Літературний диліжанс присвячений поезії Л. Костенко та В. Симоненка

    В такий непростий час - час меркантильності, байдужості і духовного спустошення,  поезія - як  промінь сонця, прикрашає наше життя і дає нам натхнення. Вона є тим острівцем духовності , який надає нашому буттю барв та наповнює його змістом. «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», - колись сказала Ліна Костенко  і не можна з нею не погодитись.

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
https://maximum.fm/novini_t2

    Здавалося б, про любов сказано так багато, що всі слова уже були чиїмись. Але Ліні Костенко та Василю Симоненку вдалося розповісти про кохання  оригінально,  проникливо та по особливому. Цих двох видатних письменнників багато що пов'язує : тернистий літературний шлях, боротьба за правду, непохитність власних переконань... Подейкують, що Василь Андрійович був навіть закоханий в Ліну Василівну. Можливо, саме тому, їх творчість, просякнута духом тогочасності, настільки близька одна одній і багато в чому співзвучна . 

    В затишній компанії, любителів поезії  Василя Симоненка та Ліни Костенко, непомітно збігли годинни.Час просипався між рядками віршів про кохання і не помітно для всіх  розпорошувався в повітрі. Ніхто з присутніх не залишився байдужим.

Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

https://maximum.fm/novini_t2

Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

https://maximum.fm/novini_t

Зринають в пам'яті його поетичні рядки...

    29 січня - жалобний день на літературному календарі України. Саме в цей січневий день 10 років зупинилось серце Поета і Патріота - Станіслава Зінчука. Йому було лиш 70 років. Сповнений любові, доброти і досвіду, наш земляк мріяв багато ще зробити, написати, видати. Не судилось... Смерть, жорстока і невблаганна, перекреслила все: мрії, надії, творчі задуми, саме життя.
     Але він живе в серцях тих, кого він любив, кому вірив, кого вчив. Живуть його вірші, настільки талановиті, що вони залишаються актуальними в наш непростий час, змушують думати, іноді плакати, а то й  посміхатись. Кожне його слово просякнуте любов'ю до людей, до українського народу, до його історії.  Скільки разів оспівана у віршах його  рідна  Орадівка! Тут він народився, зробив перші кроки, навчився цінувати знання і дружбу. Сюди приїздив, щоб відпочити, провідати  рідних, набратись наснаги від малої Батьківщини. Тут, згідно з його заповітом, знайшов свій спочинок на місцевому кладовищі.
      Його пам'ятає cім'я, родина, земляки, друзі.  Нові покоління відкривають для себе творчість Станіслава Зінчука, яка вчить  молодь любити, жити і творити.
      В літературному музеї, який діє  в районній бібліотеці, пройшла літературна година "Золотий запас його таланту". Учасники години мали змогу поринути у світ   лірики, прози, публіцистики Станіслава Зінчука, послухати  та самим почитати його поетичні твори.
      Йтимуть роки, але творчість Станіслава Зінчука знаходитиме завжди шлях до серця українських патріотів. Адже саме для них, для майбутніх поколінь, творив  високу поезію наш земляк.
   



   

Історична година до Дня соборності та урок літературної пам'яті до Дня Героїв Крут

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права. (В. Симоненко "Україно, п'ю твої зіниці...")

       Здається, в цих рядках закарбувалась вікова історія українських земель, починаючи ще з часів Київської Русі і аж до сьогодення. Вічна боротьба за право бути в межах суверенних кордонів, прагнення до єдності територіально, духовно і культурно, вічні пошуки компромісу в середині українського національного осередку і соціуму загалом, пошук ефективних методів і способів протистояння зовнішнім загрозам. Саме тому, ми маємо в своєму календарі трагічні й драматичні дати, що, ніби, випечені гарячим залізом на серці, бо будь-яка важлива подія, яка  для українців є святковою, часто є результатом важкої боротьби, втрати мільонів життів найкращих доньок та синів . Тож, часто, наші посмішки гірчать полином печалі за тих, хто назавжди залишився молодим, бо віддав своє життя за Україну. 

       22 січня в рамках історичної години "Одна Батьківщина і двох не буває" учні  8 - А класу школи №1  відвідали захід присвячених знаменній даті об'єднання УНР та ЗУНР в  єдинну суверенну державу. Ця подія відбулась 22 січня 1919 року і, хоча, через внутрішні чвари і непорозуміння серед українських державотворців , об'єднаними українські землі залищились дуже недовго, це був переломний історично момент в державотворчості нашої країни. Всім присутнім був представлений відеоряд про передумови , собливості і наслідки підписання документа "Акт злуки", та огляд літератури де, можна поглиблено дослідити це питання. На завершення, всі присутні утворили символічний живий ланцюг на знак нашої нерозривної територіальної , національної, духовної і культурної єності .

       29 січня  1918 р.-  ще одна, вже трагічна, дата, присвячена загиблим героям у боях під Крутами, в контексті уроку історичної пам'яті  " Згадаймо юність , що горить під Крутами" . Учням була представлена книжкова виставка, огляд  історичної літератури, відеоряд " Крути - розстріляна юність", екранізація історичної подіїї в сучасному українському кінематографі -  "Крути 1918". Пам'ять про безцінний подвиг студентів, які в кількості близько чотирьохсот осіб виступили проти чотирьохтисячної більшовицької армії Муравйова. У бою під Крутами оборонці української державності виконали наказ командування і зупинили стрімкий наступ ворога. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Бересетейський договір, який врятував молоду українську державність. Ми пам'ятаєм їх безцінну жертву та несемо в серцях вічну пам'ять про світлі душі юнаків, передаючи  факел іх боротьби наступним поколінням українців...Слава Україні! Героям Слава!

 На Аскольдовій могилі

Поховали їх —
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
 Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
 І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
 Свій коханий край.


Вмерли в Новім Заповіті
 З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
                    Павло Тичина

Крути - це сум і біль, і вічна слава України

     Щороку 29 січня в Україні відзначають  День пам'яті  Героїв Крут. Трагічна загибель Студентського  куреня біля залізничної станції під Києвом стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. 102 роки відділяють нас від того героїчного бою, коли на заклик  Центральної Ради стати на захист  Батьківщини, відгукнулася патріотично налаштована молодь.
     В роки незалежності України відкрились замовчувані десятиліттями імена і  факти, пов'язані з тими героїчними подіями. Вийщли з друку нові книги, статті, спогади, роздуми, історичні дослідження. Тепер ми маємо змогу знати правду про крутянських героїв.
  Їх    подвигу  була присвячена година патріота  "Нев'янучий вінок пам'яті героїв Крут", який пройшов у центральній районній бібліотеці. Його учасниками стали учні
 9-А  класу Христинівської ЗОШ №1 з класним керівником Кормільцевою О.З.
      Ведучі години патріота провідні бібліотекарі Світлана Кулеша і Олена Панасенко провели історичний екскурс в ті тепер такі далекі, але героїчні дні, розповіли, студенти, яких навчальних закладів Києва записались добровольцями у Студентський  курінь імені  Січових стрільців, хто командував цими мужніми юнаками.  Бій для них закінчився трагічно, але ніщо не зломило дух і патріотизм  героїв. Розповідь про той бій, про настрої патріотів доповнюють  відео-матеріали: віртуальна подорож по музею   Крутянського бою, кінокадри тих часів, фотографії, пісні про Крути, той бій і мужність молодих українців, про їх похорон і перепоховання на  Аскольдовій  могилі.
     Не всі знають, що в тій битві брали участь і уродженці Черкащини: Валентин Отамановський, Петро Дяченко, Юхим Тригуб, Олександр Попович, Іван Шарий. А в селі Вереміївка Городищенського району є могили трьох юнаків, які померли від поранень в тому жорстокому бою. Їх могили доглядають вереміївці ось уже стільки років...
      До проведення цього масового заходу старшокласники готувались: читали книги, підібрали та вивчили вірші українських поетів різних часів, які схиляють свої голови перед пам'яттю тих героїв. Проникливо, ніби приймаючи естафету героїзму, читали вірші Олександр Ящук, Євген Руденко, Аліна Цехмайструк,  Сергій Костенко, Ліза Левченко, Віка Борейко, Марина Юрчишина, Олександр Захарук.
       Події під Крутами в 1918 році є прикладом боротьби молоді за цілісність і незалежність держави, і перегукуються із подіями сьогодення. Молоді військовослужбовці, добровольці відстоюють українську територію від просування  російських окупантів. Ворог у них жорстокий і немилосердний, тому гинуть наші герої від ворожих куль і снарядів. Присутні вшанували імена наших земляків, які  віддали своє життя за Україну на її сході.
     Провідний бібліограф районної бібліотеки  Наталя Сухецька  провела огляд книжкової виставки "Юні оборонці Батьківщини", розповіла про книги, статті, які висвітлюють подвиг героїв-захисників України. Показала присутнім і інфотеки, буклети, біобібліографічні матеріали, виготовлені працівниками районної бібліотеки.
      Не одне покоління  українців боролось за те, щоб вільно і величаво звучав гімн  вільної і незалежної України. Саме ним і закінчилась наша зустріч, яка довела, що юні христинівчани ростуть справжніми патріотами України.

       



                              

Голокост - шрам на серці людства

      Сьогодні горять свічки на екранах телевізорів, лягають квіти до могил і пам'ятних знаків, втирають сльози рідні тих людей, які стали жертвами ненависних нацистів в роки Другої світової війни. Мільйони закатованих, розстріляних, спалених живцем в краматоріях  і душогубках...Євреї, цигани, душевнохворі поплатились своїм життям за антилюдські амбіції нацистів. Тисячі могил, розкиданих по всій Європі, є свідками того страшного злочину, коли вбивали за належність до національності.

27 липня 1941 року Христинівка злякано дивилась на мотоциклістів, танки і машини, які, здіймаючи куряву, з'явились встановлювати "новий порядок".  Маленьке містечко, яке нараховувало лише кілька вулиць, де в маленьких будинках  жили українці, поляки, білоруси, євреї, стало свідком великої трагедії. В той час в Христинівці жило багато євреїв, вони працювали на залізниці, в школі, в установах і організаціях. При зустрічі, вони розмовляли своєю мовою, відзначали свої свята, співали свої пісні. І це нікого не бентежило, нікому не заважало. Коли почалась війна, багато євреїв евакуювались. Але виїхали не всі - хтось не встиг, комусь завадила хвороба чи народження маленьких дітей, хтось просто не захотів отак взяти все і покинути.  В перші дні окупації з'явилось оголошення для всіх євреїв: "З'явитись з документами, грішми, коштовностями...Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний..." Доля для них була уготована дуже страшна: зібрали всіх, повантажили на машини, вивезли на єврейське кладовище, заставили викопати велику яму. Потім  цих людей, оповитих жахом неминучої смерті, розстріляли. В яму падали мертві, поранені, непритомні. Солдати-окупанти оточили цю могилу, не підпускаючи нікого. А очевидці стверджували, що іще кілька днів земля на могилі шевелилась, з-під землі лунали стогони...

Такі могили в нашому районі є в Кузьминій Греблі, Талалаївці... Це менші за масштабами  місцеві "Бабині Яри"...

Бібліотечні працівники збирали матеріали про ті страшні події, записували свідки очевидці. Цей матеріал використовується при проведенні годин пам'яті, вечорів скорботи, краєзнавчих уроків. В центральній районній бібліотеці організована книжково-документальна виставка-реквієм, яка закликає пам'ятати той страшних злочин Голокосту, щоб ніколи той жах не повторився.  Під час проведення історичної години "Болить людська пам'ять..." використовувались спогади христинівчанки Ади Семенівни Медушевської, які свого часу записали бібліотечні працівники.  Нам потрібно берегти цю пам'ять, передати її нащадкам, щоб така трагедія не прийшла більше на нашу квітучу планету.

       

Натхненна татовою поезією

       Соломія Зінчук - донька відомого поета Станіслава Зінчука, уродженця села Орадівка, сьогодні святкує свій день народження.  До привітань рідних, друзів, колег приєднуються і "берегині  Христинівської бібліотеки", як нас називає   пані Соломія.  Зичимо їй міцного здоров'я, творчої наснаги, гарних квітів, щирих друзів, хороших новин та здійснення бажань і задумів.
       Із Соломією Станіславівною нас поєднують роки щирої дружби, єдність поглядів, любов до України. Вона- завжди бажаний гість в районній центральній бібліотеці та в сільській книгозбірні села Орадівка. Саме завдяки їй у нас функціонує та поповнюється новими матеріалами літературний музей. Багато новинок літератури вона дарує в нашу бібліотеку, які охоче читають наші користувачі.
       Сама ж  пані Соломія палко закохана в українську мову, поетичне слово, народний фольклор.  Виколисана  на бабусиних піснях і татових віршах, вона ввібрала в себе найкращі риси українки: любов до народу, повагу до старших, доброту, щирість, чесність. Високоосвічена, ерудована, талановита - такою знають її всі, кому пощастило з нею  спілкуватись.
       З роси й води Вам, шановна  пані Соломіє.

Літературна мандрівка «Подорож казками Василя Симоненка»

        У кожної людини є свій життєвий шлях. В однієї він – рівний, довгий, без перешкод, а в іншої – навпаки, тяжкий і звивистий. Та не всі дороги приводять до всенародної поваги  і  любові. Симоненкова дорога – важка, трагічна і коротка. Але пам’ять про нього вічна, вона живе у наших серцях, любов до його творчості безмірна. Василь Симоненко прожив неповних 29 літ, із них на літературну творчість припадає 10. За життя поета вийшла друком лише одна збірка – « Тиша і грім», друга побачила світ тільки після його смерті. Незважаючи на різні  перепони, заборони на друк, слово поета поширювалося між людьми. Ніяка цензура не могла його зупинити.  Поезія Василя Симоненка надовго западає в душу, це творчість високого злету, моральної чистоти і самовідданого служіння своїй Батьківщині. Вона мудра і прониклива. Кому не байдужа доля українського народу, того не може вона не хвилювати. В дитячі бібліотеці відбулася літературна мандрівка «Подорож казками Василя Симоненка». Учні 4-В класу школи №1 з класним керівником Сологуб Ю.А. мандрували казками Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон» та «Подорож у країну Навпаки».Під час подорожі учні читали вірші, приказки, прислів’я та брали участь в конкурсі, вікторині з допомогою яких поповнили свої знання про твори письменника.

                                           

                                                  

Ліщинівські патріоти відмічають день Соборності України

   22 січня - особливий день в історії нашої держави, день, коли ми відмічаємо величне свято -  день Соборності України. В ліщинівській школі пройшла урочиста лінійка, присвячена цій даті. А іще школярі стали учасниками  історичної години "Акт Злуки: уроки минулого і завдання сьогодення". Вони познайомились з матеріалами книжкової виставки, які розповідають про боротьбу України за єдність українських земель, про героїв, які віддали своє життя за цю святу ідею. Звучали вірші про Соборність, Україну та її героїв. Зав сільською бібліотекою  Соя Неля Петрівна розповіла про історичних шлях України, про те, як виникла ідея Соборності, як втілюють її в життя наші сучасники.
     Саме юним українцям  судилось жити в той час, коли вирішується доля України, єдиної, Соборної, незалежної і неподільної на віки.

Свято єдності - свято українського духу

   

Дух соборності живе  в серцях українців. Саме тому  день Соборності України - величне свято для справжніх  патріотів нашої держави.  Урочистості, присвячені цьому дню, пройшли в містах і селах України. На  такий мітинг зібрались і свідомі патріоти в Христинівці, щоб вшанувати ідею Соборності та патріотів, які боролись і борються  за єдину і неподільну незалежну Україну.

    Працівники центральної бібліотеки підготували виставку-інсталяцію  "З вічною думкою про єдність на своїй землі". З матеріалами цієї виставки познайомились  учасники урочистого зібрання: керівники району і міста, депутати, жителі районного центру.

  Виставка розміщена  в приміщенні районної бібліотеки, де  користувачі мають змогу прочитати книги, статті,познайомитись з документами, які розповідають про  події минулого і сьогодення, про життя і подвиги героїв, для яких Соборність України - свята справа.  Нашим нащадкам жити в єдиній державі, про яку мріяли  наші діди, батьки, за яку сьогодні  воюють справжні  патріоти  на сході України.