Людської пам'яті мости...

       Голодомор 33 року — одна з найстрашніших сторінок історії українського народу. Це історія геноциду проти квітучої нації, що жила на родючій землі.           Тоді, у ті роки, весь хліб, який виростили українські селяни, з України було вивезено, і тисячі людей пухли та вмирали з голоду, втрачаючи своїх дітей. Страшнішого, здається, у світі бути просто не може! З учнями 8-Б класу СШ№1,  класний керівник Заплотинська Ганна Михайлівна та з учнями 8-В класу класний керівник Мельник Наталія Миколаївна була проведена година пам'яті жертв Голодомору в Україні "Людської пам'яті мости..."

Великі жертви твої,Україно

 Схиляється в жалобі Україна, українська діаспора, весь світ, вшановуючи пам'ять мільйонів українців, яка померли страшною голодною смертю в 1932-33-х роках. На українських  плодючих землях вмирали одвічні хлібороби, їх діти, їх старі батьки. Перед смертю просили не ласощів, а шматочок хліба. Хліб у державі був, але не для голодаючих.
         З роками незалежності стали відомими документи того часу, які розповідають  про ту жахливу трагедію, за яку Україна заплатила надзвичайну високу і страшну ціну.
         На книжково-документальній виставці  "Розіп'ята душа народу  хресті всевишньої печалі" в центральній бібліотеці зібрані книги, документи, статті з періодики, спогади очевидців, фотографії тих страшних часів. Біля цієї  виставки проходять години історичної правди, уроки історії години-реквієми. Провідний бібліотекар читального залу С.М.Кулеша провела огляд цієї виставки, розповіла присутнім старшокласникам про книги, які побачили світ лише в роки незалежності України.
        Бібліотекар Інтернет-центру бібліотеки В.О.Мітасова  проводить  інтернет-години, інтернет-перегляди документів, документальних кадрів, свідчень очевидців, які доповнюють  страшну правду про Голодомор на Україні, який був штучним. Саме таким нелюдяним способом людей примусова зганяли в колгоспи.
      Стискається серце від болю і жаху, в  уяві постають ті,  відійшов у потойбіччя з голоду, з прокльонами тим, хто довів нашу країну до таких жахливих наслідків.
      Пом'янімо їх, невинно убієнних голодом,  і зробімо все для того, щоб та страшна трагедія ніколи не повторилась.

Знати, щоб не повторити

     В історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках;  пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії  20 століття,  присвячується година пам’яті, на яку ми зібралися.

      Щороку в листопаді Україна б’є у дзвони. Він по замордованих голодом,  по них, невинно убієнних. Щороку в листопаді Україна схиляє своє чоло, заквітчане синіми волошками золотим колоссям, у великій Скорботі. 

          На вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 роках до бібліотеки завітали учні 9-А класу СШ№1, класний керівник Бортник Валентина Олександрівна. 

         Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. 

         Це безпрецедентний злочин у світовій історії. Бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців. Тодішній режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, зламати їй хребет. Поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна. Стерти генетичну пам’ять народу. Викорінити навіть думки про свободу та власну державу. Мільйони загиблих. Десятки мільйонів не народжених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Не мислимий масштаб цієї трагедії. Їй ім’я Голодомор. Її суть – Геноцид.  

        Сьогодні, після довгих десятиліть мовчання прийшов час говорити. Відродження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам’ять. Тому ми повинні говорити, знати, пам’ятати. Ми повинні донести до світу, що штучний Голодомор був нашим українським Голокостом.

      Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути — ні матеріальних, ні тим більше людських.                                                                                         

      Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, — і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

Їж, сину, хліб, та пам’ятай, що в ньому

Саме життя закладено людей.

І сонце українське, й звуки грому,

Мозольний труд і посмішка очей.

Їж, доню, хліб і не кидай додолу,

 А підніми, коли не там лежить.

А як сідаєш, сину, мій до столу,

То пам’ятай, що хліб – це значить жить.

  Учні на поминальній годині читали вірші, переглядали відео про Голомор. Нехай пам'ять про наших загиблих співвітчизників зміцнює нас, об'єднує у боротьбі за свою державу. Пам'ятаємо про це завжди - заради мертих і живих, і ненароджених...Скільки їх, маленьких дітей, забрала страшна голодна смерть! Як усі діти світу вони любили цукерки і солодощі...Саме ними та хлібом за християнським звичаєм поминають тих, чиї душі відійшли у небуття...В знак вшанування загиблих під час Голодомору усім присутнім було вручено пакетик з цукерками та булочками завідуючою відділу культури, молоді та спорту Кошель Галиною Миколаївною та спеціалістом відділу Ткачук Анною Олегівною.

   Про ті чорні сторінки української історії маємо знати, пам'ятати і пам'ять ту передавати з покоління в покоління, аби подібне жахіття не повторилося у житті нашого народу. Щоб голод ніколи не збирав свій страшний врожай на багатій українській землі. Пам'ять - вона не замінна, як хліб на столі... Нехай у кожній сімї завжди буде хліб і до хліба, і ніколи не повторяться трагедії тих років.

Гідні нащадки Майдану

 Україна - територія гідності і свободи. Українці - народ вільнолюбивий. Століттями наші предки віддавали  свої життя в боротьбі за свободу, незалежність і державність України.  Козаки і гайдамаки, вояки і солдати цінували свободу держави вище свого життя.
      Гідними їх нащадками стали ті, хто в листопаді 2013 року вийшли на Майдан Гідності, щоб піднятись на боротьбу з тодішньою владою, за європейське  майбуття нашої Батьківщині.  Ті події сколихнули не тільки Україну, а весь світ, якому ми довели, що ми - велика і єдина країна, в якій живуть справжні патріоти, для яких поняття гідності і  свободи значать дуже багато.
     Щоб розповісти  більше про ті події, районна бібліотека проводить  багато масових заходів. Серед них і  година патріота " Стояв Майдан за майбуття", на якій були присутні учні 8-А класу ЗОШ №1 з класним керівником  О.М.Білобровою. Учні познайомились з матеріалами книжкової виставки "Іспит пройдено: Україна територія гідності і свободи".
   Провідний бібліотекар   Панасенко О.В. розповіла  молодим відвідувачам бібліотеки  про події Майдану, коли вимоги мирних протестувальників  влада розганяла кулями і водометами. Але навіть жорстокість влади, смертельна  небезпека  не похитнули   ряди тих, хто прагнув для себе, своїх дітей, для України кращого, гідного життя. Відеоматеріали тих непростих і доленосних днів доповнювали  розповідь працівників бібліотеки.
      Старшокласники декламували вірші, які передавали дух настрою патріотів на Майдані. Читали  їх юні христинівчани   з душевним піднесенням.
        Хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих на Майдані і тих, хто загинув в зоні АТО, серед яких і наші земляки.
       В ці дні все прогресивне людство вшановує тих, хто відкрив нову сторінки історії України - сторінку  гідного і вільного життя. Вшануємо їх і ми.
       Бібліотечні працівники виготовили макет мапи України, на якій  юні наші земляки написали побажання Україні і по контуру кордонів держави приклеїли їх. Створимо своїми добрими позитивними  побажаннями захист рубежів  Батьківщини. Ці побажання - це відправлений меседж  у Всесвіт, частиною якого є і наша велика і незалежна держава. Нехай могутні сили Всесвіту допоможуть нам.
      Учнів  відчули себе патріотами України, яким будувати її майбутню долю - вільну, щасливу і гідну. Ми великий народ, який пишається своєю історією, своїми героями.

Стояв Майдан за майбуття України

   Відзначаючи  річницю  Революції Гідності, в центральній районній бібліотеці організовано виставку-інсталяцію "Екзамен пройдено: Україна - територія гідності і свободи", біля якої проходять години патріота, уроки історії,  огляди літератури, години обміну думками. Молоді христинівчани мають змогу дізнатись про події тих доленосних днів, висловити свою думку про майбутнє України, демократичної європейської держави.

21 листопада День Гідності і Свободи