Вшановуючи пам'ять захисників України

Історична доля України  складалася непросто. На наші землі не раз зазіхали різні зайди, які хотіли поработити наш вільнолюбивий народ.  Україна не раз закликала  своїх синів і дочок стати на  її захист. Багата  славетними іменами  своїх захисників  українська історія: прадавні першокнязі київські, славні козацькі гетьмани, кошові й полководці, борці за волю й незалежність напротязі багатьох століть освятили своєю кров'ю нашу незалежність. Сяють світлими зорями і герої Небесної Сотні, які стали в ряди  захисників України.

      Зараз  за нашу волю і цілісність України  ведуть бої  захисники на сході України. Війна ця кривава, ворог жорстокий.  Однією з найкривавіших сторінок війни на сході України  є  бої за місто Іловайськ - важливий стратегічний об'єкт Донбасу. Сотні вбитих, поранених, полонених.

       З часу  тих героїчних і кривавих подій  минуло 5 років. 29 серпня указом Президента України  оголошено днем вшанування пам'яті захисників України, які загинули за в боротьбі за її  незалежність, суверенітет і  територіальну цілісність. 

     Цьому дню був присвячений  мітинг-реквієм, який відбувся в райцентрі біля пам'ятного знаку борцям за волю України.

    Керівники міста і району, жителі, учасники АТО, рідні наших земляків, які загинули, щоб  над нами було мирне небо,  вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання.

    Схвильовано звучить голос ведучої - директора Христинівської ЦРБ Раїси Шумовської. Працівники районної бібліотеки організували  книжкову виставку-інсталяцію, на якій зібрані матеріали  про наших земляків, які мужньо і хоробро захищають нас, наших дітей, наше майбутнє.

   Голова громадської організації Євгеній Кулібаба в своєму виступи висловив слова вдячності тим, хто не шкодуючи свого життя, боровся і бореться за наше мирне майбутнє.

      Приймаючи естафету поколінь, учениця Христинівської школи №1 ім. О.Корнійчука Людмила Ревнюк  читає віршІ, які не залишили байдужими нікого.

      Відзвучали щирі слова, відлунав Гімн України, а в наших серцях назавжди поселились почуття суму, вдячності і пам'яті. Їх вірність, відданість, патріотизм надихатимуть молоді покоління на подвиги в ім'я України.

День Прапора України

23 серпня 2019 року з 10 годин ранку на центральній площі міста  за участі працівників державних установ, органів місцевого самоврядування району та міста відбулися урочисті заходи з нагоди відзначення Дня Державного Прапора України.  

 В ході відзначення цієї події відбулося урочисте підняття державного прапора України на флагштоці  біля адміністративного приміщення районних владних структур.

                                  
 

День Незалежності України

         Не має значення, де ми народилися: у Києві чи Севастополі, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Одесі, не має значення скільки нам років і якою мовою ми говоримо. Лише одне має вирішальне значення: наша спільна Батьківщина і наше спільне майбутнє. І тільки разом ми можемо його змінити на краще. Нехай свято Незалежності духмяним серпневим запахом українського хліба принесе у ваш дім щастя і добро, порозуміння та згуртованість, мир та любов! Міцного здоров'я, бадьорості духу, успіхів у всіх починаннях! Зі святом!

Слава Україні!

 

 

День незалежності України

23 серпня - День прапора України

ВКЛАД ХРИСТИНІВЧАН В МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО І ФІЛОСОФІЮ

          Христинівщина славиться щедрими землями, високими врожаями, талановитими  людьми.  Саме люди прославились в усіх сферах життя України. Пишаємось земляками, які внесли вагомий внесок в розвиток математики, хімії, космонавтики,медицини, біології,  насінництва, авіації. Напевно, немає такої галузі, де уродженці нашого району не працювали б так, що  стали одними з кращих. 
        28 серпня ми відмічаємо ювілейні дати двох таких наших земляків:
     
        Яким Прохорович Запаско (1923-2007)
        Народився в селі  Розсішки.  Крім Якима в сім'ї було троє дочок. Малописьменні батьки хотіли дати освіту своїм дітям. В 7 років Яким іде вчитись до місцевої школи, вчиться добре і з охотою. Любив читати, малювати. Страшні події 1932-33 років змушують батька їхати на заробітки в Москву.  Звідти він надсилає дружині листа, в якому пропонує направити до нього сина, аргументуючи просто: "Спасемо хоч хлопця"... Неймовірно, але дев'ятирічний Яким таки добрався до Москви. Навчався у московській школі №28,  де за ним прикріпилось прозвисько: "хахол". Додому син з батьком повернулись навесні 1935 року. Атестат зрілості отримав у Христинівській залізничній школі №18. В атестаті були лише відмінні оцінки. Мріяв про подальше навчання, але чорне крило війни перекреслило всі плани. Мобілізація, піхотне училище, фронт, бої, бої, бої... В жовтні 1944 року отримав важке поранення в голову під польським містечком  Седльце. В шпиталі лікувався більше року. Так і  радів Перемозі, заради якої воював, втрачав друзів, ризикував своїм життям.
       В 1945 році став студентом Львівського поліграфічного інституту ім. І. Федорова.  Вчився так, що став першим  Федорівським стипендіатром. Захопився науковою роботою, друкував свої праці в наукових журналах, працював у музеях. В 1958 році захистив кандидатську дисертацію "Орнаментальне оформлення української рукописної книги".Довгий час очолював Львівський  мистецький інститут, а потім впродовж 28 років завідував кафедрою історії та теорії мистецтва.
   Доктор мистецтвознавства,академік АН ВШ України,почесний академік Академії мистецтв України, Заслужений працівник освіти України,  лауреат премії Президії НАНУ ім.І.Я.Франка. Нагороджений орденами і медалями.
      Автор понад 200 наукових праць, зокрема книг: "Першодрукар Іван Федоров", "Мистецтво книги на Україні в ХV-XVIII ст.", "Українське народне килимарство", "Львівські стародруки" та ін.
     Я.П.Запаско підтримував зв'язки із земляками, бібліотекою свого села, де проходили зустрічі з ним, тематичні вечори і конференції. Багато книг він подарував і в районну бібліотеку.
   
       Віталій Георгійович  Табачковський  (1944-2006)
      Народився в м.Христинівка в сім'ї залізничників. Закінчив Христинівську СШ№1, філософський факультет КДУ ім. Т.Г.Шевченка,, Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди НАНУ, де він і працював довгі роки. Був заступником  головного редактора журналу "Філософська думка",  головою антропологічного відділення  Українського філософського фонду. Він організатор і ініціатор  щорічника "Філософсько-антропологічні читання", лауреат  Державної премії України в галузі науки і техніки.
     Він автор і співавтор підручників по філософії, багатьох наукових статей та книг, зокрема: "Людина в есенційних та екзистенціцних вимірах", "У пошуках невтраченого часу", "Суспільні закони та їх дія", "Світ людини".
       На жаль, у нашій бібліотеці є не всі книга нашого земляка-філософа, але ми сподіваємось, що вони будуть у нашому фонді.
     

Прийшов Спас - скоро піде літо від нас

          Гарне свято Маковія оспіване легендами і переказами.  воно має свою історію, звичаї, заборони.
       Бібліотечні працівники організували  виставку-інсталяцію  "Перший Спас: традиції і обряди", яку розмістили біля входу в бібліотеку. Перехожі, працівники відділу культури, туризму, молоді та спорту, РБК, відпочиваючі в парку та на дитячому майданчику мали змогу познайомитись з матеріалами виставки, відповісти на питання вікторини та отримати в нагороду смачного пиріжка з маком.
       Питання вікторини стосувались історії свята, його традиціям, легендам про походження маку, який є символом не тільки цього свята, а й України.
       Хай живуть традиції нашого народу, які такі ж вічні як Україна і українці.

     

Літо. Книга. Парк.

   Для жителів нашого міста вже стало звичним те, що за гарної погоди  бібліотека  розгортає свої книжкові виставки в парку. Вони присвячені новинкам літератури і періодики, історичним подіям, різним святам і ювілеям тощо.
     Тут, в парку, в тіні дерев, де гуляють молоді мами з  малюками, відпочивають ветерану та  молодь, з кожним разом до бібліотекарів підходить все більше людей. Адже це дуже зручно - прямо в парку записатись до бібліотеки, взяти  книги додому, наступного разу її обміняти, замовити потрібну літературу. А іще можна прийняти участь в анкетуванні, опитуванні, вікторині, поспілкуватись з іншими любителями книг.
      Літо продовжується, тож бажаємо всім гарного відпочинку з книгами, цікавими і змістовними

Найактивніша читачка з Орадівки

   Розкажу про читача

 Коли Лєна заходить до бібліотеки, її світла посмішка  створює атмосферу доброти і щирості, бажання робити щось гарне для тих, хто знаходиться поруч. Розумієш, що світ прекрасний, в ньому стільки краси і стимулу до творчості. Це Олена Сідлецька, найактивніша читачка нашої бібліотеки.  Ерудована, начитана, товариська дівчинка, яка встигає все у своєму житті: вона гарно навчається в школі, любить малювати,  займається танцями. А іще ця дівчинка любить читати, розуміє, що книга - надійний помічник у навчанні, розвитку особистості і талантів. Прочитані хороші книги віддячують знаннями, дають поради, вчать мріяти  і ніколи не зраджують.
         Сім'я Сідлецьких переїхала в Орадівку з Умані не так давно.  Це мала батьківщина глави сім'ї Володимира Костянтиновича, доброго господаря, привітного і доброзичливого.  Поселились в батьківському будинку, оточили турботою вже не дуже молодих батьків, завели нових друзів, не поривають зв'язків з родичами, товаришами, яких знають уже багато років. Про цю сім'ю в селі відгукуються як про доброзичливих, товариських, чесних і хороших людей.
     Берегиня сім'ї Наталя Сергіївна, психолог за освітою, завжди готова прийти на допомогу тим, хто цього потребує.
     У цій сім'ї є свої традиції, свої свята, свої захоплення. Тут, в Орадівці народився син, брат, онук - маленький Нікіта, в якого є така гарна нянька, як старша сестричка. Вона за ним подивиться, почитає йому казочку, погуляє з ним, покаже короликів, нагодують разом курочок.
   Підтримували один одного, коли перед новорічними святами  відійшов у потойбіччя  батько і дідусь Констянтин Миколайович. Вони шанують його пам'ять, продовжують жити так, як він їх учив.
      Життя продовжується, ростуть діти, тішать батьків, допомагають бабусі  Світлані Юріївні, працюють, ведуть домашнє господарство.  Приємно їм чути добрі слово про свою донечку Олену, Оленку, Лєну, яка росте доброю і розумною,чуйною і товариською, веселою і життєрадісною. Вона лише закінчила  9-й клас, попереду в неї все життя. Хай вона росте здоровою і щасливою, хай здобуде гарну освіту, обере собі професію до душі. Нехай добрі книги їй у цьому допоможуть. Хай буде вона гордістю сім'ї, школи, найкращого в світі села - Орадівки.
             Тетяна  Ярощук, завідуюча Орадівською бібліотечною філією.