Сім'ю Меланічів в Шельпахівці поважають за доброзичливість, толерантність і працелюбність. Надія Олександрівна і Юрій Андрійович заслужили цю повагу своєю працею, щирістю, готовністю прийти на допомогу. Пані Надія народилась на півдні України, в наше село переїхали її батьки, тут пройшли роки юності, коли старий клуб в колишньому панському маєтку ввечері збирав молодь. Завідував тоді цим центром культури села Степан Стародуб. Звуки його баяну скликали юнаків і дівчат в парк, до клубу, на танці. Там вони і зустрілись, молоді, сповнені мрій. Високі дерева чули їх розмови, стукіт їх закоханих сердець, палкі освідчення. Юрій, корінний шельпахівець, прийняв у своє серце Надію, її почуття і обіцянку дочекатись його із військової служби. А була та служба далеко від рідного дому, довелось служити в групі військ в Германії в понтонних військах. Служив, як справжній українець, чесно і добросовісно, виконував нормативи, приймав участь в спортивних змаганнях. А іще навчився цінувати оту чоловічу дружбу і плече товариша у важку хвилину.
Після мобілізації повернувся в рідне село, де чекали рідні, друзі і кохана, яка сказала: "Так" на його пропозицію стати дружиною. Юрій пішов працювати в місцеве господарство, Був комбайнером, трактористом, довгий час обіймав посаду завідуючого гаражем. А пані Надія працювала на фермі, Любила тварин, вигодовувала телят, виконувала обов'язки ветеринара, варила куліш на травах для майбутній корів. Працювала дояркою, турботливо ставилась до розумних і великих Ромашок, Берізок, Зірок...
Розписались молоді в 1974 році тихо і скромно в будній день, не виставляючи на показ своє кохання, своє щастя. А через рік щасливий молодий батько забирав з полового будинку свою дружину з донечкою Оленкою. Тільки доня навчилась робити перші кроки, вимовляти перші слова, як лелека знову навідав їх сім'ю, подарувавши сина, назвали його в честь дідуся Олександром. Коли діти вже були школярами, в сім'ї народився ще один син - Віталій, в якого була сестра- нянька і брат - захисник. Олена була маминою помічницею. Охоче бавила меншого брата, вчила його, читала йому книжки, розповідала казки. Ця любов навчати меншого переросла в покликання. Стала Олена Юріївна вчителькою молодших класів в місцевій школі. Її люблять діти, поважають батьки школярів. Вона дійсно стає другою мамою для маленьких учнів. Разом з чоловіком Ігорем, ветлікарем виховали і своїх дітей добрими і щирими. Син Олександр пішов батьківською стежкою, обравши своїм покликанням ветеринарію. Єгор ще школяр, в нього свої мрії. Вже і донька стала бабусею, подарувавши своїм батькам статус прадідуся і прабабусі десятимісячної Софійки.
Син Олександр після служби в ЗСУ одружився і разом з дружиною Галиною переїхав у Київ. Його кар'єра: від поліцейського до капітана Департаменту поліції особливого призначення. Обстріл ворожої артилерії на Донеччині, забрав життя нашого земляка, який виконував там бойове завдання. Той день, 25 липня 2023 року назавжди огорнув смутком цю дружню родину. Син, їх гордість, став Героєм, ангелом-охоронцем, гордістю громади, села, сина Олександра, військовослужбовця ЗСУ, доньки Діани - студентки, майбутнього юриста.
Менший син Віталій живе в Києві, має двох синів: Владислава, який працює механіком та десятикласника Артема. Всі нащадки Юрія Андрійовича в спадок отримати повагу до людей, до праці і до техніки.
Героїчна загибель сина Олександра розділила життя цієї сім'ї на "до" і "після". Він знайшов свій вічний спочинок на кладовищі в рідному селі, Туди щодня приходить мама, з молитвою, слізьми і квітами. Вона часто приносить квіти і до портрета сина в "Пантеон пам'яті" в центральну бібліотеку.
Розглядають батьки фотографії в альбомах, омивають слізьми світлини сина- Героя, який не прийде, не привітає, на втішить батьків. Їм важко, але вони залишились добрими і щиросердними. Не тримають уже такого великого господарства, як раніше. Але дають лад у господі, чекають дітей і онуків, для яких бабуся готує слаколики, а дідусь показує відремонтовану техніку в домашньому гаражі. та запрошує на юшку з риби, яку сам зловив.
Дякуємо долі, що в нашому селі живе така гарна сім'я. На таких людях, на таких сім'ях тримається наша держава.
Немає коментарів:
Дописати коментар