Подорож в історію. Державні символи України.

   Читачі бібліотеки для дітей здійснили подорож в історію «Державні символи України».  Вони мали можливість дізнатися, що історія символів сягає глибокої давнини. Герб кожної країни - символ влади, знак держави. Найдавнішим зі знаків, котрий дійшов до наших днів і широко використовується сьогодні, є тризуб. Важко визначити точно, коли він з'явився на наших землях. Наприклад, 1930 р. біля одного Дніпровського острова було знайдено кам'яну застібку часів Трипільської культури (5-3 тис. р. до н.е.) з цим знаком. У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення спершу з'являється на печатці Святослава Ігоревича. Згодом він карбується і на срібних монетах великого князя Володимира. 

   Національний прапор України має два кольори. Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, колір хліба, це також колір сонця. А синій - це колір чистого неба, води, без якої не було б життя на землі. Тому народ України обрав поєднання цих кольорів для свого прапора. Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість та символ нашої незламності. Це вічно жива пам’ять, вічна мрія нашого народу. Під цим прапором український народ на весь світ засвідчив своє прагнення до свободи, незалежності.

   До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Це ті слова і музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах і з трепетом у душі слухати ту мелодію, яка кличе до світлого і високого. Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали патріотичний настрій перед битвами. Більше століття тому поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Він покладений на музику Михайлом Вербицьким. Пісня ця сподобалась і припала до душі українцям та невдовзі стала новим національним гімном.

   Бібліотека для дітей і надалі буде знайомити своїх користувачів з символами нашої державної величі, виховувати патріотів рідної країни.

Календар знаменних і пам’ятних дат Христинівщини на 2024 рік

 450 років з часу першої письмової згадки про Христинівку (1574).

125 років з часу заснування Верхняцької дослідної станції. (1899).

Січень

1 – 80 років від дня нардження Радецького Віталія Григоровича (1944), Міністра оборони України (1993-1994), Генерала армії України, уродженця м. Христинівка.

Лютий

11 – 105 років від дня народження Скалія Івана Савича (1919-1996) – повного кавалера орденів Слави, уродженця с. Шельпахівки.

Березень

22 – 105 років від дня народження Кравченка Андрія Петровича, (1919-2013) учасника ІІ світової війни, раціоналізатора, автора книги «Життя прожити – не поле перейти».

9 – 80 років від дня визволення Христинівщини від фашистських загарбників (1944).

18 – 105 років від дня народження Берегового Федора Григоровича (1919-2009), Героя Соціалістичної праці, кавалера багатьох нагород, який понад 40 років очолював колгосп в смт. Верхнячка.

28 – 90 років від дня народження Ульянової Майї Яківни (1929-2023), колишнього режисера Христинівського самодіяльного народного театру, лауреата Всеукраїнського конкурсу читців, уродженки с. Заячківка.

Квітень

22 – 45 років від дня народження молодшого сержанта Грідасова Максима Івановича (22.04.1979-02.07.2022), Героя, який загинув на Донеччині, захищаючи незалежність України. Похований в с. Розсішки.

26 – 70 років від дня народження Гловацького Олега Петровича,(1949-1984), офіцера-афганця, нагородженого Орденом Червоної Зірки (посмертно), уродженця с. Сичівка.

27 – 100 років від дня народження Польового Івана Порфировича (1924-1977), учасника бойових дій, колишнього голови колгоспу ім. Димитрова (с. Углуватка), кавалера багатьох урядових нагород.

27 – 50 років від дня народження Кузьміна Дмитра Володимировича (27.04.1974- 10.07.2014), який загинув під час АТО на Донеччині.

Травень

Розпочав свою роботу районний будинок культури.

18 – 35 років від дня народження Базенка Ярослава Володимировича (18.05.1989-10.10.2023), який загинув захищаючи незалежність України, уродженця с. Велика Севастянівка.

22 – 50 років від дня народження Бондаря Миколи Вікторовича (1964-1988), воїна-афганця, який загинув при виконанні інтернаціонального обов’язку, уродженця с. Сичівка.

Червень

3 – 105 років від дня народження Лутака Івана Кіндратовича (1919-2009), видатного громадського діяча, який в 1949-1951 роках очолював Христинівський район.

6 – 110 років від дня народження Нещадима Івана Андроновича (06.06.1914-29.10.2002), учасника ІІ світової війни, колишнього директора Христинівської сш № 1, відмінника народної освіти України.

25 – 110 років від дня народження Голеги Миколи Лукича (1914-2012), українського вченого в галузі фізико-хімічної механіки матеріалів, член-кореспондента АН України, уродженця м. Христинівка.

29 – 120 років від дня народження Альтмана Петра Ізраілевича (1904-1941), прозаїка, літературознавця, дослідника творчості Т.Г.Шевченка, уродженця с. Івангород.

29 – 75 років від дня народження Ковбасюк Раїси Яківни (1949), засновника і керівника народного ансамблю «Ласкаво просимо», учасника і лауреата Всеукраїнських і Міжнародних пісенних конкурсів, поетеси, уродженки м. Христинівка.

30 – 85 років від дня народження Раханського Анатолія Варфоломійовича (30.06.1939 -10.09.2018), уродженця м. Христинівка, випускника сш № 1. Закінчив Одеський національний університет, член-кореспондент Академії Інженерних Наук України, Заслужений працівник промисловості України, народний депутат ІІ, ІІІ, IV скликань.

Липень

3 – 105 років з дня народження Келюха Антона Сергійовича (1919-1999), учасника ІІ світової війни, учителя, поета, уродженця с. Углуватка, учителя, поета, краєзнавця, члена літературної студії «Зажинок».

13 – 65 років від дня народження Яковенка Петра Олексійовича, (1954, Лауреата державної премії України ім. Т.Шевченка (2002 р.), уродженця с. Кузьмина Гребля.

Серпень

2 – 55 років від дня народження Черненка Петра Миколайовича (02.08.1969-04.04.2023), який загинув, захищаючи незалежність України.

15 – 75 років від дня народження Москальчука-Запорожця Віктора Тимофійовича (1949-2014),художника, поета, члена спілки письменників Росії, автора багатьох поетичних збірок, уродженця м. Христинівка.

16 – 110 р. з дня народження Паламарчука Дмитра Хомича (1914-1998) письменника, літературного критика, автора книг, статей, есе, уродженця с. Івангород.

28 – 80 років від дня народження Табачковського Віталія Георгійовича (1944-2005), доктора філософських наук, автора підручників філософії для вузів , уродженця м. Христинівка.

Вересень

1 – 65 років тому розпочала свою роботу Христинівська сш №2 в новому приміщенні (1959 р.).

16 – 85 років від дня народження Бурика Анатолія Федоровича (1939), уродженця с. Орадівка, випускника Орадівської семирічки і Ягубецької сш. Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут. Професор, Заслужений економіст України, викладач Уманського національного університету садівництва. Автор книг, підручників. Має понад 350 наукових статей і публікацій.

17 – 75 років від дня народження Камінського Бориса Володимировича (1949), уродженця с. Пеніжкове, композитора, Заслуженого працівника культури України, члена обласного відділення спілки композиторів, лауреата обласної премії ім. Порфирія Демуцького в галузі аматорської художньої творчості.

Жовтень

4 – 85 років від дня народження Зінчука Станіслава Сергійовича (1939-2010), українського поета, публіциста, громадського діяча, члена Спілки письменників України, лауреата Республіканського літературного конкурсу на кращий твір про людину, почесного жителя Христинівщини, уродженця с. Орадівка.

9 – 40 років від дня народження молодшого лейтенанта, командира взводу Ялинчука Богдана Михайловича (09.10.1984-17.02.2016) , який загинув в зоні АТО на Луганщині.

9 – 85 років від дня народження Оленовича Івана Федоровича (9.10.1939-21.02.2004), уродженця с. Козаче, випускника Христинівської сш № 1, генерал-лейтенанта, доктора технічних наук, професора кафедри техніки, Заслуженого діяча науки і техніки України, засновника Академії інженерних наук України, автора багатьох наукових праць закритого характеру.

15 – 110 років від дня народження Яковенка Петра Максимовича (1914-2005), художника, учасника міжнародних виставок, уродженця Христинівщини.

19 – 50 років від дня народження старшого солдата Маслюченка Юрія Анатолійовича (19.10.1974-18.04.2017), який загинув в зоні АТО на Донеччині.

20 – 100 років від дня народження Жука Адама Купріяновича (1924-2005), мистецтвознавця, кандидата мистецтвознавства, Члена Національної спілки художників України, уродженця с. Ботвинівка .

Листопад

1 – 115 років від дня народження Гаркавої Кіри Йосипівни (1909-1989), учасника Христинівського підпілля, заслуженого лікаря України, жительки с. Заячківки.

1 – 80 років від дня народження Радецького Віктора Семеновича (1944), генерал-лейтенанта МВС, начальника Національного бюро Інтеркому в Україні, уродженця м. Христинівка.

3 – 70 років від дня народження Шпанка Миколи Анатолійовича (1949), одного з перших генералів України, кандидата історичних наук, уродженця с. Кузьмина Гребля.

6 – 105 років від дня народження Кобзар Анастасії Яківни (1919-1984), Героя Соціалістичної Праці, уродженки с. Кузьмина Гребля.

Грудень

1 – 35 років від дня народження Аніна Руслана Юрійовича (01.12.1989-11.04.2022), сержанта ЗСУ, морського піхотинця, який загинув, захищаючи незалежність України.

13 – 90 років з дня народження (1934) Розумович Галини Іванівни, екс-директора Христинівської ЦБС.

19 – 90 років з дня народження Скалія Миколи Івановича (1934-2021),  поета, автора збірки поезій «Українська мово, кланяюсь тобі».

30 – 95 років від дня народження Чорного Володимира Лазаровича (1929), журналіста, краєзнавця, колишнього посла України в Латвії, уродженця с. Івангород.

Крути: найбільше важить слово правди

      29 січня 1918 року  назва невеликої станції на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач - Київ, ознаменувала   відлік нового духовного злету нації. З дня тієї битви пройшло 106 років, але і сьогодні  бій під Крутами  є символом незламності і любові до України, для  борців за волю і незалежність  нашої держави.

     Тим подіям присвячено багато книг, статей, свого часу було зібрано багато спогадів очевидців, створено музей Крутянського бою, знято кінофільм. Всі ці матеріали використані під час проведення  уроків мужності, годин історичної правди, патріотичних читань, уроків-відкриттів, годин звитяги, історичних калейдоскопів, інтернет-годин, віртуальних подорожей: "Червоніють під Крутами маки"," "Черкаський слід у битві під Крутами","З серцями із сталі, з серцями з граніту", "Триста зір спалахнуло у небі", "Від болю і жаху застигли лани", "Не зганьбили сонячне знамено"...

   В бібліотеках громади організовано книжкові виставки "Юні оборонці Батьківщини", "Крути: біль і гордість України", "Вони захищали українську державу"... Матеріали цих виставок висвітлюють події того бою, його історичне значення.

    Бій під Крутами - це сумна і героїчна сторінка історії України. Ми повинні знати правду, і наш обов'язок - - передати її майбутнім поколінням

Скарбничка легенд мого краю.

       24 лютого у стінах бібліотеки для читачів відбулася година книголюба під назвою «Скарбничка легенд мого краю». Мабуть, кожен із нас знає історію Христинівщини. Але чи здогадуєтесь, що багато років тому, за чашечкою вечірнього чаю, переповідали один одному жителі нашого міста? Звичайно, розповідь велася про місцеві легенди, які, можливо, деякою мірою відображали реальні події, а можливо, значно прикрашали реальність. Але, в будь-якому випадку, знання легенд рідного краю здатне розширити та збагатити світобачення.

Упевнені, після проведеної години, йдучи вулицями міста, вдивляючись у красиві будинки, читачі будуть замислюватись чи могли й справді відбуватися в минулому таємничі, трагічні та романтичні події.

А можливо, хтось створить власну легенду…

Соборна мати Україна одна на всіх, як оберіг!

Щороку 22 січня українці всього світу відзначають День Соборності та Свободи України, вшановуючи світлу пам’ять про українських патріотів, що протягом віків боролися за свободу та соборність Української держави.

У січні 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка, а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка. У грудні 1918 року лідери обох держав в українському місті Фастові підписали акт об’єднання українських земель.

22 січня 1919 року цей договір, що увійшов у історію як «Акт злуки», був обнародуваний у Києві на Софійській площі.

Це державне свято символізує єдність всіх українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу.

З нагоди Дня Соборності в стінах нашої книгозбірні була проведена історична година «Соборна, вільна, неподільна» та представлена книжкова виставка по даній тематиці.

Нескорений форпост незалежності

День вшанування захисників Донецького аеропорту, які 242 дні боронили Донецький аеропорт, в Україні відзначатимуть 20 січня, а не 16 січня, як раніше вважалося.

«У 2022 році урочистості набули офіційного статусу. Згідно зі спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України в системі Міністерства оборони України встановлено День вшанування захисників Донецького аеропорту, який щорічно відзначається 20 січня», – йдеться у повідомленні.

Бої за аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчились після повної руйнації старого та нового терміналів аеропорту. В обороні аеропорту також брали участь волонтери і медики.

Скориставшись черговим «перемир’ям» росіяни замінували і підірвали опори останнього терміналу, знищивши його остаточно. За час оборони аеропорту десятки тонн градів, снарядів важкої артилерії і російських боєприпасів летіло на цей об’єкт майже кожен день. Як правило через голови мирних донеччан, адже терористи, за бажанням свого лідера, стояли за їх спинами. «Люди витримали — не витримав бетон», — так про цю подію розповідають українські захисники. 

В результаті постійних масованих танкових і артобстрілів з боку бойовиків, звалилася диспетчерська вежа, зображення якої стало символом оборони аеропорту.

Сильні, незламні, сталеві, справжні патріоти. Вони змусили захоплюватися собою навіть противника. Адже це саме ворог назвав їх «кіборгами», маючи на увазі те, що лише роботи можуть витримати таку складну боротьбу в таких пекельних умовах. Вони стали символом патріотизму та відданості незалежній Україні, і їхній подвиг уже увійшов в історію України.

У цій гарячій точці воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці батальйону «Дніпро-1», Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року «кіборги» знову зі зброєю у руках захищають Батьківщину.

Серед тих, хто захищав Донецький аеропорт, були і наші земляки-христинівчани – Євгеній Кулібаба та Віталій Паламарчук. Завдячуючи незламному характеру і сталевій волі вони показали справжній приклад спротиву.

Центральна бібліотека оформила книжкову виставку-пам’ять «Кіборги на захисті Вітчизни». Пропонуємо увазі читачів книги, які не залишать нікого байдужими, адже вони про відчайдушність, самопожертву, вірність військовому братерству.

Згадаймо тих, хто вистояв і хто власним життям мужньо тримав оборону Донецького аеропорту під час війни на сході України. Нехай боїться ворог, бо ми незламні і непереможні! Низький уклін тим, хто боронить нашу країну... Пам’ятаємо і не дамо забути нащадкам!

Вшануймо пам’ять захисників-кіборгів, згадуючи їх подвиг такими словами: «Вони витримали. Не витримав бетон!» 

Царство небесне і вічна пам’ять загиблим захисникам Донецького аеропорту! 

Шана й повага живим!

Під сузір'ям поезії

Чи мовлять музи, коли гримлять гармати? Ніколи в годину лихоліття не опускали руки не опускали руки митці. А поетичне слово надихало і підтримувало, вселяло віру і надію. Саме значенню поезії в нашому житті було присвячене засідання поетичної кав'ярні, яке відбулося в читальній залі центральної бібліотеки.

Роки війни принесли нам стільки горя, сліз, втрат, смертей, що навіть в жахливих кошмарах не привідилось би кілька років тому. Але нам треба жити, воювати і перемогти ненависного ворога. В нас зараз на Перемогу працює ЗСУ, весь український народ, який, крім передової, тримає аграрний і культурний фронт. Без культури, без моральної підтримки, без духовності нам не вижити і не перемогти.

Про це свідчать твори українських майстрів слова, зокрема і наших земляків, письменників і поетів. Саме про це і йшла мова на засіданні поетичної кав'ярні, на яку запросили ветеранів та працівників педагогічної ниви, поетів Христинівшини, шанувальників поезії.

Немає такої теми чи сфери нашого життя, яке б обминули ті, хто життя пропускає через риму друкованого слова: війна, наші втрати на ній, воїни, які стали Героями-ангелами, любов до України, природа нашої Батьківщини, вірність, любов до того краю, де народився, душевні переживання, віра в Перемогу і вічний поклик рідної землі. Всі ці лейтмотиви звучали в поетичних рядках поетес, які прийшли на зустріч зі своїми шанувальниками. Оплесками нагородили Галину Білу (Галину Жук), Валентину Бортник, Надію Швайку. Сучасні технології допомогли поспілкуватись з головою обласної ради ветеранів Сучасні технології допомогли поспілкуватись з головою обласної ради ветеранів педагогів Тамарою Пальцевою, колишньою директоркою Заячківської школи Зінаїдою Драчук, яка зараз проживає в Італії, та послухати пісні, які створені за віршами Станіслава Мазурика, сина відомого поета Миколи Мазурика. Їх щемливе виконання Оксаною Присяжнюк змусило присутніх стати згадати найсвітліші миті свого життя. Десь в Польщі зараз працює Єременко Микола Іванович, людина щирої душі, екс-директор Сичівської школи. Для багатьох стало відкриттям, що пан Микола пише вірші, гарні, душевні, просякнуті світлими почуттями.

В атмосфері доброти, взаємоповаги, смутку і вдячності пройшло  це зібрання: хвилиною мовчання ми пом'янули тих, завдяки чиїй самопожертві ми маємо змогу жити, спілкуватись, розмовляти рідною мовою, слухати вірші і писати їх, малювати картини, пити чай, вірити в Перемогу і віншувати друзів.

Присутні подякували Оксані Яременко, голові профспілки працівників відділу освіти, культури, молоді і спорту, яка була організатором, сценаристом і ведучою поетичної кав'ярні, нашим поетам, які вселяють у наші душу світлі і гарні почуття, директору центру культури і дозвілля Віктору Свіщенку, працівнику центру культури і дозвілля Олександру Савченку, бібліотекарям центральної бібліотеки, всім тим, хто намагається в наш такий непростий і жорстокий час підтримувати оточуючих, вселяти віру в Перемогу.