Бібліо-посиденьки: "Розсипа зима сніжинки зі святкової торбинки!"

Сніжинки, сніжинки, сніжинки
Розсипала всюди зима.
І жодної в літо стежинки
Від нашої хати нема. ( Василь Діденко "Зима")

          Хоча до літа  з кожним днем все ближче  й ближче і  цьогорічна зима не балує нас рясними снігами  та завиванням хурделиці, зима не перестає бути великим протяжним святом довжиною в цілих три місяці. Атмосфера свята літає в повітрі, не дивлячись, яка погода заглядає в шибку вікна. Наші предки вірили, щоб привабити якусь природню стихію, наприклад - дощ, потрібно провести магічний обряд. Мудрість попередніх поколінь завжди стає в нагоді сучасникам, тож озброївшись папером та ножицями, працівники бібліотеки для дітей та наші маленькі гості стали й собі проводити "магічний ритуал" викликання снігу,  вирізаючи сніжинки. Якщо зимі порібно трошки допомогти зі снігом, то ми,  разом зі своїми читачами, завжди раді дружно допомогти.

         Сніжинки виходили абсолютно різні. Ми використовували різні матеріали та методики, різні кольори та форми. Магічне дійство викликання снігу супроводжувалось відгадуванням загадок про зиму. Також, згадували давні українські прикмети, які пов'язують погоду зимою з майбутніми погодніми умовами в інші пори року: якщо січень холодний, то липень – сухий і спекотний, якщо січень сухий, морозяний, то буде сухе спекотне літо, якщо у січні часто будуть снігопади та завірюхи, то в липні часто йтимуть дощі, якщо січень мокрий та з відлигами – жди холодного літа, лютий багатий снігом – квітень буде щедрий на воду, глибокий сніг узимку – на дощове літо. Отак корисно і цікаво провели час всі разом в стінах Христинівської районної бібліотеки для дітей. Та хоч сніжинок за вікном досі немає, ми точно знаємо, що енергетика, яку ми відіслали до небес, скоро повернеться до нас пухнастими сніжинками.

Святкова круговерть: "Все про карнавали"

    Карнавал – шумне барвисте свято з переодяганням, театральними виставами, святковими ходами по вулицях і щедрим пригощанням. Карнавали – це улюблена розвага для мільйонів жителів різних країн і досить затяжне свято, яке триває близько тижня. Карнавал, незабутнє видовище, для сучасних туристів колись мав сильний релігійний, навіть язичницький підтекст (свято урожаю). Поступово карнавали втратили вплив релігії і перетворилися просто на масові гуляння. Перші карнавали з’явилися в Італії і відзначалися перед Великим постом. Найвідомішими карнавалами світу є Бразильський, Венеціанський,  Кельнський, Тенерифський, Безельський, Карнавал "Король Маскараду" у Ніцці, карнавал на Пеленосі в Греції, карнавал на Канарських островах, Гоанський карнавал, Новоорлеанський карнавал Марди-Гра.

   Карнавали – це тематичний відпочинок, шанс по-справжньому розслабитися і поринути в атмосферу свята і нестримних веселощів карнавальних ходів і традицій.

    З карнавальним настроєм і карнавальними атрибутами бібліотекарі Христинівської районної бібліотеки для дітей зустрічали своїх дорогих читачів, щоб поринути з ними в подорож карнавалами світу. Головною темою був найбільший та найвідоміший світовий карнавал - Бразильський карнавал в Ріо-де-Жанейро. Всі присутні переглянули презентацію присвячену Бразильському карнавалу, дізнались про його історію та особливості, натхненні святковим настроєм, й самі на мить ставали його персонажами, примірячи і фотографуючись в кумедних масках, накидках та капелюшках.

    І хоча в Україні карнавали істнують, мабуть, лише на локальному рівні, у вигляді новорічних чи тематичних вечірок з переодяганнями , у нас є всі шанси запозичити традицію, адаптувати її до своєї культури та під своє світосприйняття, й собі, якогось року замайоріти веселковими барвами карнавалу. 

    Який карнавал відвідати цього року –  всесвітньовідомий, локальний чи, може, наш бібліотечний,в ирішуйте самі, головне, щоб ви принесли на нього веселощі і безтурботність.

Поет зраненого серця.

      Вишитими рушниками, квітами, задушевними піснями і чудовими віршами відмічали христинівчани 85-ту річницю з дня народження Василя Симоненка, талановитого поета-шістдесятника, журналіста, палко закоханого в Україну, її  народ, звичаї, природу.
      Літературний вечір "Його життя - політ із зламаним крилом" зібрав шанувальників творчості Василя Симоненка, якого по праву вважаємо своїм земляком, адже  більша частина його творів написана на землі великого Кобзаря.
       Провідний бібліотекар читального залу Світлана Кулеша запросила присутніх  познайомитись з творчістю Поета, якому доля накувала до болю мало - всього 28. Він спалахнув зорею і згас. Влада його чорнила і переслідувала,  перетинала творчі шляхи, закривала для нього сторінки газет  і журналів. Але не згас його Талант. Він, як сяйво,  освітлює  дорогу його творам у вічну скарбницю духовних надбань українського народу.
       Буктрейлер "Духовні скарби Василя Симоненка",  створений працівниками нашої бібліотеки, налаштував присутніх на хвилю поезії, любові, патріотизму.   Про Василя Симоненка розповідали бібліотекарі Олена Панасенко і Тетяна Тимофєєва,  мати поета (Ліна Танасійчук), поет (Вадим Васелишенко, студент Білоцерківського аграрного університету), журналіст (Сергій Костенко, учень ЗОШ №1).   Спогади, роздуми, вірші перепліталися з піснями, написаними на вірші  видатного митця. Його вірші читали ветерани, учні, студенти. Кожен знаходив  щось своє, рідне поетичних творах, які залишаються актуальними в наші непрості дні.. Гарно прочитав вірша поета "Ти знаєш, що ти людина..." третьокласник міської школи №2 Денис Тімофєєв. А українська пісня (одна з улюблених Василя Симоненка) "Повій, вітре, на Вкраїну" у виконанні Вадима Васелишенка стала справжньою окрасою вечора, настільки вона  прозвучала душевно.
     Свою  любов до його творчості висловили і члени клубу "Надвечір'я", які виконали улюблені українські пісні, що їх так любив поет.
       Ітимуть роки і століття, а ім'я  Василя Симоненка житиме в народі завжди. Його вірші, казки, афоризми, сатира не старіють, залишаються актуальними, тому, що присвячені народу, його думам, мріям і прагненням. Вільна і незалежна Україна завжди пам'ятатиме своїх дочок і синів, серед яких Василь Симоненко займає чільне місце.

Зазвучали колядки в бібліотеці

      Зимові свята - пора радісна і незвичайна, сповнена див, приємних зустрічей і, звичайно ж, колядок. В нашого народу їх є безліч. Вони наповнені гарними побажаннями достатку, любові, щедрих врожаїв.  Саме такі теплі слова звучали і в колядках наших  активних користувачів бібліотеки - членів  клубу "Надвечір'я", які завітали в бібліотеку. У вишиванках, з гарним настроєм, вони співали, читали вірші, згадували колядування часів свого дитинства і юності, знайомились з матеріалами книжкової виставки "За звичаєм давнім".Разом з музикою гармошки Олександра Терещука і баяна Віктора Шкатюка, цей колектив закохує в себе, в українську пісню. Одна тільки "Катюша",  перероблена українською мовою, з гарними словами чого варта!
      Бажаємо цьому колективу, який має дуже гарного і енергійного старосту Раїсу Пархомець, сили і бадьорості, енергії і здоров'я, хороших пісень і вдячних слухачів. Вони - справжні патріоти України, закохані в пісню, звичаї і традиції свого народу, які передають свою любов молоді.

«Зима на казку чарівну багата»

Зимові канікули – найвеселіша і найцікавіша пора для усіх дітей, а ще це – час дивовижного новорічного та різдвяного дійства. У ці дні можуть збуватися найпотаємніші мрії кожного, траплятися неймовірні пригоди і відбуватися чудеса. Працівники бібліотеки  добре підготувалися, щоб  подарувати своїм відвідувачам цікаве дозвілля:  було відкрито відео – круїз «І знову казка зимова до нас завітала»  діти мали змогу переглянути добрі та веселі казки про зиму. Символ 2020 року – миша принесла до бібліотеки подорож галявинами довкілля «Зима на казку чарівну багата», під час якої діти із азартом згадували літературних героїв. Вікторина  «В гостях у матінки Зими» дозволила юним читачам дізнатись багато цікавого про витоки улюблених свят, а також про звичаї та традиції українського народу, пов’язані з зимовими святами. Переглядаючи слайди, діти побачили господарів новорічного та різдвяного свят. Бібліотекар Городнича Г.З. запросила юних читачів до майстерні, де діти не тільки дізнались багато цікавого про новорічні прикраси, а й навчились виготовляти зі звичайного білого паперу мишу – символа 2020 року. Читачі здійснили цікаву мандрівку, сповнену чудес, загадок, пісень  у казковому серпантині. Під час поетичного  снігопаду в дитячій бібліотеці лунали вірші про новорічно-різдвяні свята.  А ще юні читачі  з великим задоволенням переглядали дитячі журнали та газети, улюблені книги, цікаві та повчальні мультфільми. Маленькі читачі бібліотеки ознайомилися з кращими зразками дитячої літератури, народними традиціями, дізналися про історію улюблених свят з книжкової виставки. На її полицях діти знайшли  інформацію про традиції, звичаї, обряди зимових свят України. Сміх, радість, музика, добрий настрій панували у бібліотеці під час зимових канікул.

Поетична круговерть: "Світ, який - мереживо казкове! Світ, який - ні краю , ні кінця!" (В. Симоненко)

     Саме в цей день, 8 січня могло б виповнитись 85 років відомому українському поету , журналісту, правозахиснику Василю Симоненку – одному з найяскравіших представників покоління «шестидесятників», який увійшов в історію української літератури, як визначна постать в боротьбі за державний і культурний суверенітет нашої держави.

     З приводу ювілейної дати, бібліотека для дітей провела в цікаву подорож творами Василя Андрійовича своїх маленькиї читачів . До уваги всіх присутніх був презентований відеоряд про нелегкий та тернистий життєвий  шлях  поета .

        Маленькі відвідувачі та бібліотекарі декламували вірші, такі відомі як: " Лебеді материнства", " Ти знаєш, що ти - людина?", " Вона прийшла...", " Україно, п'ю твої зіниці" та ті, які не так часто звучать , але є не менш прекрасними , як і вся творчість Василя Андрійовича - " Чари ночі", "Українська мелодія", " Земле рідна , мозок мій світліє...", не оминули увагою й казку " Цар Плаксій і Лоскотон".

   Нажаль, життя письменнника було дуже коротким. 1962 року В.Симоненко разом з А.Горською та Л.Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВД на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У 1963 році Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції Шевченка у місті Сміла, після чого він переніс відмову нирок і невдовзі помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963. Хоча й досі офіційною причиною його смерті зазначається "рак нирок".

    Радянська критика в перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, одночасно канонізувати спадщину померлого поета, як бездоганно «партійну», але в подальшому, за виразної тенденції до замовчування творчості Симоненка загалом, розпочато ревізію її, як несумісної з «партійністю». Навіть через багато років по смерті письменника, його вічні твори, залишились посланням для майбутніх поколінь де йдеться про те, що потрібно жити, любити, шанувати рідну землю і боротись, як би важко не було...

Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скарби по краплині
Я тобі закохано віддам.

Журналіст-дипломат з Івангорода

   Серед наших знаменитих земляків  Володимир  Лазарович  Чорний - єдиний дипломат  незалежної України. Він віце-президент ГО "Українське товариство  зовнішньої політики", автор багатьох статей, есе, книг. Особливою популярністю користується його остання книга статей, спогадів, документів "Облога. Від Переяслава й донині". Ця книга - результат багаторічної клопіткої праці. Хоч у книзі багато автобіографічного матеріалу, вона , ніби підручник з історії, розкриває  сторінки минулого села Івангород, Христинівщини, України.
       Цікавою є біографія Володимира Чорного: народився 30 грудня 1929 року в селянській родині, закінчив місцеву семирічку, пережив німецьку окупацію, має диплом з відзнакою Київського річкового технікуму, служив в армії, був начальником  першого комсомольського ешелону будівельників, які виїжджали на освоєння цілинних земель в Казахстан. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г .Шевченка.
    В нього за плечима  - журналістська робота в  центральних газетах, посади: зав.відділом преси та інформації  Товариства культурних зв'язків  з українцями за кордоном,  начальника відділу преси , члена колегії Міністерства закордонних справ України. Був представником  України в  Комітеті ООН з інформації,  секретарем  Комісії з проведення Року ООН і Міжнародного Року миру, керівником  прес-центру Всесвітніх форумів українців.
      Багато зробив для зростання авторитету України, перебуваючи на посадах радника-посланника, Тимчасового Повіреного у справах України в Латвійській Республіці. Заснував, будував і чотири роки очолював  перше українське дипломатичне представництво в  Балтії. Його дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посланник України 2-го класу. Був він і помічником-консультантом народних депутатів України з питань міжнародного життя та євроатлантичного співробітництва. Був автором Закону про міжнародні договори України.
   Володимир Лазарович має  нагороди від організацій Товариства Дружби з Україною багатьох країн, нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради України, 5 медалями. А іще він пишається тим, що земляки в 2001 році обрали його Почесним громадянином Христинівського району.
      Вітаючи свого земляка з ювілеєм, зичимо йому здоров'я, наснаги, енергії, плідної праці. Чекаємо його нових книг, статей, есе.
      Розповідаючи користувачам бібліотек про талановитого нашого земляка, в Івангородській бібліотеці і в літературному музеї районної бібліотеки організували книжкові виставки, де зібрали  матеріал  про нього. Тут ми проводимо бесіди, літературні години, коментовані читання його творів. Байдужих серед слухачів немає. Це і є найвищою оцінкою його творчості.