Бібліотека передвеликодня

 

Чи обрав ти собі професію?

 Чи обрав ти собі професію? Чи, можливо, ще вагаєшся, обираючи між художником та лікарем, музикантом та агроном, орнітологом та балетмейстером?

Обираючи професію багато з нас опираються не лише на власні вподобання, а й часто на престижність, оплачуваність та соціальну вагу професії. Щоб позбавити тебе дилем та мук вибору , пропонуємо творчу гру під назвою "Калейдоскоп професій", яка допоможе остаточно збагнути та визначити своє покликання.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-kaleydoskop-profesiy...

https://naurok.com.ua/vihovna-godina-kaleydoskop-profesiy...

https://super.urok-ua.com/gra-podorozh-kaleydoskop-profesiy/

ТЕСТ https://www.arealme.com/career/uk/

https://pustunchik.ua/.../tests-and.../test-na-professiu 

Квіти біля четвертого

       26 квітня 1986 року в Україні поблизу міста Прип'ять відбулась найбільша ядерна катастрофа в історії людства потужністю 300 Хіросім. Вибух на Чорнобильській атомній електростанції, розділив життя всього людства на "до" і " після", наслідки радіоактивного забруднення вся планета відчуває й по нині.

https://m.dw.com/uk/чорнобильська-катастрофа/t-43812528

Ліквідатори, так називали тих, хто ціною власного здоров'я та життя рятував світ від неминучої погибелі.

https://m.facebook.com/EuropeanInstituteOfChernobyl/posts/233970901781954

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.

Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Чорнобиль - відкрита рана нашої землі

                             

           Знову на нашу землю прийшов квітень. Зазеленіли молоді трави, радують своєю красою перші квіти, лелеки повернулись у свої гнізда, поля засіваються зерном. Життя продовжується у своїй красі. Але в нашому календарі є день, позначений болем і гіркотою.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Жорстокий. Сумний. Трагічний....

Експерти, оцінюючи розміри катастрофи і дії перших ліквідаторів, одностайно стверджують, що наслідки були б набагато трагічнішими, якби не мужність і самопожертва героїв, що стали на боротьбу з тим лихом.

З того чорного квітневого дня минає 35 років. Наслідки того лиха відчували наші батьки, відчуваємо ми і наші діти. Ще не одне покоління українців, і не тільки, не зможуть ні забути, ні повністю подолати наслідки тієї аварії, яку вже назвали найбільшою планетарною трагедією.

Ми пам’ятаємо героїв, які відстоювали наше право на життя в боротьбі з радіацією. Серед них багато наших земляків: хіміків, шоферів, енергетиків, будівельників... Вони свідомо там працювали, чесно виконували свій обов'язок. Вони заплатили своїм здоров'ям, а то і життям, щоб наша Україна не стала випаленою пустелею. Прийдешні покоління в неоплатному боргу перед героями, яких ми називаємо «ліквідаторами». Саме їх подвигу присвячена книжково-документальна виставка в центральній бібліотеці.

Часник: відомий і не дуже

                                                                                                      

 Ти мрієш, друже мій, щоб вмить

Нестерпний нежить зник?

Прийду тобі на поміч я –

Шалений пан Часник!

Нехай на запах я міцний,

Нехай гіркий на смак,

Та для бактерій я страшний,

Мов для комахи шпак.

У мене зброя – фітонцид,

Зупиню ним застуду –

Хоробрий я рослинний вид,

Якому вдячні люди.

 

23 квітня - день часнику          

Батьківщиною часнику вважають ущелини Тянь-Шаню та Паміру.

Мешканці Середньої Азії та Ірану швидко розпізнали не лише смакові, а й лікувальні властивості цієї рослини. Часник був замінником коштовних прянощів, його додавали до страв і напоїв, часникову настоянку застосовували як засіб проти застуди, а за допомогою свіжого або тертого часнику загоювали рани.

Вважали також, що завдяки різкому запаху він здатний відганяти демонів і «нечисту силу» загалом.

Близько 5 тисяч років тому часник «одомашнили» і він почав поширюватися світом. Давні шумери, а за ними й інші народи Месопотамії, використовували його і в кулінарії, і в релігійних церемоніях.

Згадували про часник як про поживну їжу, яку видавали робітникам в Єгипті, також давні євреї – під час мандрів пустелею під проводом Мойсея. Царю Соломону приписували використання часнику в магічних ритуалах – він, зокрема, клав його під свій перстень як оберіг від злих духів.

Як ліки та як консервант часник використовували в давнину в Китаї та в Індії.

Греки вважали часник насамперед стимулятором. Його жували перед змаганнями учасники Олімпійських ігор. Але при цьому часник іменували «смердючою трояндою і не дозволяли відвідувати храми вірянам, які перед тим ласували приправленими ним стравами. Водночас Піфагор називав часник «царем прянощів», Гіппократ радив його як протипухлинний, проносний і сечогінний засіб, Аристотель – як ліки від сказу, Діоскорид – як знеболювальне, засіб проти опіків, укусів і отрут, Гален, взагалі, оголосив його «панацеєю»...

З часом смаки європейської шляхти під впливом Сходу стали витонченішими, заморські спеції – доступнішими, і знать почала гребувати часником як «їжею неотесаних селян».

Згадали про часник в 1349 році, коли до Європи докотилася епідемія моровиці – так звана «чорна смерть». Поширювали чуму щури та блощиці, а їх відлякували летючі речовини, які містилися у часнику, а відтак знову він набув популярності.

Оберемки часнику призвичаїлися брати з собою в дорогу прочани і мандрівники. Відомо, що у вантажі кораблів Магеллана таких оберемків було аж 450.

Один з засновників «практичної медицини» Амбруаз Паре довів, що часник незамінний для лікування та загоювання ран та опіків, особливо від вогнепальної зброї.

Антибактеріальну дію часнику науково довів Луї Пастер у 1858 році. Після цього з часнику почали робити медичні препарати протимікробної дії для знезараження ран, які стали в нагоді під час світових війн.

Неабияку популярність цей овоч здобув і в наших предків. Перерахувати страви, які готуються з цим овочем, просто неможливо.

Не оминула часник і народна творчість. Йому присвячені приказки та прислів’я.

Не їла душа часнику, то не буде смердіти.

Часник сім недуг пересилить.

Серце з перцем, а душа з часником.

Мати - цибуля, а часник – батько.

Часник з морквою з однієї грядки, та не однаково солодкі.

 

В нашій бібліотеці є багато книг: довідників, науково-популярних і медичних видань, статей з періодики лікарів, дієтологів, які розповідають про цей незвичайний овоч. А ще ви можете прочитати поради городникам про його вирощування.

До речі, завдяки акції «Поділись насінням з другом», яка проходить в бібліотеці, можете придбати часник, щоб посадити його в себе на городі.

Здоров'я Вам і гарних врожаїв!

Книга - альфа і омега знань

23 квітня у світі відзначається день книги і авторського права. Це один із знакових днів у нашому міжнародному календарі. Талант письменника – яскрава демонстрація духовності всього людства. Уміння висловити свої почуття і переживання, думки і образи, події і відносини – справжній дар. Сказати і бути почутим, знайти розуміння і відгук у серцях вдячного читача – це мета будь-якого автора. А найталановитіші навіть випереджали свій час, будучи натхненниками і законодавцями нових винаходів і подій. Кожен твір для автора – це його творіння, його дитина, якому він дає життя. Тому так трепетно вони відносяться до них, оберігаючи від плагіату і упереджених критиків.

Своїм святом цей день вважають автори книг, видавці, бібліотекарі і всі ті, хто має справу з книгами і книговидавництвом. Його відмічають в 190 країнах світу.

Книга – це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

Культурна і освічена людина пов'язує своє життя, творчість, діяльність з книгою. В роки незалежності України книжкові видавництва радують читачів новими книгами, як зарубіжних, так і вітчизняних авторів. Ми маємо змогу за допомогою цих книг сформувати правдивий погляд на минуле нашого народу, дізнатись про героїв України, які боролись за її незалежність в складні для нашої Батьківщини часи, відкрити для себе нові імена майстрів пера, які раніше були під забороною. Такі книги підвищують наш інтелект, розширюють наші знання, виховують в наших серцях любов до нашої держави і його народу.

Останнім часом наша книгозбірня завдячуючи Українському інституту книги поповнилась новинками видавництв, які радують нас своєю продукцією: столичні «Наш формат», «Арей», «Мистецтво», «Кліо», «Києво-Могилянська академія», «Знання», «Видавництво Жупанського». Особливо теплих слів заслуговує «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке випускає книги для дітей і юнацтва. Книги цього видавництва яскраві, в гарних обкладинках, з чудовими ілюстраціями. Книги не тільки художні, а й з різних галузей знань. Кожен автор охоче здає свої книги саме в це столичне видавництва. Харків – місто книгодрукування. Такий імідж він підтримує багато десятиліть завдяки своїм видавництвам, яких має більше десятки: «Фоліо», «Віват», а найвідоміше і найпопулярніше «Клуб сімейного дозвілля». Кожному автору, чи його нащадкам приємно, що книги, в які вкладено талант, силу, час, знання, виходять з друку і на їх обкладинках великими літерами написано ім'я автора. Авторське право збережено, і це справедливо.

Запрошуємо христинівчан познайомитись з новими книгами. серед яких є твори класиків, сучасних авторів і наших місцевих майстрів пера, які вносять і свою частинку в створення культурної спадщини для наших нащадків.

У Всесвітній день книг і авторського права ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших авторів. Бажаємо їм глибокого натхнення і легкого пера! Ваша роль у розвитку сучасної культури безцінна. Нехай ваш талант і надалі продовжує служити збереженню і примноженню духовного багатства кожної держави і світу в цілому! Зі святом Вас! Нових поглядів!

До дня народження великого коміка

16 квітня світ відзначає день Чарлі Чапліна (повне ім’я – сер Чарлз Спенсер Чаплін).

Саме в цей день минає 132-а річниця від дня народження легендарного англійського та американського кіноактора і кінорежисера першої половини ХХ століття.

Його визнано одним з найкращих коміків в історії світового кіно, який тричі був нагороджений премією «Оскар». Він грав ролі, писав сценарії, був продюсером власних фільмів. Чаплін став класиком ери німого кіно, пройшовши шлях від вікторіанських сцен британських мюзик-холів до Голівуду – центру світового кіномистецтва.

Його фільми і його ролі – це вже історія. Але його талант і зараз має прихильників. В центральні бібліотеці пройшов перегляд цих безсмертних картин.

І ще. На честь 130-річчя Чарлі Чапліна в прокат вийшли чотири відреставрованих фільми: «Вогні великого міста», «Малюк», «Великий диктатор», «Нові часи».

Не пропустіть можливості побачити ці шедеври! Особливо рекомендую дітям, для дотику до кращих творінь минулої епохи. Вони спочатку навіть не можуть повірити, що це може виявитися настільки приголомшливо!

Цікаве чорно-біле кіно, вже сучасне: про пізніше дорослішання «Мила Френсіс», несамовито про фашизм «Рай», про вимирання німого кіно «Артист».

   Серед матеріалу, який є в бібліотеці, користувачам буде цікавою і книга Адама Бордмена  "Ілюстрована історія кіно", в якій є відомості і про Чарлі Чапліна. Цю книгу ми отримали завдяки Інституту Української Книги.

Згадаємо про кіно...

Христинівка від «А» до «Я»

Кіно – одне з наймолодших мистецтв нашого часу. Воно виникло в кінці XIX століття, чому ми зобов’язані відомим на весь світ братам Люм’єр. Вони були першими в історії, кому вдалося зняти фільм. Їх знаменитий короткометражний фільм «Прибуття поїзда» став сенсацією в той час. Саме з цієї події починає вести відлік прогрес в кінематограф.

Спочатку фільми були чорно-білі й німі. Зіркою німого кіно став Чарлі Чаплін, ім’я якого відомо кожному і понині. Потім кіно набуло звук, тому стали популярні мюзикли. Через деякий час кінокартини стали знімати в кольорі. Вже на початку XX століття люди сім’ями поспішали в кінотеатр на новий, це траплялося нечасто, тому похід в кіно був справжнім святом. До середини століття, коли з’явилися телевізори, кіно увійшло в кожен будинок. На екранах телевізорів стали з’являтися давно знайомі картини. Але процес зйомок не зупинявся, кожна країна знімала свої фільми. При написанні сценарію часто використовували книги і п’єси. Досі екранізація книг затребувані в суспільстві. Найцікавіші фільми перекладалися різними мовами. Були засновані кінофестивалі і премії, наприклад, «Оскар», «Пальмова гілка» тощо. З кожним роком кіно набирала все більшої популярності.

З появою цифрових технологій кіно удосконалювалося ще більше. Режисери почали використовувати комп’ютерну графіку і різноманітні спецефекти. Технологія 3D перевернула уявлення про кіно, фантазія стала схожа на реальність. У сучасному світі кіно володіє великою силою, що впливає на свідомість людини і його світогляд. Кіно використовую для навчальних цілей, наприклад, документальні та історичні фільми несуть в собі корисну інформацію про світ, передають накопичені знання доступною мовою.

В Христинівці перша стаціонарна кіноустанова з'явилась у 1931 році. Там стверджують історичні джерела. І перші кінофільми були німими. А електрострум для кіноапарата давав ручний генератор, який енергійно по черзі крутили хлопчаки, за це їх на кіносеанс пускали безплатно. Одним з перших звукових кінофільмів був «Чапаєв». Наші бабусі і дідусі пізніше захоплено дивились «Трактористів» та «Веселих хлоп'ят». А ще вони дивились фільми, відзняті легендарним Олександром Довженком напередодні війни, як німі, так і озвучені.

Христинівчани любили кіно, на кіносеанси ходили сім'ями, компаніями, в кіно часто запрошували хлопці дівчат на перше побачення. Багато хто пам'ятає кіносеанси в залізничному клубі, РБК, в клубі на «Поштовому» чи на «Дубинці», пізніше в кінотеатрі «Ювілейному». Але не можемо відшукати, де був розміщений клуб до початку війни і в перші роки після звільнення Христинівки. Тому звертаємось до всіх земляків, які цікавляться історією міста, можливо хтось пам'ятає розповідь про клуб того часу, де «крутили»кіно. Ми вдячні жительці нашого міста, колишній бібліотекарці Юлії Іванівні Коваль, яка згадує, що в середині 1950-х років літній кінотеатр розміщувався в парку, який нині перейменовано в Святомиколаївський.

  Для тих, хто хоче дізнатись більше про історію кіно , стануть в нагоді книги: Бордмен А "Ілюстрована історія кіно" та  Тримбач С. "Кіно, народжене Україною",  які наша бібліотека нещодавно отримала від Українського Інституту Книги. 

    

    

 

На цій землі нам жити

          Міжнародний день екологічних знань відзначають щороку 15 квітня.

Свято було засноване 1992 року, коли на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) було наголошено на важливості екологічної освіти громадян всіх країн для реалізації довгострокових планів розвитку людства.

В Україні день екологічних знань відзначається з 1996 року за ініціативи громадських природоохоронних організацій.

Основне завдання цього дня – популяризація екологічних знань, формування екологічної культури населення, надання інформації про стан екологічної безпеки та навколишнього середовища, виховання у дітей і дорослих екологічного мислення.

Термін «екологія» відомий кожній освіченій людині, тому що про екологію говорять усі: засоби масової інформації – радіо, телебачення, преса. Проблеми, пов’язані з охороною довкілля використовуються у боротьбі за владу під час передвиборчих компаній. Слово екологія на вустах у перших керівників держав світу, оскільки це стає одним із головних завдань державної безпеки.

Своє слово на захист екології говорять і бібліотечні працівники. В Христинівській ЦБ організовані книжкові виставки, проводяться уроки екології, екологічні вікторини, квести, дискусії, огляди літератури тощо.

Нам не просто жити на цій землі, нам потрібно передати у спадок прийдешнім поколінням квітучу планету.

Нехай все буде космос!

 

1961 рік, 12 квітня.

Відбулася знакова подія в історії людства – людина вперше здійснила успішний пілотований космічний політ по навколоземній орбіті. Юрій Гагарін став світовою знаменитістю.

2021 рік. 60 років потому.

Космічна галузь після довгого періоду стагнації почала розвиватися досить стрімко: приземлення марсоходів «Curiosit» («Допитливість») та «Perseverance» («Наполегливість») на Марс, розвиток комерційних космічних польотів, а, саме, здійснення успішних запусків екіпажів астронавтів у космос, перший міні-гелікоптер «Ingenuity» («Винахідливість») на поверхні іншої планети!!!!!

А в перспективі очікується одразу декілька дуже важливих подій для пілотованих польотів. Скажу про головну з них – в кінці квітня місія NASA SpaceX Crew-2 планує відправити до Міжнародної космічної станції (МКС) багатонаціональну групу астронавтів, що стане новою віхою у використанні комерційних космічних апаратів для ефективного просування спільних пріоритетів у дослідженнях та освоєнні космосу. Крім того, цього ж місяця вперше в історії астронавтам агентства потрібно здійснити польоти на станцію та повернення із неї щотижня на чотирьох різних космічних кораблях.

Як бачимо, квітень уперто утримує позицію найкосмічнішого місяця року! 

Але це, поки що, про успіхи Компанії Ілона Маска - SpaceX.

До речі, пам'ятник Юрію Гагаріну встановлено біля історичної будівлі штаб-квартири NASA в Х'юстоні.

Якщо заглибитися в історію, насправді саме українська земля подарувала світові плеяду яскравих особистостей – автора схеми першого у світі реактивного літального апарата Миколу Кибальчича, конструктора, вченого в галузі ракетобудування, основоположника практичної космонавтики Сергія Корольова, який стояв на чолі створення першого пілотованого космічного корабля «Восток-1», на якому і здійснив свій історичний політ Юрій Гагарін. В Житомирі, у будинку, де народився Сергій Корольов, вже понад півстоліття діє Меморіальний будинок-музей. А також, поряд поставимо Леоніда Каденюка – астронавта Незалежної України, котрий був першим, хто полетів у космос з українським прапором. 

В ті далекі 90-ті роки, виконуючи почесну місію представляти нашу космічну галузь і українську науку на міжнародній арені, Леонід Костянтинович з честю виконав доручення країни, провівши 10 наукових експериментів на орбіті в космічному шатлі «Коламбія». І ще – тоді, в 1997 році – вперше український гімн пролунав у відкритому космосі.

Тисячі фахівців працювали і працюють на величезних підприємствах, у космічних конструкторських бюро. Тобто, космічна історія, пов’язана з Україною, дуже глибока і різнобарвна. Так, люди є основною рушійною силою для звершень!

А це Олексій Пахунов, уродженець Житомира. Освіту здобув в Хмельницькому Технологічному університеті «Поділля» (тепер – Хмельницький Національний Університет) за спеціальністю «Комп’ютерні системи та мережі». Так от, приємно було дізнатися, що Олексій Пахунов був задіяний на важливих ділянках роботи в Компанії SpaceX.

– Я був інженером, що відповідав за запуск F9-21 (перша успішна посадка), FH-1 (перший запуск Falcon Heavy) і декількох інших запусків від групи Flight Software. Крім іншого, я відповідав за те, щоб польотний «софт» (програмне забезпечення), завантажений на ракету, включав в себе всі заплановані зміни і пройшов всі необхідні тести, – пояснює Пахунов, – Тепер я пишу «софт» для Starship.

 І хоча Україна не робить власні запуски, в останні роки активізувала співпрацю з США, яка є лідером в цій галузі. Серед найважливіших завдань, які вдалося виконати у 2020 році, Голова Державного космічного агентства України Володимир Тафтай у своєму публічному звіті назвав створення космічної техніки на експорт. Виготовлено матеріальну частину основної конструкції першого ступеня до 2 ракет-носіїв «Antares» (США), 2 блоків маршових двигунів четвертого ступеня до ракет-носіїв «Vega» (ЄС), забезпечено пуски 2 ракет-носіїв «Antares» та 2 ракет-носіїв «Vega». І вже 20 лютого 2021 року з Центру космічних польотів на острові Воллопс в Атлантичному океані (США) відбувся перший у цьому році пуск ракети-носія середнього класу «Antares».

      

   У розробці ракети-носія «Antares» брало участь українське Конструкторське Бюро «Південне». Ракета вивела на орбіту автоматичний вантажний транспортний корабель «Cygnus», який доставив вантаж NASA на Міжнародну космічну станцію (МКС). А це близько 3800 кг корисного вантажу. Його від’єднання заплановано на травень цього року. Корабель забере з МКС сміття і згорить разом з ним в щільних шарах атмосфери.

Ракета «Antares» складається з двох ступенів, основну конструкцію першого ступеня саме і розробило КБ «Південне», а виготовив її «Південмаш» у співпраці з українськими підприємствами «Хартрон-Аркос» (Харків), «Київприлад» (Київ), «Хартрон-ЮКОМ» (Запоріжжя), «Чезара», «Рапід» (Чернігів) і іншими. Підготовка «Antares» до пуску, її випробування і пуск також виконувалися за участю українських фахівців.

Тож, маємо перспективи в активізації співпраці України та США, враховуючи успішний спільний проект Антарес («Antares») та беручи до уваги зростаючу зацікавленість в опрацюванні нових спільних проектів в контексті програми «Артеміда» та запуску українського супутника «Січ-2-30» (у 2019 році було закінчено його збірку). Наразі, Президент України Володимир Зеленський поставив завдання запустити супутник в 2021 році, а саме, в рік 30-річчя Незалежності України.

А ви вже обрали космічний подарунок до 60-річчя першого польоту людини в космічний простір? Якщо ні, то ось – новинка від ЛЕГО. Складайте конструктори самі та зі своєю малечею. Нудьги як нема!