Тиждень дитячого читання "Читай, щоб зробити світ кращим"

 За доброю традицією, під час весняних шкільних канікул проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. Його завданням є  заохочення дітей до читання, виховання в учнів любові до книги, культури читання, популяризація найкращих надбань української і світової літератури та знайомство з творами нових письменників. Цьогоріч Тиждень дитячого читання ми відкривали з учнями 1 школи 5-А класу та їх учителькою Бортник В.О. З нагоди відкриття, в контексті заходу під назвою "Стрімко світ міняється - книга залишається", було проведено краєзнавчу годину - "Література рідного краю". Де всі присутні мали змогу ознайомитись з письменниками Христинівщини  та їх творчістю, відвідати музей Станіслава Зінчука, де представлена не лише його творчість, а й предмети побуду, подарунки, улюблені особисті речі, святкова вишиванка та особиста бібліотека, люб'язно передана нам його донькою Соломією Зінчук. Також був представлений літературний музей Т. Г. Шевченка, де всі присутні мали змогу прочитати вірші Кобзаря та зробити фото біля фотозони.

З нагоди відкриття Тижня дитячого читання всі присутні ознайомились з поповненням бібліотечного фонду новими надходженнями від Національного інституту книги. Більше 500 найменувань книг різного жанру та спрямування отримала наша бібліотека. Це є ще однією причиною для маленьких читачів, долучитись до  всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги та збагатити душу та мозок корисною та цікавою інформацією.

Ми всі родом із казки.

 

Казка – це світ, чарівний та незнаний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку – це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

Мабуть, на Землі немає людини, яка б не любила казок. Адже вони з раннього дитинства прищеплюють любов дитини до літератури, розширюють її кругозір і збагачують словниковий запас. Через казку діти отримують уявлення про життя людей та тварин, пізнають світ прекрасного.

«Забута казка – це золоте намисто, яке впало на морське дно» - кажуть старі люди . І щоб не втратити наступні покоління такого намиста, ми повинні зберігати у своїй пам’яті перлини народної мудрості.

Книги - ювіляри 2021 року

Запрошуємо на відеоперегляд  книг, які святкують свій ювілей в  2021 році.

Ювілей – це особливе святкування "круглої" дати,  важливої події. Загалом, ювілеї заведено святкувати саме у людей. Але і  книги, як і люди, мають свій день народження.

Звісно, не завжди є змога чітко визначити дату написання та публікації якогось літературного твору, але деякі дати є чітко відомими.

460 років з часу закінчення перекладу Пересопницького Євангеліє так званою простою мовою, досить близькою до народної. Це визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва. Як свідчить приписка в рукопису, переклали Євангеліє 1556-1561 син протопопа М. Василевич та архімандрит Пречистенського монастиря Григорій у с. Двірці й м. Пересопниці (тепер Рівненська область). Замовила книгу княгиня А. Заславська.

Пересопницьке Євангеліє - розкішна книга, вагою 9 кг 300 г, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Книга складається з 482 аркушів. Рукопис багато орнаментований, прикрашений високохудожніми кольоровими заставками й мініатюрами. За красою й багатством оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних собі серед українських рукописів. 

Сьогодні ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації – на Пересопницькому Євангеліє під час інавгурації присягають Президенти України.

Далеке ХVІ століття, Острозька академії у місті Острог на Волині. Саме тут 440 років тому вийшла з друку Острозька Біблія – видатна пам’ятка української культури. Не безпідставно називають її "королевою української книги". Це видання шанували й представники неправославних віровизнань, віддаючи належне ерудиції острозьких книжників. Шанобливе ставлення до цієї Біблії як з боку православних, так і представників інших християнських конфесій стало однією з причин того, що збереглося чимало примірників цього видання. При гіпотетичному накладі 1000-1500 примірників до нашого часу дійшло понад 260, Вони зберігаються в музеях, бібліотеках, архівах не лише України, а й також Австрії, Білорусі, Болгарії,Ватикану, Великобританії, Голландії, Греції, Естонії, Канади, Киргизії, Литви, Німеччини, Польщі, Москви, Румунії, Сербії, США, Угорщини, Чехії, Франції, Фінляндії  та Узбекистану.

У квітні 2021 року виповниться 180 років з дня написання геніальної поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» - першого українського історичного роману у віршах. Стверджують, що саме 7 квітня 1841 поет поставив останню крапку в рукописі поеми. Який поціновувач української літератури не знає цих стрічок?

Все йде, все минає – і краю немає,
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає…

Повісті „Микола Джеря” вже 145 років. Вона є одним з найвідоміших творів видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького. Але незважаючи на визнання сучасників, за часів життя автора цей твір був заборонений. Не дивно, адже у ньому дуже яскраво змальовано антикріпацький рух народу. Для часів написання – занадто яскраво. На перший погляд, це одна з багатьох повістей, де йдеться про життя українських кріпаків – Миколи, його дружини та батьків. Але насправді повість підкреслює контраст між високим покликанням людини і її буденними обов’язками, які це покликання руйнують. 

Іван Карпенко-Карий – український драматург, майстер соціально-психологічної та сатиричної драми. В 1841 році побачила світ сатирично-гумористична п’єса на соціально-побутову тематику  «Мартин Боруля». Тож, цьому твору вже 135. Етичні цінності проти умовностей та рангів – яким є основний конфлікт п’єси – і зараз на часі. Боруля – заможний селянин, який з усіх сил прагне входити до дворянських кіл. Своїй дочці Марисі він забороняє займатися важкою працею і водитися з простим людом – тепер вона має бути панянкою. Та чи принесуть панські примхи щастя дівчині, яка щиро кохає простого юнака? 

«Лісова пісня» Лесі Українки - один з найкращих творів класичної української літератури. Це теж книга-ювіляр. В 2021 році їй виповнюється 110 років. Намагатись втиснути неймовірну «Лісову пісню» Лесі Українки у рамки якогось жанру – справа невдячна, адже ця книга увібрала в себе риси різних жанрів. Не просто ж так сама поетеса визначила твір як драму-феєрію. Крім того, чи не бачите ви у «Лісовій пісні» риси фентезі? Проте жанр твору не настільки важливий, як сама книга. Мова тут йде про лісову мавку, яка закохується у простого сільського хлопця Лукаша. Він теж просто обожнює її, не зважаючи на те, Мавка – істота лісова, і до його реального світу не має жодного стосунку. Проте кохання їхнє не витримало випробування побутом: Мавка не могла так спритно поратись в хаті та жати жито, як це робили змалечку привчені до такої роботи сільські дівчата. Мати Лукаша врешті переконала хлопця, що йому краще поєднати долю не з лісовим ефемерним створінням, а з цілком реальною сільською молодицею. Але в результаті це не принесло щастя жодному з них… Рекомендуємо цю книгу всім.

Ми часто досить скептично ставимося до класики української літератури, особливо якщо її вивчали ще у школі, на не завжди цікавих уроках. Автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна» Олександра Довженка є приємним винятком з цього правила. Вона вийшла у 1956 році, їй наразі 65. Прикметно, що твір немає чіткого сюжету, він радше схожий на цикл новел, які розповідають про дитинство юного Довженка, його дитячі враження, захоплення, вподобання. Хоча загалом можна виділити дві лінії розповіді: перша це дитяче сприйняття світу, друга це ліричні відступи дорослої людини. Запам’ятовується образ прабаби малого Сашка - Марусини, і сцена, в якій Сашко витоптав грядки та як його проклинала за це прабаба. Всі герої Довженка описані з великою любов’ю особливо, дід Семен, який був схожий на Бога, батько – невтомний хлібороб, дядько Самійло – великий косар. З неймовірним трепетом зображені найближчі для Довженка жінки – мама, прабабуся.

По смерті Василя Симоненка у 1966 році з його спадщини видано вибірку із творчості «Поезії». Новели з цієї збірки читаємо вже 40 років. Разом з автором ми роздумуємо над людською сутністю, над любов’ю до України, прагнемо художньо осмислити явища життя, моральні цінності людства. Основний лейтмотив його філософської лірики полягає в тому, що людина не може обирати Батьківщину, вона також повинна відчувати свою значущість і радіти моментам життя, адже завтра світ належатиме іншим людям.

20 років з публікації роману Юрія Мушкетика, визнаного майстра сучасної української прози, "Морок". Якщо коротко - це роман про сьогодення, про гостроконфліктні ситуації, про випробування на справжність людини та її душі і про питання із питань -  «Ствердиться чи не ствердиться Україні?» 

Кольори в співдружності із словом

21 березня оголошено Міжнародним днем кольору. Існує Міжнародна асоціація кольорів, до складу якої входять національні асоціації кольорів більше 30 країн. Саме вони і схвалили ідею проведення цього свята, починаючи з 2008 року.

 

Людське око здатне розрізняти дуже багато кольорів. Лише в ахроматичній гамі може бути сприйнято близько трьохсот їх відтінків. Багатство барв навколишнього світу своєрідно відображається і в мові.

 

Ми живемо в оточенні кольорів, але часто не помічаємо численні тонкощі різноманітних відтінків. Кольори є одними з найкрасивіших, а також одними з найбільш недооцінених аспектів фізичної реальності. Про значення і вплив кольорів уже написано безліч наукових статей і праць, не оминають своєю увагу їх і письменники. Майстри слова так гарно можуть описати предмет, людину, чи природу, що ніби уявляємо їх собі, вони ніби оживають у нашій уяві.

 

Сьогодні ми хочемо познайомити Вас з книгами українських авторів, в назвах яких є кольори. …Назви бувають білі, як сніг, жовті, як жито, блакитні, як небо, рожеві, як квіти, чорні, як рілля...

В нову книжку літературознавця Івана Дзюби «Золота нитка: нариси про (не)знаних» увійшли статті різних років про Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, письменників відродження. Цей зв’язок поколінь митців, відповідальних за долю літератури, Ольга Кобилянська назвала «золотою ниткою» української культури.

П’єса Володимира Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь» – це твір про сімейні обов’язки та призначення митця. Однак її проблематика значно ширша, тому що родина для митця може стати і натхненням, і перешкодою у його творчості. Твір можна назвати чи не єдиним твором Винниченка, що стверджує силу кохання. Але історія закінчується трагічно. Кожен повинен зробити свій висновок. Але завжди пам’ятати, що, перш за все, потрібно бути чесним з собою.

У новій книзі Петра Кралюка «Чорна рада» розповідається про події, що передували Ніжинській чорній раді 1663 року, а також її наслідки. Особливо звертається увага на діяльність таких гетьманів та козацьких провідників, як Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Яким Сомко та Іван Брюховецький. Автор намагається показати, яку роль відіграла ця подія у контексті козацької революції середини ХVII ст. У виданні також розглянуто, як Ніжинська чорна рада знайшла відображення у козацькому літописанні та романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Пропонуємо прочитати книгу українського письменника, журналіста, прозаїка Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало». Образ білого коня Шептала – алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

«Біла ніч» Андрія Кокотюхи – це захопливе продовження романів «Чорний ліс» та «Багряний рейд»! Весна, 1945 рік. На Західній Україні – тотальний наступ загонів НКВД на повстанську лісову армію. Максим Коломієць на прізвисько Східняк очолив летючий відділ, який здійснює диверсійні військові операції. Про нього ходять легенди: безстрашний відділ Східняка може діяти одночасно у кількох місцях, а сам Коломієць –  невловимий. Майору НКВД Полиніну доручають надскладне завдання: він має знищити Східняка. Агент потрапляє до летючого відділу і втирається в довіру до командира: НКВД хоче зруйнувати повстанський рух зсередини. Операція «Біла ніч» зазнає успіху. Але заманити Східняка в пастку – не так просто…

Коротко про роман Орхана Памука «Рудоволоса жінка». Ця історія ведеться від імені молодого хлопця Джема Челіка. Вона починається в 1986 році, коли його батько зникає з-за проблем з поліцією. Підліток, письменник-початківець, який готується до вступного іспиту в університет, влаштовується на літню роботу як учень майстра з пошуку свердловин. Майстер Магмут, до якого Джем відноситься як до свого батька, розказує йому не тільки про тонкощі копання колодязя, але й дає уроки життя. Під час робіт в сусідньому місті увагу хлопця привертає рудоволоса жінка, яка виступає в трупі бродячого театру. І все починається… Як завжди в романах Памука, тут багато відсилань до історії, до древньої літератури, до міфології. Без протистояння Заходу і Сходу теж не обійшлося. Можна впевнено сказати, що «Рудоволоса жінка» це роман-притча,це роман в романі, де тісно переплелися театр і реальність, легенда і міф, метафора і дійсність, Схід і Захід, батько та син, релігія і атеїзм – отже, життя та смерть.

Книга-білінгва від ілюстратора Марічки Рубан «Книга кольорів» знайомить дитину з різноманіттям кольорів, дає уявлення про красу навколишнього світу та пропонує вивчити перші англійські слова. Червоне намисто, помаранчевий гарбуз, жовту качку, зелений кавун та багато іншого знайде малюк у цій книжці.

Варті уваги факсимільні і репринтні видання ранніх збірок Максима Рильського. У 1995 році в київському видавництві «Молодь» світ побачило факсимільне видання збірки «Синя далечінь» (1922). Це третя поетична збірка, «що знаменувала собою художнє самовизначення молодого Рильського як поета неокласичної школи, найяскравішого серед київських неокласиків 20-х років».

У другій половині 90-х років ХІХ століття Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тему тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селян. Блакитна троянда символізує таємне, чисте кохання. В природі не існує блакитних троянд, а тому в мистецтві вона також позначає бажання досягнути чогось неможливого.

Постать Василя Барка в нашій добірці не випадково: автор понад 20 книг – поезій і романів, повістей і есеїв, поміж яких – і перший роман про Голодомор «Жовтий князь» екранізований через 30 років після написання, напередодні референдуму за Незалежність під назвою «Голод-33», – й нині, на жаль, не надто відомий серед українців. Попри те, що Український інститут національної пам’яті вніс його ім’я до проекту «Незламні» – як однієї з 15 видатних людей держави, що пережили страшні 1932-1933 роки і змогли реалізувати себе.

До книги Ірени Карпи «Жовта книга» увійшли три ранні твори Ірени Карпи: повісті «50 хвилин трави», «Фройд би плакав» та філософський есей «Сни Ієрихона». Читач разом із героями цих творів відвідає різні країни, переживе купу фізичних та ментальних пригод і в результаті повернеться сам до себе звільненим від багатьох фобій та оманливих ілюзій. Проста істина, що її невтомно пропагує Ірена: життя варте того, щоб самому робити його цікавим. 

А ось книга «Викуп за вождя червоношкірих». Її автор – О. Генрі – відомий у всьому світі американський письменник, який вважається майстром жанру короткого оповідання. Його роботам притаманний гумор і неочікувані сюжетні повороти. Вклад О.Генрі в світову й особливо в американську літературу важко переоцінити його роботи вивчають в університетах та у школах. А через 8 років після його смерті в пам’ять про письменника була заснована премія О. Генрі, яка вручається щорічно. Кожна нова книга американського класика, яка виходить українською мовою одразу попадає у список топ-продажів на українському книжковому ринку і це не дивно, адже О. Генрі не знає собі рівних у майстерності точно і виразно зобразити усі деталі, гостро побудувати сюжет і, звісно, у винахідливості при створенні несподіваних розв’язок.

«Золотий дім» Салмана Рушді – той рідкісний сорт літератури, коли задоволення приносить не тільки сюжетна лінія (а це розповідь про родину бомбейського мафіозі, який переїхав до Нью-Йорку), але і сама форма подачі, стиль викладу. М’який, неквапливий, з нескінченними сюжетними відступами, описом деталей, які можуть мати значення в подальшому, а можуть бути просто примхою автора. Через життя сімейства Голден, як крізь призму, Рушді малює життя Нью-Йорка з усією його еклектикою: ось багаті індійські емігранти, ось в одному саду з ними живе сімейство бельгійських інтелектуалів Унтерлінденов з сином Рене, що мріють стати режисером, який зустрічається з подає надії в сфері реклами уродженкою Пакистану, ось російська емігрантка Василиса, що стала молодою дружиною мільйонера Голдена-старшого. З усього це складається мозаїка імен, осіб, культур і, звичайно, характерів. В одній тільки сім’ї троє абсолютно несхожих один на одного синів…А ще це зразок літератури особливого роду, створеної вихідцями з Близького Сходу та Індії, книг за авторством яких – дуже інтелектуальних, саркастичних, дотепних книжок –  стає останнім часом все більше, що не може не радувати. 

Поезія - це живопис, який можна почути

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий – мову – для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекрасніших почуттів.

Людина, що знаходиться у фокусі поетичних променів – це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. Її поезія – це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета.

Поезія збагачує внутрішній світ людини, робить її добрішою, чеснішою, відвертою. Скільки талановитих поетів залишили нам у спадок свої прекрасні поетичні твори! А скільки сучасних митців слова дарують нам вірші про Україну, її історію, природу, про прекрасні почуття, які і роблять нас людьми, українцями, патріотами.

Поезія – це голос істини і чесності, який єднає серця, думки, мрії. Адже справжня поезія – це – правда, неповторність,краса слова, дотик до прекрасного і вічного.

Про найкращі зразки української поезії розповідає виставка у вікні Христинівської центральної бібліотеки «Струни душі», на якій представлено твори класиків, сучасних поетів, в тому числі і наших земляків.

Гарні вірші спонукають втілювати мрії в реальність, фарбують життя в насичені кольори, показують нам, що життя – прекрасне. Тож давайте будемо знаходити це прекрасне, і не тільки в день поезії. Будуймо своє життя так, щоб воно було наповнене творчістю і поезією.

Поетеса епохи

Наприкінці п'ятдесятих років на українському поетичному небосхилі зійшла нова зоря... Дивно, що й досі астрономи не назвали одну з планет її ім'ям - Ліна Костенко. Народилася Ліна Василівна 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині у вчительській сім'ї. Закінчивши середню школу в Києві, вчилася у Київському педагогічному інституті, а згодом у Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, який закінчила 1956 року. Тоді ж, наприкінці п'ятдесятих, одна за одною вийшли друком її поетичні збірки «Промені землі» і «Вітрила», а в 1961 році - «Мандрівки серця».

          А потім добрих півтора десятка літ у літературному житті України мовби й не існувало Ліни Костенко. Сьогодні таке диво - мовчання пояснюють безкомпромісною громадянською позицією поетеси. Зрештою, так воно й було. Щоб упокорити свідому непоступливість письменниці, високі компартійні мужі через видавництва все робили, аби гостре слово мужньої жінки не дійшло до читача. Тільки Ліна Костенко не зрадила ні себе, ні поезію. Вона ненастанно, одержимо творила й піднеслася до висот такого духовного подвижництва, що її феномен в українській літературі залишиться неперевершеним і вічним.

Серед українських патріотів немає тих, кому ім'я Ліни Костенко не було б символом України, правди, вірності ідеалам. Ніби даючи можливість надолужити роки її замовчування, доля дає їй довгий вік, творчу енергію, світлий розум. Пані Ліна продовжує поповнювати скарбницю сучасної української поезії. З її творчим добутком можна познайомитись в наших бібліотеках, де організовані книжкові виставки, проходять поетичні марафони, інернет-години тощо. Звучать слова відомої поетеси і в нашій бібліотеці. Час не змінить значення її творів, адже в них - правда, історія України, мрії і прагнення нашого народу.

Що у світі наймиліше...

***

І дівчині закоханій милий вночі сниться

І, звичайно ж, навпаки -

Кохана вночі приходить у його думки.

Сивочолому поету рими сняться,

Їх тихенький дзвін,

Кращі тих, що вже надрукував їх він...

Різне снитись людям, часто - невпопад,

А пілотам сниться, ніби дітям, що вони летять..

12 березня 2021 року - Міжнародний день сну.                                       

  

                                               

              Ми з дитячих років пам'ятаємо українську народну казку про мудру дівчину, яка говорила, що для людини наймилішим є сон – бо хоч як добре та мило людині, а все покидає, щоб заснути.

Уві сні людина проводить приблизно третину свого життя. Роль цього процесу для організму людини дуже важлива. Сон сприяє переробці і збереженню інформації полегшує засвоювання матеріалу, який вивчається, відновлює імунітет, забезпечує виведення з мозку шкідливих продуктів. Вчені стверджують, що уві сні виробляється гормон щастя, резистентність – здатність протистояти вірусам. Загальновідомо, що людина росте також під час сну.

Сну присвячено багато пісень і віршів, а перерахувати всі колискові не зможе ніхто. Видатні психологи К.Юнг, З.Фрейд присвятили процесу сну багато своїх статей. А ми пропонуємо Вам познайомитись на нашій віртуальній книжковій виставці з книгами, в яких описується сон їх героїв. 

Перегорнемо сторінки Старого Завіту. Багатьом праведникам у сні приходили одкровення, повідомлення про чудеса. Так було з Авраамом, Йосипом, Даніїлом, Анною, Марією та багатьма іншими. Саме сон направляв їх подальші дії і вчинки.

«Пісня про Роланда», старофранцузька епічна поема, яка складається з 4000 віршів. Це класичний приклад епіки, яка оспівує чесноти лицарства, честі та віри. Не останню роль у їх формуванні мають сни героїв, в тому числі і віщі.

Саме про віщий сон князю Ігорю ми згадуємо, читаючи «Слово про Ігорів похід». Події, описані в цьому творі змушують не відноситись до снів і сновидінь легковажно.

Великий драматург Вільям Шекспір в свою комедію «Приборкання норовливої» розпочинає розповіддю про те, що мідник Кристофер Слай заснув п'яним. Лорд, ради забави, хоче над ним пожартувати. І розпочинаються події – дивні і драматичні, ліричні і комічні. Можна прочитати цю п'єсу чи подивитись виставу по ній. Події нікого не залишать байдужим, додадуть гарного настрою.

Чудова інтрига, переплетені сюжетні лінії, надприродні сили, і велике кохання показав Шекспір в своїй комедії «Сон літньої ночі». Перед героями відкривається казковий світ ельфів і фей, але події, пов'язані з ними, здаються їм лише сном...

Чудовий твір Ч.Діккенса «Різдвяний гімн» не має вікового бар'єру, він сподобається і вам і вашим дітям, якого б віку ви не були, адже різдвяний дух живе в кожному з нас. Раджу прочитати всім, хто хоче відчути магію різдвяної ночі! Адже вона чарівна, і події в ній трапляються теж чарівні. Як і сни.

Життя і творчість Миколи Гоголя пов'язані часто з містикою. А у снах найчастіше відбуваються містичні події. Його повість «Невський проспект» - це історія маленької людини, яка відчуває себе відділеним від загальної норми. Його сни, його почуття, його особистість не знаходять розуміння  серед оточуючих. Це в кінці і проводить до трагічного фіналу.

Серед улюблених творів багатьох українців і «Сон» Тараса Шевченка. Якщо вірш з такою назвою – це втілення мрій українців про вільне, щасливе, заможне життя, яке наповнена працею для своєї родини, щастям дітей і онуків, то поема «Сон» - твір викривального змісту. Розкриваючи разючі контрасти й суперечності зображуваної дійсності, Шевченко спрямував нищівний вогонь на такі соціальні явища, у яких найповніше виявлялася жорстокість і потворність усієї прогнилої самодержавно-кріпосницької системи. У процесі творення образів царя і цариці поет застосував засоби сатиричного викриття: іронію, гротеск, карикатуру, протиставляючи свою характеристику царефільським одам «тупорилих віршомазів». І все це ніби приснилось великому Кобзареві. 

Надав свою увагу сну і Михайло Коцюбинський. «Снилось мені – чи ж снилося мені? – Що в грудях у мене лиш половина серця. Де друга? – мучився я. А та, що лишилась, билась тривожно у грудях...» – так починається його збірка «З глибини» – чотири невеличкі новелки, які дають можливість глянути на творчість Михайла Коцюбинського трішки з іншого кута зору. Сам письменник не був упевнений, «чи до вподоби буде ся моя дрібничка», як він писав у листі до Володимира Гнатюка 31 жовтня 1903 року. 

Класик української літератури Іван Франко в своїх творах часто пише про сон, намагаючись за допомогою сновидінь донести читачам свої думки, прагнення, мрії. Ось стрічки з його вірша «Віщий сон»:

Різні сни бувають. Є

Сон невинної дитини:

Так сплять старці ботокудські,

Раду радивши за днини.

Що там час несе з собою,

Відки вітер в сіті віє,

Як іде наука, думка -

Їх се ні студить, ні гріє.

Спіть, покіль зима лютує –

До весни ще довго ждати…

Змеркни, сонце! Стихни, світе!

Щоб нам тихо-тихо спати!

Про сни своїх героїв розповідає Каменяр в багатьох своїх творах, зокрема в повістях «Лель і Полель» та «Перехресні стежки».

Леся Українка, яка багато своїх творів написала вночі, теж не оминула сон і сновидіння в своїх віршах, поемах, оповіданнях.

Хто спить, хто не спить, - покорися темній силі.

Щасливий, хто сни має милі!

Від мене сон милий тіка…

Навколо темнота тяжка,

Навколо все спить, як в могилі.

Досвітні огні, переможні, урочі,

Прорізали темряву ночі,

Ще сонячні промені сплять, -

Досвітні огні вже горять.

То світять їх люди робочі.

Є в творчому доробку поетеси  і вірш «Сон».

Був сон мені колись: богиню ясну

Фантазії вбачали мої очі,

І друга любого подобу красну

Богиня прийняла тієї ночі.

Той самий вираз і усмішка мила,

Той самий погляд довгий, розумливий,

На плечах лиш барвисті мала крила,

Вінець над чолом з лавру святобливий.

           В Ольги Кобилянської є твір, який без сліз читати не можна. Це «Лист засудженого вояка до своєї жінки». Він викликає гнітючі почуття, як і сон, який наснився цьому Василеві.

Зачаровують читачів романи Жорж Санд «Консуело» і «Графиня Рудольштадт». Розповідь про різні долі, про справжній талант, доброту і всеперемагаюче кохання, про летаргічний сон графа Альберта може дізнатись той, хто прочитає ці твори.

Серед сучасних українських письменників, які використовували сон в своїх творах, є і Валерій Шевчук. Ця тема висвітлюється в його творах «Сон сподіваної віри», «Хованець», «Сиві хмари», «Дзеркало», «Сивий», «Сутінок» тощо. З-під пера талановитого письменника вийшли дуже гарні описи снів, подій і історичних фактів.

В дев’ятому номері щотижневика «Україна» вміщено статтю Анни-Лілії Кокори і Дениса Мандзюка «Сон». Цікаві факти, історичні події, пов'язані з цим станом людини, автори виклали в доступній і гарній формі.

Євген Дорош в «Пенсійному кур'єрі» за 5 березня цього року опублікував статтю «Нічні пробудження: чи варто хвилюватися?». Поради кваліфікованого спеціаліста допоможуть вирішити цю проблему.

«Чим більше звичок, тим менше свободи» – вважав німецький філософ Іммануїл Кант, зі словами якого, думаю, багато хто погодиться. Особливо сьогодні, коли ми живемо в світі, де щоденна і головна боротьба розгортається всередині нас. Так чи інакше всі ми стаємо заручниками своїх звичок, чи то йдеться про нав’язливе бажання постійно перевіряти оновлення в соцмережах, чи про паління, зловживання алкоголем тощо. Впевнена, що книга викладача Єльського університету Джадсона Брювера «Залежний розум. Сигарети, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх подолати» можна теж кваліфікувати як «книга-порадниця». Чому ж шкідливі звички, які впливають на спокійний і здоровий сон, так важко подолати? Як їх виявити, установити причину та, найголовніше, позбутися назавжди? Автор на цікавих експериментах і дотепних прикладах пояснює складні психологічні процеси. Завдяки цим знанням конструюється власний «компас усвідомленості». А ще – шлях до позбавлення від шкідливих звичок автор бачить в медитації – протягом багатьох років він є практиком і пропагандистом такого підходу. Чому ж нам не спробувати помедитувати перед сном?

В останні роки з друку вийшло дуже багато «Сонників». Вірити їм чи ні, вирішувати Вам.

Тож завітайте до бібліотеки, прочитайте книги, про які сьогодні йшла розповідь, поповніть свої знання.

Здоров'я Вам і гарних снів!