Коли волонтерами стають за покликом серця

Благодійність ще з давніх часів була гарною традицією нашого народу. В наших предків вважалося природним допомогти знедоленому, поділитися шматком хліба з голодним, прихистити бездомного, заступитися за скривдженого... Наш народ на генному рівні відчуває потребу допомагати тим, хто цього потребує. Справжня людина не пройде повз чужої біди і чужої потреби.

Ми допомагали тим, хто стояв на Майдані, АТОвцям, родичам тих, хто всі ці роки стримував рф на Сході держави. А коли ракети агресора полетіли на нашу незалежну Україну і воїни ЗСУ вступили в кривавий поєдинок з рашистами, то майже кожен українець став волонтером. З перших днів початку вторгнення росії, всі відчували потребу допомагати  нашим тероборонівцям, воїнам, переселенцям. Без нагадування і агітації люди намагалися допомогти і підтримати. Вся наша країна стала великою волонтерською організацією. Не стала виключенням Христинівська громада, кожен її населений пункт. Про роботу волонтерів Христинівщини можна розповідати багато, адже неможливо перелічити всіх волонтерів і їх справи.

А розповісти хочу про волонтерів з великим серцем маленького села Вербувати. Вони не вважають, що роблять щось особливе, тільки те, що потрібно зараз. Донатити на потреби армії стало традиційним ритуалом після отримання кожної зарплати і пенсії – це про них. Пекти ящиками печиво і пиріжки, сушити фрукти і приправи, виготовляти консерви напівфабрикати – це теж вони. Відгукуючись на потреби захисників, збирали віск і парафін для окопних свічок. Їх виготовленням займалися Наталя та Володимир Кузьменки, дружина та батько нашого земляка, який зараз на фронті. Переселенка з Краматорська Аліна Кутнєва, плете для воїнів шкарпетки, сидушки, килимки для сидіння. Зараз часто розігруються різні лотереї, в яких люди охоче беруть участь. Такий розіграш вишитого «оберегу» провели і в цьому селі. Дуже швидко зібрали 3000 грн. За них купили основу для плетіння захисних сіток. Співпрацюють з центром «Незламні», яким керує Ніла Лазнєва. Все хлопці своїм транспортом завозять до цього центру.

Наші жіночки стали справжніми кондитерами, випікаючи для наших Героїв булочки, рогалики, рулети, різноманітне печиво. Крім борошна, маргарину і приправ вкладають частинку свого серця Смілянець Наталя Миколаївна, Чорноконь Олена Станіславівна, Паламарчук Софія Андріївна, Галка Валентина Григорівна, Бевзенко Оксана Володимирівна. Молочну продукцію від своєї корівки приносить Заїка Валентина Миколаївна. Агрофірма «Базис» постачає борошно. Директор Багачівського сільського клубу Олена Вікторівна Рура виростила багато овочів, щоб вистачило не тільки на власні потреби. Немає в цьому селі байдужих людей, всі переймаються проблемами волонтерів. Тому люди збирали кошти на придбання ліків, адже кожен поранений у шпиталях – чийсь син, брат, чоловік. І всі вони – наші захисники.

Добре, що це роблять у кожному селі по всій Україні, і вербуватці відчувають себе частинкою великої волонтерської родини, нашої незламної України. Волонтери – невід’ємна частина нашого народу, наших Збройних Сил. Разом ми переможемо клятих рашистів.

Все буде Україна!

 Вони своїми діями допомагають наближати Перемогу,  підтримувати воїнів, 

       

Поради Феї Ввічливості.

Ввічливість, порядність, людяність, доброта – риси, які не втрачають своєї привабливості протягом усієї історії людства. І не дивлячись на успіхи прогресу та переваги новітніх технологій, бути порядною людиною – завжди на часі. Тож, і бібліотека для дітей вирішили йти в ногу з часом і провела урок шляхетності «Поради Феї Ввічливості» для учнів 3-А класу Христинівського ліцею №1. Школярі повторили правила Країни Ввічливості, згадали усім відомі чарівні слова, дізналися багато нового з традицій етикету, спробували на практиці застосувати знання та навички етикету, зокрема, мовного та гостьового. І звичайно ж почитали та обговорили чимало літературних творів, які розповідають та спонукають думати про правила ввічливості, поведінки вдома та на вулиці, в колі друзів та на природі.

Коли в серці палає любов до України

    Йде війна, яку ненависні рашисти принесли на нашу мирну Україну. 21 місяць  наші ЗСУ воюють за нашу Незалежність і цілісність наших кордонів.  Серед славних воїнів багато  наших земляків.  Не  всі вони військові, не всі проходили строкову службу в армії.  Ці люди - справжні патріоти нашої держави, тому і пішли добровільно на її захист. Серед таких добровольців  Ігор Миколайович Паламарчук, уродженець і житель села Углуватка.  Він народився 10 березня 1986 року в хорошій сім'ї, де цінували чесність, працелюбність, шанували народні звичаї, кохались в українській пісні і музиці.  Його батько, Микола Іванович, працював механізатором, а вільний  час присвячував участі в духовому оркестрі села. Мама, Олена Тихонівна, уродженка сусіднього села Зоряного, завідувала сільською бібліотекою. Скільки книжок перечитав Ігор разом із сестрою Жанною, не перелічити. Оте дитяче захоплення книгою залишилось у нього і зараз. Любить читати пригоди, детективи. Ці книги розвивають логіку, вчать діяти в екстремальних ситуаціях.

      Тут, в Углуватці, пройшло його дитинство, де  з друзями вивчив кожен куточок, кожну лісосмугу і поляну в лісі.  Любить збирати гриби, вміє їх розрізняти. 

       Так склалась доля, що батько доволі зарано відійшов у засвіт, тому став Ігор для мами опорою і підтримкою. Сестра вийшла заміж, виїхала з села, хоч намагається приїжджати, привозити сюди своїх дітей, щоб не відчували зв'язок з рідною землею своїх батьків і дідів.

        А Ігорю життя в селі подобається. Він любить поратись біля тварин, на городі, в саду.  Залюбки займався заготівлею сіна, копанням картоплі, збиранням урожаю.

           На жаль, не дивлячись на молодий вік, має він проблеми із здоров'ям, бувають періоди загострення хвороб, що таке перебування в лікарні, знає  добре.  Але коли почалась війна, він одразу вирішив іти добровольцем на фронт.  Мама благала не йти, але Ігор вважає своє рішення правильним: "А як я буду хлопцям дивитись в очі?".  Їх мобілізували в один день - восьмеро христинівчан.  Старший стрілець Ігор Паламарчук  пліч-о-пліч зі своїми побратимами воював на Донецькому напрямку. В пам'яті і досі спливають  руїни і згарища українських міст і сіл.  Цей  час загартував його, він переконався в правоті своїх поглядів, здружився з тими, з ким воював поряд. Адже вони всі - однодумці, справжні патріоти своєї землі.  Мама щоденно молилась за свою кровинку, за його друзів.  Благала   Всевишнього і ангела - охоронця про захист.  Але так сталось, в одному з боїв Ігор отримав осколочне поранення.  Госпіталь, лікування, перепочинок та хвилювання за хлопців: "Як вони там?"...    Після лікування  отримав відпустку, приїхав у рідне село, обійняв неньку, допоміг їй у нескінченній сільській роботі.  І знову повернувся у бойову частину. Військове керівництво нагородило хороброго воїна відзнакою "За відвагу".  Він до всього, що виконує, звик ставитись з відповідальністю. І до робот, і до військової служби.

      Зараз Ігор Миколайович дома. Повернувся до села, до мами, до праці. А серце він зі своїми побратимами. Вірить в Перемогу, в те, що повернуться хлопці додому, де їх чекають батьки, дружини, діти.  Ми всі в це віримо, адже нас захищають воїни, патріоти, герої.

      Все буде Україна! Слава нації!

       

Вільні творити майбутнє

21 листопада – одна із найважливіших для нас дат, тим паче зараз. В умовах повномасштабного вторгнення росії, яка прагне захопити нашу землю, це свято набуло особливого змісту.

Цього дня 2013 року розпочалися протести проти рішення тодішньої влади про призупинення курсу на вступ до ЄС та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Цей крок спричинив обурення українців. А після жорстокого побиття вночі 30 листопада «беркутівцями» активістів, в своїй більшості – студентів, вже 1 грудня до Києва з’їхалися сотні тисяч небайдужих, готових відстоювати європейські ідеали. Захищаючи своє майбутнє, гідність та свободу, загинули 106 українців, понад дві тисячі отримали поранення

Революція Гідності, у якій, за даними штабу Євромайдану, взяли участь майже 10 мільйонів громадян України, стала наймасштабнішою подією в новітній історії нашої країни. Майдан простояв 92 доби! Майдан, що став революцією українського духу, вистояв!

Вже тоді всі побачили паростки згуртованої нації, яка здатна себе боронити! Боронимо і зараз! Доводимо усьому світу, що українці, як нація, була, є і буде! З власною історією, мовою, церквою, традиціями.

Директору центральної бібліотеки Раїсі Шумовській випала висока честь бути ведучою мітингу з нагоди відзначення Дня Гідності і Свободи, який відбувся в місті Христинівка. Учасники заходу долучилися до всієї української спільноти, щоб разом відзначити цей день, який встановлений на згадку про початок двох доленосних революцій для України.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих учасників Революції Гідності, військовослужбовців, добровольців, волонтерів, які віддали своє життя за Україну.

На інформаційну годину «Україна – країна гідності і свободи» запросила користувачів центральна бібліотека. Крім того, презентовано книжкову викладку літератури «Вільні творити майбутнє». На ній представлені видання, що розповідають про мужність та відвагу учасників «Революції Гідності»; нагадують про те, якою ціною здобувається свобода та незалежність, новий шанс для України стати справжньою європейською державою.

Подякуймо ж кожному, хто стояв і просто зараз стоїть на захисті гідності і свободи нашої нації!

Перлини душі, в поезію перелиті

Христинівські бібліотекарі не один рік дружать зі своїми колегами з міста Мангуш Донецької області. Ми почали спілкуватися в рамках акції «Український Донбас». Хоча спілкування проводилися у режимі онлайн, ми дізнались багато про людей, і не тільки бібліотечних працівників, які живуть там, про історію і звичаї того чарівного куточку України. Ми мали нагоду познайомитися з їхніми талановитими майстрами слова: письменниками і поетами. Наші літератори читали для мангушців свої твори. Ми разом проводили літературні вечори, конкурси знавців, створювали відеофільми...

На жаль, з початку повномасштабного вторгнення рф, Мангуш окупували рашисти. Багато жителів цього містечка тимчасово виїхали. Змушені були покинути рідні домівки і багато працівників бібліотеки. Але це не змінило їх переконань. Вони вірять в Перемогу, вони працюють задля Перемоги. В Інтернеті вони розповідають про події, про земляків, про українську мову, про звичаї народу.

Ми разом відзначали День української писемності і мови. Інтернет дав нам можливість поспілкуватися, висловити свою думку, послухати і почитати вірші. Вірш нашої землячки Ольги Шарандак «Слова, мов перли, речення – намисто...», присвячений цьому святі, просякнутий любов'ю до рідної мови, до рідного слова, написаний від душі і дуже актуальний. Саме його прочитала для наших мангушських друзів директор центральної бібліотеки Раїса Шумовська. В рамках цього онлайн-спілкування була зустріч з поетесою Тетяною Базан, яка познайомила слухачів із своїми віршами. Днями ми отримали в подарунок від неї збірку віршів «Серця мого чисті намистинки». Читаєш ці вірші, і ніби уявляєш простори України, подорожі, море, квіти... Ця поезія допомагає поринути в світ почуттів, народних звичаїв, природи, дитинства. В книзі напрочуд гарні і яскраві ілюстрації, які підкреслюють назви розділів книжки: «Ліричні мови пелюстки», «Яка ж розкішна осіння днина», «Зірка кохання сяє казково», «Природи рідної цілющая криниця», «Завжди обирайте життя», «Казка зимова – диво-краса», «Весняна казка душу звеселя», «Моя Україно, знедолена ненько», «Свята гарні українські в барви щастя переллю», «Нехай війни не знають наші діти і онуки», «Барвисті літа акварелі».

Вірші краще читати, ніж розповідати про них. Особливо, коли ці вірші беруть за душу, змушують замислитися, згадати і помолитися. Помолитися за Україну, за її захисників, за її дітей.

А пані Тетяні зичимо здоров'я, сили, наснаги, нових віршів і нових книг!

Я літня жінка, а душа – осіння.

У квітах і віршах – моє спасіння...

Життя гортаю вже прожиті сторінки,

Із спогадів сплітаю я вінки...

    

В рамках Хабу цифрової освіти бібліотека інформує

На порталі Дія запускається бета-тест вдосконаленого сервісу подачі заяви про субсидію, який зробить процедуру швидше та зручніше.

Долучитися до бета-тесту можуть користувачі Дії, які мають:

- українське громадянство;

- картку платника податків (РНОКПП);

- підстави для отримання субсидії;

- не отримували субсидію раніше.

Усі, хто прагне вплинути на вдосконалення процесу та поділитися своїми враженнями та рекомендаціями можуть долучитись до тестування за посиланням: 

https://t.me/diia_beta_bot?start=home

Більше інформації за посиланням:

https://www.msp.gov.ua/news/23211.html

Сервіс удосконалений Міністерством цифрової трансформації України спільно з Програмою розвитку ООН в Україні (@UNDP) у межах «Проєкту підтримки Дія» за фінансування Уряду Японії, а також Міністерством соціальної політики України та Пенсійним фондом України.