Пам'ятає серцем місто моє...

        Невблаганно лине час, віддаляючи нас від подій, дат, імен. Та не підвладні цьому ті, хто ввійшов в історію, прославив свій народ. Кажуть, земля славна творінням рук людських. Наша Христинівська земля славиться  працею хліборобською, трудом залізничників, будівельників, працівників культури. Та не тільки цим. Ми пишаємося, що на нашій землі зросли і пішли в широкий світ ті, хто прославив наш край. Серед них медики, літератори, вчені, композитори, військові, художники. Серед них - велет слова, визначний драматург-новатор, громадський діяч, активний борець за мир, Герой Соціалістичної Праці, лауреат багатьох премій Олександр Євдокимович Корнійчук.
            Відзначаючи 110 -річницю від дня народження відомого нашого земляка, бібліотечні працівники організували книжкову виставку "Творчий світ драматурга" в літературному музеї районної бібліотеки, провели літературні години "Його творчість - дзеркало його епохи", вікторини по творчості цього митця "Стежками творчості О.Є.Корнійчка". А біля пам'ятника  О.Є.Корнійчуку пройшла літературна година-роздум "Великий драматург і його час". Провідний бібліотекар читального залу Кулеша С.М. познайомила присутніх з віхами життя і творчості нашого славного земляка. Ріс майбутній драматург в сім'ї залізничника, де крім нього було ще троє дітей: Юзек, Марія та Женя. Тут, в Христинівці, він ходив до школи, після її закінчення пішов працювати в локомотивне депо, брав активну участь в агітаційно-художній бригаді. Звідси пішов на навчання, закінчив Київський інститут народної освіти. Йому було 20 років, коли надрукували його перше оповідання. А як драматург дебютував в 1928 році п'єсою "На грані". Багато з -під його пера народилося п'єс: "Платон Кречет", "Калиновий гай", "Макар Діброва", "Крила", "Правда", "Фронт", "В степах України" та інші. Багато з цих п'єс включали до свого репертуару театри не тільки України, а й Росії, Молдови, Болгарії. З ними мали змогу познайомитися  і  жителі нашого району завдяки Христинівському народному театру.
            Літературну творчість О. Є.Корнійчук поєднував з великою громадсько-політичною діяльністю. Він був депутатом ВР СРСР, головою ВР УРСР, секретарем Спілки письменників СРСР, головою Спілки письменників України. 14 травня 1972 року перестало битися його серце. Земляки шанують пам'ять про нього. Його іменем названо вулицю на новобудовах,  ЗОШ №1, в якій свого часу він навчався.
           Учні школи, яка носить його ім'я, читали вірші про відомого драматурга, познайомилися з матеріалами книжкової виставки, спогадами земляків та рідних. Зокрема, з розповіддю його дружини Марини Корнійчук про останню поїздку митця до Христинівки, звідки він повернувся з багатими враженнями, спогадами, світлинами. Старшокласники разом з бібліотекарем шкільної бібліотеки Олійник Т.М. показали себе справжніми знавцями творчого доробку О.Є.Корнійчука. Найбільш активними були: Василевська Настя, Сопронюк Віка, Шагаєва Віка, Криницька Валерія, Бурлака Аня та інші. Учні поклали до підніжжя пам'ятника квіти вдячності і шани.




 

Молитва за українську родину

Богородице-Мати! О Пречиста Діво!
Тобі дяку складати я беруся несміло.
Я молюся до Тебе за татуся і неньку,
За дідуся старого, за бабусю рідненьку.
Даруй, Матінко Божа,їм життя довге й миле,
Кожна днина погожа додає хай їм сили.
Хай ніколи рідненькі мої горя не знають,
Поможи їм, молюся, Пречиста, Тебе я благаю!
Любов наша до рідних завжди світла і чиста.
Молю серцем, душею, будь же з ними, Пречиста!

  Кожна сім’я – особливий світ, де ціннісні орієнтири батька, матері, старших у сім’ї відчутно позначаються на індивідуальних, читацьких, навчальних, а найбільше – на життєвих устоях дитини. Тато - це опора, татове слово - закон, за його широкою спиною ніжне дитяче серце відчуває себе захищеним і впевненим в собі. Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського.

                                             Родина

Родина - це таке маленьке слово,                                        А скільки ж в нумо сенсу, доброти.                                        Це – мами перша колискова,                                        Це - батьків прояв теплоти.                                        Це все. Що може бути краще                                        За рідних й дорогих людей?                                         Не покидай ти їх нізащо,                                        Бо це все рідне, це твоє.                                        Родина – це не просто термін,                                        Який у словнику знайдеш.                                        Родина – тихий серця шепіт,                                        З яким ти по життю ідеш.                                         Нехай усе біжить, минає,                                         Та ти не будеш в самоті.                                        Родина – щось насправді справжнє                                         З того, що маєш у житті.

До  Дня матері та Дня сім"ї  було проведено родинне свято "Молитва за родину" бібліотекарями Христинівської районної бібліотеки для дітей  Городничою Г. З. та Зайцевою О. Ю. Дитячу бібліотеку відвідали учні 2-Б класу Христинівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 з учителькою Гриб Марією Архипівною.

1939-1945. Пам'ятаємо, щоб жити (70 років від закінчення Другої світової війни)

  В Христинівській центральній районній бібліотеці для дорослих оформлено книжкову виставку-інсталяцію" 1939-1945. Пам'ятаємо, щоб жити. " (70 років від закінчення Другої світової війни)

Житиме вічно моя Україна!

Земле моя, неповторна, єдина,
Ріки, ліси і поля.
Житиме вічно моя Україна,
Кров'ю полита земля.
Там, де від рук недовірка -ординця
Впав серед поля козак,
Виросла квітка - чарівна жар-птиця,
Квітка, що названа - мак.
Кованим чоботом неньку топтала
                                                        Чорна фашистська чума,
                                                        Цвітом своїм Україна повстала -

                                                        Нечисті й сліду нема!

   Тієї пам'ятної червневої пори рожевий світанок пив росу із трав та замріяно слухав останні звуки гармоніки в клубах і школах. Тут випускники 1941 року танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин о 4-й годині ранку 22 червня їх поглине кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей.

  Молоде покоління має знати та пам'ятати героїчне минуле своєї країни.

  Пройшло вже 70 років з того часу, коли закінчилася  найкривавіша війна в історії людства. Тепер ми можемо більш адекватно оцінювати цю війну, її наслідки, а головне, причини її появи. Метою цього є аж ніяк не зменшення заслуг її героїв, а лише розвіювання неправильних стереотипів про неї.

  А пам'ять зберігає все в серці. Про це - незвичайна година мужності. Година пам'яті... Година-нагадування... Година-спогад..."Житиме вічно моя Україна!", яка відбулася в районній бібліотеці для дітей з учнями   9-А класу міської школи №1 (кл. керівник А.А.Шаповал) та учителькою української мови і літератури Наталією Миколаївною Мельник. На зустріч ми запросили учасника бойових дій Григорія Яковича Підопригору, який на фронті з 1944-го, служив у розвідці, дійшов до Кенігсберга, де й зустрів Перемогу. Після переможних салютів 1945-го  громив самураїв на Японській війні. За мужність і відвагу, проявлену під час обох воєн, фронтовик має численні нагороди, до яких долучилися й трудові.
  Сьогодні ми спробували ще раз переглянути ту сторінку історії, яка кров'ю пломеніє й через роки стала доленосною для нешого народу. Ми спробували душею доторкнутися великого змісту подвигу та зрозуміти, чому могутній фашизм, який поставив на коліна країни Європи, спіткнувся на нашій землі й був ущент розбитий.
  Важко уявити нам, людям мирного часу, що перечитаний не одним поколянням твір О.Довженка "Україна в огні" буде дуже чітко відображати сьогодення України. Ми пишалися тим, що незалежність здобули мирно, безкровно. Але події з кінця 2013 року й донині переконують: маємо об'єднатися у спільній боротьбі за майбутнє нашого народу і нашої держави. Народна мудрість каже, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою зі своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п'є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають юнаки у солдатський стрій, тому і вибирають одну з найпочесніших професій - професію захисника Вітчизни.
  Без миру немає дитинства, від забуття минулого - немає майбутнього. Ми віримо, що настане час, коли один скаже: "Слава Україні!", і мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" 

Незгасла пам'ять мого роду

         Білопінне цвітіння дерев, духмяний запах квітів, веселий сонячний промінчик, зелене руно трави – це травень. Травень сьогоднішній.

            А був ще травень 45-го, коли наша земля, кривава, попалена, піднімалася з заграв пожеж, руїн, страшного горя, принесеного фашистськими зай          дами  на довгих чотири роки війни. Війна – це горе, сльози, кров. Війна – це жах і смерть.

            70 років тому відгриміли останні залпи гармат. Зарубцювалися рани від куль і снарядів, засипалися землею і заросли травою окопи. Але безсмертна пам'ять людей, вона пульсує незгасним вулканом, тече в крові, у наших радощах і печалях. До щему, до болю стискається серце, коли бачимо фільми про ті страшні роки, коли читаємо полум’яні рядки творів, розділи підручників історії про криваві події Великої Вітчизняної війни, про наших дідів і прадідів. Саме  їм, представникам старшого покоління, тим, хто зі зброєю в руках в ті грізні роки воювали з нацистами, присвячена година пам’яті «Незгасна пам'ять мого роду», яка пройшла в районній бібліотеці для дітей. Учні 3-В класу Христинівської міської школи №1 разом зі своєю учителькою Сологуб Ю.А. підготували розповіді про прадідів, прапрадідів, про тих, ким пишаються юні христинівчани.

            Перед початком масового заходу третьокласники поклали квіти, квіти пам’яті і вдячності до Братської могили і Алеї Слави, схилили свої голівки в хвилині мовчання.

            Під час проведення години пам’яті звучали вірші і пісні, демонструвалися  кадри воєнної хроніки, художніх і документальних фільмів, присвячених подіям того пам’ятного і жахливого часу. Нащадки учасників бойових дій розповідали про бойовий шлях представників старшого покоління своєї родини. Схвильовано звучали розповіді Саші Кошель, Насті Тітової, Андрія Жука, Богдана Прокопчука про тих, ким вони пишаються, пам’ятають і вклоняються їхньому бойовому подвигу. Діма Кривов’яз розповів про свого прадіда Лінчука Олександра Титовича, Героя Радянського Союзу, знану в районі людину,чий  портрет прикрашав залу бібліотеки.

            Ці люди, рядові і офіцери, танкісти і артилеристи, льотчики і піхотинці, сапери і партизани заслуговують вічної пам’яті. Доземний уклін учасникам і творцям Перемоги за мужність їх  і за подвиг. З кожним роком цих незвичайних людей стає менше, рідіють їх ряди. Гордімося й шануймо їх. І не тільки в день Перемоги дякуємо їм за вільну Україну. Пам’ятаймо їх, пам’ятаймо свою історію, адже країна, яка не знає свого минулого, не може мати і майбутнього.

Бути українцем, жити в Україні – не тільки велика честь, а й велика відповідальність. Адже ми – продовжувачі прекрасних і величних традицій наших предків: Івана Гонти і Тараса Шевченка, Івана Драча і Олександра Лінчука.

Ви діти України, її надія і майбутнє. І я кажу в обличчя всім недругам, всім агресорам моєї Вітчизни:                             
                                              «Я єсть народ, якого правди сила.

                                   Ніким звойована ще не була.

                                   Ні! Сили на землі нема

                                   І сили на землі не буде,

                                   Що потягти нас до ярма,

                                   Щоб потоптати наші груди».

Саме подвиг дідів став прикладом для внуків, які захищають українську землю, українську незалежність і свободу на сході нашої держави. Герої сьогодення, бійці АТО, приймаючи естафету мужності і героїзму старшого покоління, доводять всьому світові, що їхня любов до рідної землі – безмежна. Цю любов до рідної України відчувають у своїх юних серцях і третьокласники, учасники цієї години пам’яті, юні патріоти Христинівки і України.

Діти стали учасниками історико-краєзнавчої вікторини, яку провела бібліотекар дитячої бібліотеки О.Ю. Зайцева. Відповіді дітей показали, що вони знають історію України та Христинівки. До їх уваги матеріали книжково-ілюстративної виставки, де розміщені матеріали, які допоможуть юним читачам поглибити свої знання з того трагічного і героїчного часу.