Багатодітна сім'я - це осередок любові, взаємопідтримки і великої відповідальності. Це праця і турбота щодня, без вихідних і відпусток. Але це й п'ять пар люблячих очей, п'ять пар теплих рученят, які ніжно обіймають тата і маму. Адже діти - це продовження роду, надія і гордість. Їм нести по життю добро, яке вони отримали від рідних, продовжувати сімейні традиції і досвід життя. Така сім'я - це злагоджений механізм, де розподілені обов'язки, це одна команда, де кожен підтримує один одного.
Саме такою сім'єю є Поворознюків із Великої Севастянівки. Людмила Петрівна, в дівоцтві Таранова, народилась 27 лютого 1979 року і Анатолій Леонідович, який народився 24 липня 1973 року. Вони обоє уродженці нашого села, але познайомились на гостині у родичів. Ця зустріч, це знайомство стало доленосним для них. Людмилі йшов шістнадцятий рік, але юнак, палко закоханий, не зрадив цим почуттям. А через два роки молоді стали на весільний рушник. Ця подія відбулась майже 30 років тому. 6 жовтня вони святкуватимуть перлинне весілля.
Через рік в сім'ї народився первісток, син, нащадок, Олексій, що в перекладі з давньогрецької означає "захисник". Він повністю виправдовує своє ім'я. З четвертого березня 2022 року Поворознюк Олексій Анатолійович добровільно став на захист України. В штурмовій роті його поважають за сміливість, прийняття виважених рішень, готовність допомогти, підтримати.
Коли синові виповнилось чотири роки, в сім'ї народилась донька Юлія, а через шість років після неї - Альона. Саме донечки були маминими помічницями, коли в 2012 році народився Анатолій, і в 2016 - Софійка. Діти росли добрими, щирими, допомагали батькам, виручали один одного, слідкували за навчанням менших, читали їм книги, знайомили з життям. Старші сестри вже дорослі, працюють, мріють про Перемогу, коли зможуть зібратись в батьківській хаті. Менші діти ще школярі. Всі разом господарюють в хаті, в саду, на городі. Доглядають домашню живність. В хлібі в них хрюкають, кахкають, сокочуть, кукурікають і чекають на годівлю домашні тварини, які наповнюють їх стіл м'ясом, сало, яйцями. Батьки працюють: Анатолій Леонідович, маючи технічну освіту, - електриком, а Людмила Петрівна - листоношею. В обох робота відповідальна, вимагає і знань, і терпіння, і толерантності.
Стержнем кожної сім'ї є батьки. Дітям з цієї сім'ї надзвичайно пощастило, що вони завжди відчували захист за міцними татовими плечима і ніжну турботу мами.
Все встигають в цій сім'ї: працювати, займатись дітьми, вести господарство. Дітей виховують не нотаціями, а своєю щоденною працею, допомогою, підтримкою. В голови сім'ї є захоплення: спостерігати за зорями, погодою, народними прикметами. В душі він ще й астролог і синоптик. Ще ремонтує все, що потребує умілих чоловічих рук А пані Людмила кохається в квітах, які радують різнобарв'ям від ранньої весни і до пізньої осені. А ще вона майстриня, яка з клубків ниток створює гарні вироби для своєї родини.
В 2025 році Людмила Петрівна отримала звання "Мати-героїня". Це визнання заслуги за ласку, ніжність, терпіння і велику любов.
Якби не ця проклята війна, старшому сину вже б подумати про створення своєї сім'ї, але батькам він сказав, що одружиться після Перемоги. Саме тоді і приведе їм невістку.
Ця сім'я - це міцний фундамент, на якому будується щасливе майбутнє не лише окремих людей й всієї країни. Бажаємо їм здоров'я, сили, здійснення бажань, достатку і хороших новин. Хай Всевишній почує ваші молитви за сина, за його побратимів і ваших земляків, щоб вони якнайшвидше з Перемогою повернулись до мирної праці.
Немає коментарів:
Дописати коментар