Краса душі, краса любові - найвища на землі краса

Є в календарі свято, яке можна по праву назвати найромантичнішим. Це - день святого Валентина, день всіх закоханих, день любові.  Це найпрекрасніше з  усіх почуттів, яке дароване людині. Адже любов робить людину сильною, доброю,талановитою, гарною, сміливою і відважною. Любові присвячено безліч віршів і поем, романів і балад, пісень і серенад, легенд і кінофільмів.                                                                                                                                          Напередодні  цього прекрасного свята в читальному залі районної бібліотеки  зібрались учні 9-а класу міської ЗОШ №1 ім. О.Корнійчука , щоб взяти участь у  романтичному рандеву "Коли любов святкує своє свято".  Вони познайомились з книжковою виставкою-інсталяцією "Все починається з любові", на якій зібрані книги, вірші, висловлювання про кохання, репродукції картин, статуетки, квіти і, звичайно ж, "валентинки".                                                                 Ведуча бібліотекар Панасенко Олена Віталіївна повела молодих людей по світу легенд, віршів і музики про любов, щоб вкотре за всю історію людства зрозуміти, що це таке- любов. Для тих, хто має свою думку, організована поштова скринька, куди бажаючі вкидали свої послання.В цей день згадували легенди,якими багате свято Валентина.  Про князя Орлеанського, якому належить створення першої "валентинки", про лицаря Джаужре Рюделя і принцесу Триаполітанську,  про богиню краси Афродіту і білі  троянди, що від її крові стали червоними.  Школярі  розбились на пари та отримали половинку серця. Для того, щоб прочитати висловлювання великих людей про високе почуття, треба було віднайти другу половинку серця.  А далі молоді люди, згадуючи історичні та літературні твори, вгадували , чи є закоханими пари Роксолани й Сулеймана, Вакули і Оксани, Лесі Українки і Климентія Квітки,  Клеопатри і Антонія. З цим завданням   учні впорались добре.  А потім підбирали пари добре відомим персонажам: Марусі Чурай і Руслану, Фіоні і Івану Царевичу, Трістан і Ізольда.      Атрибутами цього свята є "валентинки", солодощі, листівки і,звичайно ж, квіти.   Тому  й запропонували присутнім власноручно виготовити квітку тюльпану, використовуючи техніку  орігамі. Старались  всі, тому й квітки  вийшли дуже гарними, не соромно й подарувати.                               Хлопці і дівчата  продовжували спілкування за чашкою чаю. Приємно було дивитись на те, як хлопці, мов справжні джентельмени, наливали дівчаткам  чай, подавали цукор і печи  во, говорили компліменти.                                                                                                            Свято вдалося, про це свідчили відгуки,посмішки і теплі слова.                                                   Усі   ми прагнемо любові, добрих  слів і гарного відношення. То ж не забувайте частіше говорити своїм близьким  і рідним: ."Я тебе люблю"

Символ пісенної душі України

              Є в Україні знаменита родина Петриненків. Берегиня цієї сім'ї Діана Гнатівна Петриненко (дівоче прізвище Паливода) своїм співом прославляє український народ, його співучу душу.
              Народилась вона 8 лютого 1930 року в селі Білоусівка Драбівського району, що на Черкащині. Дитинство майбутньої співачки припало на важкий довоєнний час, але в роки її босоного дитинства були щасливі і радісні події. Вона і досі пам'ятає дивовижну красу літніх світанків, спів пташок, пахощі квітучих луків, друзів дитинства. Коли підросла, то разом з іншими дітьми пасла корови. Хлопчаки-пастухи за допомогу в завертанні стада вимагали від неї  заспівати пісню. Діані було 11 років, коли почалася війна, і всі її страхіття і болі закарбувалися в пам'яті на все життя. Але співали і тоді - збиралися в діда, і в його хатині лунали чумацькі, гайдамацькі, ліричні пісні.
            Шлях до великого мистецтва Діані поклав Іван Паливода - відомий педагог-музикознавець. Після закінчення 8 -го класу він привів сестру прямо на засідання вокального відділення Київського музичного училища, де він сам тоді навчався. І коли сільська дівчина заспівала "Солов'я", "Гандзю", її прийняли на навчання. Викладачі розгледіли у неї неабиякий талант.
           У Києві, в музичному училищі ім.Глієра, Діана познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Гаррінальдом. Круглий сирота, але людина вихована, творча, закохана в мистецтво, він в усьому допомагав і підтримував Діану.
           У 1950-1970-х  роках талант співачки розквіт на небокраї пісенного мистецтва. У плеяді всесвітньовідомих Бели Руденко, Євгенії Мірошниченко яскрава засяяла зірка дівчини із села Білоусівка Діана Петриненко. Приваблива, красива, з чарівною посмішкою вона часто з'являлась на телеекрані, у театрах і клубах. Її дзвінкий сріблистий голос звучав повсюдно, проникав у душі і серця слухачів, змушував задумуватись, мріяти, кохати.
            В її репертуарі - твори Кропивницького, Ревуцького, Майбороди, Мейтуса, Білаша. Вслухаймося в їх звучаня- вустами Діани Петриненко і її сина Тараса співає сама душа українського народу. Справою честі митця Діана Гнатівна вважає збереження й пропаганду народної, оперної пісні, музичної культури свого народу. Вона з тих істинних патріотів, які і в урочисті хвилини, і у найжорстокіші часи свого народу вболівала і вболіває за державу. Найяскравішим підтвердженням вільного українського духу, який завжди панує у її родині, є творчість, світогляд її сина Тараса Петриненка, народного артиста України, лауреата Національної премії ім.Т.Шевченка, чиї пісні стали програмними в дні Помаранчевої революції.
              Творчості цієї талановитої української співачки був присвячений вечір-портрет, який пройшов в районній бібліотеці. Його учасники - члени клубу "Надвечір'я", ядро якого становлять учасники хору ветеранів. Виступ ведучої Кулеши С.М. доповнювалися відеозаписами пісень Діани і Тараса Петриненко, відеослайдами, фотографіями. Самі ж учасники під керівництвом Таїси Сімоник та баяніста Віктора Шкатюка співали пісні: про Україну, про кохання, про вірність, про символи України. До речі сказати, репертуар хору поновився, в ньому з'явилися нові і цікаві пісні. Одна лише пісня на слова В.Симоненка "Лебеді материнства" змушувала присутніх задуматися про одвічні цінності нашого народу: патріотизм, любов до України, безсмертя  нашого народу.
               Наш народ має багато талантів, патріотів. І завжди житиме Україна, поки лунатиме українське слово і  українська пісня.
 

Український Андерсен - Всеволод Нестайко

     

 Його світ - тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів та дивовижних створінь. Його світ - неначе золотаве мереживо сяяння кожного з нових поколінь. Здавалося б, він промовляє тими самими словами, малює тими самими пензлями, що і сотні інших письменників і казкарів , але чомусь його твори не можна випустити з рук, не дійшовши кінця. Чому не можна відірватися ні від інтелігентної Пантери Ягуарівни, яка викладає математику в лісовій школі, ні від сьором`язливого зайчика Косі Вуханя, батько якого співробітник Науково-дослідного інституту капусти, ні від загадкового клоуна, котрий мандрує віками, шукаючи колись утрачену людством сміх-траву, ні від двох симпатичних діток, тореадорів з Васюківки, які постійно потрапляють у неймовірні пригоди. Біблотекарі дитячої біблотеки разом з учнями 6 - А класу міської школи № 1 і класним керівником В. О. Бортник вели мову про Всеволода Зіновійовича Нестайка. 30 січня 2014 року виповнилося б 85 років від дня народження Всеволода Нестайка - одного з найвідоміших дитячих письменників України. З дітьми було проведено літературний калейдоскоп "Український Андерсен - Всеволод Нестайко". Біблотекарі презентували книжкову виставку "Країна дитинства Всеволода Нестайка", і познайомили дітей з життям і творчістю письменника - ювіляра, провели вікторину за його творами, діти розгадували кросворд, ділилися враженнями від прочитаних улюблених книжок  В. Нестайка.

          "Вам, дорогі мої читачі, хочу сказати - не поспішайте, як колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні. І якщо Ява й Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше вудчути радість веселого, щедрого на пригоди й витівки дитинства, я буду щасливий". - Всеволод Нестайко