Вірші з бійниці.

 22 січня 2025 поету Максиму Кривцову «Далі» мало б виповнитись 35 років, але йому назавжди залишиться 33…

Максим був учасником Революції гідності, АТО та, згодом, пішов добровольцем на фронт вже під час повномасштабного вторгнення, де став бійцем Сил спеціальних операцій.

Максим писав вірші ще з підліткового віку. Друкувався в збірках із творами інших авторів – “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?”.

2023 року видав авторську збірку поезій “Вірші з бійниці”, яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією української міжнародної неурядової організації, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів “ПЕН”.

Пісню за його віршами, під назвою "Жовтий скотч" виконав Юркеш для фільму "Наші котики" – пригодницької комедії про українських військових у 2014 році. Під час повномасштабного вторгнення Юркеш записав ще дві пісні на слова Кривцова – "Панівна висота" та "Він з ЗСУ, вона з ТРО".

Максим загинув 7 січня 2024 року разом зі своїм рудим котом, якому присвятив вірш.

Після смерті він залишив нам часточку свого безсмертя - вірші.

Цю збірку надруковано вже після смерті автора та подаровано нашій книгозбірні Сергій Кудяшоў . То ж тепер ви маєте змогу познайомитись з творчістю Максима Кривцова в наші бібліотеці.

Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг!

День соборності України – велике державне свято, яке відзначають щороку 22 січня. Це заборонене радянським режимом торжество проголошує територіальну єдність країни.

Ми не просто так відзначаємо 22 січня День соборності України. У цю дату 1919 року в Києві було підписано Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Документ проголошував створення єдиної української держави та об'єднання двох армій.

На жаль, мрія українців про власну вільну країну тоді не збулася. Невдовзі після підписання Акта українські землі знову роз'єдналися, і лише 1991 року наша батьківщина нарешті здобула незалежність. А з 1999 року почали офіційно відзначати День соборності України, який за радянських часів був заборонений.

Головний звичай Дня соборності – об'єднання людей у живий ланцюг. Уперше таким чином українці зібралися 1990 року на честь 71-річчя Акту злуки. Довжина ланцюга становила понад 770 км – від Івано-Франківська до Києва через Стрий, Львів, Рівне та Житомир. Понад 3 мільйони людей взяли участь в акції.

До Дня Соборності в стінах нашої книгозбірні представлена виставка – літопис «Соборна мати Україна - одна на всіх, як оберіг !» Під час повномасштабної війни, як ніколи важливо знати свою історію. Чекаємо на вас для ознайомлення з історичною літературою. 

«Стане славна мати-Україна, одна-єдина, неподільна...»

Протягом віків український народ творив, виборював, втрачав і знову здобував свою державність. Нас роками поневолювали, гнали на чужину, морили голодом. Важким і тернистим шляхом шла Україна до своєї свободи і незалежності. Скільки крові пролито нашими предками за рідний край, скільки поневолювачів зазіхали на наші землі...

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зібранні «Універсалі соборності» відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України...»

Акт Злуки став легендою і символом нашої держави, нашого майбутнього. За єдину і соборну Україну воюють і наші славні воїни ЗСУ. Вони не зраджують своїх предків, не зраджують їх мрії про цілісність українських земель, незалежність і соборність України.

Про такий важкий шлях України до соборності і єдності розповідає виставка-інсталяція «Україно, соборна державо, сонценосна колиско моя», організована в центральній бібліотеці. Цю виставку ми запропонували учасникам урочистого зібрання, яке проходило на Соборній площі. На ній зібрані книги, статті, історичні дослідження і документи. Матеріал книжкової виставки висвітлює події минулого і сучасності, розповідає про сьогоднішніх героїв, які прийняли від своїх прадідів любов до України. Ми віримо в них, в торжество ідеалів нашого народу, в нашу Перемогу. Про це говорила ведуча зібрання, директор центральної бібліотеки Раїса Шумовська. Бібліотекарі взяли участь в живому ланцюгу єдності – символі нашої віру в Перемогу.

Все буде Україна!

Кіборги – національний символ відваги

Земле моя, кров’ю предків полита.

Земле в садах – у вінках!

Скільки топтали ворожі копита

Лоно твоє у віках.

26 травня 2014 року відбувся перший бій між українськими військовиками та проросійськими збройними угрупуваннями за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту. Штурмові групи росіян були змушені відступити й зазнали важких людських втрат.

Після бою 26 травня бойовики кілька місяців не робили спроб штурму, проте восени 2014 року бойові дії поновилися у значно більшому масштабі у боях за Донецький аеропорт. 

Україна, 2014 рік. Українські військові вже 4 місяці утримують будівлю Донецького аеропорту ім. Прокоф'єва. Групі добровольців, що прибули на ротацію, належало відбивати атаки противника, що переважали числом. Тут зібралися люди різних соціальних верств, які розмовляють різними мовами, але мають спільну мету – за всяку ціну захистити свою країну і мирне життя своїх близьких. Утримуючи зруйновану будівлю аеропорту під своїм контролем протягом 242 днів, вони стали справжнім живим символом мужності й героїзму.

За мужність, відвагу і самопожертву їх назвали кіборгами. Весь світ віддає шану цим мужнім українцям.

В центральній бібліотеці організовано книжкову виставку «Кіборги на захисті Вітчизни», матеріали якої розповідають про мужність і героїзм українців, які боролись за Україну. Біля виставки була проведена патріотична година «День тих, хто вистояв, не вистояв бетон»

Серед запрошених і христинівчани – Євгеній Кулібаба і Віталій Паламарчук. Ми пам'ятаємо подвиг наших героїв. Для них найважливішою була і є Україна. Вони – справжні патріоти, мужні й відважні, сміливі й чесні. На них потрібно рівнятися всім, хто вважає себе патріотом своєї держави.

 

Онлайн безпека для підлітків.

 Діти із задоволенням користуються ґаджетами й інтернетом. Грають в онлайн-ігри, переглядають мультфільми, фільми, спілкуються через месенджери і ведуть свій блог. Однак вони мають розуміти: всесвітня павутина незважаючи на всі її переваги, приховує багато небезпек, а екран телефону, планшета або комп’ютера лише створює ілюзію захисту та безпеки. Про те, які віртуальні загрози чатують в інтернеті на дітей, і яких правил безпеки вони мають дотримуватися вели мову в бесіді «Онлайн безпека для підлітків».

 

Василь Симоненко – поетична легенда шістдесятництва

Василь Андрійович Симоненко – поет трагічної долі, чий бунтарський дух і любов до Батьківщини зробили його безсмертним, попри короткий життєвий шлях. Творчість, журналістська та громадська діяльність цього поета-шістдесятника поклали початок дисидентського руху в Україні й до сьогодні залишаються знаковими для українського народу. Його творчий шлях становить 10 років плідної праці, протягом яких було написано сотні творів. Ліна Костенко писала: "Людина нібито не літає... А крила має!".  Крила Василя Симоненка "з правди, чесноти і довір'я"  були жорстоко обрізані тодішньою владою у 28 років.

В центральній бібліотеці пройшов загальносистемний масовий захід - "Україно! Ти для мене диво!", під час якого учні 10-М класу Христинівського ліцею разом зі своїм класним керівником Л.М.Калиндрузь полинули в світ чудової поезії. Вечір пройшов рамках програми "єМістечко – простір для кожного!" за підтримки фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє".

Ведуча вечора, провідний бібліотекар читального залу розповіла про такий непростий творчий шлях митця, про його навчання, про любов до народу України, її історії, її героїв. Відеоперегляди, озвучені спогади, фотографії допомогли старшокласникам осягнути глибину таланту митця, який став нашим земляком. Ми пишаємося цим. Тому так хвилююче і звучали вірші поета, які читали юні христинівчани.

Василь Симоненко завжди вболівав за долю України. Він не стояв осторонь, спостерігаючи, як кати волелюбного нашого народу намагалися придушити вільні думки борців за правду. За визначенням сучасної літературної критики, Василь Симоненко увійшов в історію української літератури як визначна постать в боротьбі за незалежність і суверенітет України. Бо не втратять актуальності ніколи його слова: "Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!" І наша Україна, вільна, нескорена, горда і велична переможе своїх ворогів і житиме щасливо, в мирі й процвітанні, вшановуючи своїх Героїв, творців і співців.

І Василь Симоненко - серед них!

Він жив цілковито Україною, яку так щиро любив

         Багата на таланти українська земля, та чомусь так швидко забирає вона їх у свої вічні обійми... Лише 47 років топтав ряст Тарас Шевченко, стільки ж Бог відвів і Василю Стусові та Борису Грінченку, лише 42 роки прожила на цьому світі Леся Українка, і всього 28 весен кували зозулі полум'яному витязю молодої української поезії Василеві Симоненку. Доля виявилась до нього нещадною: поет помер на початку стрімкого злету свого дивовижно яскравого і непримиренно сміливого  творчого шляху. Метеором промайнув рідним небосхилом.

Василь Симоненко – це народна совість в українському красному письменстві. Його поезія – неоціненний скарб в українській літературі. Його слова лунали на Майдані, підіймають дух українських захисників... А скільки його поезій перетворилися на найніжніші українські пісні...

Поетові судився короткий життєвий шлях. Але він пройшов його з гідністю, залишивши прийдешнім поколінням вірші-заповіти, вірші-мрії, вірші-роздуми.

Щоб краще знати життєвий і творчий шлях поета, донести красу його творів до читачів свої книгозбірень, завідуючі бібліотечними філіями долучилися ще раз до цих безсмертних творів на засіданні клубу "Письменник і час", який діє в при методичному кабінеті центральної бібліотеки. Можна просто прочитати біографію митця, його твори. А можна ще й перегорнути сторінки його "Щоденника", вникнути в його висловлювання, дізнатись думку відомих українських письменників і критиків. І буде зрозумілим його подвиг патріота і поета, який ніс нам правду і своє серце.

В кожній сільській бібліотеці лунають вірші Поета і Патріота. Вони не залишають байдужими справжніх українців, бо вони до болю щирі. Тож читаймо їх, вивчаймо, розповідаймо нашим дітям і онукам, бо його устами промовляла правда...