І стала для неї Заячківка рідною

   

  Марія Василівна народилася в мальовничому селі Кропивник на Івано-Франківщині. Там вона зростала, навчалася в місцевій школі, переймала від батьків мудрі життєві уроки та щиро мріяла про майбутнє. Тоді дівчина ще й гадки не мала про існування нашої Заячківки.

Проте саме сюди її закинула доля після закінчення Кременчуцького училища. Інша область, зовсім інший ландшафт і незвична місцева говірка... Проте люди тут виявилися добрими, привітними та працьовитими. Невдовзі Марія Василівна стала своєю серед заячківців, адже її щирість, сердечність та вправні руки здобули глибоку повагу односельців.

А для корінного жителя села, Валентина Миколайовича Кухаря, вона стала тією єдиною та найкращою. 8 серпня 1984 року закохані стали на весільний рушник. Символічно, що вже за дев'ятнадцять днів після весілля, у розпал медового місяця, молода родина святкувала 18-річчя своєї юної господині. Ця шанована родина прийняла невістку з великою радістю. Рік за роком минало життя, даруючи і світлі миті, і життєві випробування. Та попри все, надійна підтримка рідних людей відчувалася завжди.

Марія працювала в місцевому господарстві, вправно давала лад удома, разом із чоловіком вони дбайливо вели домашнє господарство. Спільно оплакали невимовний біль – смерть новонародженого сина, і разом щиро раділи появі на світ донечок – Наталії та Тетяни. Дівчата зростали в атмосфері, де панували любов, злагода, доброта та взаємоповага.

Попри щоденну зайнятість, пані Марія завжди знаходила час зазирнути до місцевої бібліотеки, якою завідувала її зовиця — на жаль, уже покійна Надія Миколаївна Панько. У книгозбірні завжди вирувало життя: хтось переглядав періодику, хтось обирав нову книгу, молодь готувалася до іспитів, а односельці ділилися новинами. У цих стінах Марія відпочивала душею, занурювалася в читання та спілкувалася з друзями.

Уже понад чотири десятиліття живе й працює на нашій землі ця дивовижна жінка з натрудженими руками та незмінно привітною усмішкою. За ці роки виросли й вивчилися доньки, створили власні родини та подарували їй онуків. Бабуся палко любить усіх п'ятьох своїх нащадків і тішиться кожному їхньому успіху. Особливою гордістю для всієї родини є вагомі спортивні досягнення Дарини та Софії. Завдяки наполегливості свого батька й тренера Максима Лягоцького, ці тендітні на вигляд дівчата впевнено виборюють золоті медалі на чемпіонатах України. Тепер і наймолодша із сестер, Аліна, уже впевнено крокує до великого спорту і заявляє про себе майбутніми перемогами.

 

Коли Надія Миколаївна пішла в засвіти, Марія Василівна відчула, що має продовжити її справу, адже в її серці завжди жила велика любов до друкованого слова. Так давня мрія перетворилася на улюблену роботу, і вона стала повноправною господинею цього книжково-інформаційного центру села.

Ця бібліотека традиційно була однією з найкращих на Христинівщині, мала свої унікальні надбання, які Марія Василівна сьогодні дбайливо береже та розвиває. Вона організовує яскраві книжкові виставки, проводить цікаві масові заходи, збирає безцінні спогади старожилів і завжди радо несе книги додому тим односельцям, які вже не можуть самостійно завітати до книгозбірні.

Життя принесло й важкі випробування – підступна епідемія COVID-19 забрала її коханого чоловіка. Це була величезна втрата для родини, друзів та близьких. Проте, міцно підтримуючи одна одну, родина пережила це велике горе, знайшовши сили жити й працювати далі.

У теперішній непростий час, коли триває війна, Збройні Сили України потребують щоденної підтримки. Марія Василівна без вагань долучилася до волонтерського руху. Увесь свій кулінарний хист і тепло душі вона вкладає в домашню випічку, пиріжки, паски, печиво, голубці та котлети, які регулярно відправляються на передову до наших захисників.

Зразковий лад у господі та в бібліотеці, доглянутий город і квітучий садок, а головне – постійна готовність прийти на допомогу кожному, хто поряд, – саме в цьому криється сенс життя, щастя та справжнє покликання цієї жінки.

27 серпня любляча мама, турботлива бабуся, дорога сестра, кума, сусідка та шанована теща прийматиме найтепліші віншування з нагоди свого ювілею. До цих щирих привітань із радістю приєднуються і колеги-бібліотекарі:

«Віку довгого та щасливого Вам, шановна Маріє Василівно! Нехай до нього додаються міцне здоров’я, невичерпна енергія, домашній затишок, достаток і лише добрі новини. Хай здійснюються найзаповітніші мрії, а діти та онуки щодня тішать своїми успіхами. А найголовніше — бажаємо всім нам якнайшвидше дочекатися нашої спільної Перемоги та довгоочікуваного миру!»