Погляд в минуле: літні кінотеатри нашого міста

 Христинівка від А до Я

Нещодавно в бібліотеці провели опитування старшокласників, що вони знають про літні кінотеатри  Христинівки. Хтось сказав, що чули про них від родичів старшого покоління, а переважна більшість зізналась, що не знають про таке.

А літні кінотеатри були, і вони мали велику популярність серед глядачів. Перегляд кінофільму після робочого дня, просто неба, коли, здається і зорі підглядають за подіями на екрані, було приємним відпочинком. Літні кінотеатри приваблювали людей старшого покоління тим, що сеанси розпочинались тоді, коли вже всі справи вдома були зроблені, а закоханих – саме вечірніми сутінками.

В нашому місті в різні часи діяло чотири таких кінотеатри. Театр – це дуже помпезно сказано. Цегляна будівля без даху, з кінобудкою і сценою, на якій натягнено екран, у два ряди дерев'яні лави, між яким виглядала трава – це і був він, кінотеатр. Про найстаріший кінотеатр розповіла нам Юлія Іванівна Коваль, яка в кінці 40-х, на початку 50-х років ходила туди ще зі своїм майбутнім чоловіком Василем Денисовичем. Він знаходився у Свято-Миколаївському парку. Вхід був із парку, сцена з екраном межувала з алейкою по вулиці Шевченка.

Коли відкрили залізничний клуб, то розпочала свою роботу і літня кінозала, вона розміщувалась між самим клубом і двоповерховим житловим будинком поряд.

А найбільше відвідувачів, напевно, прийняв літній кінотеатр, який збудували після того, коли в травні 1960 року почав діяти районний будинок культури. Багато христинівчан його пам'ятають. Зараз на тому місці тенісний корт і поле для мініфутболу. Він був досить великим, міг вмістити сотню людей. Діяли такі центри перегляду фільмів з травня по вересень. Афішу з назвою фільму вивішували напередодні, Двоє дверей приймали й випускали відвідувачів. Каса і кінобудка були з дахом, щоб не зіпсувалась апаратура. Ця прибудова розміщена була ближче до вулиці Шевченка. В той час там росли досить високі дерева, на які всюдисущі хлопчаки залазили, щоб подивитись кінофільм. Тут лавки були зі спинками, пофарбовані темно-червоною фарбою. Квитки продавались по одній ціні - 20 копійок. Місця на квитках не вказувались. Сідали, хто де хотів... Скільки там назначали побачень дідусі й бабусі нинішніх молодих жителів Христинівки.

Напевно, найдовше функціонував такий кінотеатр біля водонапірної вежі в північній частині міста. Зараз там бар «Греція», а років 30-40 тому туди приходили христинівчани, щоб подивитися кінофільм. Особливо тоді модні були індійські кінодрами. Нерідко жіночки плакали, співчуваючи героям фільмів Радж Капура. Були там і інші фільми. Молодь по кілька разів дивились «Фантомаса»... Фільми привозили з Уманського кінопрокату, демонстрували спочатку в кінотеатрі «Ювілейному», а потім везли в літню кіноустанову.

Життя йде, багато чого відходить у минуле. Відійшли в минуле і літні кінотеатри в нашому місті. Іноді люди згадують: «А пам'ятаєш літній кінотеатр?» Адже там хтось познайомився зі своєю половинкою, хтось після сеансу освідчився в коханні, а хтось запам'ятав хороший фільм.

То ж хай живуть спогади, які гріють серця людей.