Співець великої родини

Я мрію так життя прожити, щоб кров і піт віддать землі своїй, щоб у плодах моїх хилились віти, щоб розроставсь в глибинах корінь мій...

Михайло Панасович Стельмах – український поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і сценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ століття.

Народився майбутній український майстер слова 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського району Вінницької області в незаможній родині. Сім’я була багатодітною, але дружною і працелюбною. Діти зростали в атмосфері шани до праці, поваги до людей, любові до природи і землі. Пізніше, в повісті «Гуси-лебеді летять», яка носить автобіографічний характер, автор з любов’ю і ніжністю змалював тих, хто дав життя, навчив любити людей, Україну, її звичаї і природу.

Михайло Панасович прагнув знань, охоче вчився. В сім’ї, як часто бувало в ті часи, були одні чоботи на всіх, тому батько носив його малим до школи на руках, загорнувши у свою кирею. Було на батькових руках тепло і затишно, відчував себе захищеним і потрібним. Йому пощастило з учителями, добрими, мудрими, розумними. Тому і сам мріяв стати педагогом. Закінчив учительський технікум, а потім і учительський інститут (першим у своєму селі!). Вчителював, багато читав і писав вірші. З 1936 року газети і журнали почали публікувати його поетичні твори. Ці вірші, свіжі, душевні, знаходили своїх прихильників серед селян, молоді, літераторів. Серед тих, хто підтримав молодого поета був і Максим Рильський,, який став для Стельмаха літературним хрещеним батьком. В 1939 році вийшла друком його перша книга поезій, через рік М.П.Стельмах став членом Спілки письменників України.

Війна в 1941 році застала Михайла Стельмаха в Білорусі, де молодий українець служив зв'язківцем. На його долю випали важкі бої з відступами, втрати бойових друзів, поранення, лікування і знову фронт, бої за волю і перемогу. І завжди з ним був блокнот і олівець, він писав, записував, осмислював, щоб пізніше все викласти на папері, створити книги, якими зачитуються вже не одне покоління українців, і не тільки.

Всі шанувальники української літератури і творчості Михайла Стельмаха знають його твори «Хліб і сіль», «Велика рідня», «Чотири броди», «Правда і кривда», «Щедрий вечір». В них звучить любов до України, до українського села, до людей, мудрих і добрих,чесних і відданих своїй великій рідні – Україні.

Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження великого українця і гуманіста, життя якого пройшло у творчій і натхненній праці. Майстер художнього слова, він відкрив світові духовне багатсво, лагідність і мужність українців.

Завітайте до бібліотек, відкрийте і прочитайте книги Михайла Стельмаха, які і сьогодні співзвучні нашим мріям, нашим прагненням, нашим почуттям:

«Затьмарилось сонце на ясному сході,

Вогнями в житті угризається зло.

Нам дуже нелегко, нам важко в поході,

Майбутнє землі нам на плечі лягло.

Ще зброї в нас мало, печалі багато,

Та впертості стане на всіх ворогів.

В нелюдських атаках ми чесно, мій брате,

Вкладаєм в тригранні багнети свій гнів.

Грудьми зустрічаєм підступність зміїну,

Навиліт вбиваємо сталь у заряд.

Ми можем померти - не вмре Батьківщина,

Ми можем загинуть - не згине народ!»

День Європи в бібліотеці.

 День Європи в бібліотеці – це нагода ще більше дізнатися про багатовікову історію європейських країн, європейські цінності, міжнародні європейські організації. Це можливість продемонструвати свої знання, показати свої вміння, долучитися до прекрасного. Ми українці, живемо в самому серці Європи і відчуваємо себе її часткою. Україна обрала свій шлях у Європейську спільноту і бачить своє майбутнє в європейській інтеграції. Читачі бібліотеки для дітей розглянули тематичну виставку «Європейський вибір України – вибір часу», на якій була представлена література по темі, здійснили віртуальну подорож до столиць Європи. З допомогою мультимедійного обладнання та доступу до Інтернет побували в Парижі, Лондоні, Варшаві, Празі, Берліні, ознайомились з письменниками, пам’ятними місцями та видатними пам’ятками культури, відкрити для себе напрочуд широкий, розмаїтий, яскравий образ світу.

Hello, Europe!

Цьогоріч Дні Європи в Україні особливі – ми зустрічаємо їх в умовах війни. Український народ героїчно відстоює від рашистської навали демократію, свободу, історію, культуру, людські життя та мрії усієї прогресивної Європи.

Бібліотечна спільнота на передньому краї саме інформаційної боротьби. У 2015-2018 рр. ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки Програми Європейського Союзу Еразмус+ реалізувала проєкт «Все про Європу: читай, слухай, дізнавайся в пунктах європейської інформації в бібліотеках». І ми з впевненістю відзначаємо, що у поступальному русі нашої країни до родини ЄС є і наш важливий внесок.

З початком повномасштабного вторгнення ми всі постійно перевіряємо стрічку новин. І в кризових ситуаціях настрій постійно коливається від паніки до ейфорії і навпаки. У стані відчаю найкраще рішення – дозволити собі відволіктися, відновити свій ресурс, почитати.

Боріс Джонсон «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію»

Біографій видатного британського політика Вінстона Черчилля написано чимало. Проте є одна особлива тим, що її написав не історик, а теж політик. Автором книги «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію» є Боріс Джонсон, британський політик-консерватор, колишній журналіст. На час її виходу (2014) мер Лондона, член Палати общин, міністр закордонних справ Великої Британії в уряді Терези Мей (2016-2018), а згодом прем’єр-міністр Великої Британії (з 2019).

Після прочитання книги по-новому глянете на постать і Черчилля і самого Джонсона. Боріс Джонсон не уникає жодних гострих кутів, жодних пліток, все намагається пояснити, всьому дати раду. Побудова книги незвична – це не просто біографія особи в її ретроспективі від народження до смерті. І кожна глава присвячена не певному етапу життя в його послідовності, а якійсь частині і звісно хронологія втрачається, що аж ніяк не псує смак від читання.

Ближче знайомтесь – двічі Прем’єр-міністр Великої Британії, ідейний творець танку, ненависник більшовизму, переможець Гітлера, лідер нації, автор величезної кількості афоризмів, просто людина з величезним серцем, і, одночасно зухвалий цькувальник. Це все про одну людину. Її ім'я Вінстон Черчилль.

Лоренс Ріс «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна»

Авторство книги належить відомому англійському історику, що спеціалізується в своїх дослідженнях на Другій світовій війні. Над цією працею автор працював більше тридцяти років, тому її можна вважати однією з основних робіт автора. Важливо, що в основі монументального історичного дослідження лежать висновки, отримані під час спілкування з безпосередніми учасниками описуваних подій, хто наживо був свідком правління двох тиранічних історичних постатей. Метою роботи було бажання автора з’ясувати причини підтримки найвідоміших тиранів двадцятого століття серед населення. Для досягнення поставленої мети автор опитав десятки очевидців подій Другої світової війни, серед яких солдати радянської армії та Вермахту. З огляду на це книга є цінним джерелом історичної інформації та становить значний інтерес для військових істориків. Крім того, велика кількість фактичної інформації, серед якої багато маловідомих фактів здатні зацікавити і більш широку аудиторію читачів.

Джордж Орвелл «1984. Перевидання»

Джордж Орвелл – літературний псевдонім письменника, журналіста і публіциста Еріка Артура Блера (1903–1950), відомого своїми антитоталітаристськими та соціал-демократичними поглядами. Дж. Орвелл належить до найвпливовіших письменників Великої Британії середини та другої половини ХХ ст., а роман-антиутопію «1984» називають зразком жанру й довідником із важких часів.

Авторитет і важливість цього твору буквально давить і змітає всі недолугі спроби видавити з себе щось на зразок «яка хороша книга, читайте, радимо»… Тоталітарне суспільство. Повне, абсолютне і вічне владарювання Партії. Думати – злочин. За спроби аналізувати те, що відбувається – пекельні тортури. За ведення щоденника – розстріл. За необачне слово – смерть. За дводумство, доноси і активну провладну позицію – щедрий пайок дешевого джину і можливість вдихати-видихати повітря. Особистості у такому світі не виживають. Взагалі нема такого поняття, як особистість.

Перегортаючи останню сторінку, мимоволі дякуєш Всесвіту за те, що маєш свободу просто бути собою. І так, я розумію, чому у свій час книга була забороненою усюди, де тільки можна. Багато знати шкідливо. А багато думати – смертельно.

До речі, Орвелл написав книгу на тлі руїн, серед голодних, утомлених і змучених війною людей. Однак сьогодні вона актуальна, як ніколи.

Ентоні Бівор «Друга світова війна»

Ентоні Бівор – британський історик і письменник, один з найавторитетніших авторів з військової історії. Лауреат історичних і літературних премій, член Королівського товариства мистецтв і літератури, кавалер французького Ордена мистецтва і красного письменства.

Його масштабний твір «Друга світова війна» відтворює глобальну картину найбільшої трагедії, що поглинула всі країни і континенти. Автор вибудовує бездоганно-точну хронологічну послідовність воєнних дій, що розгорнулися від Сталінграда до Філіппін. Японо-китайський конфлікт, вторгнення в Польщу, Норвегію, Францію і на Балкани, кампанія в Північній Африці, японо-американське протистояння на Тихому океані, війна в повітрі і на морі, висадка союзників у Італії і Нормандії, рух Опору, таємні операції розвідувальних служб і безліч інших подій і фактів досконало досліджені і детально описані в одному гігантському томі. Вперше найбільший західний військовий історик в монументальній праці про велику війну, що стала вінцем його тридцятирічної кар'єри, віддає належне вирішальний ролі, яку зіграв у перемозі над фашизмом Радянський Союз, приділивши безпрецедентно велику увагу подіям на Східному фронті.

Майор Ганс фон Дах «Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного»

Львівське видавництво «Астролябія», що віднедавна спеціалізується на мілітарній літературі, випустило дві частини найвідомішої книги зі стратегії і тактики партизанської війни майора швейцарської армії Ганса фон Даха під назвою «Тотальний опір: інструкція з ведення малої війни для кожного». Вона перекладена вже багатьма мовами і лише тепер українською. Це фактично перше видання військово-тактичної літератури за 20 років незалежності України. За перші місяці після появи на книжкових прилавках український переклад видання опинився в числі найбільш витребуваних.

Книга написана в 1957 році, є справжньою інструкцією з підготовки населення на випадок окупації Швейцарії країнами Варшавського договору, що розглядалося цілком серйозно у розпал Холодної війни.

Чим цей підручник добрий для українців? Не лише тим, що саме повинна взяти Україна з воєнної доктрини Швейцарії, що є тактичним, а й тим, що показує ціну людського життя, забирає ілюзії. Тут є єдино правильний висновок, що народ, який хоче бути суверенним, має чинити опір до кінця. Якщо ж він готовий до руху опору, до війни, то показує своєю настановою, внутрішнім порядком, що він готовий захищатися. Бути готовим запобігти нападові, бути мілітаризованим – означає мати мир.

Майбутнє України – в ЄС

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

Україна бажає стати повноправним мешканцем європейського дому, справедливо вважає, що має на це право. І своєю історією, географічним розташуванням і тим внеском, який наш народ зробив у континентальну справу впродовж багатьох віків свого існування та боротьби.

Наш народ має давню історію. З давніх часів коріння українців тісно переплелося з багатьма європейськими країнами і народами. Доньки київських князів, які стали королевами в Візантії, Швеції, Шотландії, Норвегії, Англії, Франції, Німеччини, Угорщини. А про українську Роксолану і турецького султана знає весь світ.

Українські козаки воювали в арміях різних країн Європи, захищаючи їхні народи від загарбників. В роки ІІ-ї світової війни українці брали участь в Руху Опору інших держав.

День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Для того, щоб користувачі бібліотеки могли більше дізнатись про Європу, в наших закладах організовані книжкові виставки «Україна – це Європа», «Україна – серце Європи» - ЦБ; «Україно, моя Україно, пишна квітка в європейськім вінку», «Багатолика Європа», «Європейський літературний календар» - БФ. Організовано віртуальну книжкову виставку «Неllo, Europe!».

 

Для користувачів проведено масові заходи:

- турнір ерудитів «Європейська культурна спадщина» - ЦБ;

- квест «Відкриваємо Європу» - Великосевастянівська БФ №1, №2;

- відеоекскурс «Музеї Європи» - Івангродська БФ;

- відеоподорож «Містами і країнами Європи» - Кузьминогребельська БФ;

- інтелектуальне лото «Європейська культурна спадщина» - Заячківська БФ;

- виставка малюнків «Європа очима дітей» - Заячківська БФ;

- година цікавої інформації «Ярослав мудрий - європейський тесть» -ЦБ;

- відеогодина «Парад прапорів країн Європи» - Сичівська БФ;

- літературна подорож «Відкрий для себе Європу» - Шукайводська БФ;

- година Європи «Вивчай Європу - змінюй Україну» - Веселівська БФ;

- інформаційна панорама «Україна - серце Європи» - Ягубецька БФ;

- патріотична година «Україна-європейська: мрії збуваються» - Малосевастянівська БФ;

- анкета «Європейський вибір України очима молодих» - ЦБ;

- поетичний марафон: 

«У центрі Європи ми народилися!

Ми - українці й пишаємось цим!

Пісня вкраїнська, мужність й культура

Сьогодні відомі у світі усім» - ЦБ.

З літературної плеяди Орадівки

         

22 травня на літературному календарі Христинівщини – ювілей поета Миколи Гребенюка. Йому б було 85 років. Ще деякі його ровесники топчуть ряст на цьому світі, а Микола Семенович пішов у життя у 51 рік.

Він з того покоління, яке народилось в сумнозвісному 1937 році. Страшний то був час. Люди боялись доносів, наклепів, арештів і один одного. Але життя продовжувалось, люди вірили в кращі часи, працювали, вирощували хліб і народжували дітей. В сім'ї Параски і Семена Гребенюків народився син, майбутній помічник, опора на старості, гордість і продовжувач роду. Четверта дитина   в сім'ї була в радість всім: і батькам, і старшим сестрам, і братові.  В 1941 році Параска Іванівна залишилась з меншими двома дітьми в окупованому селі. Чоловік воював на фронті, старших сина і дочка примусово вивезли в Германію. А фашисти лютували. В дитинстві тоді дітям не те що солодощів не перепадало, а доводилось голодувати. Ті харчі, які були доступними, тамували голод не на довго. А ввечері мама розповідала дітям казки про добро, яке завжди перемагає зло, про сонце, яке обов'язкового сходить після темряви, про чесність, яка допомагає людям.

Вірили в перемогу і дочекались її. Люди, село і Україна заліковували рани.  Працювали тяжко, але раділи весні і сонцю, можливості ходити до школи і творити. Війна ще довго нагадувала про себе: «похоронками», що приходили з фронту, інвалідами, що повертались в село, сирітством дітей, чорними вдовиними хустками... А іще Підривне поле в цьому селі нагадувало про війну і своє смертоносне начиння вибухами. Останнім часом гуркотнява стихла і там дозволили пасти коней. В той день, 22 травня 1955 року, на Підривному знову пролунав страшний вибув. Свідомість прийшла разом із страшним болем, який змінився відчаєм: він став сліпим. Зовсім. Для юнака це була трагедія. Адже він мріяв стати трактористом, допомагати мамі. Замість того ставав тягарем  для неньки. Підтримували рідні, медичні працівники, друзі, однокласники. Шукав своє місце в житті. Пробував грати на гармошці, але п'ять пальців на обох руках - мало для справжнього музиканта. Потім плів корзини, чоботарював... Було важко. З дитинства любив поезію, згадував те, що колись читав, у вільні хвилини сестра читала йому. Підтримував Станіслав Зінчук, з яким визначили собі Гору Муз у Сосновому Гаю. Цю дружбу вони зберегли на все життя. Під впливом всього того, що було справжнім в житті, почав писати вірші. Зрозумів, що це не тимчасово, це - назавжди. Коли районна газета, яка тоді називалась «За честь хлібороба», опублікувала його перші вірші, радів і Микола, і рідні, і друзі.

Пізніше Микола Гребенюк переїжджає у Звенигородку, працює в майстерні УТОСу. І не розлучається з поезією. Його вірші - про маму, рідний край, працьовитих людей. Приходить щире і ніжне кохання, він створює сім'ю, стає чоловіком гарної Марії, Марусі, батьком двох синів. В його поетичних творах зазвучала нова тема: любові, кохання, продовженню роду.

Здавалось, життя ввійшло в спокійну і щасливу колію: була робота, де він був серед кращих працівників, кохана дружина, яка стала його очима, його секретарем і редактором, підростали сини, вийшли перші збірки віршів і гуморесок... Але раптового його серце зупинилось, підірвалось, не витримало напружень. Сталось це 15 листопада 1988 року. ..

Все своє не дуже довге життя поет мріяв про мир. Адже на собі пізнав, яке то страхіття - війна і все те, що вона несе людям і всьому живому. Після себе нащадкам залишив вірші, душевні, вистраждані, пропущені крізь біль і спогади:

Хлоп'ята грають у війну... До боягузів тут - презирство.

А в пам'яті на мить зрина  моє розстріляне дитинство.

Стрімке падіння літака, свист бомб і вибухів лавина

І посивілий на руках у матері малий хлопчина.

І серце в грудях на сполох б'є: невже дозволять люди світу,

Щоб знову небо голубе враз обвалилося на діток?!  

З Всесвітнім Днем Вишиванки, Українці!

Вишиванка, яку ти маєш змогу вдягнути, дякуючи тим, хто зараз носить одяг кольору хакі. Вишиванка, яка – не просто сорочка, вона вишита на шкірі нитками долі, вкарбована в ДНК.

З Всесвітнім Днем Вишиванки, Українці!

Вишиванка – оберіг української нації

З давніх-давен наші предки шанували ясне Сонце, живу Землю, рідну Матір, святу Берегиню, вічне дерево життя – все те, без чого вони не уявляли свого життя і ставились з глибокою пошаною як до могутніх і святих першооснов усього сущого. Вони любили все це і свою любов висловлювали в думах, легендах, піснях. А ще всю цю красу передавали у вишивках, вкладаючи у візерунки глибокий зміст, закодовуючи в них всі найкращі почуття.

Уявити українську оселю без вишитих рушників, серветок, скатертин  важко.

Малюнки зі щирими дитячими побажаннями

З вірою у Перемогу, з надією на мирне майбутнє і з любов’ю до України продовжують малювати малюнки читачі для захисників кордонів нашої Батьківщини.

Малюнки зі щирими дитячими побажаннями і прагненнями підтримати бойовий дух українських воїнів.

А така підтримка і позитивний настрій від наших діток – найпотужніша мотивація!

І тому, День ПЕРЕМОГИ – вже не за горами!

Слава Україні!