Читачі, які завітали до бібліотеку, дізналися, що наші улюблені казки прийшла до нас з давніх-давен. Споконвіку через казки український народ передавав нащадкам свою мудрість та життєвий досвід. Добра, мудра, чарівна казка, вона завжди була і буде в пошані, її любили і будуть любити наші дітки. І сьогоднішнє бібліозанурення «Впізнай героя» показало, що наші читачі добре обізнані з казками. Вони охоче брали участь у веселій вікторині, пізнавали з опису героїв казок.
Яблучний Спас, або свято Преображення
Господнього, відзначається за новим календарем 6 серпня.
Це одне з дванадцяти
найбільших свят християнського календаря, тому в цей день дозволено послаблення
посту: за церковною традицією можна вживати олію, рибу та вино.
Свято пов'язане з
моментом, коли Ісус Христос явився перед апостолами у зміненому вигляді. Ця
подія описана в трьох Євангеліях — від Матвія, Марка та Луки. У них йдеться про
те, що Ісус разом з найближчими учнями — Петром, Яковом та Іваном — піднявся на
гору Фавор (на території сучасного Ізраїлю), де сталося чудо: обличчя Ісуса
засяяло, а його одяг став білосніжним.
В українській
культурі релігійне свято Спаса переплелося з аграрними традиціями. Тож до
церкви заведено приносити кошики зі стиглими фруктами — яблуками, сливами,
виноградом, медом — для освячення.
Ще одним важливим
елементом є обрядовий сніп, який має різні назви: дідух, борода, дід. Його
формують із пучків зернових, макових головок, іноді додають хліб або хліб із
сіллю, рідше — яблука. У деяких регіонах замість зв'язаного снопа соломинки
скручують у ґудз і прикрашають квітами, як-от льоном, васильками, безсмертником.
«Прийшов
Спас - пішло літо від нас»! «Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас»! Тож, святкуймо улюблене свято наших предків,
проводжаючи літо. Воно наповнить душу радістю, мудрістю і смиренністю. Вивчаймо
традиції, звичаї та прикмети, щоб застосовувати їх на святкуваннях, бо це частина української культурної спадщини, глибоко вкоріненої у побут і
традиції.
До Преображення Господнього або ж Другого Спаса у центральній бібліотеці оформлена книжкова виставка-інсталяція «Яблучний Спас йде в гості до нас». Користувачі бібліотеки мали нагоду ознайомитися з літературою, яка розповідає про різні християнські свята, які відзначаються у серпні, та ще й поласувати дарами саду – яблуками та грушами й...пиріжечками.
Ця розповідь про заклад громадського харчування по вулиці Шевченка - "Пельменну", який функціонував у 1972-1984 роках. Підпорядковувався він філії робітничого постачання (багато хто пам'ятає ОРС і його магазини). Розміщувався він на місці сучасної добудови приватної пекарні ФОП "Плужник В.М."
Цегляна будівля, де був спочатку була кухня, буфет і один зал швидко знайшла своїх пошановувачів і незабаром добудували ще один, літній зал. Великий холодильник, куди працівники заходили за м'ясом, був розташований поряд з кухнею. В меню цього кафе обов'язково входили пельмені, які ліпили вручну, суп-харчо з бараниною, борщ, плов, шніцелі, бефстроганов та багато інших страв. Перших своїх відвідувачів "Пельменна" приймала вже о 7 годині. Особливо людно тут було в обідню пору.. Працював і буфет, де можна було купити ситро, цукерки, пиво. На етикетках пляшок ставили штамп закладу. Це для того, щоб працівники не придбали напої в магазині і не продали тут, бо пиво, наприклад, продавалось на 2 копійки дорожче...
Відмічали тут дні народження, весілля, зустрічі однокласників, різні ювілеї... Олександр Титович Лінчук, відома в місті людина, відмічав в цій залі свої 55 років, ідучи на заслужений відпочинок. Робили тут і поминальні обіди. Люди схвально відгукувались про страви, адже готували їх з натурального м'яса, якісних борошна і овочів...
Багато змін відбулось у житті нашого міста. Перестала функціонувати і "Пельменна" на вулиці Шевченка. Її перевезли на територію міжколгоспбуду, якого теж тепер нема...
Натомість в Христинівці зараз можна поїсти чи відгуляти якусь подію в піцерії, барах, ресторанах, кафе... Тож "Пельменна" живе лише в пам'яті, історії і старих світлинах.
Часом важко собі уявити який багатий і незамінний
арсенал думок, поглядів, відомостей вміщують у собі газети і журнали і як
багато вони можуть дати будь-якому читачеві. В цих виданнях містяться відомості практично по
будь-якій темі. У бібліотеці для дітей відбувся день улюбленого журналу «Періодику ми
читаємо – про все на світі знаємо». Читачі мали змогу ознайомитися з популярними журналами
«Малятко», «Смайлик», «Пізнайко»,
«Весела перерва», «Веселі уроки», «Стежинка», «Паросток». Тож запрошуємо всіх
користувачів та любителів читання переглянути новинки періодичних видань
та взяти цікавий номер газети чи журналу з собою.
З 2024 року свято припадає на одну з ключових подій в історії – Хрещення Київської Русі. Понад тисячу років тому цей вибір і визначив духовний шлях нашого народу й став підґрунтям для формування державності. Про цей нелегкий шлях розповідає і книжкова виставка «День української Державності: надбання тисячоліть». Запрошуємо охочих переглянути матеріали цієї виставки, перегорнути сторінки історії нашої держави, доторкнутися серцем до священних її сторінок, вшанувати тих, хто боровся і бореться за нашу державність. Також були проведені: історична година: «Крізь плин століть і гомін сьогодення» та година патріота: «Я пишаюсь тим, що я – українець».
З Днем Державності, дорогі українці! З Днем Хрещенням Руси-України!
В 1988 році була прийнята державна програма по військово-спортивному і військово-патріотичному вихованню молоді. Саме цей рік і став датою створення цього, такого популярного серед молоді тодішнього Христинівського району, військово-спортивного клубу. В його створенні взяли участь В.Л Лук'янець, М.А. Плужник, М.В.Білецька, В.А.Громов, відділ освіти, працівники ДТСАФ, війккомату... А Володимир Тофанівський для молодих людей 16-18 років, що стали членами цього клубу, був тренером, наставником, керівником, вихователем...
Заняття проходили в Дубинському будинку культури, в приміщенні будинку дитячої і юнацької творчості, в приміщенні колишнього суду, де зараз розміщена газова контора. Матеріальна база відповідала вимогам початкової військової підготовки. Займались охоче. Спочатку сюди приходили лише хлопці. Пізніше, за рекомендацією Володимира Лук'янця, в цей колектив влились і дівчата. Як згадує Володимир Тофанівський, дівчата ставились до занять добросовісніше та відповідальніше за багатьох хлопців. Стрілкова зброя, тренування, робота з радіостанцією, складання парашутів - це було потрібним. А мріяли про стрибки з парашутом. З трепетом і хвилюванням сідали в вертоліт МІ-8 і літак АН-2, з яких і здійснювали стрибки. Хвилювались всі - і ті, хто готувався вперше відчути почуття польоту, і інструктори, в кого було вже багато стрибків.
В клубі займались на тільки юні жителі Христинівки, а й з сіл району, Умані, Теплику... Про цей клуб писала наша газета "Трибуна хлібороба" і "Черкаський край".
В 1990 році Христинівський клуб став чемпіоном України серед військово-спортивних клубів (Київ). 1991 і 1993 рік приніс христинівчанам звання віце-чемпіонів України (Вінниця)
Серед тих, хто пройшов підготовку в цьому клубі, багато хто служив у десантних військах, хто обрав для себе долю військовослужбовця. 450 з них мають офіцерські звання. Є і ті, хто дослужився до генеральських погонів...
В 1995 році клуб перестав існувати. Але спомини про нього, про інструкторів, про їх настанови живуть в серцях і споминах тих, хто пройшов цю школу гарту і мужніння. Ті тренування і заняття стали стартовим майданчиком для багатьох юнаків, які служили і служать в армії, хто боронить нашу землю сьогодні. Вшановують вони пам'ять тих, хто займався в цьому клубі і загинув захищаючи нас і наш край.
Перебуваючи в центральній бібліотеці, Володимир Тофанівський відвідав Пантеон пам'яті, де зібрані фотографії, документи, спогади, статті про наших Героїв, які загинули у війні з рашистами. Їх побратими і однодумці обов'язково переможуть клятого ворога. І в нашій державі запанує мир.
Все буде Україна!
Літо -пора відпочинку. А який же відпочинок без цікавої книги? Саме провести час з книгою і пропонували працівники центральної бібліотеки христинівчанам, які в затінку дерев парку імені Тараса Шевченка насолоджувались літнім теплом.
Така бібліотека під відкритим небом стала уже традиційною. Бібліотекарі знайомлять жителів свого міста з новими книками українських письменників. Це історичні романи і повісті, поетичні збірники, детективи, фантастичні твори...
Бажаємо всім нам найшвидшої перемоги, хороших новин і цікавих книг.
Все буде Україна!
28 червня Україна відзначає День Конституції. Це
не просто державне свято, а символ нашої незламності, волі та прагнення жити у
вільній, демократичній країні.
1996 року на 5-й
сесії Верховної Ради України 2-го скликання, після довгих і напружених
дебатів, українці отримали Основний Закон Держави Україна. Конституція України набула чинності з дня її прийняття
і закріпила наші права, нашу мову, нашу землю і нашу гідність. Уперше в
історії незалежної України право на свободу, правду і справедливість стало не
лише мрією, а й нормою закону.
Але там, де є воля, завжди знайдеться той, хто
хоче її зламати. Там, де є свобода, знайдеться той, хто хоче нею зневажити. За
роки війни ми зрозуміли, що ворог не пробачив нам того, що ми вільні, що ми обрали
демократію, а не диктат, що ми хочемо жити за правом, а не за страхом.
Сьогодні кожна стаття Конституції України
вписана не лише чорнилом, а й кров’ю тих, хто боронить наші права на полі бою.
Право на життя, право на гідність, право бути українцем! І це не абстракції. Це
те, за що віддають свої життя наші захисники.
Відзначаючи іменини
Основного Закону України, в бібліотеках нашої громади організовані книжкові
виставки, проведені правові години, уроки права, правознавчі вікторини,
юридичні конкурси знавців.
В центральній бібліотеці розгорнута книжкова
виставка «Вимріяна поколіннями українців» Тематична
добірка книжкових видань знайомить відвідувачів книгозбірні з виданнями, що
відображають найважливіші історичні моменти конституційного процесу на
складному і довгому шляху державотворення України.
З Днем Конституції, Україно! Тримайся!
Стоїмо – бо віримо! Віримо – бо вільні!
Історія сучасної української Конституції розпочалася в ніч на 28 червня 1996 року. Тоді, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада України ухвалила та ввела в дію основний закон держави — Конституцію України. День Конституції – не просто свято нормативного акту, а день, коли було затверджено права і свободи громадян України. Конституція є нашим щоденним нагадуванням про те, що має залишатися незмінним в Україні: свобода та демократія, національна єдність і верховенство права. У бібліотеці для дітей оформлена книжкова виставка "Конституція - основа правової держави", яка присвячена Дню Конституції України, та знайомить з історичними передумовами прийняття Основного Закону України.
До свята Івана Купала – одного з найпоетичніших
і найтаємничіших календарних свят українського народу – в бібліотеці для дітей експонується книжкова виставка -
мандрівка «Ой на Івана, та й на Купала» та відбувся майстер - клас «Ой плету-плету віночок, водою пускаю». Виставка – мандрівка відправляє читачів у світ давніх
обрядів, звичаїв і вірувань, повʼязаних із літнім сонцестоянням, культом вогню,
води, рослин і магії кохання. У добірці представлені фольклорні збірки, художні твори та публікації
з народознавства, які розкривають суть купальських традицій, символіку свята,
його дохристиянські корені та трансформацію в сучасній культурі.
Корисно, цікаво і
весело проводили час
учні 4-Б класу
Христинівського ліцею №1 в калейдоскопі новинок «Новеньку книгу погортай – у світ
цікавий завітай». Читачі із задоволенням читали книги і дізнавалися багато цікавого, відгадували загадки - вікторини,
подорожували разом з казковими героями, переглянули відео
«Як твориться книга». Ознайомилися присутні з книжковою виставкою «Книжкові хіти літа». Діти з цікавістю переглядали літературу на виставці та вибирали
книги на літні читання. Тож запрошуємо вас до
бібліотеки обрати собі книжки, які зроблять ваші канікули ще кращими!
В кожного з
нас є батько. Вони різні, наші татусі: високі, кремезні, сильні, рішучі,
серйозні, з почуттям гумору... Батько – це захисник, воїн, господар, майстер на
всі руки, вихователь і друг. Про батька складено багато приказок, пісень,
написані книги...
Все це є на
нашій книжково-ілюстративній виставці «Батько – сила, родини основа», яка
організована в центральній бібліотеці. Читачі, знайомлячись з матеріалами
виставки, знаходять спільне зі своїми батьками, згадують їх, розповідають
цікаві історії, пов'язані з батьками.
Наші батьки
варті того, щоб про них говорити, згадувати, писати вірші.
Розкажу про читача
Літо
1933 року люди старшого покоління згадують з жахом. Червоно-чорна коса
Голодомору пройшла по селах багатостраждальної України. Скільки було смертей і
страждань, скільки сиріт росли без батьків, скільки сліз було пролито... Але
були й радісні події, коли народжувались діти. Таким світлим промінчиком 18
червня була і поява на світ донечки в сім'ї Сиваків - Мусія Дмитровича і
Параски Іванівни. Було важко, але дівчинку вигодували, виплекали. В селі діти
до роботи й допомоги звикали змалечку. Так було і з маленькою Ларисою. Спочатку
старша сестра, яка була їй нянькою, привчала до неважкої роботи, а потім і сама
дівчинка мала обов'язки по господарству. Від неї вона отримала й перші уроки
вишивання.
Дитяча
пам'ять зберегла лише деякі моменти років під окупацією, але усвідомлення того,
що війна – це сльози, горе і чорне лихо вона усвідомила на все життя.
В
школі дівчинка вчилась добре, улюбленими були всі предмети. Закінчила середню
школу (добре, що десятирічка була в рідному селі й не треба було долати
кілометри щодня) і легко склала вступні іспити й стала студенткою
Кам'янець-Подільського технікуму з підготовки бухгалтерів радгоспів. Працювала
в Сумській, Чернігівській областях, а серце рвалось додому, в рідне село. Бо
крім родичів, там був Сашко, Іващенко Олександр Петрович. І таки переїхала
сюди, в Ягубецький елітно-насінницький радгосп в 1961 році. Тут стала на
весільний рушник, перейшла на прізвище чоловіка, тут звили своє сімейне
гніздечко, тут раділи народженню синів Петра та Олександра. 38 років праці,
безліч оформлених документів і звітів, проведених перевірок і отриманих Подяк.
Молода
дружина виявилась вправною господинею, чудовою рукодільницею. Скільки вишила
рушників, серветок, сорочок – не перелічити. Знаходила час і для читання
книжок.
Пролетіли
швидко роки. Було всього: радість, здійснення мрій, душевне спілкування,
тривоги за дітей, їх навчання, одруження, втіха від народження онуків. Але і
горя доля вже відсипала повною мірою: провела в засвіти чоловіка і старшого
сина... Ця рана кровоточить і досі. Але наша землячка не зачерствіла душею.
Тішать її четверо внуків і четверо правнуків.
Вона має світлу пам'ять, згадує події минулого,
дає реальну оцінку подіям, що стали історією.
Її спогади –
неоцінений вклав в написанні історії села. Її домівка прикрашена безліччю
вишивок, а подвір'я потопає у квітах. Кохається пані Леся, як її називають в
селі, у квітах, особливо в їх королевах – трояндах. Не стоїть без діла і її
швейна машинка – вона щось шиє, перешиває. Радіє гостям, спілкуванню з людьми:
рідними, сусідами, односельцями.
Хай Всевишній дарує їй ще багато років життя при здоров'ї та силі. Хай новини будуть хорошими, а в домі панує достаток. Спасибі Вам, шановна, за добре серце і щиру душу. Хай ті, кого Ви любите, ще багато років вітають Вас з днем народження, і хай їх побажання обов'язково збуваються.
Наша бібліотека - це простір для спілкування та втілення креативних ідей. Під час книжкового марафону «Читаємо без зупинки» читачі познайомилися з прекрасними авторами, чудово проілюстрованими книгами. Серед тих, кого залюбки читають, класик дитячої літератури Всеволод Нестайко з його «Незвичайними пригодами у лісовій школі» і «Тореадорами з Васюківки», Володимир Рутківський, серія про джур козака Швайки, Сашко Дерманський з трилогією про Чудове Чудовисько, Іван Андрусяк, Андрій Кокотюха, Наталія Щерба та багато інших. Усім нашим друзям нагадуємо: літні читання тривають. Приєднуйтеся до нашої бібліокомпанії.
