Єврейська трагедія на христинівській землі

Христинівка від"А" до "Я"

Люди єврейської національності почали проживати на христинівській землі дуже давно. Переселялись сюди вони з Умані і Сарнів. Жили вони в Івангороді, селі Христинівці. Коли збудували залізничну станцію Христинівка, і почалось заселення пристанційного селища, почали будуватись магазини, заклади побутового обслуговування, переселялись до нас і євреї. Вони працювали в торгівлі, перукарями, бухгалтерами в різних установах і організаціях, лікарями в обох лікарнях. Вони дружно жили з христинівчанами інших національностей, але дотримувались своїх звичаїв, обрядів, розмовляли між собою на ідіш. Відповідно до своїх релігійних переконань, своїх померлих вони хоронили окремо – на єврейському кладовищі.

Після 22 червня 1941 року почалась мобілізація, багато євреїв попали на фронт. Частина людей єврейської національності була евакуйована на схід. Але виїжджати захотіли не всі. Люди не вірили в жорстокість окупантів.

Христинівка була окупована 27 липня 1941 року. Після бомбардувань залізничної станції і залізничних колій, коли наші війська відступили, на станцію ввійшли німецькі солдати. Почався «новий порядок». Комендатура розмістилась в приміщенні, в якому в свій час була квартира першого начальника станції (до 1917 року), потім там був лінійний відділ міліції. Через 3 дні після окупації Христинівки німці вивісили оголошення, в яких людям єврейської національності зобов'язали з документами і цінностями зібратись біля комендатури. В наказі попереджували, що в разі неявки людей розстрілюватимуть. Йшли цілими сім'ями, вели і несли дітей.

Їх посадили на три вантажних машини. Як згадували жительки міста Медушевська Ада Семенівна і Важинська Віра Павлівна (на жаль, уже покійні), разом з євреями сиділи німецькі автоматники. Людей привезли на єврейське кладовище до викопано рову, де їх і розстріляли. В могилу падали мертві, поранені і ті, що втратили свідомість. Могилу прикидали землею. Солдати охороняли це страшне місце, не підпускали нікого. Як стверджували очевидці, могили ще два дні ніби «шевелилась». Яма, вочевидь, була не глибока, бо з-під неї лунали стогони.

Вже після закінчення війни там поставили цегляний обеліск. Поки були живі родичі тих, кого там розстріляли, могила була доглянута. З часом хоронити на єврейському кладовищі перестали. Туди вже немає і дороги. Хоч пам'ять про ту страшну подію христинівчани бережуть, розповідаючи нащадкам про ще одну трагедію 1941 року.

Воїни ЗСУ - нащадки славних козаків

   В центральній бібліотеці нашої громади організовано книжково-документальну виставку, присвячену Дню українського козацтва та Дню захисників та захисниць. На ній     зібрані книги, статті, копії документів про історію, розвиток і становлення ЗСУ.  Ми молимось за наших воїнів, ми віримо їм, ми чекаємо їх з Перемогою, щоб вклонитись їм за мужність і подвиг.

 

Професія - бібліотекар

  

       Бібліотекар - дна з найдавніших, і не тільки жіночих, професій. Найкращі, освічені чоловіки різних епох були бібліотекарями: Лао Цзи, Каллімах, Клавдій Птолемей, Святий Кирило, Максим Грек, Габріель Ноде, Готфрід - Вільгельм фон Лейбніц, Денієль Дідро, Іммануїл Кант, Иоганн Вольфганг Гете, Брати Грімм, Михайло Максимович, Микола Закревський, Льюїс Керролл,  Микола Вороний...

Володіти світами, епохами, культурами, давати знання, лікувати, зцілювати, допомагати, покращувати якість життя тисячам людей, дарувати їм задоволення, та ще й безоплатно, позбавляти людей самотності, дарувати можливість реалізовувати їх нездійснені освітні і творчі мрії - це бібліотечна . Для мене особисто – професія, яка кормить, продовжує життя, відтерміновує старість, тренує пам'ять, тримає в інтелектуальному тонусі, заряджає позитивною енергетикою багатьох вдячних людей, змушує зберігати, примножувати і проявляти кращі власні людські якості. Кожна людина мріє, щоб на її трудовому шляху зустрічалися добрі і чуйні люди. В моїй професії інших людей не буває. Поряд зі мною працює ціла команда талановитих, креативних добрих однодумців. Чи є ще краща за мою професія? Чи можна бажати чогось іншого в праці?

А ще – це професія майбутнього. Інформаційні технології, нові формати книг і інформації стирають межі і кордони, роблять миттєво доступним кожній людині інформаційний світ, з’єднують людей в різних кутках світу, відкривають безмежні інформаційні можливості, народжують інші формати бібліотек.

Професія бібліотекаря – професія вічна. Вона буде розвиватися, видозмінюватися, адаптовуватися і пристосовуватися до ваших потреб, шановні читачі, і завдяки вам буде жити!Сучасна особистість потребує спілкування, самореалізації. Саме тому майбутнє бібліотеки я бачу у розвитку бібліотек-хабів. На мою думку, наша бібліотека стоїть на шляху втілення цих ідей. Адже тренінги, майстер-класи, яскраві акції плюс креативність - це наша дійсність. Зустрічі з акторами, письменниками, поетами, співаками, композиторами, архітекторами, художниками - для когось це мрії, а для нас - робочі моменти. Погодьтеся, це - чарівно. Так, мені пощастило, що я працюю у бібліотеці з питань мистецтв. Подібний простір відкриває широкий спектр можливостей для бібліотекаря: в першу чергу - розвиток духовності користувачів, адже зробити людину людиною - всепоглинаюча ціль мистецтва. Саме у міцному грунті духовності зростає особистість, а література, музика, живопис є істинними двигунами світової культури. Отож, наша бібліотека є не лише інформаційним, а перш за все, культурним центром.

Ми не лишаємось осторонь і фандрейзингової діяльності, адже у час стрімких ІТ-технологій, економічних змін тільки взаємовигідне партнерство, залучення додаткових ресурсів задля підвищення якості бібліотечних послуг є пріоритетним у роботі нашого колективу.

Вже багато років поспіль ми йдемо разом по життю. У хвилини радості та труднощів ти завжди поруч, і я з тобою можу все! Разом радіємо новим злетам, переживаємо тимчасові невдачі, але завжди мріємо і віримо в краще. Твоя підтримка та позитив постійно надихали мене на нові звершення. Зі свого боку, знаючи про твоє давнє бажання, я роблю тебе красивою та сучасного, зручною і комфортною. Ми будемо й надалі працювати в напрямку креативу, успішності та затребуваності, відкриємо мистецький шлях до людей, допомагаючи розвиватися духовно, щоб показати всм, що ти є, що потрібна і багато чого вмієш та готова зробити.
В наш час дуже важливо мати підтримку однодумців та готовність працювати на результат. Але найголовніше - це бажання, яке є обов'язковим до виконання, і мрії, які повинні здійснюватися. Наші плани та дії є тому підтвердженням.
Збережемо культурну спадщину, творчий підхід до популяризації духовних цінностей та реалізації творчого потенціалу користувачів.
Дякую тобі, що ти в мене є, моя робото, моя бібліотеко!

Професія вічна і магічна

Надійний захисник

Серед військовослужбовці, АТОвців і волонтерів добре відомі брати Олександр і Олексій Гуки. Вони справжні патріоти і захисники України і рідного краю.  Вони обидва зараз в рядах ЗСУ.

Олександр Федорович Гук народився 6 вересня 1983 року в місті Христинівка в сім'ї залізничників Федора Мефодійовича і Галини Іванівни. Йому було трішки більше двох років, коли він з цікавістю заглядав у дитячий візочок з меншим братом. Ще був малим, щоб бути нянькою, але коли підросли, то разом грались, гуляли, захищали один одного і, як всі діти, робили збитки. Робота батьків на залізниці була позмінною, тому до дисципліни привчались змалку. Дитячий садочок № 56 - це пора безтурботного дитинства, ігор і пізнання навколишнього світу. Першокласником став у міській ЗОШ № 2. Цю школу свого часу закінчив і його батько, який про іншу школу для сина і слухати не хотів. За 10 років він не тільки виріс і змужнів, вивчив усі шкільні предмети, здобув в навчальному комбінаті професію тракториста, а й навчився дружити, тримати дане слово і бути справжньою людиною.

Продовжуючи сімейну традицію, після школи подав документи до Знам'янського професійно-технічного училища №12. Ніяких знижок на юний вік, відсутність досвіду і сумування за домівкою  викладачі не давали. Вимагали знань, дисципліни і відповідальності. Майже разом з дипломом помічника машиніста тепловоза отримав повістку про призов до ЗСУ. Гучні проводи, побажання гарної служби, сльози мами і бабунь, настанови тата і дідуся - все позаду. Рядовий-зв'язківець почав свою службу. Листи спочатку від солдата і подяки від командира приходили з Полтави, потім з Чернігова. Служив так, щоб не було соромно перед рідними і друзями.

Демобілізований Сашко пішов працювати в локомотивне депо слюсарем. Це була гарна пора життя, коли багато мрій і можливостей їх здійснити. Але виїхав з рідного міста, знайшов роботу в Миколаївському приватному підприємстві, де з учня-початківця швидко доріс до технолога по виробництву меблів. Здавалось, ось воно - щастя. Робота, сім'я, ростуть діти. Якби ж не ця проклята війна, якби не полізли рашисти на нашу землю... Саме тому одразу добровольцем пішов до військкомату і 26 лютого уже був серед тих, хто давав відсіч ненависним загарбникам. Другий рік артилерист Олександр Федорович серед тих, хто стоїть на сторожі наших земель. Тоді, коли треба відбивати ворожі атаки, не думає про страх. Йому є кого захищати. За нього моляться батьки, дружина Олена, донька Олександра і ще зовсім юний, тринадцятирічний син Ілля, що разом з мамою зараз живуть у селі Христинівці. Зараз Олександр у відпустці. Так співпало, що приїхали разом з братом Олексієм. Для батьків - подвійна радість, та й брати не бачились давно. 

До свого 40-річчя отримав нове звання- молодший сержант. В сім'ї зберігають Подяки і Грамоти від командування, які отримав їх син, чоловік і батько. 18 березня цього року Гук О.Ф. отримав Золотий Хрест «За мужність». Ця висока нагорода - свідчення того, що наш земляк служить чесно, віддано і мужньо. Він – хоробрий воїн, сміливий і чесний. Вважає, що саме таким повинен бути кожен українець. Саме такими є і його бойові побратими.

Вклоняємось кожному воїну, кожному захиснику, кожному патріоту. Пишаємось своїми земляками, що надійно захищають Україну. Віримо, що такі патріоти, як Олександр Гук і його товариші по зброї переможуть, і ми житимемо в мирній державі.

Слава Україні!

Бібліотеки нашої громади

Зростає роль бібліотек в сучасних умовах розвитку гуманітарного суспільства, це вже визнано їх практичною роботою. І не лише тому, що вони якісно змінюють напрями своєї діяльності, а й тому, що стають комунікативними центрами у громаді.

Сучасні завдання діяльності бібліотек: забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів сьогодні значно трансформуються. Бібліотеки поступово стають чимось більшим за звичайну книгозбірню. Багатофункціональні, сучасні і відкриті простори – інформаційно-ресурсні майданчики з обов’язковим книжковим та газетно-журнальним фондом – такі бібліотеки приваблюють користувачів.

Майже всі бібліотеки Христинівщини – хаби цифрової освіти, завдяки реалізації проєкту «Розвиток спроможності бібліотек-Хабів цифрової освіти». Тепер в бібліотечних закладах, де є комп'ютери і Інтернет, всі охочі можуть ознайомлюватися з Законами України і рішеннями місцевої влади, з діяльністю громадських об'єднань, брати участь у проєктній діяльності, навчатися сплачувати послуги, спілкуватися, шукати роботу, оформляти виплати і субсидії, навчатись, підвищувати свій професійний рівень. Бібліотеки-хаби сприяють інформаційній освіті, організації змістовного дозвілля.

Бібліотека – це насамперед свобода. Свобода читати та спілкуватися. А ще - скарбниця інформації, яка дає кожній людині рівний доступ до неї. Це місце для спілкування та розвитку.

Відвідуючи бібліотеку, ми вчимос бачити красу, розрізняти добро і зло, достойно жити, бути духовно багатими людьми. Бібліотеки – чудові осередки дозвілля. В бібліотеках нашої громади користувачі відвідують виставки картин художників, приймають участь у вікторинах, квестах, конкурсах.

Електронні технології прийшли у бібліотечні установи – традиційні центри суспільного збереження й використання інформації, що дало відчутний поштовх усім напрямам бібліотечної справи. А якщо говорити про удосконалення сервісної роботи у бібліотеках, то вони дали змогу значно розширити коло користувачів за їх межами. Це віртуальні виставки, вікторини, опитування, конкурси тощо.

Бібліотеки і бібліотекарі намагаються бути корисними громаді і її членам. До урочистих і скорботних дат ми організовуємо виставки-інсталяції, на яких збираємо матеріали по історії України, нашого краю та земляків. 

Розпочали роботу по створенню патріотичного музею. В ньому збираємо матеріал про наших Героїв, які віддали своє життя за волю України, цілісність її земель.

З перших днів вторгнення рф в Україну бібліотечні працівники стали волонтерами. Ми плетемо маскувальні сітки, готуємо напівфабрикати, печемо солодощі, сушимо овочі і фрукти, плетемо теплі речі...

Включились ми і в акцію «Бібліотека українського воїна», передаємо хлопцям книги сучасних авторів. Так, Людмила Кирпа, завідувачка Кузьминогребельською бібліотечною філією, відвідуючи свого чоловіка на Сході, передала його бойовим побратимам книги письменника Богдана Кушніра.

Зараз у нашій громаді проживає багато переселенців. Бібліотечні працівники запрошують у наші книгозбірні на масові заходи, години спілкування, бібліотечні чаювання. В бібліотеці села Кузьмина Гребля для них діє клуб «Як ти?».

Нещодавно ця категорія людей стали учасниками фотоконкурсу «Черкащина очима переселенців». Переможцями районного туру стали Раїса Шляхова, жителька села Стельмахівка Сватівського району Луганської області, Світлана Водяницька з Харкова, Катерина Горбенко та Олена Михайловська з Донецької області, Олена Столбун з Нікополя та Тетяна Латиніна з Бахмута. Майже всі вони отримали Подяки управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА.

Вже який рік ми співпрацюємо з Мангушською бібліотекою Донецької області. Зараз Мангуш знаходиться під тимчасовою окупацією. Бібліотечні працівники змушені були виїхати, але ми продовжуємо разом проводити масові заходи та розповідати про них в соціальних мережах. Так, разом провели спілкування до Дня українського Прапора, години поезії до дня української мови і поезії. Від христинівчан свої вірші презентувала наша землячка Ольга Шарандак, яка є завжди бажаною гостею центральної бібліотеки.

Багато любителів художнього слова збирають зустрічі з поетами та письменниками. Ми мали нагоду приймати у себе Марину Павленко, Михайла Слабошпицького, Соломію Зінчук, а нещодавно спілкувались з Людмилою Охріменко, письменницею, волонтеркою, лауреаткою конкурсу «Коронація слова – 2021» в номінації «Кращий воєнний роман». Книгу «Оскар» прочитали уже багато наших читачів з громади.

Популярними стали виставки художників, які проходять в бібліотеці. В цьому році були розгорнуті виставки картин наших художників Лесі Голик, Катерини Собової, Галини Бортник. Про ці виставки в книгах відгуків було стільки гарних дописів!

В літній період обслуговуємо земляків книгою не тільки в стінах бібліотеки, а й у парках, на дитячих та ігрових майданчиках. Книжкові виставки, виставки нових періодичних видань, опитування, вікторини, конкурси знавців – все це приваблює людей, надає їм можливість познайомитись з книгами і бібліотекою.

Продовжуємо акцію «Христинівка від А до Я». Збираємо старі фото, документи, спогади старожилів та публікуємо цей матеріал в соціальних мережах та на сторінках газети «Трибуна хлібороба», з колективом якої ми тісно співпрацюємо не одне десятиліття.

У нас бракує коштів на книги, періодику, ремонт, тому шукаємо меценатів і самі стаємо спонсорами. Вдячні переселенцю Степану Сидоровичу Горбенку за допомогу в ремонті нашого ґанку і парапету. І, взагалі, в бібліотеки є багато друзів і ми висловлюємо їм щирі слова подяки.

Хай нашим бібліотекам треба ще рости до європейських стандартів, але основні свої функції ми виконуємо. Адже кожна книгозбірня – це центр інформації, спілкування і дозвілля для своїх земляків.

Напередодні нашого професійного свята - Всеукраїнського дня бібліотек вітаю всіх колег та ветеранів бібліотечної ниви. Бажаю довгих і щасливих років життя, сімейного затишку і благополуччя, здійснення мрій і творчих задумів, вдячних читачів і багато нових і гарних книг.

А головне – Перемоги і миру в нашій державі. Все буде Україна!

Раїса Шумовська, директор ЦБ

Бібліоурок «Як народжувалася книжка».

 Усім добре відомо, що входження дитини у книжковий всесвіт відбувається, перш за все, за допомогою літератури. Питання популяризації кращих дитячих книжок постійно перебуває в полі зору працівників бібліотеки. Так 22 вересня відбувся бібліоурок «Як народжувалася книжка». Протягом дня був проведенний огляд літератури «Світ яскравий, коли читаєш», під час якого юних користувачів ознайомили з великою добіркою книг. Читачі дізналися про значення книги для сучасної людини. З цікавістю переглянули діти відео «Як твориться книга». Бібліотечний урок пройшов цікаво і продуктивно, бо кожна дитина, що завітала до бібліотеки, отримала корисну інформацію і мала можливість обрати для читання твори за власним смаком і уподобанням.

Бібліотекарі радяться

      Війна вносить свої корективи в наші плани, але бібліотеки   працюють і в умовах  воєнного стану. Ми намагаємось бути корисними громаді і її членам. Допомагаємо військовим, переселенцям, волонтерам. Наші користувачі: діти, родичі тих, хто воює на фронті, ветерани не тільки читають книги в бібліотеках, а й готують уроки, пишуть реферати, плетуть маскувальні сітки, збирають краєзнавчий матеріал...

    Ми - єдина команда однодумців, тому зустрічаючись на семінарах і нарадах, обговорюємо наболілі питання, ділимось досвідом, підтримуємо тих, кому важко. Ось і цього разу  на семінарі "Бібліотеки в реаліях воєнного стану"говорили про те, як краще побудувати свою роботу, розповідали про успіхи.  Консультації "Тримаємо культурний фронт" та "Акція "Книготерапія для дітей" провели провідний методист Л.Танасійчук та заступник директора ЦБ по роботі з дітьми Л.Загороднюк.  Бібліотекарі обмінялись досвідом з питань популяризації української мови серед ВПО, по вивченню і поширенню краєзнавчих матеріалів. А на засіданні клубу "Письменник і час", який діє при методичному кабінеті говорили про "Енеїду" Івана Котляревського, яка відзначає свій 225 ювілей.

     Гостею нашого зібрання цього разу була поетеса і художниця Галина Василівна Жук (Бортник), відома під псевдонімом Галка Біла. Нещодавно вона подарувала в кожну бібліотечну філію свої книги. Цього разу вона презентувала альманах "Пектораль". Це перший випуск спілки слов'янських письменників України, членом якої є і пані Галина. Вона розповіла про цю спілку, її організаторів, про плани і задуми. В "Пекторалі" вміщені вірші і  фотографії картин нашої землячки. А іще Галина Василівна пише пісні. Її улюблена тема, вічна, як і саме життя - тема кохання. Саме ліричною піснею і закінчила свій виступ майстриня слова, пензля і музики.

   Не оминула нас і Оксана Володимирівна  Єременко, голова Христинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України. Вона розповіла про роботу і плани цієї організації.

    Директор ЦБ Р.Шумовська розповіла про сьогорічну атестацію бібліотечних працівників. Питання, які винесені для атестації, актуальні. Вони допоможуть розповісти про напрацювання з різних напрямків бібліотечної роботи.

     Ми працюємо, допомагаємо, волонтеримо, підтримуємо, вчимось самі і  сприяємо розвитку особистостей задля Перемоги. Все буде Україна!

  

День відкритих дверей «Книга збирає друзів».

 День відкритих дверей «Книга збирає друзів» розпочався урочистим нагородженням учасників ІІ Всеукраїнського конкурсу із правового просвітництва «Конституція для всіх: і великих, і малих». Святкову програму продовжила гра « Загадка – добавлянка». Читачі відгадували загадки про овочі та фрукти, а потім знаходили їх поряд з улюбленими книжками. По завершенню гри читачі зібрали осінній врожай та обрали собі книги для читання. Зацікавила дітей книжкова виставка «Бібліотека – територія щасливого дитинства». Де були представленні твори української та зарубіжної літератури. Отже, святкуйте з нами! Читайте у нас!

Казкова подорож в країну знань і мрій.

  

     Казка – це світ чарівний та незвичайний. Казка – це диво, сповнене краси. Казка – це дитинство людства, його мудрість і мрії. Поринути у казковий світ знань і мрій так цікаво! І сьогодні у нас відбулася незвичайна зустріч. Такого свята немає у календарі, але воно є у серці і душі тих людей, які люблять казки. Сьогодні ми поринули в мандрівку під назвою –«Казкова подорож в країну знань і мрій». Казки є різні: довгі і короткі, веселі, чарівні, написані автором або складені народом. Проте у всіх казок є спільна риса – мудрість. Подорожуючи сторінками казок, діти відповідали на питання казкової вікторини.

Друзі! Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я, приказки, притчі. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас, сіють доброту і навчають мудрості!!!

Свято тих, хто читає книги

Друкарський верстат входить до трійки винаходів, що змінили світ людства. З того часу пройшло більше п'яти з половиною століть, а вдячна людська пам'ять береже імена тих, чиїм розумом і талантом ми завдячуємо тому, що ось уже яке покоління людей тримають книгу в руках.

Книги, як і люди, мають свої свята: день книги в м'якій палітурці, Всесвітній день книги, Всесвітній день читання вголос, День юнацького і дитячого читання. А 6 вересня відзначають День читання книг. Це свято тих, хто любить читати, вдихнути запах друкарської фарби і поринути в незвичайний книжковий світ.

Перегортаючи сторінки книги, ми відволікаємося від звичного, такого напруженого ритму життя, даємо можливість нашому організму зняти стрес. Читання стимулює роботу мозку, підвищує нашу грамотність, пам'ять, уяву, творчий потенціал, словниковий запас, інтелектуальний рівень. Книга спроможна надихнути на створення проєктів, нових ідей. Відчуваючи себе компетентним у різних питаннях, людина стає більш впевнена в своїх силах, вона підготовлена до будь-яких життєвих викликів.

Читання книг розвиває соціальні навички і здатність до співпереживання. Занурюючись у незнайомі ситуації та знайомлячись з різними персонажами на сторінках книг, людина розширює рамки власних поглядів і починає краще розуміти інших людей.

В нас багато людей збирають власні бібліотеки, щоб мати під рукою потрібну книгу. Але книги в наших час - задоволення не з дешевих. Для любителів читати давним-давно придумані бібліотеки. Якщо хтось каже, що люди не читають і не ходять до бібліотек, вони помиляються. Так, читачів в наших книгозбірнях поменшало. Але і населення у нас уже зменшилось. А люди читають. Читають діти і пенсіонери, школярі і студенти, вчителі і люди, які працюють. Треба бачити, яку аудиторію збирають в бібліотеках зустрічі з письменниками, поетами, презентації книг та їх обговорення.

Як сказав Вільям Теккерей: «Книги просвітлюють душу, підносять і зміцнюють людину, пробуджують у ній кращі прагнення, гострять її розум і пом'якшують серце».

Читання – це своєрідна форма релаксації, яка допомагає боротися зі стресом і поганим настроєм. Книга здатна одночасно і активізувати мислення, і розслабитися, відволіктися від проблем і негараздів. Фахівці стверджують, що читання – це прекрасний спосіб психологічного омолодження.

Багато людей песимістично говорять, що у вік Інтернету книги віджила себе. Не забуваймо, що книга - першоджерело у час новітніх технологій. Великий відсоток інформації в соціальних мережах саме із друкованих видань. Адже в книгах збережено весь досвід людства за всю нашу історію. 

В День читання книг в бібліотеках нашої громади пройшли акції «Читання – стиль життя», «Читайте завжди, читайте разом, читайте скрізь», «Книга – це велике диво, створене людиною».

Бажаємо всім побільше цікавих книжок і захоплюючого читання під мирним небом.