Леся Українка народилася в Новограді-Волинському. Мати її, письменниця
Олена Пчілка, прищеплюючи своїм дітям любов до рідної мови, возила їх у
навколишні волинські села, де майбутня поетеса знайомилася із селянським
життям, місцевими говірками, фольклором. Згодом родина Косачів замешкала в селі
Колодяжному Ковельського повіту. Тут Леся Українка жила серед селянських дітей,
опанувала тамтешню говірку.
Новоград-Волинський і Ковельщина — територія історичної Волині. Леся
Українка завжди вважала себе волинянкою, була патріоткою цієї місцевості, добре
знала говірки Волині.
Загалом письменниця розуміла роль народних говорів у становленні літературної
мови: «...Літературна мова мусить витворитися з усіх діалектів, без жодного
насильства, сварки й колотнечі», — писала вона в листі до Осипа Маковея.
Леся Українка намагалася писати так, щоб її розуміли і в Східній, і в Західній Україні. Діалектна стихія не панувала над нею. Щоправда, у творах про життя на Волині, зокрема й у «Лісовій пісні», вона часто вдавалася до західнополіських діалектизмів, які створюють відповідний колорит і мовні характеристики персонажів.
Немає коментарів:
Дописати коментар