Ще одна сторінка трагічної історії нашого краю

       Квітуча українська земля щедро віддячувала хліборобам за їх працю добірними урожаями. Хліба вистачало для їжі людям , для годування домашньої живності, для продажу. Так було, поки владу захопили більшовики. Вони будували нереальні плани, за які українці платили хлібом і своїм життям. Індустріалізація і колективізація ввійшли в життя наших дідів і прадідів, яким ці плани і постанови партії забрали землю, худобу, реманент, а натомість принесли голодну смерть.

Ті страшні події Голодомору пройшлись і по нашій Христинівщині, залишивши після себе могили, біль втрат і пекучі спогади. Аналізуючи події того часу, коли наших земляків примусово заганяли в колгоспи, краєзнавець Петро Горохівський, на основі публікацій в газеті «Колгоспник Христинівщини», видав монографію «Шлях на комуністичну голгофу». Христинівське село в роки колективізації (кінець 20-х - початок 30-х рр. ХХ ст.). У передмові автор характеризує той надзвичайно складний період, коли було взято курс на прискорене створення колгоспів – найбільш зручної форми кооперування. Якою ціною заплатило українське селянство за «світле майбутнє під мудрим керівництвом партії», стало відомо лише в роки незалежності України.

А в ті роки влада закликала з розумінням сприймати всі труднощі на шляху до побудови соціалізму. Серед «труднощів» – штучний голод, який забрав мільйони життів українців.

В монографії на основі газетних публікацій висвітлено початок колективізації в районі, хід хлібозаготівлі, роль партійних, радянських і комсомольських органів в організації Голодомору... Якими були методи, можна дізнатись з цієї книги. Кожна подана стаття чи її частина прокоментована автором з погляду зору історика, педагога, патріота. Бо саме зі сторінок газети лунали схвальні слова про відбирання хліба, розкуркулення, роль школярів у виконанні цих планів і постанов...

Нещодавно Петро Іванович подарував центральній бібліотеці свою нову книгу. Познайомтесь з нею, пориньте в той складний і трагічний період наших прадідів. Можливо, хтоcm прочитає про свого родича чи земляка. І всі разом вклонимось пам'яті наших співвітчизників, в яких забрали землю і життя. Але не змогли відібрати у нас пам’ять. І ця книга – ще одна цеглина нашої пам’яті, шани і нескореності.