Приходь, щедрий вечір, до нас кутю їсти!

    За тиждень після коляди, напередодні Нового Року за старим стилем, українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, тож тепер ми маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

    За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна. Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків. 

   Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Окрім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників. 

   Цього дня наші предки започаткували традицію водити «Меланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся дівоча ватага іменується дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози».

  Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

      Натхненні різдвяними традиціями, маленькі україночки і українці, вихованці дитячого садочка "Сонечко" принесли до стін нашої бібліотеки веселі щедрівки та казкову містерію про Василя та Меланку. Кольорові вбрання,веселі вірші, танці сплелись в чарівну казку Щедрого Вечора. На вдячність за гарні щедрівки та веселий настрій бібліотекарі подарували діткам чарівний мішок з різними смаколиками.

Звичаї, традиції народу передали нам предки у спадок

            Уявити історію нашого народу без столітніх традицій, обрядів, світу вірувань і фольклору не можна. Із далеких віків прийшли до нас звичаї колядувати, щедрувати, засівати Новорічним зерном на щастя, на долю, світле майбутнє. Із тих далеких часів прийшла до нас і красуня різдвяна ялинка, дідух, смачна кутя. А скільки про ці свята і звичаї складено пісень, щедрівок, колядок, віршів, написано книг, створено музичних творів. Цим подіям приділяли увагу Тарас Шевченко і Іван Франко, Леся Українка і Михайло Коцюбинський, Архип Тесленко і Борис Грінченко...
             А в районній бібліотеці пройшов інтелектуальний турнір "Знавці різдвяних традицій". Його учасники називали основні атрибути колядування, головні празники січня, згадували хто переніс святкування Нового року з вересня на січень, коли з'явилась перша згадка про ялинку, як новорічну прикрасу,  продовжували прислів'я про наші свята, відгадували загадки, називали авторів найвідоміших творів, в яких відображені традиції нашого народу.
             Турнір показав, що Ілля Кошель, Влад Єфимчук, Дмитро Капьонкін, Роман Штовба, Павло Шуткевич, Нікіта Лещенко, Денис Телюков добре знають для чого різдвяний стіл застеляють білою скатертиною, що символізує дідух, чому не можна виносити сміття з хати від Святвечора до Нового року, в якій битві лід допоміг воїнам здобути перемогу, як називається казка, в якій мачуха послала дідову дочку в ліс за підсніжниками серед зими. тощо. Питання турніру стосувалося звичаїв, традицій нашого народу, географії і історії подій, пов'язаних із зимою і Новим роком, літературою, в якій відображені всі ці теми і події.
                Всім тим, хто правильно відповідав на питання турніру, дісталися в нагороду солодощі. А іще вони поповнили свої знання, показали свою ерудицію. Значить, вони - справжні українці, які знають літературу, історію, фольклор, звичаї, традиції і обряди, які живуть здавна і житимуть вічно.  

 

Витязь невмирущого слова

                Його весна говерлила громи,
                Й з поліття добра виждалася в'язь...
                Він тишею пройшовсь межи людьми -
                Й така висока райдуга звелась!
      8 січня в літературному календарі України - особливий день. Всі ті, хто любить Україну, цінує її незалежність, закоханий у справжню поезію, добро, чесність і справедливість, відзначають  день народження Василя Симоненка,  справжнього Поета, Патріота, Українця.  Цьогоріч йому б виповнився 81рік. Ще живі його ровесники - однокласники  і друзі,  а про  нього  майже півстоліття  говоримо в минулому часі. Але, напевно, із всіх тих, хто навчавсч з ним разом у школі і в університеті,  Василь Симоненко зробив для України найбільше, прославивши  в своїх творах  найсвятіше - людей, їх працю, їх почуття, стремління і любов до України.
         Знайомлячи користувачів бібліотеки з творчим доробком  Василя Симоненка, якого по праву вважаємо своїм земляком, бібліотечні працівники  розгорнули книжкові виставки, проводять літературні вечори, години поезії, усні журнали, конкурси на краще читання вірщів, турніри знавців творчості поета,  поетичні марафони, вікторини,  бібліографічні огляди, симоненківські  хронографи, читання,  поетичні каруселі, інтернет-мандрівки тощо.
        В центральній районній бібліотеці біля книжково-ілюстративної виставки- портрету проведено  літературну годину "Духовний син великого Тараса",  поетичний зорепад  "Світять чесно його слова", а в Інтернт-центрі - інтернет-подорож по  літературно-меморіальному музеїї  "У Симоненківській світлиці" та інтернет- годину "Живий голос Василя Симоненка".
     Члени клубу "У світі прекрасного"  стали учасниками  засідання, присвяченого  Василю Симоненку. Літературний вечір "Великий син великого Тараса"  пройшов цікаво і змістовно. Молоді христинівчани познайомились з хронографом Симоненка, читали його вірші, розгадували  кросворди по творчості    Поета і Патріота.
      Популяризувати твори В.Симоненка бібліотеки будуть напротязі року, адже його твори свівзвучні  і сьогодні, коли Україна в непростих умовах стверджує: " Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!"...

А ялинки залишилися в лісі...

  Наближається чарівне свято - Новий рік. А який же Новий рік без красуні ялинки? Це, напевно, найголовніша  учасниця цього  казкового свята, з якою пов'язано  стільки приємних спогадів, про яку складено силу-силенну віршів, пісень, загадок. Новорічні свята тривають всього кілька тижнів, а ялинка чи сосна ростуть  он скільки років, щоб створити нам  новорічний настрій.

        Умілі руки, невичерпна фантазія, бажання створити дивовижну, незвичайну ялинку  допомогли прикрасити бібліотеки системи  рукотворними  ялинками. Робили із соснових шишок, ялинових гіллячок, різнокольорових серветок, цупкого картону , тонкого паперу, міцненьких жолудів і горіхів, білого пінопласту і  золотистої фольги. Вирізали і склеювали, скручували і зв'язували,  пришивали  і підмальовували  всі ці заготовки, і ялинки вийшли справді такими гарними, різними. оригінальними, що сподобатись  присутнім просто не могли. У їх створенні приймали участь як бібліотекарі, так і  користувачі  наших закладів.  Проводились  майстер-класи по виготовленні ялинок, ялинкових прикрас, вирізуванні сніжинок.  Найумілішими виявились руки  бібліотечних працівників Наталії Сухецької, Галини Шаповал, Олени  Панасенко.
        Щоб діло не розходилось з друкованим словом і книгою, проводились конкурси загадок, Вікторини, звучали вірші новорічної тематики, проводились огляди книг.
         Ялинки радують око, створюють гарний настрій, прикрашають всі  відділи бібліотек. А живі ялинки, зелені і розкішні залишились в лісі. Хай ростуть вони  і далі, даруючи затишок звірям, прохолоду і красу людям, чисте повітря  всім.


iv