Щирий друг нашої бібліотеки

   

Привітна посмішка освітила районну бібліотеку. Теплі слова привітань. Це наша гостя - Соломія Зінчук, донька відомого поета, публіциста, краєзнавця, журналіста, великого патріота України, Христинівщини і своєї малої Батьківщини - села Орадівка. З великою любов'ю, теплотою і ніжністю він описав  своє село, друзів, однокласників, природу, з якої черпав своє натхнення. Ставши відомим поетом, громадським діячем, він ніколи не забував свій рідний край. Він був частим гостем в районі, в своєму селі, в школі, в бібліотеках, майже кожну свою нову книгу привозив сам до районної книгозбірні. Зараз  всі ці книги з автографом зберігаються в літературному музеї районної бібліотеки.  Музей поповнюється новими експонатами: статтями, спогадами, світлинами. Щоразу, приїжджаючи  провідати могилу свого батька в Орадівці, Соломія Станіславівна, філолог в другому поколінні, випускниця Київського державного університету ім.Т. Шевченка, викладач і перекладач, письменниця і редактор популярних розважально-пізнавальних телепередач, майстер українського слова,художниця, майстриня на всі руки приходить і в районну бібліотеку. Вона з чоловіком Сергієм  привозить книги тата  для музею, нові статті, та новинки української та зарубіжної літератури.
        Ось і цього разу  більше півсотні книг привезли вони до нашої книгозбірні. Це "Характерник" Василя Шкляра, "В'язні зеленої дачі" Володимира Лиса, "Бог завжди подорожує інкогніто" Лоран Гунель, "У світлі камер" Крістіни Ковак, "Світ нестворений" Мирослава Лаюка, трьохтомник "Україна перед Богом і світом" Івана Шпиталя (Книги з дарчим написом автора. Є стаття про С.С.Зінчука) та інші цікаві художні, публіцистичні книги, мистецькі альбоми, довідники.
         Соломія Станіславівна - цікавий співрозмовник, ерудована і начитана. З нею приємно спілкуватись, обговорювати новини культурного і літературного життя. Вона дякує нам за роботу музею, за популяризацію творчості її татуся. Ми вдячні за книги, розуміння, допомогу. Адже ми робимо одну й ту важливу справу - вчимо людей любити Україну, її мову, звичаї, її народ.

Молодь - це майбутнє держави

    Поряд із державним святом ми будемо відзначати День  молоді. Держава вірить в свою талановиту і працелюбну українську молодь, яка матиме гідне життя і світлу долю. Молодь - це майбутнє держави. Конституція України охороняє її інтереси, її право на освіту і гармонійний розквіт життя. В центральній районній бібліотеці  відбулася "молодіжна тусовка "Бібліотека об'єднує молодь", в програмі якої були: година молодих: "Моя доля в моїх руках", виставка-досьє: "Кумири молодих", вікторина: "Чи знаєте Ви, що... Присутні мали можливість ознайомитись із новинками літератури.

Конституція - фундамент нашого суверенітету"

Спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Верховна Рада України 28 червня 1996 року прийняла Основний Закон Держави – Конституцію України.

Українська Держава має багатовікову історію державотворення. До цього ми йшли крізь віки з поразками і перемогами. Генетичними коренями українських конституцій є звичайне право, яке через віки пронесло народні уявлення про правду та справедливість і з яким повинні були рахуватися численні володарі, що змінювали один одного на українській землі, а також «Руська Правда», «Литовські Статути». Показовим правовим документом у 1710 році стала перша Конституція Пилипа Орлика, в якій задокументоване право України на самоврядування та незалежне існування.

         У ХІХ столітті в історію українських конституцій увійшли такі визначні проекти як «Проект Конституції Республіки» Григорія Андрузького і робота Михайла Драгомонова «Вільний Союз – Вільна Спілка». Андрузький бачив у майбутньому Україну як суверенне державне утворення в складі конфедерації слов’янських народів, а Драгоманов пропонував реорганізувати царську Росію в федеративну республіку.

         На початку ХХ століття з’явилися проекти конституцій Міхновського і Грушевського, які в багатьох положеннях продовжували конституційно-правові традиції, закладені Драгомановим.

         Період існування УНР-ЗУНР представлений Універсалами Центральної Ради, Конституцією УНР, законами про державну символіку, громадянство, конституційними актами української держави гетьмана Скоропадського.

         Невід’ємною частиною історії українських Конституцій є акт конституційного характеру Карпатської України, а також Акт відновлення української державності, проголошений у Львові 30 червня 1941р.

         Iстотний слід в історії української державності залишили Конституції Радянської України (1919, 1929, 1937, 1978). З формально-юридичного боку вони відзначалися демократизмом, чіткістю формулювань і соціальними гарантіями. Їхнім слабким місцем були декларативність багатьох положень, відчутний пріоритет держави над особистістю, закріплення однопартійної командно-адміністративної системи. До того ж Конституція СРСР суттєво обмежувала конституційні права України.

         Робота по підготовці Конституції незалежної України розпочалася відразу після проголошення Декларації про державний суверенітет України – і затягнулася на шість років – з 1990 по 1996 року. Засідання Верховної Ради щодо прийняття Основного Закону тривало цілу добу: вона народилася в ніч з 27 на 28 червня 1996 року в залі Верховної Ради. Ухвалена під час запеклих дискусійних баталій,  за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам, вдалося узгодити всі положення документа. Конституція України стала одним  із наріжних каменів нашої державності, довгостроковим правовим фундаментом, стрижнем політико-правової системи країни.

         Сучасна незалежна Україна отримала свою Конституцію, яку визнають однією з найдемократичніших конституцій у світі. Вона закріпила в Україні засади державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.  Вона заклала основу для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю.

         Прийняття Конституції заклало основу подальшого розвитку законодавства і правової системи України: це дороговказ вільної та незалежної держави, філософія зовнішньої та внутрішньої політики, скелет законодавчої системи.

                             Незалежна моя, Україно,

                             Залишайся такою довічно!

                             Правова й соціальна незмінно,

                             Суверенна і демократична!

Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.

          Багато що в Основному Законі записано не на віки – навіки. Зокрема цілісність і недоторканість території, також єдина державна мова – українська.

         Вистраждавши, виборовши собі волю, Україна має тепер і свої державні символи: Герб, Прапор, Гімн, які уособлюють її історію, її сутність.

         Золотий Тризуб на блакитному тлі – символ влади. Він зустрічається  ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Тризуб вважається гербом України, тому що число три завжди вважалося магічним, духовним, в ньому відображено триєдність життя. Це – батько, мати , дитина, які символізують собою силу, мудрість, любов.

         Національний прапор України – це жовто-блакитний стяг. Жовтий колір – колір сонця, хліба, життя, а блакитний – це колір неба, води, миру.

         З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, з ширшим змістом та ідеями, які з часом перетворились на символи держави. Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію і велич свого народу, сповнюємося гордістю за його героїчні подвиги та трудові досягнення.

         Наш Основний Закон – це правовий фундамент життя та розвитку Української держави і Народу. У цей день хочеться згадати українських воїнів, які боронять незалежність, державний суверенітет, недоторканість наших кордонів та наш конституційний лад від російського окупанта. Саме завдяки їм ми сьогодні можемо відзначити наше велике національне свято у мирі та безпеці.

         І нехай не тільки Конституція, але, в першу чергу, совість зобов’язує всіх нас, зберегти свою Батьківщину, залишити по собі добрий слід на землі українській.

         Тож, запам’ятайте!

         Ніхто не принесе нам кращу долю,

         А ні орли крилаті, ні лелеки,

         А ні близький сусіда, ні далекий,

         Ні небеса, ні сонце, а ні вітер

         Не зробить нам хорошого у світі!

         Лише ми в своєму домі

         Своїм трудом, ділами надбаєм кращу долю.

Нехай демократичні засади, закріплені цим важливим документом, стануть реаліями нашого сьогодення, дух законності прийде до серця кожного громадянина, а мир і взаєморозуміння сприяють подальшій розбудові нашої держави. Бажаємо вам міцного здоров’я, добра та злагоди, а нашій Україні – процвітання, миру та гарного світлого майбуття!

І поки буде сонце нам сіяти,

Вічно буде жити Україна-мати!

Самостійна, вільна, молода держава.

Слава Україні і Героям Слава!

 В бібліотеках району пройшли інформаційні години: "Конституція - основний закон для влади і громади",  "Конституція - могутній акорд  держави", оформлено книжкові виставки: "Вимріяна мільйонами українців", "Оберіг нашої державності" та інші заходи. 

Міжнародний день батька

    Тато, таточко, татусь, татко, татусик, татуню! І ще багато, як можна назвати найдорожчого чоловіка в житті кожної дитини. Тато - це перша любов доньки і перший супергерой сина. Ще до недавна персона тата в нашій державі, була незаслужено відсунута на другий план, святкувати день батька в Україні почали  лише з 2019 року. Тато - це захист, тато це - щедрість і ласка, тато - це допомога і порада, тато - це завжди купа подарунків. Тато ж теж, в тандемі з мамою,  відіграє важливу роль в житті дитини, тому, нарешті, й такий день з'явився, як офіційне свято, в нашій державі.

    Зараз наша країна перебуває в стані війни з Росією. Багато татусів і дідусів пішли на фронт захищати нашу Батьківщину від агресора, частина їх отримуватиме привітання від своїх дорогих доньок та синів, перебуваючи на фронті, а частина, нажаль, вже ніколи не пригорне до серця своїх діточок, лише ясними зорями споглядатиме на них з небес, обійматиме їх теплим вітром та  цілуватиме променями сонця... Тато завжди залишається поруч, якби далеко не був...

   Минають роки, стікають крупинками в піщаному годиннику життя, татусі старшають, дітки дорослішають, час проведений з татом стає все ціннішим і, часом, ти не можеш ним  напитись, як холодною водою в літню спеку. Бо скільки б років тобі не було, тобі завжди потрібні мама і тато...

   Цьогоріч день тата припадає на 21 червня, то ж не забудьте в цей день привітати ваших татусів та дідусів, а може й прадідусів, з цим чудовим святом. Заїдьте в гості та міцно-міцно обійміть, це буде - найкращий подарунок.

Отримання книг від фундації Дарини Жолдак та НОВА ПОШТА

  Шановні маленькі читачі та їх батьки. @nova.poshta.official в партнерстві з @foundDZ подарувала нашій бібліотеці яскраві та цікаві книги – казки з ілюстраціями українських художників. Приходьте до бібліотеки – книги вже чекають на наших відвідувачів. 

"Вся надія була на тебе, солдате"

22 червня 1941 року назавжди закарбований у людській пам’яті – день, коли почалась німецько-радянська війна. Мабуть, немає жодної сім’ї, яка б не зазнала втрати  рідних у цій війні. Тому 22 червня визначений в Україні як День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

            Друга світова війна… 1941-1945… Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не  стирається  з історичної пам’яті.  Війна торкнулася чорним крилом кожної української родини і назавжди залишила слід в генетичній пам’яті нашого народу.  Неймовірно  тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Про цю трагічну сторінку в історії України можна дізнатися, ознайомившись   із матеріалами на книжкових виставках: «Війна: дзвони пам’яті», «Подвигом уславлені», «Пам’ять про війну», підготовлені в  бібліотеках системи. Їх наповлення  потребує постійного пошуку від працівників бібліотек. Нові документи, публікації у періодичних виданнях, інформаційні матеріали є джерелом патріотичного виховання молоді.

            Перш за все, це том історико-меморіального серіалу «Книги пам’яті України» - «Безсмертя. Книга пам’яті України 1941-1945». Тут вперше опубліковано аналітико-документальний матеріал про вагомий  внесок українського народу у перемогу над фашизмом, про тих хто загинув на полях битви. В книзі узагальнено дані про військові втрати України .            Відомості про загиблих подаються за  єдиною   схемою: вказується    прізвище, ім’я, по-батькові, рік та місце народження, дата призову чи мобілізації, місце поховання. Подвиги, здійснені нашими воїнами зробили їх героями,  а всенародна пам’ять – безсмертними біографії, фронтові долі полеглих у боях щільно спресовані в «Книзі Пам’яті України. Черкаська область кн..7 Христинівський район»  у кілька коротких рядків. Але за кожним з них – людське життя, нерідко яскраве і талановите, безжалісно обірване у розквіті сил. Вони  назавжди залишилися молодими, чистими душею, сильними духом, красивими у вчинках.

            Книга «Зореносці» та «Вони відстояли мир» - оповіді про славних черкащан – Героїв Радянського Союзу. У цих книгах ціла плеяда героїчних захисників, які під кулями ходили в атаки. Ці сповіді не  можна читати без хвилювання, без болю у серці. Всі  вони разом – це хвилююча розповідь  про людей з красивою душею, чистим серцем, які гаряче любили життя і рідну землю. Серед  них є уродженці нашого, Христинівського, району: льотчик Олександр Тищенко, артилерист Андрій Гриб, піхотинець Петро Дмитрик і Олександр Лінчук.  А таких як льотчик-штурмовик Іван Драченко, який пішов у круговерть воєнної грози з Великої Севастянівки, було серед фронтовиків у колишньому Союзі лише чотири.  Авіатор же він один.      Кавалерами трьох орденів слави були  Іван Скалій, Чорнокінь Євстратій та Зубко Василь.

            Розповіді  «72-годинний бій»  та «На вістрі атаки» в цих книгах присвячені  Лінчуку Олександру Титовиту, відомій людині у нашому місті, колишньому машиністу локомотивного депо, якому в цьому році виповнилося б 95 років. Він народився  22 квітня 1925 року в селі Розсішки Христинівського району в сім’ї селянина. Після закінчення семирічної школи в 1940 році пішов працювати, як і його батько, в тракторну бригаду. Спочатку був прицепщиком, а потім трактористом.

            Після евакуації з України у 1941 році юнак працював на одній з шахт Кузбасу. Він прагнув у діючу армію, та не вистачало років. Лише в травні 1943 року Лінчук добився свого. Його направили вчитися у воєнну школу.         

Незабаром колишній курсант старший сержант Олександр Лінчук командир обслуги станкового кулемета був на фронті.

            Перший свій бій Лінчук О.Т. прийняв під Орлом. Потім бої  за Глухів, Чернігів. Форсування Дніпра, жорстокі бої на плацдармі. Двічі був ранений.

            Група сміливців зайняла вихідну позиці в  плавнях і серед густого верболозу. Нашвидкуруч в’язали плоти.  Перед світанком почали переправлятись. Гітлерівці помітили десант лише тоді, як перші плоти були вже на середині Дніпра. Над рікою повисли освітлювальні ракети. Довгі кольорові траси поплили над водою, ворог відкрив шалений вогонь. Вибухова хвиля раптом ударила пліт, на якому переправлялась кулеметна обслуга Лінчука. Олександр і його другий номер Гусев опинилися у воді. І все ж їм удалося дістатися берега.

            Зав’язався короткий, але запеклий бій за плацдарм, який не вщухав і наступної ночі. На захисників плацдарму обрушився цільний артилерійський вогонь.  Невеличка прибережна смужка землі все більше рясніла воронками вибухів ворожих мін і снарядів. Становище ускладнювалося ще й тим, що фашисти безперервно обстрілюючи ріку і протилежний берег, не давали змоги нашим військам перекинути на плацдарм свіжі сили.  

            Під час бою загинув Гусев. За кулеметом залишився лише Лінчук. Він продовжував нищити гітлерівців влучними чергами «максима» і гранатами доти, поки не переправилися на правий берег наші підкріплення. 72 години героїчного бою десантників на плацдармі, особиста мужність і відвага Олександра Лінчука і його бойових друзів визначили успіх ще однієї операції по форсуванню Дніпра.

            15 січня 1944 року за мужність, проявлену при форсуванні Дніпра і в боях за плацдарм, стрілку 221-го гвардійського стрілкового полку 77-ї гвардійської Чернігівської стрілкової дивізії Лінчуку  Олександру Титовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

            В кінці 1945 року Олександр Титович повернувся додому. Більше 30 років пропрацював він машиністом Христинівського локомотивного депо залізничного вузла.

            З 1980 року Лінчук О.Т. знаходився на пенсії, жив активним життям, часто бував   у школах міста і району, розповідає молодим про ті грізні роки війни, про подвиг і перемогу нашого народу над фашизмом в 1941-1945 роках Другої світової. Помер 31 серпня 2011 року.

Життєписи цих дюдей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.

22 червня 1941 – цей день став фатальним для кожного: для тих, хто пішов, і не повернувся, для тих, хто залишився без батька, сина, чоловіка, брата, для тих, в кого доля склалася по-іншому. Сьогодні Україна знов перебуває у стані війни – ворог окупував Крим, частину Донецької та Луганської областей. Внаслідок бойових дій гине цивільне населення та військові, які захищають свою Батьківщину, як і їх батьки-діді-прадіди захищали свою землю під час Другої світової війни. Кращі сини та доньки переможців взяли до рук зброю та стали стіною між окупованими, випаленими ворожим вогнем землями, і мирною, Незалежною Україною, щоб стримати військову агресію сусідньої держави.

            Війна – це завжди біль втрат, гіркота, людські долі.  У всі віки відбувалися війни, які несли за собою хаос та розруху, горе та страждання. Проте кожна з воєн – це справа рук самої людини. Можливо, у людині прокидається щось тваринне. Війна ж руйнує та вбиває, несе жах, смерть, душевну порожнечу…

 А людина народжується в любові, а отже, в любові має  і існувати. Тому хочеться вірити,  і ми сподіваємось, що в кожній домівці настане мир та злагода, а ми більше ніколи не будемо чути  страшного слова «війна».

Онлайн – церемонія конкурсу «Фабрика вражень - 2020».

Читачі бібліотеки для дітей стали учасниками конкурсу «Фабрика вражень - 2020». Який організувала Черкаська обласна бібліотека для дітей. На протязі не одного дня наші талановиті читачі Шаповал Крістіна та Руденька Ксенія очікували на результати конкурсу. Члени журі ретельно переглядали всі роботи учасників конкурсу. В них учасники  ділилися враженнями про прочитанні книги, цитували вірші, розповідали про улюбленого письменника. Такі жадані результати конкурсу стали відомі під час онлайн-церемонії оголошення підсумків змагання 11 червня. Під час якої читачі могли наживо почути коментарі відомих поетів, акторів та  ровесників, які минулого року брали участь в конкурсі, а тепер стали членами дитячого журі. Онлайн – церемонія  супроводжувалася вікторинами, які дозволили учасникам проявити свою кмітливість. Учасники конкурсу перебували в очікуванні оголошення переможців та сподівалися на отримання призів від організаторів конкурсу. Наша учасниця Руденька Ксенія отримала найбільше уподобань на сторінці фуйсбук серед всіх відеооглядів представлених на конкурсі. Подякою за участь у конкурсі книжкових відеооглядів «Фабрика вражень – 2020» відзначена Крістіна Шаповал. Вітаємо наших читачок та бажаємо подальших успіхів.

Бібліотека знову вікрила двері для читачів!

    Наша бібліотека, після довготривалого карантину, відчинила двері для своїх читачів. Діти дуже скучили за бібліотекою, за книгами, і не тільки читачі, а й бібліотекарі за читачами. Бібліотекарі, попри всі складнощі, дотримуються правил безпеки. Чекаємо на вас, наші юні друзі. Літо з книгою розпочалося!