Ще на лугах за рікою трави срібляться,
зеленіють світло. На галявинах, узліссях ще спостерігається барвисте квітування
різнотрав’я. Барви вересня спокійні, неповторні. Усе довкола стишується. Летять у вирій лелеки, журавлі,
інші птахи. Услід за мною й березою починає жовтіти горобина. Ліс пахне хвоєю,
грибами, листям. А в полях, на городах копають картоплю…
Картоплю у нас
називають “другим хлібом”. І це цілком справедливо. Зараз нам навіть важко
уявити собі стіл без страв з картоплі. Треба багато часу, щоб перелічити, що
можна приготувати з картоплі. Картопля ніколи не приїдається, кажуть в народі.
Вона на кожен день, без неї важко уявити сучасну кухню. А чи завжди було так?
Шлях до масового поширення картоплі на нашому континенті був довгий і нелегкий…
Багато вчених вважають батьківщиною картоплі острів Чілоє у Південній Америці.
Там і зараз є місця, де зустрічається дика картопля.
В Європу “
земляні яблука” привезли мореплавці після відкриття американського континенту.
Вперше ця незвичайна для європейців рослина з’явилася в Іспанії.
Ось яка
придибенція трапилася з англійським адміралом Френсісом Дрейком. Тривалий час
він провів у мандрах. У 1586 році адмірал повернувся додому і привіз незвичайні
земляні плоди. Віддавши їх своєму садівникові, він наказав висадити плоди у
найкращий грунт.
Турботливо доглядав посіви садівник. Стебла
пішли в ріст, невдовзі з’явилися квіточки, а потім і плоди – зелені ягідки.
Покуштував їх садівник, а вони гіркі, несмачні. “Що то за плід?” Пропала моя
праця”, - пожалівся він адміралові. Розсердився адмірал, наказав вирвати
рослини. Їх почали висмикувати з корінням. І сталося диво. Під кожним кущем
виявилися точно такі плоди, як привіз адмірал. Плоди відварили. Вони виявилися
смачними. Відтоді садівник не тільки сам вирощував картоплю ( а це була саме
вона), а й радив це робити іншим людям.
Картоплю
описували в художніх творах письменники, поети. Ліна
Костенко в поезії “Люблю чернігівську дорогу написала: “ Під осінь у кожному
селі немов димки димлять жертовні – копають люди картоплі.”
У Т.Г.
Шевченка читаємо: “ А чиєю кров’ю тая земля напоєна, що картоплю родить?” “А на
Січі мудрий німець картопельку садить.”
Г.Тютюнник в оповіданні “Печена картопля”
розповідає про душевні настрої молодих людей, про розвиток ще прихованих
почуттів.
Михайло
Коцюбинський в оповіданні “ П”ятизолотник” малює таку картину: “ А йди вечеряти
старий! – перепинила Хима гіркі Хомині думи і поставила на припічок з гарячою бараболею в лушпиннях.
Біла пара хмарою звилась над горщиком, а старі, присунувшись близенько до
нього, руками вихоплювали гарячу бараболю і, мочаючи в сіль, їли…”
Ну і
звичайно, кому ж як не бібліотекарям організувати виставку КАРТОПЛІ, яку з
нагоди відзначення 22-ї річниці Дня Незалежності Країни презентували працівники Христинівської центральної районної
бібліотеки на головній площі міста в імпровізованій «Світлиці». Звичайно,
перехопивши літературний подих-захоплення
письменників «земляними яблуками» , наші господині-бібліотекарі вирішили
здивувати та нагадати, які смачні
та вишукані страви можна приготувати з
цього доступного по ціні овоча. А
глядачі виставки достойно оцінили всі кулінарні картопляні шедеври
та по-праву нагородили грамотою « ЗА ОРИГІНАЛЬНІСТЬ».
Немає коментарів:
Дописати коментар