Мова й писемність великої нації

        Мова - це душа  народу, його духовність  і  історія, його велич  і самобутність. Поки живе мова нашого народу,  ми  непереможні. Це про нашу мову  великий Козар сказав:
                            "Одна вона у нас така   -
                              Уся співуча і дзвінка,
                              Уся плакуча і гримуча,
                              Хоч без лаврового вінка".
     Українською мовою в світі розмовляють 45 млн людей. Звучить вона не лише в  Україні, а й у Білорусії, Молдові, Казахстані,  Канаді, США, Росії.
      Українську мову забороняли. Цар Петро 1 на початку 18 століття видав указ  про заборону нашої мови, в 60-80 рр. 19 століття сумнозвісний  Валуєвський циркуляр намагався вбити нашу мову, нашу душу, наш родовід.
      Але мова народу вижила, вистояла в боротьбі за своє існування і процвітання.
      Основоположником української мови вважається Іван Котляревський.  А скільки шедеврів українською мовою створили Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, Іван Франко і Леся Українка, Василь Симоненко  і Ліна Костенко.
      З 1997 року в Україні відзначається день української писемності  і мови. Припадає це свято на 9 листопада,  коли православна церква вшановує пам'ять  Преподобного  Нестора-літописця.

 

 

     Відмічаючи це свято, в бібліотеках нашої системи пройшли  години спілкування, брейн-ринги,  лінгвіністичні ігри ,  усні журнали, мовні мандрівки,  конкурси знавців рідної мови. Ці масові заходи показали, що  наші земляки люблять і знають  рідну мову, його історію, його фольклор.      

     

Революція Гідності: і останній їх погляд - це небо крізь віко щитів...

Болить душа...

Твоя мені душа...

Візьми мою, бери і - повернися!

Воскресни з слів сльозливого вірша,

Воскресни і навіки усміхнися!

Не чуєш слів...

Я знаю, не в вагу...

І щоб тобі уже не говорилось,

Ідеш спочити...

Нам залиш журбу,

Щоб ми по-новому тепер

Учились жити...

      21 листопада 2013 року... Вони молоді, розумні, запальні і ще справжні патріоти своєї держави України. Всі вийшли на Майдан заради кращого майбутнього: жити в європейській, вільні, демократичні країні. Так  було і 30 листопада. Юні романтики гордо тримали в руках українські прапори і співали Гімн... За це отримали жахливе приниження, побиття, каліцтва. Так розпочалася зима, що назавжди змінила всіх нас.

     Подіі на Майдані перетворилися на  справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей. 

       За нашу з вами свободу і оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них - молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити. Загиблих оплакували і відспівували на багатостраждальному Майдані. Кілька днів через море людських рук пропливали печальні домовини із загиблими. Україна ховала своїх доньок і синів. Серця стиснула нелюдська туга, біль, душа розривалася від горя і печалі. Улюблена  пісня загиблого
 Михайла Жизневського " Пливе кача..." полетіла в небеса до Бога разом із душами загиблих за волю, свободу, суверенність, щасливе  майбутнє. Ми тоді ще не знали, що це ще не останні убієнні душі. Україна стогнатиме від болю втрат в Криму, на півдні та сході. Не знали про анексію Криму Росією. Пізніше стане зрозуміло, що колишній "старший брат", як злодій залізе в нашу державу. Але це все розпочнеться 1 березня 2014 року. А поки страшно боліла душа...
     Сьогодні ми збираємось для того, щоб  пом'янути Небесну сотню та вшанувати Героїв Майдану. В бібліотеці на годину-пам'яті "Небесну сотню, Господи, прийми" зібралися бібліотекарі, читачі бібліотеки. Діти читали вірші з сумом і в скорботі,  з великою вдячністю згадували Героїв світлої пам'яті   Небесної Сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.

Не плач і не ридай родино,

Хоч біль ніколи не пройде.

Пишайся, ненько Україно, -

Найкраща Сотня в небо йде.

Борись, Вкраїно, за свободу,
Бо кров і сльози пролились.

І пам'ятай своїх героїв,

Їх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий

     В серцях вкраїнських громадян.
Не      панувати злу в країні!

Хоч стогне вся земля від ран...

     В бібілотеці для дітей було проведено поетичний альбом " Вони підняли прапор Революції Гідності", із страшокласниками  проведено годину мужності " На цвинтарі розстріляних ілюзій, уже немає місця для могил..." .  Із щемом в душі і сльозами на очах всі слухали і дивилися відео тих днів і пісні, які створив Майдан: "Не спи, моя рідна земля", "Небесну Сотню, Господи, прийми", "Мамо, не плач", "А я живий...", "Молитва за Україну". На пісню "Пливе кача по тисині" діти зробили свою презентацію "Я - українець". Цією презентацією вони показали свою віру в тих людей, які йшли на смерть, і що наша Україна буде достойною країною, і вона є найкращою на цілій землі. Дивлячись в очі цих дітей, можна з упевненістю сказати, що гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для  переосмислення глибокої суті людського буття.

     Боже, Україну бережи! Дай нам миру, здоров'я, сил  прожити життя за всіх тих, хто віддав своє заради кращого майбутнього. Дай нам терпимості, але і дай непримиренності до зла і небайдужості до ближнього. Розбуди тих, хто й досі спить, хто одурманений  брехнею російської пропаганди і чекає "манни небесної"  від лжемесії. Бо коли Іуда за тридцять срібників продав Христа, то отримав страшну кару. Все починається з кожного з нас, із кожного з нас все продовжиться. Щоб лишитися своїми та вільними у рідній суверенній Україні, яка у нас - одна на всіх - священна і свята.

                                               

Христинівка - місто залізничників

Доля і історія розпорядились так, що наше місто стало залізничним  вузлом. Такого далекого 1890 року  тут почали  будувати залізничні колії, службові приміщення.   125 років тому тишу  околиць  розірвали  паровозні гудки,  почало функціонувати  паровозне депо.  Наше повітове містечко  почало швидко рости і розвиватись. Багато вчорашніх селян, залишивши  звичну працю біля землі, пішли працювати на залізницю. За ці роки утворились цілі сімейні династії  працівників сталевих магістралей, які з гордістю несуть естафету  цього гордого звання  з покоління в покоління.  Свято залізничника завжди відзначається в нашому місці  урочисто, адже стосується багатьох сімей. В цьому ж році воно особливе, ювілейне: Одеська  залізниця відзначає 150 рік народження, а залізничники  станції Христинівка  запалили на своєму ювілейному  тортові 125 свічок.
     Напередодні урочистих зборів, приурочених цій даті, у фойє районного будинку культури
працівники районної бібліотеки розгорнули  виставку-інсталяцію "Станція призначення - Христинівка". На цій виставці були представлені книги, журнали, світлини не тільки  минулих років, а й століть.  Причому фотографії були розміщені на макетах паровоза, вагонів, залізничного семафора.  Матеріали виставки зацікавили  керівників міста, району, Одеської залізниці, кореспондента газети "Магістраль", працівників  організацій Христинівського  залізничного вузла, ветеранів-залізничників та їх сімей. Хтось впізнав на старих фото себе, своїх колег чи членів родини, хтось пропонував   принести в бібліотеку старі фотографії із сімейного архіву, щоб поповнити ними  інфотеки, які зберігаються у нашому фонді.
      Особливі почуття викликали в присутніх  перегляд арт-бука "АТО. Герої. Христинівський район"  та біобібліграфічної довідки "Небесна варта Христинівської землі" (Герої неоголошеної війни на  сході України). Їх  підготували провідний  бібліограф ЦРБ Сухецька Н.І. та бібліотекар районної  бібліотеки для дітей Зайцева О.Ю..І Серед тих христинівчан, які  віддали своє життя за цілісність  нашої держави - залізничники С.І.Попик, В.Ю. Олійник. А у Д.В.Георгієва, Б.І.Каравайського  багато родичів, які працювали або працюють і зараз на залізниці.
   Наша виставка-інсталяція не залишила нікого байдужим і це - головне для тих, хто її підготував.

 

Кінозал "Подорож до країни Мультляндії"

      Маленькі  хлопчики  та  дівчатка  дитсадка  № 2  завітали до нашої бібліотеки, щоб, майже з порогу, поринути в анімаційні простори "країни Мультляндії". Наш кінозал "Подорож до країни Мультляндії" продемонстрував діткам багато цікавих і пізнавальних мультиплікаційних стрічок: про тварин, добро, гарні манери, правила безпеки на дорозі та поводження з електроприладами. Персонажі  мультфільмів розповіли діткам, чому не можна ображати друзів і навіщо потрібно допомагати мамі. Окрім перегляду мультфільмів дітки  відгадували загадки, за які отримували заохочувальні призи, взяли участь у вікторині, розважалися у рухливих іграх, розглядали книги та журнали, ті, які сподобались брали додому почитати. «Подорож до країни Мультляндії» була цікавою і водночас пізнавальною.