На Тарасову гору нас дороги ведуть.

 Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри.Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише після смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори… Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

(Іван Франко)

З нагоди 212 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка в стінах нашої бібліотеки відбулась відео-мандрівка та огляд книжкових виставок «На Тарасові гору нас дороги ведуть». Іншими гостями стали учні молодшої та середньої школи. Разом ми цікаво та корисно провели час та вчергове вшанували памʼять великого Кобзаря.

Казкова країна: пригоди з улюбленими персонажами.

 Читачі бібліотеки для дітей занурились у прекрасний і чарівний, казковий дивосвіт «Казкова країна: пригоди з улюбленими персонажами». На прикладах казкових персонажів читачі вчилися дружити, не ображати менших, відрізняти добро від зла. Діти зачаровано переглядали та читали казки, а коли настав час впізнавати казкових героїв та продовжити казку, показали себе справжніми любителями і знавцями казок. У цей день кожен маленький читач знайшов свою книжечку. Цікаво, весело, дружньо і пізнавально відбувалася зустріч з казкою. Подорож була насиченою і супроводжувалась гарним настроєм, позитивними емоціями і добрими почуттями. Читайте книги, пізнавайте світ, ставайте мудрішими та добрішими!

Споконвіку було слово...

    Література, книги  - основне джерело національної  пам'яті та ідентичності народу. Письменники -  архіваріуси, літописці духовної культури і національної історії, які допомагають нам зрозуміти наші корені, вивчати культурні традиції, 

     У світі є безліч цікавих книг, які відкривають перед нами світ відкриттів, знань, історії , сьогодення і майбутнього. Кожна книга - результат праці, пошуку і натхнення письменника - людини, для якої  літературна творчість є сенсом життя.

   Історія письменства і написання книг  має багатовікову історію.  Першими письменниками вважають  священнослужителів, які створили  твори на тему  віровчень, історії, науки. Частина цих творів дійшла і до наших днів.

    Україна пишається своїми письменниками, які займають почесне місце в світовій  культурі: Нестор Літописець і Самійло Величко, Григорій Сковорода і  Тарас Шевченко, Марко Вовчок і Панас Мирний, Михайло Коцюбинський і Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко і Леся Українка,  Олесь Гончар і Василь Симоненко, Ліна Костенко  і Василь Стус...

      Своїх талановитих майстрів пера має і наша Христинівщина. Матеріали про письменників, чиї імена пов'язані з нашим краєм, зібрані в літературному музеї  центральної бібліотеки. Книги, багато з яких - з автографами, статті з періодики, копії документів, особисті речі літераторів, їх світлини, спогади про них - все це висвітлює письменницьку діяльність наших земляків. Це з гордістю називаємо їх імена: Клим Ткач, Петро Альтман, Станіслав Зінчук, Микола Мазурик, Василь Слободяник, Віталій Криницький,  Катерина Собова, Галина Жук, Галина Шаповалова,  Валентина Бортник, Надія Тополя (Швайка),  Ольга Шарандак, Марія Лисиця,  Володимир Чорний,  Сіяна Жорна (Олена Сомик), Леонід Дяченко, Раїса Ковбасюк...   Про них ми розповідаємо нашим відвідувачам. Проводимо в музеї літературні години, творчі зустрічі, уроки літератури рідного краю, огляди літератури, конкурси на краще читання віршів, турніри знавців...

     Христинівка - маленьке місто. Тут всі всіх знають. І часто люди розповідають про своїх рідних, друзів, сусідів, які пишуть вірші, оповідання, байки... Не завжди автори виносять свої твори на люди. А даремно. Приходьте зі своїми рукописами в бібліотеку, почитаєте свої твори, почуєте думку слухачів. Негативу не буде, це ми вам гарантуємо. А  люди почують ваші літературні напрацювання, поділяться враженнями, надихнуть на написання чогось нового. Пишіть, давайте почитати тим, хто поряд. І ставайте тими, хто відзначає день письменника. Творчої вам наснаги.

     

Українка, яка стала легендою

 

Леся Українка… Велика поетеса України і жінка з трагічною долею, що увійшла у свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. Її слово звучало як гарячий поклик «до бою за волю і людські права».

На роки юності Лесі Українки припадає значна частина поетичних творів. Молодий талант швидко міцнів. У 1893 році у Львові побачила світ перша книжка поетеси «На крилах пісень». Критика схвально зустрічає прихід у літературу обдарованої сильної натури. Образи, створені Лесею Українкою, як і сама поетеса, житимуть вічно.

Про творчість Лесі Українки, про її боротьбу з хворобою, про її кохання, про любов до України говорили під час проведення літературного вечора «Дзвінка струна Лесиного слова», на якому були присутні учні 9-Б класу Христинівського ліцею № 2.

Провідний бібліотекар юнацької кафедри центральної бібліотеки Тетяна Тімофєєва розповіла про віхи життя Лесі Українки, назвала її кращі твори. Учні читали вірші поетеси. В них звучать слова любові до українського народу, до його традицій і любові до волі.

Учні взяли участь у літературній вікторині, присвяченій життю і творчості великої майстрині українського слова.

Леся Українка живе у своїх творах, у нашій пам'яті і шані. Юні христинівчани знають і люблять її поезію. І в цьому її сила.

Літературний вечір пройшов в рамках програми «єМістечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».

   

 

   

"Слово - то мудрості промінь, слово - то думка людська..."

  Леся Українка... Окраса і гордість української нації, одна з основоположників нової української літератури, геніальна поетеса, драматург, талановитий прозаїк , перекладач, фольклорист-етнограф, учений літературознавець, публіцист, педагог, видавець, журналіст, поліглот, громадський діяч... Сьогодні  літературний світ відзначає 155 років з дня її народження.  Її твори входять у свідомість українців з першими дитячими віршами і казками. Пам'ятаєте:"Ой вишеньки-черешеньки, червонїі, спілі, чого ж бо ви так високо виросли на гіллі!".

   Твори Лесі вчать нас радіти життю, любити Україну, боротись з життєвими випробовуваннями,  вірити у майбутнє. Світ Лесиної творчості - багатогранний, яскравий, неповторний. Її вірші можна перечитувати по кілька разів, вчити їх напам'ять і кожного разу відкривати в них глибину її таланту.

     Відзначаючи ювілей геніальної української  майстрині слова, в бібліотеках громади організовані книжкові виставки, перегляди літератури, проведено масові заходи: літературні години, конкурси на краще читання її  віршів, вікторини, поетичні марафони, години цікавих повідомлень, поетичні вернісажі, квести ...

     Твори Лесі Українки і сьогодні актуальні. Їх люблять, їх читають, про них сперечаються. Бо вони справжні і талановиті. Тому і житимуть вони вічно. Як і наша Україна. 

   

Дивосвіт книг Лесі Українки.

Леся Українка народилася в Новограді-Волинському. Мати її, письменниця Олена Пчілка, прищеплюючи своїм дітям любов до рідної мови, возила їх у навколишні волинські села, де майбутня поетеса знайомилася із селянським життям, місцевими говірками, фольклором. Згодом родина Косачів замешкала в селі Колодяжному Ковельського повіту. Тут Леся Українка жила серед селянських дітей, опанувала тамтешню говірку.

Новоград-Волинський і Ковельщина — територія історичної Волині. Леся Українка завжди вважала себе волинянкою, була патріоткою цієї місцевості, добре знала говірки Волині.

Загалом письменниця розуміла роль народних говорів у становленні літературної мови: «...Літературна мова мусить витворитися з усіх діалектів, без жодного насильства, сварки й колотнечі», — писала вона в листі до Осипа Маковея.

Леся Українка намагалася писати так, щоб її розуміли і в Східній, і в Західній Україні. Діалектна стихія не панувала над нею. Щоправда, у творах про життя на Волині, зокрема й у «Лісовій пісні», вона часто вдавалася до західнополіських діалектизмів, які створюють відповідний колорит і мовні характеристики персонажів. 

Наша мова - мова вічної землі,Наше слово - слово вічного народу.

 

Щороку, 21 лютого, у світі відзначається Міжнародний день рідної мови.

Його було проголошено на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року в Парижі з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них, нагадали у Генштабі ЗСУ.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, було видано розпорядження Президента України від 14 лютого 2002 року № 34/2002-рп “Про відзначення Міжнародного дня рідної мови”.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови в стінах нашої книгозбірні відбулось засідання клубу за інтересами «Рідне слово» «Наша мова - мова вічної землі,Наше слово - слово вічного народу» та провели квест «Мовні мандри Україною» разом з учнями 9 класу Христинівського ліцею №1.

Сьогодні, в умовах війни, мовне питання набуло ще більшого символічного змісту: використання рідної мови стало виявом громадянської позиції, знаком внутрішньої єдності суспільства та підтвердженням прагнення до державної незалежності.

Мова — це більше ніж засіб спілкування. Вона є інструментом мислення, формою передачі досвіду і способом збереження культурного коду народу. Її підтримка і розвиток — спільне завдання держави, суспільства та кожної людини.