Все своє життя Наталя Анатоліївна Романюк живе в своєму рідному селі. Тут, в Осітній вона народилась 2 березня 1967 року. Це була перша дитина в зовсім ще молодого подружжя . Батько, Муха Анатолій Миколайович працював механізатором в місцевому колгоспі, а його дружина Валентина Іванівна трудилась в рільничій ланці. В сім'ї панувала атмосфера любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки. Незабаром лелека приніс в цю гарну сім'ю ще одну донечку, Надію. Сестри мали невелику різницю у віці, тому росли дружніми і щирими. Наталочка, як старша, і захищала молодшу сестру, і кіски їй заплітала, і допомагала з уроками. Обидві намагались допомагати мамі по господарству, бачили, якою втомленою вона поверталась ввечері додому. Сама Наталя закінчила середню школу з гарними оцінками, але їхати з рідного села не захотіла. В сільській бібліотеці звільнилось місце, і вчорашня випускниця стала володаркою книжкового царства. Робота сподобалась, бо і сама любила читати, спілкуватись з людьми. Коли їй виповнилось 18 років, вийшла заміж. Через рік бавила донечку, яку інакше як "Оленка" не називала. Вона все встигала: бавила доньку, давала лад у господі, вникала в тонкощі бібліотечної справи, заочно навчалась у Миколаївському коледжі культури і мистецтв. Ніби беручи приклад з мами, сім'я Наталі поповнилась ще однією донею - Іринкою. Приклад того, якими повинні бути відносини між сестрами, в дівчат був перед очима, тому і росли добрими, щирими, працьовитими.
Були в цій сім'ї важкі втрати - зовсім молодим помер батько Наталії, який залишив у серцях рідних пам'ять про свою доброту і працьовитість. Пережили непрості і не дуже приємні події і розчарування. Ця на вигляд тендітна жінка виявилась сильною, зуміла вистояти, не зломитись. Доньки вирости, отримали освіту, створили свої сім'ї, порадували неньку онуками.
А пані Наталя живе бібліотекою, її турботами. Зайдіть до неї в книгозбірню і ви не захочете її покидати. Це маленький музей, оазис культури і творчості. Народознавчий куточок переносить у минуле, око радують вишиті вироби, матеріали виставок розповідають про минуле і сучасне, про видатних людей і Героїв-земляків, які віддали своє життя за світле майбутнє України, Болить її душа за хлопців, які зараз воюють, адже серед них і її молодший зять.
Справжня відрада для Наталії Анатоліївни -пісня. Гарна, народна, задушевна. Вона - активна учасниця народного ансамблю "Осітняни". Це не просто візитна картка цього села, а його співоча душа.
Вона приймає участь у житті села, цікавиться історією своєї малої батьківщини, збирає спогади, світлини, проводить масові заходи, які несуть людям краєзнавчі і народозначі знання, розуміння сучасного життя. В бібліотеці працює Хаб цифрової освіти, в якому надаються консультації щодо навчання та спілкування у віртуальному світі. Як працювала всі ці роки наша Наталя, розкажуть Подяки, Грамоти, сертифікати, публікації в газетах.
В другий день весни ця шановна жінка, чудова мама, донька, дружина, бабуся, сваха, сестра прийматиме вітання з нагоди ювілею. Приймайте, Наталю Анатоліївна, віншування і від колег. Зичимо вам всіляких гараздів: здоров'я, енергії, творчого вогнику, наснаги, успіхів, сімейного благополуччя, достатку, любові, поваги і хороших новин. Хай у вікнах маминої хати ще довго світиться вогник у вікні, і вся ваша родина збирається за святковим столом. Миру, віри і здійснення бажань.
Немає коментарів:
Дописати коментар