Книга про серце, розбите коханням...

Вічній темі кохання присвячено так багато пісень, легенд, книг!

В центральній бібліотеці нещодавно з’явився ще один любовний роман «Сім щасливих днів» Розі Волш. Героїня твору Сара переживає розлучення, спонтанне знайомство, яке в її душі проростає щирим коханням. Дивовижний тиждень, проведений разом, обіцянки та плани про спільне майбутнє... Едді їде, обіцяє зателефонувати з аеропорту. Проходить день, другий, третій, але дзвінка немає. Кинув, захворів, загинув – Сара перебрала всі варіанти. Друзі радять забути, але ж кохання не можна видалити з серця, як номер з телефону. І Сара хоче дізнатись правду. Але є речі, про які ліпше не знати, особливо про тих, кого любимо. Прочитайте цю захоплюючу книгу, пройдіть разом з героями тернистою життєвою дорогою...

14 лютого День Святого Валентина.

 14 лютого за сталою традицією відзначають День Святого Валентина або, як звикли називати його в народі, День всіх закоханих. Це свято одразу було поширене в католицизмі, проте згодом перкочувало й гарно прижилось в Україні.

Історія цього дня оповита безліччю легенд. Одна із найпопулярніших з них розповідає, що у 269 році римський імператор Клавдій II готувався до завоювання світу, але його армії не вистачало воїнів. Причиною цього він вважав сімейне життя, яке нібито відволікає солдатів від армії. На думку імператора, одружений легіонер набагато більше думає про те, як прогодувати власну родину, ніж про славу імперії. Тому Клавдій II видав наказ, згідно з яким солдатам заборонялося одружуватися впродовж усієї військової служби.

Попри наказ імператора, солдати продовжували одружуватися, а допомагав їм у цьому молодий священик Валентин. Дізнавшись про це, імператор розлютився й прирік його на страту. Очікуючи виконання вироку, Валентин закохався у сліпу дочку тюремника. Маючи певні медичні знання, він вилікував сліпоту дівчини. А перед стратою надіслав коханій прощального листа, якого підписав "Від твого Валентина".

Історія Святого Валентина нагадує нам про те, що любов це не лише солодкі поцілунки та приємні моменти щастя, це, також, самопожертва та вірність тому, кого колись обрало серце. А історії про кохання вже чекають на вас біля книжкової виставки присвяченій цьому прекрасному дню. Обирайте свою «амурну» книгу та читайте разом з тими, кого любите.

Парасолька скрізь та всюди.

 Чи є людина, яка не має цього потрібного і красивого аксесуара - парасольки ? Парасолька від дощу, від сонця, для коктейлю, кафе, пляжу; кольорова, райдужна, прозора, ажурна… Парасольки скрізь та всюди, різноманітні за кольором та матеріалами!

Тож не дивно, що один день року присвячений саме їм. 10 лютого весь світ відзначає міжнародний День парасольки! Найдавнішою парасолькою вважається, знайдена в стародавньому Китаї прародичка відомої нам парасолі. Створення її датується 21 ст. нашої ери. Вона була виготовлена з пір‘я, пальмового листя, бамбука та мала слугувати захистом від сонця.

Парасолька в давнину була атрибутом розкоші. Першими власниками таких речей ставали правителі та знать. Прототипи парасольок важили не менше трьох кілограмів. Часто такі навіси прикріплювали до трона.

Книга вчить, як на світі жить.

 "Книга вчить, як на світі жить " - саме під таким гаслом пройшов бібліотечний урок для читачів 2-А класу школи 1. Читачі дізналися про те, як твориться книга, а також пригадали правила поводження з книгою та майстерно " лікували " зіпсовану книгу. Серед діток було чимало наших постійних читачів, які дуже люблять читати. Вони могли продемонструвати свої читацькі вміння. Читачі подорожували сторінками улюблених книг, розповідали про книги, які найбільше вподобали, ділилися з друзями найцікавішими моментами. Тож всі отримали позитивні емоції.

Хранитель дому - домовий

  

   Українська міфологія має дуже багато істот, і дуже важко визначити, хто з них існує насправді, а хто дійсно - міф. Серед  них і домовий, розповіді про якого ми чуємо з дитинства. Маленький, але наділений надприродною силою, мудрістю, чесністю, він допомагав родинам, де панували мир, спокій  і любов. Домовика намагались задобрити,  смачно пригостити, зробити подарунок. Щоб не бешкетував, не ховав речі, не куйовдив волосся, а допомагав в усіх добрих справах.

  В календарі є його день - 10 лютого. Саме про домового, хатнього божества, що живе в хаті та піклується про неї та її жителів, або навпаки - шкодить їм йшла розповідь під час години української  міфології "Охоронець і помічник".

 Наші пращури вірили, що він живе в кожній хаті. Старенький, сивий, по самі очі заріс бородою - таким його вони уявляли. Вважали, що він може переміщуватись по оселі, але горе тому дому, який покине домовий. Були спеціальні ритуали забирання домового, якщо сім'я переїжджала в нову хату. Де правда, де домисли, важко зрозуміти, але багато людей доводять, що вони, хоч домового і не бачили, але його присутність відчули.

Останнім часом, з друку вийшли книги, присвячені цьому незвичайному створінню. Перегорнути сторінки цих книг, познайомитись з матеріалами в Інтернеті, а при бажанні подивитись мультфільми про домового.  Як би там не було, але хай нам в житті допомагають добрі сили.

 

Світлина 1956 року

У кожного з нас є старі фотографії. В когось це цілі альбоми, впорядковані в хронологічному порядку. Старі фото нагадують нам про минулі події, забуті відчуття, про людей, з якими нас звела доля.

Бібліотеки, збираючи краєзнавчий матеріал, теж знаходять старі фотографії. Часто ці фото не підписані, тому важко встановити і дату, і події, і людей, які там зображені. На цьому фото є підпис «Педагогічний колектив Чайківської школи. 25 травня 1956 року». А от імена вчителів ми б хотіли встановити. Просимо відгукнутись дітей, онуків, друзів, вчителів, які нам посміхаються чи дивляться серйозно з цієї світлини. Таке фото, напевно, є і у сімейних альбомах тих, хто вчителював в ті роки в Чайківській школі. Не може бути, щоб фото зробили в одному екземплярі.

Будемо вдячні всім, хто відгукнеться.

Даруймо книги з любов’ю

       

Не «валентинками» єдиними до нас іде 14 лютого. Адже це не тільки свято закоханих. Це ще і Міжнародний день дарування книг. Він об’єднує тих, хто любить читати, хто цінує книгу і ті відчуття і знання, які несуть нам друковані сторінки. Цього дня дарують книги друзям, рідним, віддають їх бібліотекам, школам, лікарням, дитячим будинкам, інтернатам.

Започаткувала його в 2012 році засновниця сайту дитячої книги американка Еммі Бродмур. Один з її трьох синів здивувався, чому в календарі немає свята, призначеного для дарування книжок один одному. Ця дитяча цікавість породила ініціативу, яку підтримали друзі цієї сім’ї, знайомі, колеги, однодумці із соціальних мереж. І дуже швидко ця добра справа прижилась у світі. В Україні її теж гаряче підтримали.

Христинівщина – читаюча громада. Книги нині коштують недешево, але справжніх книголюбів це не зупиняє. Багато наших земляків є членами «Клубу Сімейного Дозвілля», хтось купує книги через Інтернет-магазини, комусь привозять діти і знайомі з міст, де функціонують книжкові магазини, а багато хто вирішив витратити «ковідну» тисячу саме на книжкову продукцію. Доля цих книг різна – хтось збирає домашню бібліотеку, а хтось, почитавши книги, пускає їх у вільне плавання. Дуже багато наших земляків, прочитавши новий роман, чи збірник оповідань, віддають свої книги в бібліотеки; хтось приносить одну-дві книги, хтось несе не один пакет. В бібліотеки ходять люди з різноманітними запитами і уподобаннями. Серед них є любителі і історичних книг, і фантастичних творів, і любовних романів, і віршів. Кожен шукає свою «родзинку» для читання. Попитом користуються не тільки нові видання, а й класика, довідники, поезія, белетристика, духовна література.

Від імені читачів дякуємо христинівчанам, які діляться книгами з бібліотекою, а отже з іншими любителями книг і читання. Ці люди просто подарували книги в бібліотеку, щоб і інші змогли поринути у світ книги і мудрості, знань і інформації: Савченко Іван Павлович , Собова Ольга Павлівна, Тимошенко Олександр Леонідович, Губченко Олександр, Березовська Ніна Леонідівна, Проценко Олена Василівна, Лісовенко Наталія Григорівна, Коцюбинська Ніна Михайлівна, Мучинська Людмила Петрівна, Сухецька Любов Павлівна, Фесянова Світлана Анатоліївна та багато інших.

Не оминули своєю увагою нас і письменники Борис Пономаренко і Богдан Кушнір, які свої книги подарували центральній бібліотеці та бібліотекам-філіям сіл Івангород і Кузьмина Гребля. Всі ці книги читають, вони дарують людям настрій, допомагають знати правду проподії сьогодення і минувшини.

Всім тим, хто любить читати, хто дарує книги, хто розуміє їх цінність бажаємо здоров’я, сили, енергії, творчих злетів, гарних книг, щирих друзів. І не тільки 14 лютого.