Вшановуючи героїв нашої громади

         В "Пантеоні пам'яті", який створений в центральній бібліотеці, зібрані світлини, спогади, документи, книги про Героїв російсько-української війни. З фотографій дивляться наші земляки, які віддали своє життя за Україну, за її незалежність, за нас з вами.

    Сьогодні вшанувати їх пам'ять прийшли учні 5 -В класу ОЗО  "Христинівський ліцей з класним керівником М.А. Нагайчук-Замковою  Хвилиною мовчання вони вшанували земляків, які стали ангелами-охоронцями рідної землі. 

    Провідний бібліотекар Світлана Кулеша  розповіла про створення музею, про символи пам'яті: червоні маки, білі журавлі, чорну хустину і жовті соняшники...

  Ми з сумом вшановуємо наших Героїв уже одинадцятий рік, починаючи з АТО. І в тій антитерористичній  операції христинівчани проявили себе  мужніми воїнами, десять з них, на жаль, загинули. А коли в 2022 році рф розпочала повномасштабне вторгнення, і  жителі нашої громади  стали на захист України. За цей період христинівчани  провели в останню путь дуже багато  хоробрих захисників. Ми завмирали в скорботі в "живих коридорах", несли  живі квіти на їх могили...  Цей біль живе в кожному з нас. А в наших серцях - вдячність їм за подвиг і жертовність.

  Кожен із загиблих Героїв - чийсь син, брат, батько...   Майя Анатоліївна  поділилась спогадами про випускників цієї школи, братів Кравченків, Віктора і Костянтина, які добровольцями пішли на фронт. Вони були дуже дружними, разом росли, займались спортом, разом стали на захист України. Вони і загинули в один день і поховані поряд. 

    В цьому класі навчаються і діти-переселенці, одна з них Мирослава Крилова, яка в разом з батьками приїхала з Луганська, розповіла про те, що вони пережили.

   Діти  уважно слухали розповіді, переглядали експонати музею. Тихі і зосереджені, юні христинівчани, які стали дітьми війни, серйозні не по роках. Віримо в нашу Перемогу, в те, що українські діти  житимуть в мирній державі. І вони ніколи не забудуть Героїв, які віддали своє життя  за мирне майбутнє нашої держави. 

Захід відбувся в рамках програми  "єМістечко - простір для кожного!" за підтримки Фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє" (TLZ)The profect is supported by the TVZ Foundation/

.

   Учні цієї школи відвідують наш музей.  Ми вдячні за співпрацю Любові Миколаївні Календрузь. Своїх вихованців на патріотичні години приводили класні керівники Кравченко Марія Володимирівна та Пасічна Ірина Аркадіївна.  Сподіваємось, що юні жителі нашого міста і далі приходитимуть в наш музей, щоб вшанувати наших Героїв.

    Все буде Україна!

Книга і пісня - супутники її життя

     Життя людини - це в якійсь мірі вибір: де навчатись, яку професію обрати, з ким пов'язати свою долю, де жити... Ганна Костянтинівна  не шукала своє щастя десь далеко. Народилась в селі Шукайвода в простій селянській родині  Бондарів - Костянтина Пилиповича і Варвари Микитівни.  Дівчинка, яка народилась 18 грудня 1940 року, не пам'ятає жахіття окупації. Про них чула лише з розповідей старших. 

      Батьки не мали належної освіти, але розуміли, що в майбутньому дітям вона буде потрібна. Тому, після закінчення місцевої семирічки, Ганна з однолітками здобувала середню освіту в селі Христинівка. В школу  ходили пішки. Навпростець. Ніби і не так далеко для молодих ніг, але в холодну пору року дуже змерзали. Перше, що шукали в класі - теплу грубку. Тулились до неї, як до рідної. Хоч дорога забирала час і силу, але ця тендітна дівчина і вчилась добре, і активно приймала участь в художній самодіяльності, і багато читала, і охоче допомагала батькам по господарству.  Маючи атестат про середню освіту, пішла працювати в сільську бібліотеку в сусіднє село Вікторівку. Клуб і бібліотека - експропрійована  хата місцевого багатія з лавками, гасовою лампою. Книг було мало, але вікторівці багато читали, знаходячи час в круговерті сільської роботи.  І сама бібліотекарка багато читала, переймала досвід колег, спілкувалась з людьми. Як нею пишались її батьки, особливо коли вона отримала ще диплом Канівського, як він тоді називався, бібліотечного технікуму. 

     Чорноока красуня полонила серце місцевого парубка Анатолія. Вони стали на весільний рушник, і створили сім'ю із дзвінким прізвищем - Коваль. Раділи новій хаті, народженню синів  Сергія і Миколи, успіхам господині на роботі, її Грамотам. Вели велике господарство: свині, кури, гуси і корова годували сім'ю, давали прибуток. 

    Ганна, тепер уже Ганна Костянтинівна, із учасниці художньої самодіяльності, стала завідувачкою  клубом. Вона жила цією роботою, проводила світа і масові заходи А іще була наставником для молодих бібліотекарів Вікторівки. Пролетіли роки, виросли сини, народились онуки, пішов в засвіти голова сім'ї, сама пані Ганна стала пенсіонеркою.  Десь взялась сивина і болячки. Але роки не владні над цією жінкою. Обжилась в будинку в Христинівці. І не зрадила своєму захопленню піснею. Саме пісня, щира і задушевна, дає силу  і наснагу, допомагає пережити  тривоги і невтішні новини і дарує надію на Перемогу, на краще і мирне життя.

   Болить її серце, тривожить її душу майбутнє її нащадків. Старший син Сергій працює інструктором в ТСОУ, а менший Микола пішов добровольцем на фронт. Добре, що зараз є мобільні телефони. Свій  телефон Ганна Костянтинівна весь час тримає біля себе. Можна сказати, що вона живе від дзвінка до дзвінка. Подзвонить син, поговорить з ним, видихне з полегкістю, і знову живе в очікування заповітного сигналу. Вірить і молиться, волонтерить і співає в хорі міста і села. Тут друзі, її однодумці, з якими не просто співають і дають концерти, а спілкуються, підтримують один одного, підставляють плече допомоги. 

    Про неї, активну "хористку", ерудовану, толерантну, принципову, доброзичливу людину, яка заслужила авторитет серед своїх колег дуже гарно відгукується керівник цього хорового колективу А.І.Михайлюк.

    18 грудня пані Ганна прийматиме вітання з ювілеєм. До побажань здоров'я, сили, енергії і творчої наснаги від рідних, друзів, сусідів приєднуються і колишні колеги по книзі. Хороших новин Вам, шановна, любові від Ваших дітей і онуків, поваги від оточуючих, достатку і здійснення бажань. Хай Всевишній благословляє Вас на багато років щасливого життя.

     

Безсмертя правдивого слова

   У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов моло­дий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко.. Він працював журналістом в «Черкаській правді», потім у газеті «Молодь Черкащини» і писав вірші.

Поезія і журналістика не розмежовувалися у Василя. То була органічна єдність. Як журналіст, який був у гущі подій, він занотовував бачене, почуте. Із журналістського блокнота народжувалися неперевершені його поезії.

Редактори журналів боялися його прямоти, відвертості, сміливості у висловлюванні своїх думок, оцінок і поглядів. Очевидно, вони вбачали у віршах молодого поета приховану крамолу і не наважувалися друкувати його твори 

Не судилося Василю Симоненку довгого життя. Може, лише третину відміряв свого шляху, багато чого не встиг, багато лишилося по той бік трагічної межі.

Проте його творчість назавжди залишиться у скарбниці світової культури, тому що слово його – щире слово поета про вічні й безсмертні істини. До нього можна звернутися за порадою, його вірші можна читати й перечитувати і знаходити потрібні слова, щоб утамувати біль чи образу, стримати злість, навчитися розуміти і любити людей..Його вірші живуть і нині. Вони закликають любити Україну, боронити її, знати її історію. В день смерті відомого поета, якого по праву вважаємо своїм земляком, в центральній бібліотеці пройшла поетична година "Голос поета віщий в наші ввійшов серця". .Здобувачі освіти ОЗО "Христинівський ліцей" із своїм класним керівником М.А.Нагайчук-Замковою  переглянули матеріали книжкової виставки "Життя мов спалах блискавки", послухали розповідь провідного бібліотекаря С.М.Кулеші про життєвий і творчий шлях талановитого літератора. А потім зазвучала висока поезія з вуст юних христинівчан.   Слова "Можна все на світі  вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину" стали лейтмотивом  цього заходу.  Діти, які виховуються на таких віршах, виростуть  справжніми патріотами  .

     Все буде Україна!

    

      

 

    

    

Над ними – Бог, за ними – Україна

          Ми щодня дякуємо воїнам Збройних Сил України за світанок, за можливість жити, вчитись, працювати й мріяти. А 6 грудня, коли наша держава віншує своїх захисників, ці слова лунають ще душевніше. 

Про українських воїнів написані книги, статті, складені вірші та поеми. Щоб познайомити користувачів бібліотеки з цими друкованими матеріалами, в центральній бібліотеці організована книжкова виставка «На варті миру й щастя України», біля якої проходять години патріотизму, естафети мужності, уроки героїзму.

Сьогодні гостями нашої книгозбірні були одинадцятикласники Христинівського ліцею разом з учителькою історії Пасічною Іриною Аркадіївною. Оглядаючи матеріали виставки та музею-пантеону пам'яті, де зібрані матеріали про загиблих воїнів, чиє життя пов’язане з Христинівщиною, юнаки та дівчата були серйозними.

...Портрети ангелів рідного краю... Серед них – і випускники цієї школи. Їх багато, вихованців цього навчального закладу, які стали Героями. Ми шануємо їх пам'ять, пишаємось їх подвигом. Перед їх пам’яттю присягаємо бути гідними їх подвигу.

Все буде Україна!

Герої, що боронять нашу свободу

     Збройні Сили України – це стіна, яка захищає нашу державу та кожного з нас. Воїни ЗСУ – живий символ відданості та героїзму. Відданість своїй країні, готовність до самопожертви задля незалежності й волі народу, роблять їх неперевершеними героями. Це не просто бійці, це Герої, сильні, мужні, незламні. Їхня сила духу, відданість народу, вірність військовій присязі принесуть Україні Перемогу. Ми всі віримо в це.

Відзначаючи день Збройних Сил України, ми схиляємо голови в пошані перед нашими воїнами, нашими захисниками. Щоб розповісти нашим користувачам бібліотеки про ЗСУ, організували книжкову виставку «На варті миру й щастя в Україні», де представлені наукові та художні твори, які висвітлюють історію та сучасність українського війська, а також розповідають про героїчний спротив нашого народу в умовах війни. А також є матеріали про воїнів-захисників – наших земляків.

Біля книжкової виставки проведено годину мужності, на якій були присутні учні Христинівського ліцею з класним керівником Кравченко Марією Володимирівною. Крім матеріалів виставки, юні христинівчани оглянули експозицію музею пам'яті, де бібліотечні працівники збирають матеріали про Героїв нашої громади, які віддали своє життя за те, щоб ми мали змогу з вами жити, навчатись, працювати. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто став ангелом-охоронцем рідної землі.

Наші діти ростуть патріотами, які знають історію своєї держави, пам’ятають про захисників рідної землі. Дай, Боже, найшвидше дочекатись Перемоги, щоб ці діти жили в мирній державі.

Все буде Україна!

В український рідний край поспішає Миколай.

 

День Святого Миколая є особливо бажаним дитячим святом, яке приносить відчуття передноворічної атмосфери і всілякі приємні сюрпризи. Читачі 2-А класу міської школи №1  взяли участь в народознавчій годині «В український рідний край поспішає Миколай». Захід збігся із  днем Національного тижня  читання літератури для дітей. Головним акцентом зустрічі стало читання нової цікавої історії Олени Лебедєвої «Листи Катрусі до святого Миколая та Бабусі». У цій душевній книжці маленька Катруся, яка ще не вміє писати, малює листи святому Миколаю та бабусі. Вона захворіла й не може приїхати на свята. Щиро вірить у силу листів, сповнених любов’ю, і відкриває для себе ключ до дивовижних змін. Історія навчила дітей, що щирість і турбота мають велику силу та здатні творити дива. Після читання, малеча, переглянула відео, як святкують Свято Миколая в інших країнах та поділилася своїми мріями.  Атмосфера була сповнена радості й очікування святкового дива.

 

Волонтери наближають Перемогу

       Війна – це біль, страждання, втрати. І волонтерство в цих умовах - квітка надії й допомоги. Наші волонтери допомагають переселенцям, постраждалим від агресії рф. Але, напевно, найбільше їх зусиль спрямовано на допомогу воїнам ЗСУ. Багато волонтерів доставляють прямісінько на передову техніку, харчі, одяг, маскувальні сітки, предмети гігієни. Всього і не перелічити. Той, хто обирає стати волонтером під час війни, обирає шлях, який наближує Перемогу. Вони несуть допомогу, турботу, любов і надію туди, де їх чекають. Всі свідомі українці, незалежно від віку і соціального статусу, стали волонтерами. Своїми коштами, своїми дарами городу і саду, своїми невтомними руками ми всі намагаємося поділитись, допомогти, підтримати. Тому Всесвітній день волонтера для багатьох з нас – наш день.

В центральній бібліотеці організована виставка «За покликом серця». 

Провідний бібліотекар ЦБ Світлана Кулеша провела огляд цієї книжкової виставки. Вона розповіла школярам місцевого ліцею, які завітали до бібліотеки разом зі своїм класним керівником Кравченко Марією Володимирівною, про волонтерство, про його завдання, про діяльність волонтерів нашої громади. Зокрема розповіла про книгу Людмили Охріменко «Волонтерські історії». Авторка цієї книги була гостею нашої книгозбірні, спілкувалася з працівниками й користувачами та подарувала свої книги. «Волонтерські історії» - книга художня, але розповідає про реальних людей і реальні події.

Волонтери – це люди з щирим серцем, чесні та сильні духом. Дякуємо їм за їх небайдужі серця. І поповнюймо ряди волонтерів. Наша допомога ЗСУ дуже потрібна.

Все буде Україна!

(Захід проведений в рамках програми «єМістечко - простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation).