовником, гарно співав, мав тонке почуття гумору...   Тому й жінки звертали на нього увагу.  Тим, хто зумів доторкнутись до його серця, поет дарував свою прихильність. 

    Саме про жінок, які змусили  Шевченка пережити  сердечну прихильність, йшла розповідь під час  години спілкування "Генії рідко бувають щасливі в коханні..."

     Година спілкування пройшла з участю  фахівців із супроводу ветеранів  Христинівської міської ради  Олени Андрійчук, Оксани Гук, Юрія Пилипчука.

    Провідний бібліотекар центральної бібліотеки Світлана Кулеша розповіла про ці, такі щемливі історії з життя Тараса Шевченка. Троянди дитячої приязні, юнацького захоплення, щирого кохання розквітали в саду його життєпису. Але доля розпорядилась так, що він не одружився, не створив сім'ю, хоч так про це мріяв. А нам залишив прекрасні  вірші про цих  гарних жінок. А іще - їх портрети, які фахівці вважають справжніми витворами мистецтва.  То ж завітайте в бібліотеку, прочитайте ці вірші, розповіді, полюбуйтесь репродукціями цих портретів. Відкрийте для себе Шевченка, як людину, яка вміла кохати і говорити про це кохання чудовими поетичними рядками... 

Масовий захід пройшов у рамках програми "єМістечко - простір для кожного!" за підтримки Фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє"

 

 

   Т

Інтернет година «Небезпечні челенджі».

 

У сучасному світі цифрові технології стали невід’ємною частиною життя молоді. Інтернет відкриває широкі можливості для навчання, спілкування та розвитку, але водночас містить певні ризики. Саме тому з метою підвищення рівня цифрової грамотності, профілактики негативних явищ у мережі відбулася інтернет година  «Небезпечні челенджі».  Під час якої учасники ознайомлюються з основними правилами безпечного користування Інтернетом, розглянули приклади реальних ситуацій та отримали практичні поради щодо захисту особистих даних.