Подивіться - по дорозі торохтить зима на возі.

 Чарівні історії, що століттями вчать вірити у відсутність безвихідних ситуацій: закляття навіть найлихішої феї можна пом'якшити, сміливість та наполегливість проведе через найглухіші хащі, а справжне кохання переможе злі чари. Мандруйте разом з героями чарівних історій зимовими вечорами. Приходьте до бібліотеки. Книги чекають на вас.

"Щедрий вівторок" у бібліотеці

Останні тижні і дні кінця року наповнені святами і подіями. Це ще і  #ЩедрийВівторок - міжнародний благодійний рух, який є частиною #GivingTuesday. День, який надихає мільйони людей робити добрі справи та популяризує культуру благодійності.

У кожного з нас є можливість долучатися до добрих справ. Можна поділитись часом, своїм умінням чи талантом, грошима чи інформацією. «Щедрий Вівторок» об’єднав усю країну навколо добрих справ. Усі охочі могли підтримати ініціативу, долучитись волонтерською чи фінансовою підтримкою та розповісти про свої добрі справи у соціальних мережах. А Всеукраїнська акція дарування книг #ЩВБібліотеки, зініційована ВГО Українська бібліотечна асоціація, об’єднала бібліотеки зі всієї України в різних її куточках. В цей день бібліотеки отримали книги від авторів, видавців та своїх читачів.

Христинівська центральна бібліотека теж має своїх шанувальників, які і самі читають книги, і охоче дарують їх нашій книгозбірні. Нинішні книги - задоволення не з дешевих. Але справжніх книголюбів це не зупиняє. Хтось купує їх через Інтернет-магазини, багато христинівчан є членами «Клубу Сімейного Дозвілля», комусь привозять знайомі з великих міст, де функціонують книжкові магазини. Книги придбані, прочитані, обговорені. Є люди, які збирають домашню бібліотеку, а комусь не шкода віддати гарні книги в центральну книгозбірню, чи її філії, які є в багатьох селах нашої громади. Таких людей у нас, на щастя, є багато. Дарують не тільки нові книги сучасних авторів.  Незмінним попитом користується українська і зарубіжна класика, дитячі казки, довідники, книги письменників-земляків, детективи, поезія, історичні, любовні романи і повісті. Все не перелічити, адже скільки людей, стільки і вподобань. 

Христинівська центральна бібліотека теж має своїх шанувальників, які і самі читають, і охоче дарують книги нашій книгозбірні.

Ми вдячні тим христинівчанам, які подарували книги в бібліотеку, щоб і інші змогли поринути у світ книги і мудрості, знань і інформації: Савченку Івану Павловичу, Собовій Ользі Павлівні, Тимошенку Олександру Леонідовичу, Губченку Олександру, Березовській Ніні Леонідівні, Проценко Олені Василівні, Лісовенко Наталії Григорівні, Коцюбинській Ніні Михайлівні, Мучинській Людмилі Петрівні, Сухецькій Любові Павлівні,  Фесьяновій Світлані Анатоліївні та іншим. Не оминули своєю увагою нас і письменники Борис Пономаренко і Богдан Кушнір, які свої книги подарували центральній бібліотеці та бібліотекам-філіям сіл Івангород і Кузьмина Гребля. Всі ці книги читають, вони дарують людям настрій, знання, допомагають знати правду про сподії сьогодення і минувшини.

 Нинішні книги - задоволення не з дешевих. Але справжніх книголюбів це не зупиняє. Хтось купує їх через Інтернет-магазини, багато христинівчан є членами «Клубу Сімейного Дозвілля», комусь привозять знайомі з великих міст, де функціонують книжкові магазини. Книги придбані, прочитані, обговорені. Є люди, які збирають домашню бібліотеку, а комусь не шкода віддати гарні книги в центральну книгозбірню, чи її філії, які є в багатьох селах нашої громади. Таких людей у нас, на щастя, є багато. Дарують не тільки нові книги сучасних авторів. Незмінним попитом користується українська і зарубіжна класика, дитячі казки, довідники, книги письменників-земляків, детективи, поезія, історичні, любовні романи і повісті. Все не перелічити, адже скільки людей, стільки і вподобань.  Тож бажаємо всім всіляких гараздів у житті і гарних книг.

Магія української хустки

        З давніх давен  хустка для українців була символом  жіночності, вірності,  кохання та  оберегом.  Хустка - це життя, вона пам'ять роду, його святиня і берегиня. 

      Українська хустка приваблює жіноцтво усього світу. Візерунків, кольорів та способів в’язання національного головного убору є безліч, у кожного регіону свої традиції. У скрині кожної ґаздині здавна були хустки на всяку потребу. Хустина — до церкви, на свято,  на будень,  на весілля доньки, для сватання, на скорботу за померлими… Досліджуючи національну хустку, можна дослідити українську історію.

      Тож, недарма торік в Україні з’явилося ще одне свято - День української хустки, яке відзначають 7 грудня. Воно одразу полюбилося жіноцтву, бо воно  яскраве і колоритне. Бо, де жінка - там і хустка. 

       Українська нація має звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками, тому прекрасна своєю духовністю. Українці, відчуваючи природу, черпали здоров’я, силу і красу з її лона, а творчі сили направляли на зміцнення роду. Українські традиції, свята, обряди, фольклор - це те, що  ми  збережемо і передамо своїм нащадкам - багату та оригінальну культуру, надбану численними поколіннями.

      Барвисту хустину пов'язали у день української хустки і працівники нашої бібліотеки. А іще познайомили користувачів з книгами, які розповідають про хустку, її символіку, значення в обрядах  і житті. В скількох художніх творах звучить розповідь,  а то і ода хустці - біленькій, простенькій, вишитій, гаптованій, терновій, з тороками...

      Хай гарна хустина прикрашає наших дівчат і жінок не лише 7 грудня. Нехай додає їм вроди і краси протягом року та на довгі і щасливі літа.

Берегине моя, Українська Хустко!

 Берегине моя, Українська Хустко!

7 грудня в Україні відзначається Всесвітній день української хустки.

Наша рідна Україна – це край, де почалося наше життя, тут жили наші прадіди, тут корінь українського народу, який сягає в глибину століть. Ми українці, а значить маємо знати свою історію, розвивати культуру, традиції любити свій народ, а це значить шанувати мамину пісню, що вчила добра, ласки, пам’ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти як найціннішу реліквію. Здавна зберігає наш народ пам’ять про хустку як про давній символ. Хустка – перша ознака одягу жінки – була широко розповсюджена по всій Україні і відіграє велику роль для української дівчини, жінки.

Це свято покликане об'єднати жінок різних професій, віку та національностей для збереження українських традицій.

Місцеве самоврядування - це народовладдя

Це свято нашої громади, громади кожного села, селища та міста, кожного їх мешканця. Майбутнє нашої держави неможливе без розвитку місцевого самоврядування. Адже місцеве самоврядування – це вибір вільних громадян, які довіряють обраним ними представникам, і наділяють їх владними повноваженнями.

Про це розповідають матеріали книжкової виставки у центральній бібліотеці.

6 грудня - День Збройних сил України

 

Сьогодні  День Збройних сил України ми зустрічаємо   в особливих умовах, а тисячі офіцерів і солдатів, серед яких і наші земляки  героїчно захищають свою Батьківщину зі зброєю в руках на Сході країни. На жаль, серед наших земляків є й ті, хто загинув у боротьбі з ворогом, - пам'ять про них назавжди залишиться серцях жителів нашого району.

Саме у цей складний час для нашої країни ми усвідомили, що сильна держава починається із сильної армії.  За цей короткий період ми змогли збудувати нову Українську армію. Національну. Патріотичну. Відважну. Ми пишаємось  нашими вояками. Про них, сильних, мужніх розповідає книжкова виставка в центральній бібліотеці

Вклоняючись подвигу Ігоря Валюка

6 грудня для родичів Ігоря Валюка – сумна дата. В цей день загинув син Галини Сергіївни Тарноруцької. Не стало в мами єдиної дитини, поселилися навіки в її серці туга, біль, горе. Він був добрим сином, надійним товаришем, хорошим другом, турботливим онуком, зразковим військовослужбовцем. Він був...

В свої дев’ятнадцять він встиг здійснити подвиг, який навіки вніс його ім’я в ранг героїв. Добрий, скромний, допитливий - таким його пам’ятають вчителі; доброзичливий, товариський, подільчивий - таким він був для друзів; начитаний, ерудований, з власною думкою про прочитане - це спомини бібліотекарів, адже він любив читати, часто відвідував книгозбірню, де працювала мамина сестра Качан Зінаїда Сергіївна. Він мріяв про море, подорожі, відкриття. Хотів побувати в різних країнах, відвідати найцікавіші куточки, але в першу чергу хотів вклонитися могилі дідуся, капітана Тарноруцького Сергія Мефодійовича, який загинув у Синявинських болотах під Ленінградом. Було так багато мрій і задумів... Здійснив же він їх  до болю мало. 

В той фатальний вечір сталася трагедія – буксир, що підіймав багатотонну дизельну електростанцію, не вписався в поворот, лопнула зчіпка і станція поповзла донизу. Ігор стояв на посту, він кинувся напереріз станції, ухопився за сталеве дишло і з усієї сили штовхнув його вбік. Станція змінила рух, адже вона котилася на склад боєприпасів. Ті секунди, той поштовх христинівського юнака врятували склад, ба більше – містечко півострова Рибачий. Але це коштувало життя герою.

Пізніше спеціалісти, детально вивчаючи ситуацію, дійшли висновку, що дії Ігоря були єдино правильними в тій ситуації. На похорон відважного моряка приїхали його однополчани і командир, щоб віддати останні почесті товаришу, якому завдячували життям. Командир частини, в якій служив Ігор, схиляючи голову сказав: «Ваш парень спас наш город!». Цим своїм вчинком, який є дійсно геройським, і ввійшов Ігор Валюк в історію півострова Рибачого та міста Христинівки.

В центральній бібліотеці зібрані матеріали про відважного земляка: фотографії, спогади, статті з періодичних видань, вірші іта есе христинівчан про Ігоря - сина, друга, однокласника, товариша, справжнього патріота.