Подвигу захисників Донецького аеропорту вклоняючись...

 Оборона Донецького аеропорту ввійшла в історію  України як символ мужності, стійкості, героїзму, вірності Україні. Подвигу тим, кого назвали "кіборгами" присвячена книжкова виставка в нашій бібліотеці. Біля неї пройшла презентація  книги "АД: 242 дні мужності".  В ній розповідь про хритинівчан Віталія Паламарчука і Євгенія Кулібабу. 

 Ми пишаємось вами, наші мужні захисники.

Погляд в минуле: літні кінотеатри нашого міста

 Христинівка від А до Я

Нещодавно в бібліотеці провели опитування старшокласників, що вони знають про літні кінотеатри  Христинівки. Хтось сказав, що чули про них від родичів старшого покоління, а переважна більшість зізналась, що не знають про таке.

А літні кінотеатри були, і вони мали велику популярність серед глядачів. Перегляд кінофільму після робочого дня, просто неба, коли, здається і зорі підглядають за подіями на екрані, було приємним відпочинком. Літні кінотеатри приваблювали людей старшого покоління тим, що сеанси розпочинались тоді, коли вже всі справи вдома були зроблені, а закоханих – саме вечірніми сутінками.

В нашому місті в різні часи діяло чотири таких кінотеатри. Театр – це дуже помпезно сказано. Цегляна будівля без даху, з кінобудкою і сценою, на якій натягнено екран, у два ряди дерев'яні лави, між яким виглядала трава – це і був він, кінотеатр. Про найстаріший кінотеатр розповіла нам Юлія Іванівна Коваль, яка в кінці 40-х, на початку 50-х років ходила туди ще зі своїм майбутнім чоловіком Василем Денисовичем. Він знаходився у Свято-Миколаївському парку. Вхід був із парку, сцена з екраном межувала з алейкою по вулиці Шевченка.

Коли відкрили залізничний клуб, то розпочала свою роботу і літня кінозала, вона розміщувалась між самим клубом і двоповерховим житловим будинком поряд.

А найбільше відвідувачів, напевно, прийняв літній кінотеатр, який збудували після того, коли в травні 1960 року почав діяти районний будинок культури. Багато христинівчан його пам'ятають. Зараз на тому місці тенісний корт і поле для мініфутболу. Він був досить великим, міг вмістити сотню людей. Діяли такі центри перегляду фільмів з травня по вересень. Афішу з назвою фільму вивішували напередодні, Двоє дверей приймали й випускали відвідувачів. Каса і кінобудка були з дахом, щоб не зіпсувалась апаратура. Ця прибудова розміщена була ближче до вулиці Шевченка. В той час там росли досить високі дерева, на які всюдисущі хлопчаки залазили, щоб подивитись кінофільм. Тут лавки були зі спинками, пофарбовані темно-червоною фарбою. Квитки продавались по одній ціні - 20 копійок. Місця на квитках не вказувались. Сідали, хто де хотів... Скільки там назначали побачень дідусі й бабусі нинішніх молодих жителів Христинівки.

Напевно, найдовше функціонував такий кінотеатр біля водонапірної вежі в північній частині міста. Зараз там бар «Греція», а років 30-40 тому туди приходили христинівчани, щоб подивитися кінофільм. Особливо тоді модні були індійські кінодрами. Нерідко жіночки плакали, співчуваючи героям фільмів Радж Капура. Були там і інші фільми. Молодь по кілька разів дивились «Фантомаса»... Фільми привозили з Уманського кінопрокату, демонстрували спочатку в кінотеатрі «Ювілейному», а потім везли в літню кіноустанову.

Життя йде, багато чого відходить у минуле. Відійшли в минуле і літні кінотеатри в нашому місті. Іноді люди згадують: «А пам'ятаєш літній кінотеатр?» Адже там хтось познайомився зі своєю половинкою, хтось після сеансу освідчився в коханні, а хтось запам'ятав хороший фільм.

То ж хай живуть спогади, які гріють серця людей.

Вшановуючи героїв нашої громади

       В «Пантеоні пам'яті», який створений в центральній бібліотеці, зібрані світлини, спогади, документи, книги про Героїв російсько-української війни. З фотографій дивляться наші земляки, які віддали своє життя за Україну, за її незалежність, за нас з вами.

Вшанувати їх пам'ять прийшли учні 5-в класу ОЗО «Христинівський ліцей» з класним керівником М.А. Нагайчук-Замковою. Хвилиною мовчання вони вшанували земляків, які стали ангелами-охоронцями рідної землі.

Провідний бібліотекар Світлана Кулеша розповіла про створення музею, про символи пам'яті: червоні маки, білі журавлі, чорну хустину і жовті соняшники...

Ми з сумом вшановуємо наших Героїв уже одинадцятий рік, починаючи з АТО. І в тій антитерористичній операції христинівчани проявили себе мужніми воїнами, десять з них, на жаль, загинули. А коли у 2022 році рф розпочала повномасштабне вторгнення, і жителі нашої громади стали на захист України. За цей період христинівчани  провели в останню путь дуже багато хоробрих захисників. Ми завмирали в скорботі в «живих коридорах», несли живі квіти на їх могили... Цей біль живе в кожному з нас. А в наших серцях - вдячність їм за подвиг і жертовність.

Кожен із загиблих Героїв – чийсь син, брат, батько... Майя Анатоліївна поділилась спогадами про випускників цієї школи, братів Кравченків, Віктора і Костянтина, які добровольцями пішли на фронт. Вони були дуже дружними, разом росли, займались спортом, разом стали на захист України. Вони й загинули в один день і поховані поряд.

В цьому класі навчаються і діти-переселенці, одна з них Мирослава Крилова, яка в разом з батьками приїхала з Луганська, розповіла про те, що вони пережили.

Діти уважно слухали розповіді, переглядали експонати музею. Тихі та зосереджені, юні христинівчани, які стали дітьми війни, серйозні не по роках. Віримо в нашу Перемогу, в те, що українські діти житимуть в мирній державі. І вони ніколи не забудуть Героїв, які віддали своє життя  за мирне майбутнє нашої держави.

Захід відбувся в рамках програми  «Містечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (TLZ)The profect is supported by the TVZ Foundation.

Учні цієї школи відвідують наш музей. Ми вдячні за співпрацю Любові Миколаївні Калиндрузь. Своїх вихованців на патріотичні години приводили класні керівники Кравченко Марія Володимирівна та Пасічна Ірина Аркадіївна. Сподіваємося, що юні жителі нашого міста і далі приходитимуть в наш музей, щоб вшанувати наших Героїв.

Все буде Україна!