Проти насилля

     Людина повинна бути щасливою. А для цього їй потрібно почувати себе захищеною від зла та насилля.
      В рамках щорічної акції "16 днів без насилля" в бібліотеках проходять консультації, години спілкування, бесіди-попередження, уроки права, відеоперегляди кліпів про запобігання насильства.  Старшокласників міста запросили в РБК на перегляд фільму на цю актуальну тему. А бібліотекарі організували виставку-попередження "Правда про насильство в сім'ї", на якій зібрано  законодавчі акти, статті з періодичних видань, буклети про те, як поводити себе в такій складній ситуації, де шукати захисту і допомоги.
    Ця виставка функціонує в районній бібліотеці, де з нею мають змогу познайомитись користувачі.

Свічка плакала в скорботі.

В історії українського народу є трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.

У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів…

 Вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років, пам’ять мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським  тоталітаризмом, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії 20 століття, зібралися в бібліотеці для дітей учні 8-Б класу міської школи №1 разом із класним керівником Є.О.Журавкою та вчителем історії Ж.В.Новіцькою. Бібліотекарі познайомили дітей з масштабами і причинами цієї трагедії. Їй ім’я Голодомор. Її суть – Геноцид. Цим страшним подіям була присвячена година скорботи «Пам’ять не стерти роками». Діти ознайомилися з презентацією та переглянули документальний фільм «Голодомор 1932-1933р.р.», відеосюжети «Голодний Дух» та «Про дівчинку з колосками».

Під звуки музики А.Моцарта «Реквієм» діти читали вірші.

    Щороку в листопаді  Україна б’є у дзвін. Він по замордованим голодом, по них, невинно убієнних. Щороку в листопаді Україна схиляє своє чоло, заквітчане синіми волошками, золотим колоссям у великій скорботі.

  На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 – 1933 роках було оголошено хвилину мовчання. Ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. У цей день Україна плаче по своєму народові великим плачем. І запалює свічку – свічку пам’яті. Тієї пам’яті, яку так і не змогли знищити ні брехня, ні зброя, ні голод. Те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, ніде в документах не було зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища.

  Тема голодомору вперше була яскраво-трагічно розкрита в художніх творах українських письменників діаспори. Так у романі «Марія» (1934) Уласа Самчука вперше в українській літературі показана жахлива картина голодомору та трагедія роду.

  У той же час Василь Барка, якому вдалося пережити Голодомор, відтворює картину фізичного винищення сім’ї Катранників на Слобожанщині у романі «Жовтий князь» (1963).

За радянської влади тема Голодомору була заборонена, але це не означає, що про неї не писали. Так, були розшукані ненадруковані вірші Андрія Малишка, написані ще в 1964 році, в яких згадується Голодомор.

 Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш. Нехай пам’ять про наших загиблих співвітчизників зміцнює нас, об’єднує нас у боротьбі за свою державу. Тими, хто знає власну історію, неможливо маніпулювати. Тим, хто спотворює її, не можна вірити.

  Пам’ятаймо про це завжди – заради мертвих і живих. І ненароджених… Скільки їх, маленьких дітей, забрала страшна голодна смерть! Як усі діти світу, вони любили цукерки і солодощі…Саме ними та хлібом, за християнським звичаєм, поминають тих, чиї душі відійшли у небуття… Всім присутнім роздали булочки і цукерки.

         Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому

         Саме життя закладено людей.

         І сонце українське й звуки грому,

         Мозольний труд і посмішка очей.

         Їж, доню, хліб і не кидай додолу,

        А підніми, коли не там лежить.

        А як сідаєш, сину, мій до столу

        То пам’ятай, що хліб – це значить жить.

        Пам'ять – вона незамінна, як хліб на столі…

 Нехай у кожній сім’ї завжди буде хліб і до хліба, і ніколи не повторяться трагедії тих років.

Дякуємо всім небайдужим, хто своєю присутністю вшанував пам'ять про мільйони безневинних жертв. Бажаємо всім здоров’я, душевного спокою та миру у великому домі, який зветься  Україна. Слава Україні! Героям слава!

Зустріч з поетами

В районну  бібліотеку на зустріч з читачами і бібліотекарями завітали поети - учасники поетичної толоки "Запорізька Січ" -  Ольга Володимирівна  Чепка, Станіслав Григорович Бондаренко,  Володимир Федорович Шовкошитний. І зазвучала її величність поезія, така неповторна, задушевна. Про історію України, про її вірних синів і дочок, про жінок, про Київ, Дніпро... Є в творчому доробку наших гостей книги про минувшину України, Чорнобиль, Другу світову війну, природу і патріотизм. Олена Чепка, відома ще  під псевдонімом Олена Сотник читала свої вірші, загадки про природу, про дітей і для дітей. Більша частина її творів адресована саме маленьким читачам. Гарно ілюстровані, написані такими щирими словами, що не залишають нікого байдужим.  Станіслав Бондаренко подарував слухачам свої вірші, серед яких є власні жанри: стасворди, поеми-кліпи, паліндроскоші та інші. Емоційним був виступ Володимира Шовкошитного, який розповідав і про Чорнобиль, і про перепоховання Василя Стуса, де він брав безпосередню участь, і про роботу в архівах, де винайшов багато невідомих фактів. Все це лягло в основу його творів. А творчість його багатогранна і цікава. Під час зустрічі всі мали змогу поспілкуватись з майстрами слова, отримати їх книги з автографами, задати їм  запитання, на їх суд виставити свої власні твори.                                                                                                     

 Дякуємо  нашим майстрам слова за їх творчість, душевність і патріотизм. Бажаємо їм натхнення, позитивних емоцій, нових літературних зустрічей і поетичних творів. Хай слово, втілене  у віршах, романах, стане піснею душі. Хай ті слова летять ніжними птахами з їх сердець, торкаються душ шанувальників та роблять світ кращим.

Згасали українці того року, від злочину здригалася земля...

   Україна, весь світ  схиляє голови в жалобі перед багатомільйонними  жертвами страшного голоду 1932-1933 року.  Ті невинно убієнні голодом закликають берегти пам'ять про нескорених українців, яких намагались поставити на коліна в угоду тодішній владі.
     В районній  центральній бібліотеці організовано виставку-звинувачення "Голод 1932-1933 років: Україна стоїть не по коліна, а по горло в крові". Тут проходять уроки історичної правди, години жалоби, історичні інформини тощо.
      Ми повинні зберегти пам'ять про  тих, хто помер страшною голодною смертю, кого  на родючій українській землі залишили без шматка хліба, без зернини, без будь-яких харчів.

Вшановуємо героїв Майдану

    21 листопада. Ця дата багряною стрічкою проходить через нашу історію, наше життя, наші серця.  День Гідності і Свободи, день коли за європейські цінності, за краще життя піднялась Україна. 

    В місті керівники району і міста, представники організацій, установ, волонтери   поклали  квіти до до пам'ятних та меморіальних знаків, які вшановують тих, хто  з Україною і Майданом у серці відстоював нашу свободу, цілісність, мирне і світле майбутнє. Ми вклоняємось їх подвигу. Про їх звитягу розповідає і виставка-інсталяція, з матеріалами якої познайомились всі ті, хто прийшов вклонитись  подвигу і пам'яті героїв.  

Крилатість поетичного слова

    Українці -поетична нація, цього ніхто заперечити не може. В українській літературі  дуже багаті традиції віршування. Самих лише народних пісень в Україні записано більше 500 тисяч!  А іще ж є гнівно-журливі  твори Тараса Шевченка, революційні рядки Івана Франка, синтементальні строфи Лесі Українки,  музичні вірші Павла Тичини, сонети Максима Рильського, містичні образи  Богдана-Ігоря Антоновича, модерні форми поезій  Ігоря Калинця,закохані в життя і людину поезії Василя Симоненка, любовна неперевершена лірика Володимира Сосюри,  глибока за змістом творчість мислителя Василя Стуса... Всіх і не перелічити. Поетичне слово здатне проникати в найпотаємніші куточки людської душі. Людей, байдужих до поетичного слова, мабуть, не існує.
      Тому так було багатолюдно в читальному залі районної бібліотеки, коли до нас завітали поети - учасники поетичної толоки "Запорізька Січ", яка проходила в  Умані.
      Директор центральної районної  бібліотеки Раїса Шумовська представила наших гостей - відомих і талановитих поетів Чепку Ольгу Володимирівну,  кандидата педагогічних наук, члена Національної спілки письменників України,викладача вищої категорії, "Відмінника освіти України",  голови громадської організації  "Спілка інтелегенції Уманщини", лауреата  премій: обласної імені О.Захаренка, міжнародної літературно-мистецької імені П.Куліша, Міжнародної літературної імені М.Гоголя, Станіслава Григоровича Бондаренка,письменника і журналіста, колишнього редактора газети "Літературна Україна",  автора 34 збірок,  лауреата премій: української літературної імені Б.Нечерди, російської літературної імені А.Чехова, міжнародної літературної імені М.Волошина, Всеукраїнського конкурсу  на кращий твір для дітей, кавалера церковного ордена Нестора Літописця та  Володимира Федоровича Шовкошитного, письменника, редактора, видавця, директора видавництва "Український пріоритет", члена та заступника голови Національної спілки письменників України, автора багатьох літературних премій, почесного професора-асистента університету  Південної Флориди, інженера-атомника, учасника ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС.
        І зазвучала її величність поезія, така неповторна, задушевна. Про історію України, про її вірних синів і дочок, про жінок, про Київ, Дніпро...
        Є в творчому доробку наших гостей книги про минувшину України, Чорнобиль, Другу світову війну, природу і патріотизм.
        Олена Чепка, відома ще під псевдонімом Олена Сотник читала свої вірші, загадки про природу, дітей. Більша частина її творів адресована саме маленьким читачам. Гарно ілюстровані, написані такими щирими словами, що не залишають нікого байдужим.
       Станіслав Бондаренко подарував слухачам свої вірші, серед яких є власні жанри: стасворди, поеми-кліпи, паліндроскоші та інші.
         Емоційним був виступ Володимира Шовкошитного, який розповідав і про Чорнобиль, і про перепоховання Василя Стуса, де він брав безпосередню участь, і про роботу в архівах, де винайшов багато невідомих фактів. Все це лягло в основу його творів. А творчість його багатогранна і цікава.
         Під час зустрічі всі мали змогу поспілкуватись з майстрами слова, отримати їх книги з автографами, задати їм  запитання, на їх суд виставити свої власні твори.
      Дякуємо  нашим майстрам слова за їх творчість, душевність і патріотизм. Бажаємо їм натхнення, позитивних емоцій, нових літературних зустрічей і поетичних творів. Хай слово, втілене  у віршах, романах, стане піснею душі. Хай ті слова  летять ніжними птахами з їх сердець, торкаються душ  шанувальників та роблять світ кращим.